Рішення

від 17.12.2013 по справі 910/20465/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20465/13 17.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КХП Айдар - Борошно"

до Публічного акціонерного товариства "Коровай"

про стягнення 116 817, 02 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Чернов С. К. (дов. № 040113/01 від 04.01.2013 року)

Від відповідача Не з'явився

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 17.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КХП Айдар - Борошно" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Коровай" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 116817,02 грн. за контрактом № 40 від 10.04.2013 року, з яких 76 084, 40 грн. - основного боргу, 6 751, 15 грн. пені, 1 429, 40 грн. 3 % річних, 32 552, 07 грн. штрафу, а також про покладення судових витрат на відповідача у справі.

Ухвалою Господарського суду від 25.10.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/20465/13, розгляд справи призначений на 03.12.13 року.

В судовому засіданні 03.12.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 17.12.2013 року.

05.12.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

17.12.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку в судовому засіданні 03.12.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за контрактом № 40 від 10.04.2013 року в частині оплати поставленого товару.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, відповідач у своєму відзиві зазначає, що видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, не підтверджується факт поставки товару за Контрактом № 40 від 10.04.2013 року. Крім того, за твердженнями відповідача, видаткові накладні складені з істотними порушеннями чинного законодавства, а довіреності, які видані на отримання товарно-матеріальних цінностей жодним чином не мають відношення до поставок товару зроблених на підставі Контракту №40 від 10.04.2013 року. Як зазначає відповідач, акти звіряння взаємних розрахунків є безпідставними, так як в актах відсутні посилання на Контракт №40 від 10.04.2013 року.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи отримане судом 17.12.2013р. відхилене, оскільки матеріали справи є достатніми для розгляду справи по суті виходячи з предмету та підстав заявленого позову, при вирішенні спору суд обмежений процесуальними строками, а зазначені причини неявки в судове засідання не є поважними, відповідачем у справі є ПАТ «Коровай», а не конкретний представник, ГПК України передбачає ведення справи через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену особу.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що відповідач як юридична особа не був позбавлений права та можливості на направлення іншого представника в судове засідання. Крім того, відповідача було завчасно повідомлено про розгляд справи (03.12.14 року), що свідчить про достатність часу для підготовки відповідачем відзиву щодо заявлених вимог та можливість відрядити уповноважену довіреністю особу до Господарського суду міста Києва для участі в судовому засіданні.

Провадження у справі порушено ухвалою від 25.10.2013р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Позивач з 12.04.2013 року по 17.04.2013 року поставив відповідачу товар, який був прийнятий уповноваженими представниками відповідача (зазначене підтверджено матеріалами справи) на загальну суму 336 635, 50 грн., відповідно до видаткових накладних: № РН-000335 від 12.04.2013 року на суму 69 451, 20 грн., № РН-000337 від 12.04.2013 року на суму 82147, 00 грн., № РН-000338 від 13.04.2013 року на суму 40386, 00 грн., № РН-000341 від 16.04.2013 року на суму 4941, 90 грн., № РН-000344 від 17.04.2013 року на суму 43502, 40 грн., № РН-000346 від 17.04.2013 року на суму 95207, 00 грн.

За твердженням позивача товар по зазначеним вище накладним був поставлений ним відповідачу на виконанням умов Контракту № 40 від 10.04.2013 року, копія якого надана в матеріали справи.

10 квітня 2013 року між позивачем і відповідачем було укладено Контракт №40 (далі за текстом - контракт), за яким позивач зобов'язувався поставити товар, а відповідача прийняти та оплатити зазначений товар.

Відповідно до п. 2.1. контракту конкретна кількість, асортимент, якість, ціна товару визначаються сторонами в Специфікаціях.

Згідно п. 3.1. контракту позивач поставляє товар автомобільним транспортом на умовах, визначених в Специфікаціях. Період, кількість товару, умови поставки обумовлюються сторонами в Специфікаціях .

Відповідно до п. 3.2. контракту конкретні грузоотримувачі та платники товару визначаються у Специфікаціях.

Як встановлено судом, при укладенні контракту сторонами було підписано Специфікацію № 1 до контракту, яка є Додатком № 2 до контракту. Доказів, на підтвердження існування будь-яких інших специфікацій до контракту, узгоджених та підписаних позивачем та відповідачем які б погоджували умови визначені пп. 2.1, 3.1, 3.2 контракту матеріали справи не містять.

Окрім того, суд проаналізувавши зміст контракту, додатку №1 та додатку №2 (специфікація №1) до контракту дійшов висновку про відсутність у вищезазначених документах посилання на те, що поставка товару за видатковими накладними № РН-000335 від 12.04.2013 року на суму 69 451, 20 грн., № РН-000337 від 12.04.2013 року на суму 82147, 00 грн., № РН-000338 від 13.04.2013 року на суму 40386, 00 грн., № РН-000341 від 16.04.2013 року на суму 4941, 90 грн., № РН-000344 від 17.04.2013 року на суму 43502, 40 грн., № РН-000346 від 17.04.2013 року на суму 95207, 00 грн. була зроблена на виконання та в межах дії контракту.

Факт укладення контракту з позивачем відповідач не заперечує.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума поставки за видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи становить 336 635, 50 грн. При цьому, як зазначає позивач, відповідачем здійснені часткові оплати вартості товару на загальну суму 255 609, 20 грн.

21.08.2013 року позивач на адресу відповідача направив претензію № 64 з вимогою погасити виниклу заборгованість. Зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення, доказів іншого матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Оскільки суд не може дійти достеменного висновку, що товар по зазначених вище видаткових накладних був поставлений відповідачу позивачем на підставі контракту, так як контракт не містить жодних специфікацій які б містили умови поставки згідно пп. 2.1, 3.1, 3.2 контракту, та враховуючи, що фактична поставка товару підтверджена матеріалами справи, суд вирішуючи спір по справі виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товарів оформлені видатковими накладними та довіреностями (був укладений договір у спрощений спосіб), без погодження строків оплати поставленого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із надісланої позивачем відповідачу претензії за №64 від 21.08.2013 року та з урахуванням усних пояснень в обґрунтування заявлених позовних вимог, які надав представник позивача, вбачається що вказаною претензією позивач вимагав від відповідача оплати за поставлений товар, в тому числі, по видаткових накладних, якими обґрунтовані його позовні вимоги. З огляду на зазначене, при вирішенні справи суд виходить із того, що вимога в порядку ст. 530 ЦК України була пред'явлена відповідачу позивачем по оплаті фактично поставленого товару 27.08.2013 року (належним чином засвідчена копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення із відміткою про отримання відповідальною особою відповідача міститься в матеріалах справи).

Обставини, викладені відповідачем у своєму відзиві на позов судом відхиляються з наступних підстав.

Видаткові накладні, наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами без яких-небудь зауважень. Зі сторони позивача на видаткових накладних стоїть підпис уповноважених осіб і кругла печатка підприємства. Зі сторони відповідача на всіх накладних стоїть штемпель про отримання товару підприємствами відповідача, зокрема філій ПАТ «Коровай» та підписи уповноважених осіб. Будь-які докази, які б спростовували факт поставки товару позивачем відповідачу в матеріалах справи відсутні. Актів, які б свідчили, про невідповідність поставленого товару кількості, якості, асортименту сторонами не складались, доказів на підтвердження протилежного сторонами не надано.

Крім того, позивачем надані копії довіреностей, які були видані відповідачем на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «КХП «Айдар-Борошно», зокрема довіреність №149 від 01.04.2013 року, довіреність №0101 від 01.04.2013 року, довіреність №4693 від 01.04.2013 року.

Відповідачем зазначено, що в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» акти звірки взаєморозрахунків не належать до первинних документів бухгалтерської звітності, а отже не можуть бути належним доказом на підтвердження існування заборгованості відповідача перед позивачем, але на підтвердження існування заборгованості позивачем надано інші докази, зокрема видаткові накладні, які свідчать про поставку товару, а в матеріалах справи відсутні докази оплати такої поставки.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що позивачем зазначено про часткову оплату на суму 255 609, 20 грн. саме поставки товару за видатковими накладними, копії яких додані до позовної заяви, суд при розгляді справи виходить із того, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 255 609, 20 грн.

Отже, основна заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент винесення рішення по справі складає 81 026, 30 грн. (336 635, 50 - 255 609, 20), доказів сплати якої матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем умови договору (спрощеного) виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 81 026, 30 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за фактичну поставку в сумі 81 026, 30 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до ст. 530 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 81 026, 30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та оскільки, суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 76 084, 40, яку позивач заявляє до стягнення у своїй позовній заяві.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 6 751, 15 грн. та штрафу в розмірі 32 552, 07 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані, враховуючи нижчевикладене.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулює договірні відносини між суб'єктами господарювання. Контракт поставки укладений між сторонами у спрощений спосіб, шляхом оформлення видаткових накладних та довіреностей не містить положень щодо нарахування пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Таким чином, нарахування пені та стягнення штрафу здійснюється за порушення договірних зобов'язань, якщо це передбачено договором. Оскільки позивачем не доведено достеменно, що сторонами письмово було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов'язань по договору неустойкою, таким чином вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті виконаних робіт в розмірі 6 751, 15 грн. та штрафу у розмірі 32 552, 07 грн. не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1 429, 40 грн. та розраховані по кожній видатковій накладній окремо за загальний період з 04.09.2012 року по 14.10.2013 року задовольняються судом частково, на підставі нижченаведеного.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних позивача, судом здійснено розрахунок 3 % річних з дати, розрахованої після направлення відповідачу вимоги в порядку ст. 530 ЦК України з 04.09.2013 року по дату складення позовної заяви, тобто 14.10.2013 року.

Отже, стягненню 3% річних з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 1 135, 12 грн.

Підсумовуючи все вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягає 76 084, 40 грн. основного боргу та 3% річних в розмірі 1 135, 12 грн.

Витрати по оплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Коровай» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, кім. 204; код ЄДРПОУ 00381350; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КХП «Айдар-Борошно» (93501, Луганська область, с. Новоайдар, вул. Октябрська, 42а/1; код ЄДРПОУ 35785431) 76 084 (сімдесят шість тисяч вісімдесят чотири) грн. 40 коп. основного боргу, 1 135 (одну тисячу сто тридцять п'ять) грн. 12 коп. 3 % річних та 1 544 (одну тисячу п'ятсот сорок чотири) грн. 39 коп. судових витрат.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко