Ухвала

від 31.07.2014 по справі 804/14679/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2014 рокусправа № 804/14679/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представників позивача: Москаленко Андрія Миколайовича, Галасун Галини Іванівни,

представника відповідача: Горобець Катерини Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 р.

у справі за позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до податкового органу про скасування податкового повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.06.2013 р. №0001991700, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7 011,82 грн., у т.ч. за основним платежем - 5 678,11 грн. та за штрафними санкціями - 1 333,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3970,82 грн. вже була сплачена до бюджету у складі сум податку, перерахованих платіжними дорученнями №1 на суму 825,78 грн., №5 на суму 3 410,00 грн. Однак відповідач під час проведення перевірки не прийняв вказані платіжні доручення до уваги, оскільки періодом, яким охоплювалася перевірка є з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р., в той час як сплата зазначених сум здійснена у січні 2013 р. Несвоєчасність сплати податку не є правовою підставою для невизнання відповідачем факту сплати. Що стосується питання соціальної пільги, то з цього приводу позивач зазначив, що для застосування підприємством соціальної пільги заява працівника про її застосування, згідно Закону, що діяв у час виникнення спірних правовідносин, не вимагалося.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.06.2013 р. № 0001991700.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачем не було належно доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. У відповідності до пп. 6.3.2. ст. 6 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», ОСОБА_4 подано працедавцю заяву від 19.05.2010 року про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (заява про застосування пільги) за встановленою формою. По вказаному працівнику відповідачем донараховано податок з доходів фізичних осіб за лютий, червень-грудень 2011 року у розмірі 516,64грн. щодо працівника ОСОБА_5, то ним також у відповідності до пп. 6.3.2. ст. 6 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», подано працедавцю заяву від 19.02.2009 року про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за встановленою формою. З огляду на це податковий орган не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідно до норм ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірки щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі у податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів. В ході проведеної перевірки філії «Криничанський райавтодор» Дочірнього підприємства "Дніпропетровький облавтодор" ВАТ "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" встановлено, що підприємством несвоєчасно перераховано до бюджету ПДФО за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. на загальну суму 63 042, 62 грн., та за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. на загальну суму 63 042, 62 грн., що є порушенням норм ПК України. З огляду на зазначене, відповідачем було правомірно винесене податкове повідомлення-рішення №0001991700, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7 011,82 грн., у т.ч. за основним платежем - 5 678,11 грн. та за штрафними санкціями - 1 333,71 грн. Посилається також на те, що в силу набрання з 01.01.2011 року законної сили Податковим кодексом, підприємством порушені норми пп. 168.1.5 ст. 168 ПКУ - несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року в сумі 59 470,15грн. Крім того, результатами перевірки встановлено, що станом на 31.12.2012 року заборгованість по податку на доходи фізичних осіб складає 3970, 82грн.

В запереченнях на апеляційну скаргу, позивач зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить оскаржувану постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В підтвердження своєї позиції зазначає, що на момент проведення перевірки (квітень-травень 2013р.) податковий борг філії «Криничанський райавтодор» Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" як податкового агента з податку на доходи фізичних осіб за жовтень та листопад 2012 р. у загальному розмірі 3 970,82 грн. було погашено в повному обсязі платіжними дорученнями. Однак відповідачем в ході перевірки ці документи до уваги прийняті не були. Крім того, відповідачем невірно визначено форму письмового звернення до позивача у разі не сплати останнім узгодженої суми податкового зобов'язання. Податкові вимоги щодо сплати суми податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб за жовтень та листопад 2012р. у загальному розмірі 3 970, 82 грн. від податкових органів на адресу позивача не надходили. Нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 707, 29 грн. по застосуванню податкової соціальної пільги позивач вважає теж неправомірним з огляду на таке. Для застосування податковим агентом податкової соціальної пільги стосовно доходів певних працівників, заяви громадян не вимагаються, а пільга застосовується на підставі абз. 5 пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Однак, відповідачем зазначену вимогу проігноровано та неправомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1 707,29 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі (викладено вище).

Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи заперечення проти апеляційної скарги, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Надали пояснення аналогічні викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги (викладено вище).

Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 15.04.2013 р. по 18.05.2013 р. Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області проводилась документальна планова виїзна перевірка філії «Криничанський райавтодор» дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

За результатами проведеної перевірки складено акт від 24.05.2013 р. № 419/22/26141577 «Про результати планової виїзної перевірки філії «Криничанський райавтодор» дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р.».

В акті перевірки встановлено порушення пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону №889 IV «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу України в частині застосування податкової соціальної пільги без подання платниками податку заяв про застосування податкової соціальної пільги працедавцю; порушення пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України №889- IV, п. п. 168.1.1, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПКУ в частині своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум ПДФО. Заборгованість по ПДФО станом на 31.12.2012 року складає 3 970,82 грн.

11.06.2013 р. позивач отримав поштою податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 р. № 0001991700 про суму нарахованого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7 011,82 грн., у т.ч. за основним платежем - 5 678,11 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 1 333,71 грн. Крім того, відповідачем було нараховано пеню за несвоєчасну сплату податку у розмірі 790,14 грн.

Позивачем було визнано та сплачено платіжним дорученням від 01.07.2013 р. №66 пеню у розмірі 790,14 грн. за несвоєчасне проведення розрахунків з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Податкового кодексу України та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення норм законодавства щодо порядку надання податкової соціальної пільги з податку на доходи фізичних осіб.

Питання надання податкової соціальної пільги у періоді до 01.01.2011 року було врегульовано Законом України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», після 01.01.2011 року Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Так, згідно абз. 5 пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, що була чинна у 2010 році), податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

Тобто, дана норма Закону розповсюджується на працівників позивача, які прийняті на роботу до 01.01.2004 року і на момент набрання чинності Законом № 889-IV працювали на підприємстві.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 прийнятий на роботу з 01.09.2000 року згідно наказу (розпорядження) про прийом на роботу від 01.09.2000 р. № 10, звільнений згідно наказу про припинення трудового договору (контракту) від 03.08.2010 року № 24.

Таким чином, для застосування податковим агентом податкової соціальної пільги стосовно доходів ОСОБА_6 у червні та липні 2010 року заява громадянина не потрібна, пільга застосовується на підставі абз. 5 пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб». Однак, відповідачем зазначену вимогу законодавства не враховано та донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 108,32 грн.

Працівник ОСОБА_7 прийнятий на роботу з 10.04.2002 року згідно наказу про прийом на роботу від 09.04.2002 року № 9, звільнений згідно наказу про припинення трудового договору (контракту) від 03.08.2010 року № 25.

Працівник ОСОБА_8 вперше прийнятий на роботу з 01.09.2000 року згідно наказу про прийом на роботу від 01.09.2000 року № 45, звільнений згідно наказу про припинення трудового договору (контракту) від 03.08.2010 року № 19.

Вдруге працівник ОСОБА_8 прийнятий на роботу з 07.12.2010 року згідно наказу про прийом на роботу від 07.12.2010 року № 74, звільнений згідно наказу про припинення трудового договору (контракту) від 25.03.2011 року № 35-а. У відповідності до вимог пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року, ОСОБА_8 подано роботодавцю заяву від 05.01.2011 року про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги.

Працівник ОСОБА_9 прийнятий на роботу з 01.09.2000 року згідно наказу про прийом на роботу від 01.09.2000 року № 4, звільнений згідно наказу про припинення трудового договору (контракту) від 11.01.2011 року № 7.

З огляду на вищевикладене, для застосування податкової соціальної пільги стосовно доходів ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ОСОБА_9, нарахованих та виплачених їм у податкових періодах протягом 2010 року, відповідні заяви громадян не вимагаються. Пільга застосовується роботодавцем на підставі абз. 5 пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» без подання заяви про застосування пільги.

Тому, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 065,07 грн. по доходам, виплаченим ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ОСОБА_9, є необґрунтованим.

Щодо нарахування податку з доходів фізичних осіб по виплаченим доходам працівникам філії «Криничанський райавтодор» ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Згідно матеріалів справи працівник ОСОБА_5 - прийнятий на роботу з 19.02.2009 року згідно наказу про прийом на роботу від 19.02.2009 року № 4, звільнений згідно наказу про припинення трудового договору (контракту) від 03.08.2010 року № 23. Працівник ОСОБА_4 прийнята на роботу з 19.05.2010 року згідно наказу від 19.05.2010 року № 13, звільнена згідно наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 01.02.2012 р. № 5 у зв'язку з виходом на пенсію.

У відповідності до пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», працівниками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були подані працедавцю заяви від 19.02.2009 року та від 19.05.2010 року про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (заява про застосування пільги) за встановленою формою.

З огляду на викладене, податкову соціальну пільгу стосовно доходів ОСОБА_5 у червні-липні 2010 року та ОСОБА_4 у лютому, червні-грудні 2011 року застосовано правомірно у відповідності до вимог законодавства чинного на момент надання таких пільг.

В акті перевірки від 24.05.2013 р. № 419/22/26141577 у розділі 3.10 «Правильність утримання, повнота та своєчасність перерахування до бюджету утриманих сум ПДФО» зазначено, що в порушення пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України позивачем несвоєчасно перераховано до бюджету ПДФО за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 на загальну суму 6 375,09 грн.

Податковий орган вважає, що станом на 31.12.2012 р. сума заборгованості по податку на доходи фізичних осіб складає 3 970,82 грн.

Згідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За визначенням ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 54.2 ст. 54 ПК України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Виходячи з наведених приписів, сума податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3391,91 грн., визначена позивачем під час нарахування заробітної плати та інших виплат працівникам за жовтень 2012 року, та сума податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3748,52 грн., під час нарахування заробітної плати та інших виплат працівникам за листопад 2012 року, вважаються узгодженими на день сплати таких сум, який визначається згідно вимог законодавства для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

За вимогами п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позивач нарахувавши 31.10.2012 року працівникам заробітну плату за жовтень 2012 року, нарахувавши та утримавши з неї податок на доходи фізичних осіб за жовтень 2012 року у розмірі 3 391,91 грн., але фактично не виплативши працівникам заробітну плату через відсутність грошових коштів, зобов'язаний був сплатити податок на доходи фізичних осіб до бюджету не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування заробітної плати (доходу), тобто до 30.11.2012 р. включно, незалежно від факту виплати або невиплати заробітної плати працівникам.

Аналогічно, нарахувавши 30.11.2012 року працівникам заробітну плату за листопад 2012 року, нарахувавши та утримавши з неї податок на доходи фізичних осіб за листопад 2012 року у розмірі 3 748,52 грн., але фактично не виплачуючи працівникам заробітну плату через відсутність грошових коштів, позивач зобов'язаний був сплатити податок на доходи фізичних осіб до бюджету до 30.12.2012 року (включно).

У зв'язку з відсутністю грошових коштів податок з доходів фізичних осіб за жовтень 2012 року позивачем сплачувався частинами, а саме платіжними дорученнями від 23.11.2012 року № 72 на суму 3823,00 грн. (у т.ч. 2 653,39 грн. за вересень 2012 року, 1 169,61 грн. за жовтень 2012 року); платіжним дорученням від 19.12.2012 року № 78 на суму 2 000,00 грн. (за жовтень 2012 року) - всього на суму 3 169,61 грн. Податок на доходи фізичних осіб за листопад 2012 року у 2012 році не сплачувався.

Таким чином, у встановлені строки податок у повному обсязі сплачено не було, тому у позивача станом на 31.12.2012 року обліковувався податковий борг по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3 970,82 грн., у т.ч. за жовтень 2012 року - 222,30 грн., за листопад 2012 року - 3 748,52 грн.

Згідно матеріалів справи податок з доходів фізичних осіб за жовтень 2012 року - 222,30 грн., за листопад 2012 року - 3 748,52 грн., всього у сумі 3 970,82 грн. (податковий борг), сплачено позивачем до бюджету у складі сум податку, перерахованих платіжними дорученнями від 04.01.2013 року № 1 на суму 825,78 грн. (у т.ч. 222,30 грн. за жовтень 2012 року, 603,48 грн. за листопад 2012 року); від 28.01.2013 року № 5 на суму 3 410,00 грн. (у т.ч. З 145,04 грн. за листопад 2012 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що плановою документальною перевіркою позивача було охоплено період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 р. включно. Перевірка проводилась з 15.04.2013 року по 18.05.2013 року. Станом на момент проведення перевірки податковий борг з податку на доходи фізичних осіб за жовтень 2012 року та листопад 2012 року у загальному розмірі 3970,82 грн. позивачем було погашено в повному обсязі.

Натомість, податковим органом в ході перевірки не були прийняті до уваги документи, що свідчать про фактичну сплату позивачем у січні 2013 року у повному обсязі податку з доходів фізичних осіб. Таким чином, податковим органом за наслідками перевірки прийнято рішення про повторне нарахування сум податку з доходів фізичних осіб за жовтень 2012 року у розмірі 222,30 грн., за листопад 2012 року - 3 748.52 грн., всього у розмірі 3 970,82 грн.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно визначення 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податкові вимоги щодо сплати суми податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб за жовтень 2012 року у розмірі 222,30 грн. та за листопад 2012 року у розмірі 3748,52 грн. від податкових органів до позивача не надходили.

Що стосується нарахування відповідачем пені за порушення термінів сплати позивачем податкового боргу, то необхідно зазначити, що ст. 127 ПК України визначено відповідальність за порушення правил нарахування та сплати податків у джерела виплати.

Правопорушення, передбачене статтею 127 ПК України, може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в ненарахуванні, неутриманні та/або несплаті податкового зобов'язання. Фактично це правопорушення може проявлятись у відсутності первинних та інших бухгалтерських документів щодо нарахування податку; відсутності факту його утримання із доходів отримувача доходу (виплаті доходу в повному обсязі) а також у відсутності факту сплати такого податку в порядку, визначеному цим Кодексом.

Позивач не допускав бездіяльності у питанні нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб. Суми податку з доходів фізичних осіб за жовтень 2012 року у розмірі 3 391,91 грн. та листопад 2012 року у розмірі 3 748,52 грн. були самостійно визначені позивачем як податковим агентом під час нарахування заробітної плати (доходу) працівникам. Факт нарахування податку з доходів фізичних осіб, його утримання та сплати до бюджету визначених сум податку підтверджується первинними документами, які надавалися відповідачу в ході проведення перевірки та копії яких долучені позивачем до матеріалів позовної заяви.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У випадку порушення платниками податків граничних термінів сплати податкових зобов'язань, передбачених податковим законодавством, з 1 січня 2011 року з урахуванням строку давності застосовується штрафна санкція у розмірах, встановлених статтею 126 Податкового кодексу України.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Кодексом, такий платник податків притягається до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, під час нарахування штрафної санкції відповідачем неправомірно застосовано приписи ст. 127 ПК України для визначення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб штрафу у сумі 992,71 грн.

Згідно зі статтею 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або статі до бюджету.

Відповідальність за правопорушення, передбачене статтею 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника , тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов'язків платником податків (податковим агентом). В такому випадку контролюючий орган за результатами перевірки визначає суму грошового зобов'язання платнику податків та застосовує штраф у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про помилковість застосування відповідальності до платника податків на підставі статті 127 ПК України, є правомірним.

Отже, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 р. у справі за позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна