Ухвала

від 12.12.2013 по справі 2а-4935/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4935/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання» до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2012 року позивач Комунальне підприємство Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 08.10.2012 року №0000462200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що 25 вересня 2012 року відповідачем за наслідками планової виїзної перевірки позивача було складено акт перевірки, яким встановлено порушення позивачем п.п.138.2 статті 138, п. 167.1 ст. 167, п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України.

На підставі встановлених порушень податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08 жовтня 2012 року №0000462200.

Висновки податкового органу про нікчемність угод укладених з ТОВ «БК «Трансбудсервіс», ТОВ «РІП» та ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» в наслідок фіктивності останніх як господарюючих суб'єктів обґрунтовані актом перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 8 серпня 2011 року № 1043/23-3/36927492, актом перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 8 серпня 2011 року №1803/23-03/32163147, актами перевірки Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 13 грудня 2011 року №501/23-205/37177657 та від 29 вересня 2011 року №373/23-205/37177657, якими встановлена нікчемність договорів підряду.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 9 лютого 2011 року між позивачем та ТОВ «БК «Трансбудсервіс» укладено договір підряду №3, за умовами якого позивач доручив виконання ремонтних робіт піскових майданчиків на очисних спорудах, та зобов'язався сплатити договірну ціну, яка є невід'ємною частиною договору та є підставою для проведення взаємних розрахунків.

На підтвердження виконання умов договору підряду №3 в матеріалах справи наявний зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва (ремонт піскових майданчиків на очисних спорудах) на суму 8 255 грн., акт приймання-виконання будівельних робіт за лютий 2011 року, податкова накладна №72 від 14 лютого 2011 року на загальну суму 8 255 грн., банківська виписка з особового рахунку позивача.

Між позивачем та ТОВ «РІП» 26 липня 2011 року укладено договір підряду №11 на виконання ремонтних робіт.

За умовами зазначеного договору позивач доручив ТОВ «РІП» виконання земляних робіт згідно кошторисної документації та зобов'язався за виконання цих робіт сплатити вартість за договірною ціною.

Вартість доручених робіт розраховується на основі локального кошторису з розрахунком договірної ціни, зміст та обсяг роботи вцілому та по етапах визначається проектно-кошторисною документацією та технічним завданням, які є невід'ємною частиною договору №11.

На підтвердження виконання умов договору №11 в матеріалах справи наявний локальний кошторис на земляні роботи, які є предметом договору з зазначенням видів робіт та їх вартості, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2011 року, підсумкова відомість ресурсів (витрат по факту) на земляні роботи, з зазначенням витрат праці робітників та роботи будівельних машин та механізмів, акт б/н приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року на загальну вартість робіт 32 999 гривень 47 коп., податкова накладна №272 від 29 липня 2011 року на загальну суму 32 999 гривень 47 коп., банківська виписка з особового рахунку позивача.

Між позивачем та Приватним підприємством «ТК «Юнітекс-Трейд» 4 січня 2011 року укладено договір №4 на виконання підрядних робіт.

За умовами договору позивач доручив ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» виконання робіт по ремонту приміщень лабораторії КОС смт. Бородянка, Київської області та зобов'язався за виконання цих робіт сплатити вартість за договірною ціною.

На підтвердження виконання договору №4 в матеріалах справи наявні підсумкова відомість ресурсів (витрат за прийнятими нормами) на проведення ремонтних робіт, з зазначенням витрат праці робітників та роботи будівельних машин та механізмів, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за лютий та березень 2011 року, локальний кошторис на ремонтні роботи та встановлення очисних споруд, податкова накладна №379 від 22 лютого 2011 року на загальну суму 7872 гривні 96 коп., податкова накладна №201 від 29 березня 2011 року на загальну суму 8675 гривень 98 коп., та банківська виписка з особового рахунку позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що вищезазначені договори за результатами господарських операцій по яким позивачем було сформовано податковий кредит є нікчемними, у зв'язку з чим позивачу донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість та прийнято оскаржуване рішення.

Колегія суддів зазначає, що необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки; отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, колегією суддів до уваги не приймаються.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань крім зазначених висновків акту перевірки та спростування реальності укладених угод відповідачем не надано, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами мали реальний характер, а правочини були безпідставно визнанні відповідачем нікчемними.

Відповідач у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання, а доводи щодо нікчемності спірних операцій є надуманими та необґрунтованими.

Положеннями інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару (послуг).

Податкові накладні оформлені належним чином відповідно до вимог ст.201 ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оплата позивачем придбаних товарів підтверджено банківськими виписками з поточного рахунка платника податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 08 жовтня 2012 року №0000462200, у зв'язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апелянта не ґрунтуються на належній доказовій базі та правильному трактуванні норм права.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 19.12.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.