Рішення

від 16.12.2013 по справі 910/17610/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17610/13 16.12.13

За позовом Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватного підприємства «Обрій 2000»

про внесення змін до договору

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: Доценко Т.О.

від позивача: не з'явились

від відповідача: Пінчук Л.А., Рибачок В.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Обрій 2000» про внесення змін до п. 2.2. договору оренди земельної ділянки, укладеного Київською міською радою з Приватним підприємством «Обрій 2000», зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 02.06.2003 р. за № 63-6-00055 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його в певній редакції. Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям Київською міською радою рішення «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України», яким на локальному рівні врегульовано розмір орендної плати за використання земель міста Києва та встановлено орендну плату у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та зобов'язано орендарів забезпечити оформлення внесення відповідних змін до існуючих договорів оренди земельних ділянок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/17610/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що чинним законодавством України не передбачено спеціальний порядок внесення змін до договору, що був нотаріально посвідчений.

Крім того, відповідач стверджує, що серед переліку договорів оренди земельних ділянок, розмір річної плати яких менший від мінімального розміру, встановленого ст. 288 Податкового кодексу України, відповідно до рішення Київської міської ради від 28.02.2013 р. № 89/9146, відсутній договір № 63-6-00055.

Прокурор подав письмові пояснення по справі, у яких відзначає, що надсилання пропозицій про внесення змін до спірного договору відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України є виключним правом а не обов'язком сторони.

Також прокурор надав суду додаток до рішення Київської міської ради від 28.02.2013 р. № 89/9146, що містить перелік договорів оренди земельних ділянок, розмір річної плати яких менший від мінімального розміру, встановленого ст. 288 Податкового кодексу України, серед яких вказано договір № 63-6-00055 від 02.06.2003 р., землекористувачем за яким є Приватне підприємство «Обрій 2000».

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці, справу № 910/17610/13 передано на розгляд судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 р. суддею Курдельчуком І.Д. справу № 910/17610/13 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.12.2013 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. справу № 910/17610/13 передано на розгляд судді Пригунової А.Б.

У даному судовому засіданні прокурор та представник відповідача підтримали свої позиції.

Представник позивача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сучасниками провадження у справі, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.12.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2002 р. між Київською міською радою та Приватним підприємством «Обрій 2000» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти в оренду на 25 років земельну ділянку на територію парку культури і відпочинку «Гідропарк» у Дніпровському районі міста Києва розміром 0, 2059 га для будівництва і експлуатації кафе з літнім майданчиком у межах, які перенесені в натуру (на місцевість).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору за оренду земельної ділянки відповідач сплачує позивачу орендну плату у грошовій формі, незалежно від результатів своєї діяльності. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1, 4 % від її грошової оцінки.

Відповідно до 2.3. договору розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 2.5. договору орендна плата вноситься орендарем щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

30.07.2002 р. договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 6915.

02.06.2003 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис за № 63-6-00055.

Рішенням Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 р. «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України» внесено зміни до договорів оренди земельних ділянок, встановивши орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Пунктом 2 вищевказаного рішення зобов'язано орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до договору, забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

При цьому, як вбачається з додатку до вказаного рішення серед орендарів, яких зобов'язано забезпечити оформлення внесення змін до договорів оренди, вказано Приватне підприємство «Обрій 2000», яке є орендарем земельної ділянки на території парку культури і відпочинку «Гідропарк» за договором № 63-6-00055 від 02.06.2003 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор стверджує, що зміна розміру відсотків від грошової оцінки землі є підставою для внесення змін до договору в частині орендної плати, в той час як відповідач ухиляється від вчинення відповідних дій, у зв'язку з чим прокурор заявляє вимоги в інтересах держави в особі Київської міської ради просить внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 02.06.2003 р. за № 63-6-00055 щодо приведення умов договору в частині розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на положення ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 274, 288 Податкового кодексу України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються цивільним законодавством, зокрема, Цивільним кодексом України.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами статті 19 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

У відповідності до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря.

За приписами ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Також суд відзначає, що на момент укладення спірного договору розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України «Про плату за землю» (чинний на момент укладення спірного договору), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

За приписами ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як вбачається зі змісту договору оренди земельної ділянки від 02.06.2003 р. сторонами передбачено можливість зміни розміру орендної плати, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, в інших випадках, передбачених законодавством України.

В той же час, проаналізувавши положення законодавства України, суд дійшов висновку, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Аналогічної позиції дотримується як Вищий господарський суд України у постанові від 19.01.2011 р. у справі № 41/153пд, так і Верховний Суд України у постановах від 06.12.2010 р. у справі № 2-1/1006-200, від 30.05.2011 р. у справі № 17/299-10, від 04.07.2011 р. у справі № 41/81пд, від 23.05.2011 р. у справі № 7/105-10 (30/234-09).

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, Пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у формі постанови № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у п. 2.18. якої зазначається, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, згідно з позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 20.11.2012 р. у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. надсилання відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь

При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що заперечення відповідача щодо відсутності об'єктивних підстав внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.06.2003 р. № 63-6-00055 в частині розміру орендної плати спростовуються вищенаведеними обставинами.

За таких обставин, запропонована прокурором редакція пункту договору оренди земельної ділянки від 02.06.2003 р. за № 63-6-00055 узгоджується з рішенням Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 р.

Тож, підсумовуючи вищенаведені обставини, здійснивши аналіз норм чинного законодавства України, виходячи із наведених прокурором підстав та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора щодо необхідності внесення змін до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 02.06.2003 р. за № 63-6-00055 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Крім того, суд враховує встановлений нормами Податкового кодексу України обов'язок власника земельної ділянки сплачувати земельний податок рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця до відповідних місцевих бюджетів, положення ст. 27 Закону України «Про оренду землі» щодо захисту прав орендодавця на рівні із захистом права власності, положення ст. 285-287 Податкового кодексу України, а також бере до уваги, що відповідач заперечень щодо такої вимоги не навів, у зв'язку з чим вважає обґрунтованими вимоги позивача про викладення договору в редакції, згідно якої орендна плата має вноситись до 30 числа місяця, наступного за звітним на рахунок міського бюджету міста Києва.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу прокурора про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Обрій 2000», зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 02.06.2003 р. за № 63-6-00055 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його в певній редакції.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити.

2. Внести зміни до договору оренди земельної ділянки, укладеного Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Приватним підприємством «Обрій 2000» (02089, м. Київ, вул. Радистів, код ЄДРПОУ 31173950), зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 02.06.2003 р. за № 63-6-00055 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його в такій редакції:

«Річна орендна плата за земельну ділянку відповідно до рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 р. «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України», встановлюється у розмірі 3 відсотків від її нормативної грошової оцінки.»

3. Стягнути з Приватного підприємства «Обрій 2000» (02089, м. Київ, вул. Радистів, код ЄДРПОУ 31173950) до Державного бюджету України 1 147, 00 (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.12.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.