Рішення

від 23.12.2013 по справі 919/1242/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року справа № 919/1242/13

Господарський суду міста Севастополя у складі судді Лотової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом

Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед"

(с.м.т. В.Димерка, 51 км. С-Петербурзького шосе, Броварський р-н, Київська обл., 07442),

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Маркет Трейд"

(вул. Авдеєва, буд. 83, кв. 2, м. Севастополь, 99003),

про стягнення 289 367,04 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Іноземне підприємство "Кока-Кола Беверджіз Україна Лімітед" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Маркет Трейд" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 289 367,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, поставленого йому позивачем за договором поставки від 13.12.2012 №2210020467.

Ухвалою суду від 28.10.2013 року порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання 23.12.2013 не забезпечив, був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, надіслав термінове повідомлення телеграфом (вх.№15287/13 від 23.12.2013), в якому просив розглядати справу за відсутності представника позивача. Представник позивача у судовому засіданні 26.11.2013 позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки від 13.12.2012 №2210020467 у розмірі 289 367,04 грн. підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, зазначених в позові (а.с. 3-5). Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 530, 599, 712 Цивільного кодексу України, статті 193, 202, 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов поставки від 13.12.2012 №2210020467 в частині своєчасної і повної оплати товару, поставленого йому позивачем.

Відповідач у судове засідання 11.11.2013, 26.11.2013, 11.12.2013 та 23.12.2013 не з'явився, явку свого представника не забезпечив, вимоги ухвал суду від 28.10.2013, від 11.11.2013, від 26.11.2013 та від 11.12.2013 не виконав, витребувані судом документи суду не надав. 11.11.2013 через канцелярію суду надав письмові пояснення по справі(а.с. 39), у яких зазначив, що відповідач позов не визнає. Зокрема, представник відповідача вказував на те, що надані позивачем суду товарно-транспортні накладні на поставку товару від 19.12.2012 №2201357574, від 19.12.2012 №2201357575, від 19.12.2012 №2201357538, від 20.12.2012 №2201362676, від 20.12.2012 №2201362677, від 20.12.2012 №2201362678, від 21.12.2012 №2201366436, від 21.12.2012 №2201366438, від 21.12.2012 №2201366442, від 26.12.2012 №2201382829 не містять відомостей про посадове положення та підписів представників відповідача, через що вони не можуть бути визнані як належні та допустимі докази проведення господарської операції з поставки товару.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішення спору при неподанні витребуваних господарським судом матеріалів. Якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки явка учасників процесу судом обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

В С Т А Н О В И В:

13.12.2012 між іноземним підприємством "Кока-Кола Беверджіз Україна Лімітед" (далі - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій Маркет Трейд" (далі - відповідач, покупець) був укладений Договір поставки від 13.12.2012 №2210020467 (далі - Договір) (а.с. 15-16).

У пункті 1 Договору наведені визначення термінів, які використовуються у вказаному договорі, за яким встановлено, що товаром є сукупна продукція Категорії «безалкогольні напої», Категорії «соки», Категорії «алкогольні напої» та ін.

Категорія «безалкогольні напої» включає напої під торговими марками "Coca-Cola", "Fanta", "Sprite", "BonAqua", "Schweppes", "Nestea" та ін.

Категорія «соки» - це соки та нектари "Rich", "Добрий", "Botaniq KIDS", "Botaniq" та ін.

Категорія «алкогольні напої» - продукція під торговими марками компанії "Brown-Forman", "The Edrington Group", "Remi Cointreua" та ін. Мінімальною оптовою партією продукції цієї категорії є одна пляшка.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, постачальник зобов'язується передавати у власність покупцеві, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим Договором та додатками до нього, товар в асортименті та за цінами, вказаними у специфікації, яка підписана та скріплена печатками сторін та є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору, асортимент товару, що постачається зазначається у відповідній специфікації до Договору та може бути змінений Постачальником в односторонньому порядку шляхом направлення повідомлення, після чого сторони підписують нову специфікацію. Покупець немає права вимагати поставки товару за старим асортиментом після направлення постачальником повідомлення, вказаного у даному пункті. Пунктами 3.2, 3.3 Договору визначено, що товар за даним Договором поставляється окремими партіями, партією товару вважається його кількість, вказана в одній товарно-транспортній накладній.

У пункті 4.1. Договору визначено, що ціна на товар вказується у специфікації. Загальна сума даного Договору складає сумарну вартість партій товару, поставлених постачальником за цим Договором, зазначену у товарно-транспортних накладних на кожну партію товару.

Відповідно до пункту 4.2 Договору, усі розрахунки за цим Договором здійснюються винятково у національній валюті України. Оплата партії поставленого товару провадиться на підставі товарно-транспортної накладної, підписаної сторонами (або рахунку, якщо в розділі 12 обрана «Передплата») в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника чи готівкою у відповідності з лімітами та порядком, які встановлено чинним законодавством України.

Пунктом 4.8 Договору встановлено, що у випадку, якщо товарно-транспортна накладна чи інші супровідні документи на товар не відповідають вимогам, передбаченим законодавством, Покупець зобов'язаний негайно (впродовж одного календарного дня) після виявлення недоліків в супровідних документах попередити про це постачальника електронною поштою та/або факсом, та/або за телефоном, які постачальник повідомляє покупцеві. Постачальник зобов'язується надати коректні супровідні документи протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання повідомлення від покупця.

Згідно з пунктом 5.4 Договору, представники покупця, що здійснюють приймання товару, що поставляється по Договору, до виконання відповідної операції зобов'язані надати своєму контрагенту оригінал довіреності, що надає даній особі право робити дану операцію. У випадку, якщо покупець не вніс особу, що здійснює приймання товару, достатнім доказом виступає печатка покупця. У зазначеній довіреності також повинно бути передбачено право даної особи на представлення інтересів покупця при виявленні розбіжностей по кількості і якості товару, що поставляється, складання і підписання відповідного акту.

Відповідно до пункту 7.1. Договору, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна сторона письмово не повідомить одна одну про припинення дії Договору, договір вважається пролонгованим кожного разу на один рік і на тих самих умовах.

Внаслідок неналежного виконання умов Договору, у відповідача виникла заборгованість в сумі 289 367,04 грн., що i стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Bceбiчно i повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати за одержаний ним товар за договором поставки від 13.12.2012 №2210020467 у розмірі 289 367,04 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними на поставку товару від 19.12.2012 №2201357574 на суму 35 271,84 грн., від 19.12.2012 №2201357575 на суму 36 036,00 грн., від 19.12.2012 №2201357538 на суму 66 576,24 грн, від 20.12.2012 №2201362676 на суму 26 433,36 грн., від 20.12.2012 №2201362677 на суму 24 058,80 грн., від 20.12.2012 №2201362678 на суму 17 228,16 грн., від 21.12.2012 №2201366436 на суму 6 246,24 грн., від 21.12.2012 №2201366438 на суму 36 890,88 грн., від 21.12.2012 №2201366442 на суму 1 125,00 грн., від 26.12.2012 №2201382829 на суму 39 500,52 грн. (а.с. 17-26).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статі 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Відповідно до частини 1 статі 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з частиною 7 статі 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статі 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності з частиною 1 статі 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 Цивільного Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статі 691 Цивільного кодексу України).

Положеннями статі 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статі 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Вказана норма закону презюмує необхідність сплати покупцем вартості одержаного товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тобто передбачає можливість визначення сторонами іншого строку у договорі.

Як встановлено судом, строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, не встановлювався, тому відповідач був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

На виконання умов Договору, позивачем був переданий відповідачу товар на суму 289 367,04 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними на поставку товару від 19.12.2012 №2201357574 на суму 35 271,84 грн., від 19.12.2012 №2201357575 на суму 36 036,00 грн., від 19.12.2012 №2201357538 на суму 66 576,24 грн, від 20.12.2012 №2201362676 на суму 26 433,36 грн., від 20.12.2012 №2201362677 на суму 24 058,80 грн., від 20.12.2012 №2201362678 на суму 17 228,16 грн., від 21.12.2012 №2201366436 на суму 6 246,24 грн., від 21.12.2012 №2201366438 на суму 36 890,88 грн., від 21.12.2012 №2201366442 на суму 1 125,00 грн., від 26.12.2012 №2201382829 на суму 39 500,52 грн.

Відповідач зазначав, що у вказаних товарно-транспортних накладних, наданих позивачем, відсутні відомості про посадове положення та підписи представників відповідача, через що вони не можуть бути визнані як належні та допустимі докази проведення господарської операції з поставки товару.

Судом встановлено, що у товарно-транспортних накладних від 19.12.2012 №2201357574, від 19.12.2012 №2201357575, від 19.12.2012 №2201357538, від 20.12.2012 №2201362676, від 20.12.2012 №2201362677, від 20.12.2012 №2201362678, від 21.12.2012 №2201366436, від 21.12.2012 №2201366438, від 21.12.2012 №2201366442, від 26.12.2012 №2201382829, наданих позивачем, відсутні дані щодо номеру та дати довіреностей, відповідно до яких, особи мали право здійснювати вказані господарські операції. Але пунктом 5.4 Договору визначено, що представники покупця, що здійснюють приймання товару, що поставляється по Договору, до виконання відповідної операції зобов'язані надати своєму контрагенту оригінал довіреності, що надає даній особі право робити дану операцію. У випадку, якщо покупець не вніс особу, що здійснює приймання товару, достатнім доказом виступає печатка покупця.

Спірні товарно-транспортні накладні від 19.12.2012 №2201357574, від 19.12.2012 №2201357575, від 19.12.2012 №2201357538, від 20.12.2012 №2201362676, від 20.12.2012 №2201362677, від 20.12.2012 №2201362678, від 21.12.2012 №2201366436, від 21.12.2012 №2201366438, від 21.12.2012 №2201366442, від 26.12.2012 №2201382829 засвідчені печаткою відповідача.

Також пунктом 4.8 Договору встановлено, що у випадку, якщо товарно-транспортна накладна чи інші супровідні документи на товар не відповідають вимогам, передбаченим законодавством, Покупець зобов'язаний негайно (впродовж одного календарного дня) після виявлення недоліків в супровідних документах попередити про це постачальника електронною поштою та/або факсом, та/або за телефоном, які постачальник повідомляє покупцеві. Постачальник зобов'язується надати коректні супровідні документи протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання повідомлення від покупця. Доказів звернення до позивача з повідомленням про відсутність відомостей про посадове положення та підписів представників відповідача у спірних товарно-транспортних відповідачем суду не надано.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи, а саме договір поставки від 13.12.2012 №2210020467 та товарно-транспортні накладні на поставку товару від 19.12.2012 №2201357574, від 19.12.2012 №2201357575, від 19.12.2012 №2201357538, від 20.12.2012 №2201362676, від 20.12.2012 №2201362677, від 20.12.2012 №2201362678, від 21.12.2012 №2201366436, від 21.12.2012 №2201366438, від 21.12.2012 №2201366442, від 26.12.2012 №2201382829 відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Крім того, судом були прийняті до уваги наступні обставини.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м.Севастополі на запит суду були надані засвідчені копії податкової звітності з ПДВ відповідача разом з додатками №5 до них за період з 01.01.2012 по 30.09.2013 (а.с. 92-125).

Згідно з додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідача за січень 2013 року відповідачем у розділі 2 «Податковий кредит» в графі «Постачальник» під номером 16 зазначений позивач, а саме його індивідуальний податковий номер 216513210068, вказаний у Договорі, а також період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податкових кредит грудень 2012 року, обсяг постачання (без податку на додану вартість) у розмірі 40 548,50 грн. та сума податку на додану вартість у розмірі 8 109,70 грн. (а.с. 124).

Відповідно до додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідача за лютий 2013 року відповідачем у розділі 2 «Податковий кредит» в графі «Постачальник» під номером 2 зазначений позивач, а саме його індивідуальний податковий номер 216513210068, вказаний у Договорі, а також період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податкових кредит грудень 2012 року, обсяг постачання (без податку на додану вартість) у розмірі 200 590,70 грн. та сума податку на додану вартість у розмірі 40 118,14 грн. (а.с. 121).

Таким чином, відповідачем у вказаних податкових деклараціях з податку на додану вартість був підтверджений факт отримання ним товару від позивача на суму 289 367,04 грн.

Зобов'язання відповідача здійснити повну оплату вартості товару є таким, що настало з моменту прийняття товару, як це встановлено ст. 692 Цивільного кодексу України.

За змістом статі 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання і неналежне виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статі 612 Цивільного кодексу України).

Згідно до статі 6 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією, в якій зазначають обставини, на підставі яких пред'явлено претензію, докази, що підтверджують ці обставини, вимоги заявника, суму претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці та інше.

Позивачем була направлена вимога № 315 від 24.09.2013 відповідачу, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість у розмірі 289 367,04 грн., надав йому інформацію про платіжні реквізити позивача (а.с. 30). Суду позивачем наданий доказ направлення вимоги відповідачу, але відповіді на вимогу відповідач не надав, також ним не була погашена заборгованість в сумі 289 367,04 грн. (а.с. 32).

Таким чином, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 289 367,04 грн., що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу: Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, в порушення наведених приписів, доказів погашення заборгованості з оплати отриманого товару відповідачем не надано, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 289 367,04 грн. обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій Маркет Трейд», (вул.Авдеєва, 83, кв.2 м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 38490894, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) на користь іноземного підприємства " Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед " (с.м.т. В.Димерка, 51 км. С-Петербурзького шосе, Броварський р-н, Київська обл., 07442, ідентифікаційний код 21651322, п/р 26009200027019 в ПАТ «Сітібанк», МФО 300584) 289 367,04 грн (двісті вісімдесят дев'ять тисяч триста шістдесят сім грн. 04 коп.) боргу.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій Маркет Трейд», (вул.Авдеєва, 83, кв.2 м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 38490894, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) на користь іноземного підприємства " Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед " (с.м.т. В.Димерка, 51 км. С-Петербурзького шосе, Броварський р-н, Київська обл., 07442, ідентифікаційний код 21651322, п/р 26009200027019 в ПАТ «Сітібанк», МФО 300584) 5 787,34 грн. (п'ять тисяч сімсот вісімдесят сім грн. 34 коп.) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складене 26.12.2013.

Суддя Ю.В.Лотова