Рішення

від 17.12.2013 по справі 910/15193/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15193/13 17.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАПРОДУКТ УКРАЇНА"

до Приватного акціонерного товариства "Концерн "ЕКОП"

про стягнення 192 273, 24 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Стьопкин Д.Є. (дов. № 79 від 01.12.2013 року); Арабулова О.А.

(директор - витяг з ЄДРПОУ № 17138872 від 06.09.2013 року, паспорт

№ КЕ668348)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВАПРОДУКТ УКРАЇНА" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Концерн "ЕКОП" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 192 273, 24 грн. за договором № 1/12 від 07.12.2010 року, з яких 178 592, 50 грн. основний борг, 4 036, 68 грн. пені, 1 614, 67 грн. 3 % річних, 8 000, 00 грн. витрат за супроводження справи в суді, а також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/15193/13, розгляд справи призначено на 01.10.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 року продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 15.10.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відряджені, справу № 910/15193/13 передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року суддею Балацом С.В. справу № 910/15193/13 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 26.11.2013 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відрядження та з метою дотримання процесуальних строків, справу № 910/15193/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П. та прийнято до її провадження.

21.11.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду м. Києва представником позивача подано документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року судом відкладено розгляд справи на 17.12.2013 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

В судове засідання 17.12.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.11.2013 року не виконав, про свою відсутність неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представниками позивача надано усні пояснення по суті справи, в яких просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2010 року між позивачем (продавець - за договором) та відповідачем (за договором - покупець) укладено договір № 1/12 (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), позивач продає та зобов'язується передати у власність відповідачу належний відповідачу товару, а відповідач купує та зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.

Згідно п. 1.3. договору, товар за умовами договору поставляється відокремленими партіями. Найменування та кількість кожної партії товар вказується у накладних, які є невід'ємними частинами договору.

За умовами п. 2.1. договору, вартість кожної партії товару визначається у рахунку, який позивач надає відповідачу.

Відповідно п. 2.4. договору, оплата за товар за умовами договору буде здійснюватись відповідачем відповідно вистановленого позивачем рахунку протягом 45 календарних днів з моменту поставки. Моментом поставки вважається дата відмітки відповідачем (печатки та підпису) у товарно-транспортних документах позивача.

Як встановлено п. 2.6. договору, зобов'язання відповідача щодо оплати товару вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на рахунок позивача.

Згідно п. 3.1. договору, відвантаження товару здійснюється протягом 5-ти днів з моменту отримання заявки від відповідача.

Відповідно п. 9.1. договору, договорі вступає в силу з дати підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2011 року.

24 березня 2011 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1/12 від 07.12.2010 року (далі за текстом - додаткова угода № 1), в якій сторонами було викладено п. 2.3. в наступній редакції, ціна за товар визначається у рахунку, який позивач надає відповідачу.

19 серпня 2011 року сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 1/12 від 07.12.2010 року (далі за текстом - додаткова угода № 2), в якій п. 2.7. договору було викладено в новій редакції.

30 грудня 2011 року сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 1/12 від 07.12.2010 року (далі за текстом - додаткова угода № 3), в якій строк договору було продовжено до 31.12.2012 року (п.9.1. договору).

24 травня 2012 року сторонами було укладено додаткову угоду № 4 до договору № 1/12 від 07.12.2010 року (далі за текстом - додаткова угода № 4), в якій п. 2.4. договору було викладено в наступній редакції, оплата за товар за умовами договору буде здійснюватись відповідачем відповідно встановленого позивачем рахунку протягом 30 календарних днів з моменту поставки. Моментом поставки вважається дата відмітки відповідачем (печатки та підпису) у товарно-транспортних документах позивача.

26 грудня 2012 року сторонами було укладено додаткову угоду № 5 до договору № 1/12 від 07.12.2010 року (далі за текстом - додаткова угода № 5), в якій строк договору було продовжено до 31.12.2013 року (п.9.1. договору).

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно видаткових накладних та довіреностей на отримання товару доданих до матеріалів справи, у період з 22.10.2012 року по 09.01.2013 року відповідачу було поставлено товар на загальну вартість - 178592, 50 грн.

Відповідачем не було виконано своїх зобов'язань щодо сплати грошових коштів за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 178592, 50 грн.

18.04.2013 року позивачем на поштову адресу відповідача було направлено претензію б\н від 11.12.2012 року, в якій пропонував відповідачу протягом місяця з дня отримання даної претензії, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму основного боргу у розмірі 178592, 50 грн. Факт надсилання позивачем претензії підтверджується описом вкладення та поштовим чеком відправлення, копії яких додані до матеріалів справи, На твердження позивача на дану претензію відповідач не відповів, заборгованість у розмірі 178592, 50 грн. не сплатив.

Позивач у позовній заяві також просить стягнути з відповідача 1614, 67 грн. 3% річних за період з 20.03.2013 року по 01.07.2013 року та пеню у розмірі одної облікової ставки НБУ у розмірі 4036, 68 грн. за період з 20.03.2013 року по 10.07.2013 року. за неналежне виконання останнім грошових зобов`язань.

Відповідач своїм правом надання усних пояснень по суті справи або надсилання відзиву з викладенням обставин справи або доказами по справі, не скористався.

За твердженням позивача загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 1/12 від 07.12.2010 року складає 192243, 18 грн. та на момент подання позову (29.07.2013 р.) відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 1/12 від 07.12.2010 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, умов договору № 1/12 від 07.12.2010 року здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 178592, 50 грн. Даний факт підтверджено видатковими накладними та довіреностями, копії яких додані до позовної заяви.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують видаткові накладні скріплені печатками та підписами уповноважених осіб двох сторін, на загальну суму 178592, 50 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, не сплатив грошові кошти за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 178592, 50 грн.

Отже, станом на момент подання позовної заяви (29.07.2013 року) та вирішення спору (17.12.2013 р.) основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 178592, 50 грн. доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору № 1/12 від 07.12.2010 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 178592, 50 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 1/12 від 07.12.2010 року в сумі 178592, 50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару відповідно п. 2.4 ( в редакції додаткової угоди № 4 від 24.05.2012 року) договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 178592, 50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з 20.03.2013 року по 10.07.2013 року в розмірі 4036, 68 грн. підлягають повному задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що судом встановлено прострочення відповідача щодо виконання ним грошового зобов`язання по оплаті поставленого товару, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 4036, 68 грн. відповідно до розрахунку позивача, правильність якого перевірена судом за період з 20.03.2013 року по 10.07.2013 року.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 20.03.2013 року по 01.07.2013 року в розмірі 1614, 67 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в матеріалах справи розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Разом з тим, вимога позивача про стягнення з відповідача 8000,00 грн. на оплату послуг представника позивача, які позивач обгрунтовує відсутністю у штаті позивача юриста не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розподілу 6 Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Представник позивача - Шабалін Валерій Юрійович, відповідно до матеріалів справи здійснював представництво по справі № 910/15193/13на підставі договору № 1/С про надання послуг з представництва інтересів замовника в Господарському суду Одеської області від 10.07.2013 року, із якого вбачається, що Шабалін В. Ю. здійснював таку діяльність, як фізична особа - підприємець, а не адвокат, доказів іншого матеріали справи не містять.

За викладених обставин, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг за супроводження справи в суді в розмірі 8 000, 00 грн.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Концерн "ЕКОП" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 26, код ЄДРПОУ - 36282432; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАПРОДУКТ УКРАЇНА" (65003, м. Одеса, вул.. Чорноморського козацтва 115, оф. 614 , код ЄДРПОУ - 37222573) 178592 (сто сімдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 50 коп. основного боргу, 1614 (одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн. 67 коп. 3 % річних, 4036 (чотири тисячі тридцять шість) грн. 68 коп. пені та судовий збір у розмірі 3846 (три тисячі вісімсот сорок шість) грн. 41 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко