Постанова

від 17.12.2013 по справі 804/14679/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 р. Справа № 804/14679/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. при секретаріПрихно К.С. за участю: представника позивача представника відповідача Москаленка А.М. Лісового А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2013 року дочірнє підприємство «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.06.2013 р. №0001991700 про суму нарахованого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7 011,82 грн., у т.ч. за основним платежем - 5 678,11 грн. та за штрафними санкціями - 1 333,71 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області проводилась документальна планова виїзна перевірка філії «Криничанський райавтодор» дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», в результаті якої відповідачем було встановлено, що відповідачем несвоєчасно перераховано до бюджету ПДФО за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. на суму 6 375,09 грн. Крім того, встановлено, що станом на 31.12.2012 р. сума заборгованості по податку на доходи фізичних осіб складає 3 970,82 грн. За порушення термінів сплати податку відповідачем застосовано штрафну санкцію у розмірі 25 % від суми несплаченого податку - 992,71 грн.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем норм законодавства щодо порядку надання податкової соціальної пільги з податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку з тим, що працівники підприємства позивача не надали заяву про застосування пільги та документи, що підтверджують таке право.

Із вказаними висновками позивач не погоджується та стверджує, що сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3 970,82 грн. вже була сплачена до бюджету у складі сум податку, перерахованих платіжними дорученнями №1 на суму 825,78 грн., №5 на суму 3 410,00 грн. Однак відповідач під час проведення перевірки не прийняв вказані платіжні доручення до уваги, оскільки періодом, яким охоплювалася перевірка є з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р., в той час як сплата зазначених сум здійснена у січні 2013 р. Несвоєчасність сплати податку не є правовою підставою для невизнання відповідачем факту сплати.

Позивач не погоджується з розміром штрафу за несвоєчасну сплату податку та зазначає, що розмір штрафної санкції за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб повинен розраховуватися відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України.

Що стосується питання соціальної пільги, то з цього приводу позивач зазначив, що для застосування підприємством соціальної пільги заява працівника про її застосування, згідно Закону, що діяв у час виникнення спірних правовідносин, не вимагалося.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, адміністративний позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Судом встановлено, що в період з 15.04.2013 р. по 18.05.2013 р. Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області проводилась документальна планова виїзна перевірка філії «Криничанський райавтодор» дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

За результатами проведеної перевірки складено акт від 24.05.2013 р. № 419/22/26141577 «Про результати планової виїзної перевірки філії «Криничанський райавтодор» дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код за ЄДРПОУ 26141577) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р.», в якому викладено порушення податкового законодавства.

В акті перевірки встановлено порушення п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону №889 IV «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу України в частині застосування податкової соціальної пільги без подання платниками податку заяв про застосування податкової соціальної пільги працедавцю; порушення п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України №889- IV, п. п. 168.1.1, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в частині своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум ПДФО. Заборгованість по ПДФО станом на 31.12.2012 року складає 3 970,82 грн.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, 31.05.2013 р надіслав на адресу відповідача свої заперечення.

Листом від 06.06.2013 р. № 3244/10/17.2-7 відповідач повідомив позивача, що за результатами розгляду заперечень дані акту перевірки від 24.05.2013 р. № 419/22/26141577 залишено без змін.

Одночасно позивач 11.06.2013 р. отримав поштою податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 р. № 0001991700 про суму нарахованого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7 011,82 грн., у т.ч. за основним платежем - 5 678,11 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 1 333,71 грн.

Крім того, відповідачем було нараховано пеню за несвоєчасну сплату податку у розмірі 790,14 грн.

Позивачем було визнано та сплачено платіжним дорученням від 01.07.2013 р. № 66 пеню у розмірі 790,14 грн. за несвоєчасне проведення розрахунків з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб.

19 червня 2013 р. позивач направив скаргу до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.07.2013 р. № 845/10/10-25 термін розгляду скарги позивача було продовжено до 20.08.2013 р. включно.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про результати розгляду первинної скарги від 19.08.2013 р. № 1889/10/04-36-10-04-09 останню залишено без задоволення а податкове повідомлення-рішення № 0001991700 без змін.

Не погодившись з рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, позивач в порядку п. 56.6 ст. 56 ПК України направив скаргу від 27.08.2013 р. № 224 на адресу Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 17.09.2013 р. № 11176/6/99-99/10-01-03- 15 термін розгляду скарги позивача продовжено до 01.11.2013 р. включно.

Позивач 16.10.2013 р. отримав від Міністерства доходів і зборів України рішення про результати розгляду повторної скарги від 08.10.2013 р. № 12685/6/99-99/10-01-03-15, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0001991700 та рішення ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.08.2013 р. № 1889/10/04-36-10-04-09, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу залишено без задоволення.

Рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги позивача на зазначене податкове повідомлення-рішення позивач одержав 16.10.2013 р.

Відповідно до п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України (далі ПК України) податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків.

Згідно припису п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 ПК України, суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

В акті перевірки від 24.05.2013 р. № 419/22/26141577 у розділі 3.10 «Правильність утримання, повнота та своєчасність перерахування до бюджету утриманих сум ПДФО» зазначено, що в порушення п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України позивачем несвоєчасно перераховано до бюджету ПДФО за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 на загальну суму 6 375,09 грн.

Станом на 31.12.2012 р. сума заборгованості по податку на доходи фізичних осіб складає 3 970,82 грн.

Відповідно до п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань якщо дані перевірки щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

За порушення термінів сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3 970,82 грн. відповідачем застосовано штрафну санкцію у розмірі 25 відсотків від суми несплаченого податку, а саме 992,71 грн.

Відповідно до п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

За приписом п. 18.1 ст. 18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

За визначенням п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно абз. 2 п. 57.1 ст. 57 ПК України, податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За визначенням ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 54.2 ст. 54 ПК України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Виходячи з наведених приписів, сума податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3 391,91 грн., визначена позивачем під час нарахування заробітної плати та інших виплат працівникам за жовтень 2012 року, та сума податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3 748,52 грн., під час нарахування заробітної плати та інших виплат працівникам за листопад 2012 року, вважаються узгодженими на день сплати таких сум, який визначається згідно вимог законодавства для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

За вимогами п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позивач нарахувавши 31.10.2012 року працівникам заробітну плату за жовтень 2012 року, нарахувавши та утримавши з неї податок на доходи фізичних осіб за жовтень 2012 року у розмірі 3 391,91 грн., але фактично не виплативши працівникам заробітну плату через відсутність грошових коштів, зобов'язаний був сплатити податок на доходи фізичних осіб до бюджету не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування заробітної плати (доходу), тобто до 30.11.2012 р. включно, незалежно від факту виплати або невиплати заробітної плати працівникам.

Аналогічно, нарахувавши 30.11.2012 року працівникам заробітну плату за листопад 2012 року, нарахувавши та утримавши з неї податок на доходи фізичних осіб за листопад 2012 року у розмірі 3 748,52 грн., але фактично не виплачуючи працівникам заробітну плату через відсутність грошових коштів, позивач зобов'язаний був сплатити податок на доходи фізичних осіб до бюджету до 30.12.2012 року (включно).

У зв'язку з відсутністю грошових коштів податок з доходів фізичних осіб за жовтень 2012 року позивачем сплачувався частинами, а саме платіжними дорученнями від 23.11.2012 року № 72 на суму 3823,00 грн. (у т.ч. 2 653,39 грн. за вересень 2012 року, 1 169,61 грн. за жовтень 2012 року); платіжним дорученням від 19.12.2012 року № 78 на суму 2 000,00 грн. (за жовтень 2012 року) - всього на суму 3 169,61 грн.

Податок на доходи фізичних осіб за листопад 2012 року у 2012 році не сплачувався.

Таким чином, у встановлені терміни податок у повному сплачено не було, тому у позивача станом на 31.12.2012 року обліковувався податковий борг по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3 970,82 грн., у т.ч. за жовтень 2012 року - 222,30 грн., за листопад 2012 року - 3 748,52 грн.

Судом також встановлено, що податок з доходів фізичних осіб за жовтень 2012 року - 222,30 грн., за листопад 2012 року - 3 748,52 грн., всього у сумі 3 970,82 грн. (податковий борг), сплачено позивачем до бюджету у складі сум податку, перерахованих платіжними дорученнями від 04.01.2013 року № 1 на суму 825,78 грн. (у т.ч. 222,30 грн. за жовтень 2012 року, 603,48 грн. за листопад 2012 року); від 28.01.2013 року № 5 на суму 3 410,00 грн. (у т.ч. З 145,04 грн. за листопад 2012 року).

Плановою документальною перевіркою позивача було охоплено період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 р. включно. Перевірка проводилась з 15.04.2013 року по 18.05.2013 року.

Станом на момент проведення перевірки податковий борг з податку на доходи фізичних осіб за жовтень 2012 року та листопад 2012 року у загальному розмірі 3970,82 грн. позивачем було погашено в повному обсязі.

Однак відповідачем в ході перевірки не були прийняті до уваги документи, що свідчать про фактичну сплату позивачем у січні 2013 року у повному обсязі податку з доходів фізичних осіб. Таким чином відповідачем за наслідками перевірки прийнято рішення про повторне нарахування сум податку з доходів фізичних осіб за жовтень 2012 року у розмірі 222,30 грн., за листопад 2012 року - 3 748.52 грн., всього у розмірі 3 970,82 грн.

Згідно п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Сума податку з доходів фізичних осіб за жовтень 2012 р. у розмірі 222,30 грн. та за листопад 2012 р. у розмірі 3 748,52 грн. не була визначена відповідачем в ході проведення перевірки як результат порушення вимог позивачем податкового законодавства під час нарахування та виплати доходу на користь платників податку - фізичних осіб. Вищевказані суми були самостійно визначені позивачем під час нарахування заробітної плати за жовтень та листопад 2012 р.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно визначення 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податкові вимоги щодо сплати суми податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб за жовтень 2012 року у розмірі 222,30 грн. та за листопад 2012 року у розмірі 3 748,52 грн. від податкових органів до позивача не надходили.

Що стосується нарахування відповідачем пені за порушення термінів сплати позивачем податкового боргу, то необхідно зазначити, що ст. 127 ПК України визначено відповідальність за порушення правил нарахування та сплати податків у джерела виплати.

Правопорушення, передбачене статтею 127 ПК України, може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в ненарахуванні, неутриманні та/або несплаті податкового зобов'язання.

Фактично це правопорушення може проявлятись у відсутності первинних та інших бухгалтерських документів щодо нарахування податку; відсутності факту його утримання із доходів отримувача доходу (виплаті доходу в повному обсязі) а також у відсутності факту сплати такого податку в порядку, визначеному цим Кодексом.

Позивач не допускав бездіяльності у питанні нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб. Суми податку з доходів фізичних осіб за жовтень 2012 року у розмірі 3 391,91 грн. та листопад 2012 року у розмірі 3 748,52 грн. були самостійно визначені позивачем як податковим агентом під час нарахування заробітної плати (доходу) працівникам. Факт нарахування податку з доходів фізичних осіб, його утримання та сплати до бюджету визначених сум податку підтверджується первинними документами, які надавалися відповідачу в ході проведення перевірки та копії яких долучені позивачем до матеріалів позовної заяви.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У випадку порушення платниками податків граничних термінів сплати податкових зобов'язань, передбачених податковим законодавством, з 1 січня 2011 року з урахуванням строку давності застосовується штрафна санкція у розмірах, встановлених статтею 126 Податкового кодексу України.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Кодексом, такий платник податків притягається до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, під час нарахування штрафної санкції відповідачем неправомірно застосовано приписи ст. 127 ПК України для визначення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб штрафу у сумі 992,71 грн.

Згідно зі статтею 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або статі до бюджету.

Відповідальність за правопорушення, передбачене статтею 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов'язків платником податків (податковим агентом). В такому випадку контролюючий орган за результатами перевірки визначає суму грошового зобов'язання платнику податків та застосовує штраф у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи та аналізуючи положення податкового законодавства, суд приходить до висновку про помилковість застосування відповідальності до платника податків на підставі статті 127 ПК України. Разом з тим, суд, надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру штрафної (фінансової) санкції, застосованої контролюючим органом, не вправі підміняти собою компетентний орган та приймати рішення щодо зміни підстав застосування штрафної (фінансової) санкції та визначення її розміру.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення норм законодавства щодо порядку надання податкової соціальної пільги з податку на доходи фізичних осіб.

Питання надання податкової соціальної пільги у періоді до 01.01.2011 року було врегульовано Законом України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», після 01.01.2011 року Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Так, згідно абз. 5 п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, що була чинна у 2010 році, до моменту набрання чинності Податковим кодексом), податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

Тобто, дана норма Закону розповсюджується на працівників позивача, які прийняті на роботу до 01.01.2004 року і на момент набрання чинності Законом № 889-IV працювали на підприємстві.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 прийнятий на роботу з 01.09.2000 року згідно наказу (розпорядження) про прийом на роботу від 01.09.2000 р. № 10, звільнений згідно наказу про припинення трудового договору (контракту) від 03.08.2010 року № 24.

Таким чином, для застосування податковим агентом податкової соціальної пільги стосовно доходів ОСОБА_5 у червні та липні 2010 року заява громадянина не потрібна, пільга застосовується на підставі абз. 5 п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV. Однак, відповідачем зазначену вимогу законодавства не враховано та донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 108,32 грн.

ОСОБА_6 прийнятий на роботу з 10.04.2002 року згідно наказу про прийом на роботу від 09.04.2002 року № 9, звільнений згідно наказу про припинення трудового договору (контракту) від 03.08.2010 року № 25.

ОСОБА_7 вперше прийнятий на роботу з 01.09.2000 року згідно наказу про прийом на роботу від 01.09.2000 року № 45, звільнений згідно наказу про припинення трудового договору (контракту) від 03.08.2010 року № 19.

Вдруге ОСОБА_7 прийнятий на роботу з 07.12.2010 року згідно наказу про прийом на роботу від 07.12.2010 року № 74, звільнений згідно наказу про припинення трудового договору (контракту) від 25.03.2011 року № 35-а. У відповідності до вимог п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року, ОСОБА_7 подано роботодавцю заяву від 05.01.2011 року про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги.

ОСОБА_8 прийнятий на роботу з 01.09.2000 року згідно наказу про прийом на роботу від 01.09.2000 року № 4, звільнений згідно наказу про припинення трудового договору (контракту) від 11.01.2011 року № 7.

З огляду на вищевикладене, для застосування податкової соціальної пільги стосовно доходів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, нарахованих та виплачених їм у податкових періодах протягом 2010 року, відповідні заяви громадян не вимагаються. Пільга застосовується роботодавцем на підставі абз. 5 п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV без подання заяви про застосування пільги.

Тому суд вважає нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 065,07 грн. по доходам, виплаченим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, необгрунтованим.

Також відповідачем нараховано податок з доходів фізичних осіб по виплаченим доходам працівникам філії «Криничанський райавтодор» ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Стосовно вказаних робітників, суд враховує, що ОСОБА_9 - прийнятий на роботу з 19.02.2009 року згідно наказу про прийом на роботу від 19.02.2009 року № 4, звільнений згідно наказу про припинення трудового договору (контракту) від 03.08.2010 року № 23.

У відповідності до п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», ОСОБА_9 подано працедавцю заяву від 19.02.2009 року про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (заява про застосування пільги) за встановленою формою.

Зазначена заява в ході проведення перевірки була надана відповідачу, однак останнім до уваги не прийнята та донараховано податок з доходів фізичних осіб за червень-липень 2010 року у розмірі 125,58 грн.

ОСОБА_10 прийнята на роботу з 19.05.2010 року згідно наказу від 19.05.2010 року № 13, звільнена згідно наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 01.02.2012 р. № 5 у зв'язку з виходом на пенсію.

У відповідності до п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV ОСОБА_10 подано працедавцю заяву від 19.05.2010 року про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (заява про застосування пільги) за встановленою формою. По вказаному працівнику відповідачем донараховано податок з доходів фізичних осіб за лютий, червень-грудень 2011 року у розмірі 516,64 грн.

З огляду на викладене, податкову соціальну пільгу стосовно доходів ОСОБА_9 у червні-липні 2010 року та ОСОБА_10 у лютому, червні-грудні 2011 року застосовано правомірно у відповідності до вимог законодавства чинного на момент надання таких пільг.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що протягом судового розгляду справи відповідач не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому останнє має бути визнано протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також вважає за необхідне, відповідно до вимог ст. 94 КАС України, присудити на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1720,50 грн.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.06.2013 р. № 0001991700.

Присудити на користь дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" судові витрати у розмірі 1720,50 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Суддя Постанова не набрала законної сили 23 грудня 2013 року. СуддяВ.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник