Постанова

від 12.11.2013 по справі 2а-9165/12/0170/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2013 р. (о 12:05) Справа №2а-9165/12/0170/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Цатурян С.О., за участю представників сторін

від позивача - не з'явився;

від відповідача- не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 9 Відкрите акціонерне товариство «Кримбуд»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Кри

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 9 Відкрите акціонерне товариство «Кримбуд» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду з адміністративною позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0002792204, 0002782204, 0016571702 від 07.08.2012 року.

Представник позивача у судове засідання 12.11.2013 року не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 12.11.2013 року не з'явився, про день та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд керуючись частинами 2, 4 ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Будівельне управління № 9 ВАТ Кримбуд" зареєстровано у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 14.07.1997 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 01271250, місцезнаходження юридичної особи: 95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, буд. 41, кімната 23, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 446176, Довідкою АА № 463985 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.с. 1 а.с. 5, 6).

Дочірнє підприємство "Будівельне управління № 9 ВАТ Кримбуд" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16.02.1995 р. за № 5382.

У періоді, за який проводилась перевірки, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.12.2005 р. № 00964453, виданого ДПІ у м. Сімферополі, індивідуальний податковий номер - 012712501299. 21.05.2010 р. було анульовано реєстрацію ДП БУ-9 ВАТ "Кримбуд" (ЄДРПОУ 01271250) як платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на підставі направлень від 18.06.2012 року № 1211/22-8, 1212/22-8, 1212/17-2 та наказу ДПІ № 894 від 28.05.2012 року, виданого ДПІ у м. Сімферополі проведено позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Будівельне управління № 9 ВАТ "Кримбуд" (ЄДРПОУ 01271250) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.

За результатами вищенаведеної перевірки було складено акт № 4148/22-8/01271250 від 25.07.2012 року, за висновками якого встановлено порушення:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого донараховано податку на прибуток у сумі 19 792 грн., у тому числі по періодам: 2 квартал 2009 р. - 7 292 грн., 3 квартал 2009 р. - 12 500 грн., п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.8.1. п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано податку у сумі 1 082 827 грн., у тому числі за 2-4 квартал 2011 року - 1 082 827 грн.;

- п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (з наступники змінами та доповненнями) внаслідок чого донараховано ПДВ у сумі 21 397 грн., у тому числі по періодам травень 2010 р. - 21397 грн.;

- п. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. "А" п. 176.2 ст. 176 розділу ІV Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями, внаслідок чого податок на доходи фізичних осіб не перераховувався та перераховувався до бюджету несвоєчасно. Відповідно до пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від № 2755-VІ від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями, визначена сума несплаченого податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 31.03.2012 р. в сумі 76 909,44 грн.

На підставі зазначеного акту 07.08.2012 року були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0016571702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 76 909,44 грн., № 0002782204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21 397 грн., № 0002792204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 102 619 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями № 0016571702, № 0002782204, № 0002792204 від 07.08.2012 року позивач оскаржив їх до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору від 23.03.2007 року № 23/03, укладеному з Управлінням капітального будівництва Сімферопольської міської ради на будівництво об'єкту "Будівництво житлового будинку в мкрн. Залесье № 29" ПП "Севелітстрой" та ПП "Пан-Буд" виконували роботи у якості субпідрядників, що підтверджується актами виконаних робіт. Також позивач зазначає, що в акті перевірки контролюючим органом не наведено доказів фіктивності діяльності ТОВ "Будмонтажтехнологія".

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 зазначеного закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9.п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (п.п.139.1.9,п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р. (далі - Закон № 168) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону № 168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.03.2013 року у справі було призначено судово-економічну експертизу.

Згідно з повідомленням експерта від 30.07.2013 року у зв'язку з ненаданням витребуваних експертом додаткових матеріалів у тому числі: усіх декларацій з податку на прибуток підприємства, декларацій з податку на додану вартість ДП "БУ № 9 ВАТ "Кримбуд" з досліджуваних операцій за дослідний період; усіх відомостей обліку валових доходів та валових витрат ДП "БУ № 9 ВАТ "Кримбуд" з досліджуваних операцій за дослідний період; усіх облікових регістрів (головної книги, журнал-ордера, відомостей та ін..) за рахунками 10 "Основні засоби", 15 "Капітальні інвестиції", 20 "Виробничі запаси", 23 "Виробництво", 28 "Товари", 301 "Каса в національній валюті", 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 641 "Розрахунки за податками", 644 "Податковий кредит" тощо ДП "БУ № 9 ВАТ "Кримбуд" з досліджуваних операцій за дослідний період; реєстру отриманих та виданих податкових накладних ДП "БУ № 9 ВАТ "Кримбуд" з досліджуваних операцій за дослідний період; усіх первинних документів (рахунків, платіжних доручень, касових ордерів, чеків, накладних, товарно-транспортних накладних, актів на списання, матеріальних звітів, карток складського обліку матеріалів, журналу обліку виконаних робіт, актів приймання виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт та ін.) ДП "БУ № 9 ВАТ "Кримбуд" з досліджуваних операцій за дослідний період; усіх угод ДП "ДП "БУ № 9 ВАТ "Кримбуд" з досліджуваних операцій, які повинні бути досліджені в рамках судової експертизи, та несплатою вартості експертизи висновок надати неможливо.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.10.2013 року у Дочірнього підприємства "Будівельне управління №9 Відкрите акціонерне товариство "Кримбуд" витребувані усі декларації з податку на прибуток підприємства, декларації з податку на додану вартість ДП "БУ № 9 ВАТ "Кримбуд" з досліджуваних операцій за дослідний період; усі відомості обліку валових доходів та валових витрат ДП "БУ № 9 ВАТ "Кримбуд" з досліджуваних операцій за дослідний період; усі облікові регістри (головну книгу, журнал-ордера, відомості та ін.) за розрахунками 10 "Основні засоби", 15 "Капітальні інвестиції", 20 "Виробничі запаси", 23 "Виробництво", 28 "Товари", 301 "Каса в національний валюті", 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 641 "Розрахунки за податками", 644 "Податковий кредит" тощо ДП "БУ № 9 ВАТ "Кримбуд" з досліджуваних операцій за дослідний період; реєстр отриманих та виданих податкових накладних з досліджуваних операцій за дослідний період; усі первинні документи (рахунки. платіжні доручення, касові ордера, чеки, накладні, товарно-транспортні накладні, акти списання, матеріальні звіти, картки складського обліку матеріалів, журнал обліку виконаних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та ін.) з досліджуваних операцій за дослідний період; усі угоди ДП "БУ № 9 ВАТ "Кримбуд" з замовниками та з підрядниками з досліджуваних операцій.

У судові засідання 15.10.2013 року, 22.10.2013 року, 31.10.2013 року представник позивача не з'явився, звертався з клопотаннями про відкладення розгляду справи.

Суд визнав явку позивача обов'язковою та зобов'язав виконати ухвалу Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.10.2013 року про витребування доказів, що підтверджується протоколами судових засідань від 15.10.2013 року, 22.10.2013 року, 31.10.2013 року.

Витребувані документи, які підтверджують здійснення господарських операцій за перевіряємий період позивачем суду не надані. Позивачем не наведено обгрунтованих причин не надання витребуваних судом доказів, які витребувались неодноразово та які підтверджують здійснення господарських операцій за перевіряємий період.

Актом перевірки № 4148/22-8/01271250 від 25.07.2012 року встановлено відсутність документального підтвердження здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ "Будмонтажтехнологія", ПП "Севєлітстрой", ПП "Пан-Буд", , ТОВ "Будівельна компанія "Цивільбуд".

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставити, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України.

Суд не бере до уваги наявні в матеріалах справи копії актів приймання виконаних робіт за червень 2009 року, липень 2011 року, вересень-листопад 2011 року, довідки про вартість виконаних робіт, які не завірені належним чином, що не дає можливості встановити, чи підписані зазначені документи посадовою особою позивача. Оригінали зазначених актів приймання виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт для огляду у судовому засіданні позивачем не надані .

Також, суд не бере до уваги наявні в матеріалах справи журнал-ордер і відомість по рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за січень-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року, січень-березень 2012 року, які не завірені належним чином, а саме: не містять підпису посадової особи позивача.

Згідно з Довідкою № 06-31/8 від 13.02.2012 року зустрічної звірки, проведеної Державною фінансовою інспекцією в АР Крим в Дочірньому підприємстві «Будівельне управління № 9 ВАТ «Кримбуд» з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та взаєморозрахунків, що здійснювалися з УКБ Сімферопольської міської ради за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року у 2011 році фактично виконано робіт субпідрядними організаціями, у тому числі ПП «Севєлітстрой» на суму 3 693 169,44 грн., ПП «Пан Буд» на суму 1 014 776,16 грн.

Зазначений висновок зроблено Державною фінансовою інспекцією в АР Крим на підставі актів виконаних робіт, оборотно-сальдових відомостей та карток контрагентів по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Під час зустрічної звірки Державною фінансовою інспекцією в АР Крим направлені запити субпідрядним організаціям, які виконували роботи ДУ «БУ № 9» по об'єкту «Будівництво житлового будинку в мкрн. Залісся по ГП № 29», у тому числі ПП «Севєлітстрой» від 10.02.2012 р. № 01-06-14-14/1231, ПП «Пан Буд» від 10.02.2012 р. № 01-06-14-14/1232 щодо надання копій документів, підтверджуючих витрати виконаних робіт по об'єкту «Будівництво житлового будинку в мкрн. Залісся № 29». На момент завершення зустрічної звірки субпідрядними організаціями документи не надані.

Крім того, у ході ревізії комісією у складі представників від замовника, підрядника у присутності представника Держфінінспекції в АР Крим вибірково проведені контрольні обміри обсягів виконаних робіт по об'єкту «Будівництво житлового будинку в мкрн. Залісся № 29», під час яких встановлено завищення обсягів виконаних будівельних робіт, зокрема за актом за жовтень 2011 року на суму 1 358 992,54 грн. встановлено завищення обсягів виконаних робіт на суму 24 440,40 грн.

Суд не бере до уваги твердження позивача, що Довідка фінансової інспекції № 06-31/8 від 13.02.2012 року підтверджує факт здійснення господарських операцій позивача з ПП «Севєлітстрой» та ПП «Пан Буд», оскільки зазначена довідка не є первинним документом, що підтверджує здійснення платником податку витрат.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, на думку суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів (ст.ст. 69-71 КАС України) щодо підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Будмонтажтехнологія" за період 2-3 квартал 2009 року, ТОВ "Будівельна компанія Цивілбуд" за період травень 2010 року, ПП "Севєлітстрой", ПП "Пан Буд" за період 2-4 квартал 2011 року.

Щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України визначено, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

При цьому, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що у випадку, коли оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

З позовної заяви вбачається, що позивач не згоден з сумою несплаченого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку з тим, що податкове зобов'язання неодноразово уточнювалось під час судових засідань у справі про банкрутство.

Водночас, доказів, що підтверджують зменшення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб станом на 31.03.2012 року, а саме: податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. 1-ДФ), доказів сплати податку позивачем суду не надано.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що вказані обставини є підставами для правомірності висновків акту перевірки № 4148/22-8/01271250 від 25.07.2012 року, щодо донарахування податку на прибуток у сумі 1 082 827 грн., у тому числі за 2-4 квартал 2011 року - 1 082 827 грн.; донарахування ПДВ у сумі 21 397 грн., у тому числі по періодам травень 2010 р. - 21397 грн.; визначення суми несплаченого податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 31.03.2012 р. в сумі 76 909,44 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0016571702, № 0002782204, № 0002792204 від 07.08.2012 року належить відмовити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.12.2012 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі № 2а-9165/12/0170/23.

Протоколом розподілу справи між суддями від 17.01.2013 року адміністративну справу № 2а-9165/12/0170/23 передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду Кірєєву Д.В. з присвоєнням номеру справи 2а-9165/12/0170/14.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 КАС України судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VІ (в редакції, що діяла на час звернення з позовом до суду) встановлена ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру до адміністративного суду у розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивачем заявлено вимоги майнового характеру. Зважаючи на те, що позивача не звільнено від сплати судового збору, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення з відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 2 146,00 грн.

Керуючись ст.ст. 88,158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 9» ВАТ «Кримбуд» на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн.).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кірєєв Д.В.