Постанова

від 11.12.2013 по справі 814/4521/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11 грудня 2013 року Справа № 814/4521/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1; доРеєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, вул.Потьомкінська 17/4, м.Миколаїв, 54030; проскасування рішення від 21.08.13р. №5181811 від 28.08.13р. №5347257, зобов'язання вчинити певні дії; за участю представників :

Від позивача: ОСОБА_2, угода №41 від 07.11.13р.;

Від відповідача: Бужикова М.А., довіреність №01.01-26/02-565 від 22.02.13р.;

ОСОБА_1 (позивачем) пред'явлено позов до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції (відповідача) з вимогами:

1. Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Бужикової М.А. Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5181811 від 21.08.13р. та рішення про відмову у державній реєстрації №5347257 від 28.08.13р.

2. Зобов'язати Реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області зареєструвати за позивачем право власності на земельну ділянку №6/1 (шість дріб один), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд; площа 1000 кв.м., кадастровий номер 4810136600:01:002:0002.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях та наданих доказах (а.с. 4-6 ).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що всі його дії вчинені згідно вимог чинного законодавства (а.с.19- 22, 39-41 ).

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд - встановив:

01 червня 2012 року позивач отримав два свідоцтва про право власності на майно придбане з прилюдних торгів:

- свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 01.06.13р. за №1617 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідно до якого посвідчено, що ОСОБА_1 , належить на праві власності майно, що складається з житлового будинку АДРЕСА_2, загальною площею 231,6кв.м., житловою площею 77,0 кв.м., літ. А-2; огорожа №1, 2, 3, 4: підмостка №1 (а.с .10 ).

- свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 01.06.13р. за №1619 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідно до якого посвідчено, що ОСОБА_1, належить на праві власності майно, що складається із земельної ділянки АДРЕСА_2, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд; площа 1000 (одна тисяча) кв.м., кадастровий номер 4810136600:01:002:0002 (а.с .13 ).

Вказані свідоцтва містять вказівку про необхідність державної реєстрації прав на нерухоме майно - в органах БТІ та органах Земельного кадастру.

15.08.2012 року позивач зареєстрував в Миколаївському МБТІ право власності на житловий будинок (а.с. 11-12 ).

09.08.2013 року позивач звернувся до реєстраційної служби із заявою про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.

Рішенням державного реєстратора №5181811 від 21.08.13р. було зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку із неподанням заявником всіх необхідних документів, а саме - державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.14).

У зв'язку із тим, що заявником не було подано необхідні додаткові документи, 28.08.13 року державний реєстратор прийняв рішення №5347257 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки (а.с.15).

Позивач не погоджується із вказаною відмовою та зазначає, що надав всі необхідні документи для реєстрації права власності на земельну ділянку, яку він придбав з прилюдних торгів.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004р. (далі - Закон №1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно (в тому числі на земельні ділянки), обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім зазначеного Закону №1952 відносини, пов'язані із державною реєстрацією прав на нерухоме майно регулюються також Постановою КМУ від 22.06.2011р. №703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Відповідно до положень статті 24 Закону №1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі (серед інших підстав), якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (п.4); після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення (п.5-4);

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5-2 - 5-6 частини першої ст.24, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

В судовому засіданні було встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 на цей час належить ОСОБА_5 на підставі державного акта серії ЯБ836325, виданого на підставі договору купівлі-продажу №456 від 15.06.06р. Відомості щодо державної реєстрації земельної ділянки та прав на неї на ім'я ОСОБА_6 (особа у якої земельна ділянка була вилучена та реалізована на публічних торгах) відсутні.

Зазначене підтверджується відповіддю Управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області від 19.11.13р. (а.с .42 ).

Таким чином, оскільки особа у якої земельна ділянка була вилучена та реалізована на публічних торгах (ОСОБА_6) право власності на земельну ділянку раніше не зареєструвала відповідно до чинного законодавства, а отже власником земельної ділянки не була, то у відповідача (державного реєстратора) були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на дану земельну ділянку на підставі свідоцтва про придбання з прилюдних торгів.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

В той же час, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що враховуючи відсутність будь - яких порушень чинного законодавства в його діях під час придбання земельної ділянки з публічних торгів, а також наявність певної неузгодженості нормативних актів з питання реєстрації права власності на земельні ділянки з 01.01.2013 року, найбільш ефективним та належним способом захисту його прав буде звернення до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку цивільного судочинства.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до ч.3 ст.2 КАС України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено суду відповідність нормам чинного законодавства своїх дій та рішень.

Інші доводи та міркування позивача є не можуть бути підставою для скасування рішень відповідача або визнання неправомірними його дій.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Судові витрати покладені на позивача.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 2, 7, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Повний текст постанови

підписано 16.12.13р.