Постанова

від 09.12.2013 по справі 910/10899/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. Справа№ 910/10899/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 09.12.2013 року

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року

у справі № 910/10899/13 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до 1) державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних

перевезень»

2) Українського державного підприємства по обслуговуванню

іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів

«УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС»

про стягнення 178 557,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року по справі № 910/10899/13 позов публічного акціонерного товариства «Київенерго» до державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» та Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» про стягнення 178 557,62 грн. задоволено повністю. Стягнуто з державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» 172 623,43 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 989,03 грн. 3 % річних, 4945,16 грн. пені, а також 3571,15 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 16.09.2013 року державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року по справі № 910/10899/13 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Крім того, скаржник просив суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2013 року відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року по справі № 910/10899/13, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 09.12.2013 року представник ПАТ «Київенерго» надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги, оскільки, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник позивача звернув увагу суду на те, що скаржник на час розгляду справи у суді першої інстанції та на час розгляду справи у суді апеляційної не ліквідований.

Представники державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» та Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» у судове засідання 09.12.2013 року не з'явились про день та час розгляду справи відповідачі були повідомлені належним чином про що в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки відповідачі суд не повідомили, пояснення по справі не надали.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідачі про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, участь представників відповідачів у судовому засіданні 09.12.2013 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

01.08.2006 року між ПАТ «Київенерго» (в минулому АЕК «Київенерго») та державним підприємством «Служба міжнародних автомобільних перевезень» був укладений договір № 3080116 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 договору, сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п.п. 2.2.1 договору, енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору.

Відповідно до п. 2.3.1 договору відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 4 до договору, відповідно до умов якого абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

В разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим; у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації» та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.01.2013 року по 01.05.2013 року за ним виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка складає 172626,43 грн. Позивач вказав, що зазначена заборгованість відповідача підтверджується обліковими картками (табуляграмами), а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Так, у червні 2013 року ПАТ «Київенерго» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень» 172623,43 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 3 % річних в сумі 989,03 грн. та пені в розмірі 4945,116 грн. по договору № 3080116 від 01.08.2006 року.

Під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, судом встановлено, що 07.02.2013 року між ПАТ «Київенерго» (кредитор за договором), Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» (поручитель за договором) та ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень» (боржник за договором) укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень», які виникли за договором на постачання теплової енергії від 01.08.2006 року № 3080116.

В зв'язку із встановленими обставинами, місцевим господарським судом було залучено до участі у справі співвідповідача Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС».

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року по справі № 910/10899/13 позов ПАТ «Київенерго» до ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень» та Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» про стягнення 178 557,62 грн. задоволено повністю. Стягнуто з ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень» на користь позивача 172 623,43 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 989,03 грн. 3 % річних, 4945,16 грн. пені та судові витрати.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що сума заборгованості відповідача за період з 01.01.2013 року по 01.05.2013 року в сумі 172623,43 грн. виникла по договору № 3080116 від 01.08.2006 року. Зазначена заборгованість відповідає фактичним обставинам та підтверджується обліковими картками (табуляграмами), а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що скаржник, ні під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надав суду доказів оплати боргу за використану теплову енергію у розмірі 172623,43 грн., наявність заборгованості відповідачем не спростовано, а отже підлягає стягненню.

Крім основної суми боргу позивач просить суд стягнути з ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень» пеню в розмірі 4945,16 грн. за період з 01.01.2013 року по 01.05.2013 року та 3 % річних за період з 01.01.2013 року по 01.05.2013 року в розмірі 989,03 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Обгрунтовуючи стягнення пені позивач посилається на п. 7 додатка № 4 до договору, відповідно до умов якого на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 4945,16 грн. нарахованої за період з 01.01.2013 року по 01.05.2013 року та 3 % річних в розмірі 989,03 грн. нарахованих за період з 01.01.2013 року по 01.05.2013 року, судова колегія апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд вірно врахував договір поруки укладений між сторонами 07.02.2013 року, зазначивши, що оскільки, позивачем не заявлялися вимоги до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за договором № 3080116 від 01.08.2006 року про постачання теплової енергії, а заборгованість ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень» встановлена судом, тому позовні вимоги позивача про стягнення саме з ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень» заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 172623,43 грн., 3 % річних в сумі 989,03 грн. та пені в розмірі 4945,16 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав саме зі сторони ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень».

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційні скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Натомість, судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржник - ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень», як на час розгляду справи у суді першої інстанції так і на час розгляду справи у суді апеляційної не ліквідований.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року у справі № 910/10899/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року у справі № 910/10899/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10899/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 16.12.2013 року