Постанова

від 15.08.2013 по справі 814/1850/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15 серпня 2013 року Справа № 814/1850/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Зощака В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Бузький морський термінал", вул. Генерала Карпенко, 40, м.Миколаїв, 54038

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової , 2-А,Миколаїв,54029

проскасування податкових повідомлень - рішень від 11.04.2013р. № 0000451504, від 11.04.2013р. №0000461504, від 11.04.2013р. № 0000471504, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 11.04.2013 року № 0000451504; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 11.04.2013 року № 0000461504; визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 11.04.2013 року № 0000471504 та відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Бузький морський термінал" судового збору.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013 року № 0000451504, № 0000461504 та № 0000471504 протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Висновки про порушення ґрунтуються на доводах відповідача в акті перевірки про нікчемність договорів, однак перевірка ПП "АГРОБУДІНВЕСТ", ТОВ "Де Карга", ТОВ "АВГУСТ" та ТОВ "АМГ ГРУПП" здійснена не була, і відповідно, висновки щодо господарської діяльності зазначених контрагентів носять характер припущення та не відповідають дійсності. Відповідачем не надано жодних доказів існування умислу у Позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Крім того, визнання правочинів нікчемними не належить до повноважень податкових органів, в тому числі відповідача.

Відповідач вважає позов необґрунтованим, послався на доводи викладені в письмових запереченнях, вважає податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013 року № 0000451504; від 11.04.2013 року № 0000461504; від 11.04.2013 року № 0000471504-такими, що прийняті на підставі у межах повноважень та у спосіб передбачені законом.

Суд заслухав думку представників сторін, допитав свідків, дослідив інші докази, надав правову оцінку зібраним в справі доказам в їх сукупності, та дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. А статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

У період з 19.03.2013 року по 20.03.2013 року Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі за текстом - "ДПІ", "Відповідач") було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Бузький морський термінал" (надалі за текстом - "ТОВ "ДБМТ", "Позивач") з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ПП "АГРОБУДІНВЕСТ" (код за ЄДРПОУ 35356644) за грудень 2009 року, січень-лютий 2010 року, з ТОВ "Де Карга" (ЄДРПОУ 37104678) за квітень, червень, липень 2012 року, з ТОВ "АВГУСТ" (код за ЄДРПОУ 31388431) за вересень, грудень 2010 року, лютий, березень 2011 року, з ТОВ "АМГ ГРУПП" (ЄДРПОУ 37280436) за грудень 2010 року.

За результатами даної перевірки ДПІ було складено Акт від 27.03.2013 року № 976/15-419/31613749 (надалі за тестом - "Акт перевірки", копія додається).

У висновках даного Акту перевірки зазначається, що ТОВ "ДБМТ" допущено наступні порушення:

- п. 198.3 ст. 198; п.200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі за текстом - "ПДВ") за травень 2012 року в розмірі 9875 грн.;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4; п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п. 198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість всього у сумі 90461 грн., у тому числі за:

1) вересень 2010 року - 278 грн.;

2) грудень 2010 року - 10 269 грн.;

3) лютий 2011 року - 3 375 грн.;

4) березень 2011 року - 1 508 грн.;

5) червень 2012 року - 55 954 грн.;

6) липень 2012 року - 19 077 грн.

- п.3.1 ст. 3, п. 5.1., п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; п.п. 134.1.1 п. 134.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток всього у сумі 108440 грн., у тому числі за:

1) за ІІІ квартал 2010 року у сумі 348 грн.;

2) за ІV квартал 2010 року у сумі 12 837 грн.;

3) за І квартал 2011 року у сумі 6 104 грн.;

4) за ІІ квартал 2012 року у сумі 6 9121 грн.;

5) за ІІІ квартал 2012 року у сумі 20 030 грн.

02.04.2013 року відповідно до положень п. 86.7 Податкового кодексу України Позивачем подавались заперечення на Акт перевірки.

11.04.2013 року Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000451504, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 9 875 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 2468,75 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000461504, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 90 461 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 40 153,25 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000471504, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 108 440,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 25 585,00 грн.

Відповідно до Акту перевірки зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та завищення суми бюджетного відшкодування в періодах, які підлягали перевірці, відбулось за рахунок операцій Позивача з ПП "АГРОБУДІНВЕСТ", ТОВ "Де Карга", ТОВ "АВГУСТ" та ТОВ "АМГ ГРУПП".

в Акті перевірки встановлює порушення п. 198.3 ст. 198; п.200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 9 875 грн. та п.п. 7.4.1 п. 7.4; п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п. 198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість всього у сумі 90 461 грн.

Зазначені порушення випливають із висновку ДПІ про неможливість здійснення господарської діяльності контрагентами ТОВ "ДБМТ", а саме: ПП "АГРОБУДІНВЕСТ", ТОВ "Де Карга", ТОВ "АВГУСТ" та ТОВ "АМГ ГРУПП", та нікчемності укладених ними з Позивачем правочинів.

Суд вважає правову позицію відповідача хибною, та непідтвердженою жодними належними доказами.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. А статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом. Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлює, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

В підпункті 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" наводиться перелік позицій, які повинна містити податкова накладна при її заповненні.

Згідно до п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В контексті наведених норм права для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України „Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентами платника податків або їх контрагентами за ланцюгом зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Нормами п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, … та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів».

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до ст. 198 ПК України: «право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового Кодексу. …»

Податковий кодекс України та інші положення законодавства України не встановлюють та не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД -фізичних осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин.

Відповідно до п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, згідно до ч. 2 ст. З Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З урахуванням наведеного припису, вказані вище документи, які використовувались при складанні Акту перевірки, не належать до первинних документів. З цього слідує, що висновок акту перевірки про нікчемність правочинів, укладених позивачем TOB «ДССК» з ПП "АГРОБУДІНВЕСТ", ТОВ "Де Карга", ТОВ "АВГУСТ" та ТОВ "АМГ ГРУПП" та про завищення суми податкового кредиту та заниження податкового зобов'язання з ПДВ - є безпідставним та зробленим з порушенням п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Судом в судовому засіданні досліджено усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус постачальників послуг, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартості. При цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

Між ТОВ "ДБМТ" та його контрагентами були укладені наступні договори: договори поставки нафтопродуктів від 01.01.2009 року та від 04.01.2010 року між ТОВ "ДБМТ" та ПП "АГРОБУДІНВЕСТ"; договір поставки № 01/12-Р від 23.04.2012 року між ТОВ "ДБМТ" та ТОВ "Де Карга"; договір поставки № А-23 від 15.02.2011 року між ТОВ "АВГУСТ" ТОВ "ДБМТ"; договір поставки між ТОВ "ДБМТ" та ТОВ "АМГ ГРУПП".

На виконання умов договорів ТОВ "ДБМТ" прийняло товари/послуги, сплативши їх вартість, а контрагентами (ПП "АГРОБУДІНВЕСТ", ТОВ "Де Карга", ТОВ "АВГУСТ", ТОВ "АМГ ГРУПП") були виписані податкові накладні, які підтверджують сплату Позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаними договорами товарів/послуг.

Суми податку на додану вартість на підставі зазначених податкових накладних включено до складу податкового кредиту: за податковими накладними, виписаними ПП "АГРОБУДІНВЕСТ" (№ 1119 від 07.12.2009 року, № 1156 від 23.12.2009 року, № 1172 від 30.12.2009 року, № 4 від 13.01.2010 року, № 3 від 13.01.2010 року, № 21 від 01.02.2010 року, № 24 від 08.02.2010 року, № 26 від 09.02.2010 року); за грудень 2010 року у розмірі 61 559,93 грн., за січень 2010 року у розмірі 45 945,60 грн., за лютий 2010 року у розмірі 65 759,65 грн. За податковими накладними, виписаними ТОВ "Де Карга" (№ 219 від 30.04.2012 року, № 227 від 31.05.2012 року, № 234 від 30.06.2012 року, № 240 від 30.07.2012 року, № 241 від 31.07.2012 року): за квітень 2012 року у розмірі 9 875 грн., за червень 2012 року у розмірі 55 954,20 грн., за липень 2012 року у розмірі 19 076,51 грн., За податковими накладними, виписаними ТОВ "АВГУСТ" (№ 814 від 05.09.2010 року, №849 від 16.09.2010 року, № 1103 від 13.12.2010 року, № 93 від 18.02.2011 року, № 95 від 21.02.2011 року, № 2 від 01.03.2011 року, за вересень 2010 року у розмірі 278,40 грн., за грудень 2010 року у розмірі 2 389,42 грн., за лютий 2011 року у розмірі 9 375,02 грн., за березень 2011 року у розмірі 1 508 грн., За податковими накладними, виписаними ТОВ "АМГ ГРУПП" (№ 579 від 29.12.2010 року): за грудень 2010 року у розмірі 7 880 грн.

Зазначені податкові накладні виписані контрагентами Позивача з дотриманням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 в редакції, що була чинною на час здійснення господарських операцій між Позивачем та вказаними контрагентами.

Фактичне виконання господарських операцій та право позивача на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування по розрахункам між ним з ПП "АГРОБУДІНВЕСТ", ТОВ "Де Карга", ТОВ "АВГУСТ" та ТОВ "АМГ ГРУПП" наступні первинні документи: ТОВ «АМГ ГРУПП: Видаткова накладна № 09 від 10.01.2011 р. на суму 47280,00 грн, Банківська виписка № 204 від 29.12.2010 р. на суму 47280,00 грн., Податкова накладна № 579 від 29.12.2010 р. на суму 47280,00 грн., Рахунок-фактура № РФ-0000307 від 28.12.2010 р. на суму 47280,00 грн., ОСВ по рахунку 631 за період 01.12.2010 р.-31.12.2010 р., ОСВ по рахунку 371 за період 01.12.2010 р.-31.12.2010 р.; операції з ТОВ «АВГУСТ»: Видаткові накладні № -0856 від 17.09.2010 р. на суму 417,60 грн., № -0820 від 07.09.2010 р. на суму 1252,80 грн., № -0001122 від 13.12.2010 р. на суму 14336,52 грн., № -00000093 від 18.02.2011 р. на суму 5915,88 грн., № -00000098 від 21.02.2011 р. на суму 14334,24 грн., № -00000131 від 03.03.2011 р. на суму 9048,00 грн., банківські виписки № 202 від 06.09.2010 р. на суму 1252,80 грн., № 254 від 16.09.2010 р. на суму 417,60 грн., № 1155 від 13.12.2010 р. на суму 9786,96 грн., № 1164 від 14.12.2010 р. на суму 4549,56 грн., № 69 від 18.02.2011 р. на суму 5915,88 грн., № 85 від 21.02.2011 р, на суму 14334,24 грн., № 168 від 01.03.2011 р. на суму 9048,00 грн., податкові накладні № 0814 від 05.09.2010 р. на суму 1252,80 грн., № 0849 від 16.09.2010 р. на суму 417,60 грн., № 1103 від 13.12.2010 р. на суму 14336,52 грн., № 93 від 18.02.2011 р. на суму 5915,88 грн., № 95 від 21.02.2011 р. на суму 14334,24 грн., № 2 від 01.03.2011 р. на суму 9048,00 грн., виписки по рахунках № 0896 від 08.09.20.10 р. на суму 1252,80 грн., № 0935 від 16.09.2010 р. на суму 417,60 грн., № А-0001242 від 10.12.2010 р. на суму 14336,52 грн., № А-00000127 від 17.02.2011 р. на суму 5915,88 грн., № А-00000134 від 21.02.2011 р. на суму 14334,24 грн., № А-00000162 від 01.03.2011 р. на суму 9048,00 грн., Договір № А-23 від 15.02.2011 р. ОСВ по рахунку 631 за період 01.12.2010 р.-31.12.2010 р., ОСВ по рахунку 631 за період 01.02.2011 р.-31.03.2011 р., ОСВ по рахунку 371 за період 01.12.2010 р.-31.12.2010 р., ОСВ по рахунку 371 за період 01.02.2011 р.-31.03.2011 р.; операції з ТОВ «ДЕ КАРГА»: Акти виконаних робіт № ОУ-0000038 від 30.04.2012 р. на суму 59250,00 грн., № ОУ-0000046 від 31.05.2012 р. на суму 231150,00 грн., № ОУ-0000047 від 31.05.2012 р, на суму 8738,14 грн., № ОУ-0000056 від 30.06.2012 р. на суму 95837,06 грн., № ОУ-0000063 від 31.07.2012 р. на суму 111375,00 грн., № ОУ-0000062 від 31.07.2012 р. на суму 3084,05 грн., банківські виписки № 315 від 08.05.2012 р. на суму 59250,00 грн., № 480 від 11.06.2012 р. на суму 100000,00 грн., № 483 від 13.06.2012 р. на суму 50000,00 грн., № 510 від 19.06.2012 р. на суму 81150,00 грн., № 508 від 19.06.2012 р. на суму 8738,14 грн., № 618 від 10.07.2012 р. на суму 95837,06 грн., № 791 від 13.08.2012 р. на суму 3084,05 грн., № 792 від 13.08.2012 р. на суму 111375,00 грн., податкові накладні № 219 від 30.04.2012 р. на суму 59250,00 грн., № 226 від 31.05.2012 р. на суму 231150,00 грн., № 227 від 31.05.2012 р. на суму 8738,14 грн., № 234 від 30.06.2012 р. на суму 95837,06 грн., № 241 від 31.07.2012 р. на суму 111375,00 грн., № 240 від 30.07.2012 р. на суму 3084,05 грн., рахунки № СФ-0000039 від 30.04.2012 р. на суму 59250,00 грн., № СФ-0000047 від 31.05.2012 р. на суму 231150,00 грн., № СФ-0000048 від 31.05.2012 р. на суму 8738,14 грн., № СФ-000054 від 30.06.2012 р. на суму 95837,06 грн., № СФ-000061 від 31.07.2012 р. на суму 111375,00 грн., № СФ-000060 від 30.07.2012 р. на суму 3084,05 грн., Договір № 01/12-Р від 23.04.2012 р. з додатком, ОСВ по рахунку 631 за 2012 р.

Крім того реальність здійснення вищевказаних господарських операцій підтверджується наступними додатковими доказами: лист ДП «ММТП» щодо надання інформації стосовно виданих перепусток працівникам для проходження на територію ДП «ММТП» з додатками № 34/1076 від 17.05.2013 року; лист ДП «ММТП» щодо надання інформації стосовно виданих перепусток працівникам для проходження на територію ДП «ММТП» з додатками № 34/1080 від 18.05.2013 року; приймально-здавальні акти на надання послуг докерами-механізаторами за липень 2012 року; приймально-здавальні акти на надання послуг тальманами за липень 2012 року; приймально-здавальні акти на надання послуг докерами-механізаторами за червень 2012 року; приймально-здавальні акти на надання послуг тальманами за червень 2012 року на 8 аркушах; приймально-здавальні акти на надання послуг докерами-механізаторами за травень 2012 року; приймально-здавальні акти на надання послуг тальманами за травень 2012 року; приймально-здавальні акти на надання послуг докерами-механізаторами за квітень 2012 року; приймально-здавальні акти на надання послуг тальманами за квітень 2012 року; договори ТОВ «Де Карга» з докерами-механізаторами; витяг з журналу реєстрації довіреностей позивача- ТОВ «ДБМТ» за 2011-2012 роки; витяг з журналу реєстрації довіреностей позивача за 2010 рік.

Крім того реальність здійснення зазначених договорів та заміни запчастин було підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які пояснили суду, що працювали на ТОВ "Де Карга" на підставі укладених договорів, надали пояснення щодо сутності, виду, місця надання послуг, що надавались ТОВ «Де Карга» позивачеві. Пояснили що дане товариство знаходилось на 3-й Слобідській, на 2 поверсі. ОСОБА_5, дізнався про наявність пропозиції з роботи докера з об'яви в газеті.

Свідок ОСОБА_1, пояснив суду, що працює заступником директора з адміністративно-господарської частини ТОВ «Дніпро-Бузький морський термінал», підприємство ТОВ "АВГУСТ" йому відомо, оскільки у нього здійснювалась закупка підшипників в 2010 , 2011 роках, склад даного підприємства знаходився поряд в 10 хвилинах пішого ходу, тому дані підшипники забирались нарочно. Стверджував, що на даному підприємстві він особисто спілкувався щонайменше з трьома працівниками.

На час укладання та реалізації договорів ПП "АГРОБУДІНВЕСТ", ТОВ "Де Карга", ТОВ "АВГУСТ", ТОВ "АМГ ГРУПП" були зареєстровані платниками податку на додану вартість та мали повну податкову правосуб'єктність.

Окрім цього, факт здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість може бути підтверджено наступними обставинами: наявний рух активів у процесі здійснення господарських операцій між ТОВ "ДБМТ" та ПП "АГРОБУДІНВЕСТ", ТОВ "Де Карга", ТОВ "АВГУСТ", ТОВ "АМГ ГРУПП", що підтверджується необхідними первинними документами; на момент укладання правочинів ПП "АГРОБУДІНВЕСТ", ТОВ "Де Карга", ТОВ "АВГУСТ", ТОВ "АМГ ГРУПП" мали всі технічні та технологічні можливості до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, у т.ч. кваліфікований персонал, основні фонди, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщення для зберігання товарів, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку; ТОВ "ДБМТ" був зареєстрованим як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції щодо товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у зазначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Відповідачем не надано жодних доказів існування умислу у Позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

ТОВ "ДБМТ" укладено договори поставки з метою реального настання правових наслідків, що обумовлюються цими договорами, у межах господарської діяльності товариства. Укладені договори (договір поставки б/н від 01.01.2009 року, договір поставки б/н від 04.01.2010 року, договір поставки № 01/12-Р від 23.04.2012 року) відповідають вимогам чинного законодавства України та не суперечать інтересам держави, а отже є дійсними.

Вищий адміністративний суд України у постанові по справі К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року вказує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між позивачем та TOB «ДССК» з ПП "АГРОБУДІНВЕСТ", ТОВ "Де Карга", ТОВ "АВГУСТ" та ТОВ "АМГ ГРУПП".

Порушення прямим контрагентом ТОВ «Дніпро-Бузький морський термінал» або суб'єктами підприємницької діяльності, з якими ТОВ «Дніпро-Бузький морський термінал» взагалі не мало господарських відносин, порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення ТОВ «Дніпро-Бузький морський термінал» до відповідальності, оскільки будь -яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

З урахуванням наведених норм Податкового кодексу, досліджених судом первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, наявності фактичного проведення господарських операцій з прямими контрагентами, належного їх документального підтвердження, в межах сум фактично сплаченого позивачем ПДВ в складі податкового кредиту ТОВ «Дніпро-Бузький морський термінал» правомірно було сформовано податковий кредит за операціями з TOB «ДССК» з ПП "АГРОБУДІНВЕСТ", ТОВ "Де Карга", ТОВ "АВГУСТ" та ТОВ "АМГ ГРУПП".

Суд зазначає, що відповідачем не було доведено, що в результаті укладання між позивачем та TOB «ДССК» з ПП "АГРОБУДІНВЕСТ", ТОВ "Де Карга", ТОВ "АВГУСТ" та ТОВ "АМГ ГРУПП" і виконання договорів з додатками було порушено публічний порядок, встановлений в державі. У суду також відсутні підстави вважати, що укладені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Судом встановлено, що зазначені договори з додатками не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів з додатками не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори з додатками спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства.

Крім того, Перевірка взаємовідносин Позивача з ПП "АГРОБУДІНВЕСТ", ТОВ "Де Карга", ТОВ "АВГУСТ" та ТОВ "АМГ ГРУПП" проводилась на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість, копій первинних бухгалтерських документів, видаткових та податкових накладних, договорів фінансово-господарської діяльності, платіжних доручень, реєстрів виданих та отриманих накладних, актів про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання ПП "АГРОБУДІНВЕСТ", ТОВ "Де Карга", ТОВ "АВГУСТ" та ТОВ "АМГ ГРУПП" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, інших документів, що знаходяться в облікові справі підприємства та інформації, отриманої з автоматизованих інформаційних систем та АРМів (с. 5-6 Акту перевірки).

При цьому, стосовно посилань Відповідача в обґрунтування своїх висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій на "Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", які містяться на с. 13, 21, 35-37, 41, 44-45 Акту перевірки, то вважаємо, що такі дані не можуть бути покладені в основу вищезазначених висновків, адже програмне забезпечення "Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість" до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.

Такої думки притримується Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях по справах № К 9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № К 9991/24891/11 від 20.09.2012 року. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

До того ж, обставини, зазначені в Акті перевірки визначені не актами перевірки контрагентів Позивача, а актами про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, отже, фактично, перевірка ПП "АГРОБУДІНВЕСТ", ТОВ "Де Карга", ТОВ "АВГУСТ" та ТОВ "АМГ ГРУПП" здійснена не була, і відповідно, висновки щодо господарської діяльності зазначених контрагентів носять характер припущення та не відповідають дійсності.

З цього слідує, що висновки Акту перевірки про нікчемність правочинів, укладених ТОВ "ДБМТ" з ПП "АГРОБУДІНВЕСТ", ТОВ "Де Карга", ТОВ "АВГУСТ", ТОВ "АМГ ГРУПП", про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності, про заниження податку на прибуток та завищення суми бюджетного відшкодування - є безпідставними та зробленими з порушенням п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок.

Крім того, посилання на ланцюги постачання в акті перевірки є протиправними, оскільки позивач не мав господарських операцій з жодним із контрагентів своїх постачальників, такими як ТОВ "ПОЛІ-РОСТ", ТОВ "Росттон", ТОВ "Босфор-Юг", ТОВ "БУД-СЕРВІС", ПП "Ново-Ком" та іншими.

Листом від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" Вищий адміністративний суд України зазначив, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань, визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Нормами ст. 20 Податкового кодексу України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Отже, висновки про нікчемність правочинів, тим більше, визнання правочинів нікчемними відноситься виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Таким чином, із наведеного судом вбачається, що сама по собі несплата податку прямими контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Бузький морський термінал" або їх контрагентами за ланцюгом (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарських операцій по поставці продукції, наданню послуг, проведенню розрахунків за них не впливає на формування податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Бузький морський термінал" та суму його бюджетного відшкодування.

З урахуванням наведених норм Закону України „Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України, досліджених судом первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, наявності фактичного проведення господарських операцій з прямими контрагентами, належного їх документального підтвердження, в межах сум фактично сплаченого позивачем ПДВ в складі податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Бузький морський термінал" правомірно було заявлено та підтверджується право підприємства на відшкодування цього податку з Державного бюджету України.

З огляду на викладене податкове повідомлення-рішення № 0000451504, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 9 875 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 2468,75 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000461504, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 90 461 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 40 153,25 грн.-є протиправними та підлягають скасуванню.

Податкове повідомлення-рішення № 0000471504, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 108 440,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 25 585,00 грн.- є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.138.1. ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу, на підставі п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 "Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті

Відповідно до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 140.2 Податкового кодексу України, у разі, якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі, перерахунок у випадках повернення проданих товарів, чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку продавець та платник податку покупець, здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів), також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину у разі визнання судом правочину недійсним, як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Таким чином, зміст досліджених правочинів, не суперечить актам цивільного законодавства, жоден з правочинів на момент проведення перевірки не визнаний недійсним у судовому порядку, усі витрати, здійснені ТОВ "ДБМТ" на користь ПП "АГРОБУДІНВЕСТ", ТОВ "Де Карга", ТОВ "АВГУСТ", ТОВ "АМГ ГРУПП" підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а отже правомірно включені до складу витрат.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності свої правової позиції.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, а податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013 року № 0000451504, № 0000461504 та № 0000471504 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 11.04.2013р. № 0000451504, від 11.04.2013р. №0000461504, від 11.04.2013р. № 0000471504.

Повернути з державного бюджету України судовий збір Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бузький морський термінал» в розмірі 2769 грн. 84 коп. шляхом його безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник