Постанова

від 25.12.2013 по справі 810/6367/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 року місто Київ № 810/6367/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс» (представник Острянко Микола Михайлович) доВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс» (представник Острянко Микола Михайлович), звернувся до суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 18.04.2013 року № 0001102205 та від 18.04.2013 року № 0001122205 прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать чинному законодавству України та підлягають скасуванню.

Під час судового розгляду справи представниками сторін надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку з чим, суд вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження, про що постановлено протокольну ухвалу від 18.12.2013 року.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 20589354.

З матеріалів справи встановлено, що 28.03.2013 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 28.03.2013 року № 252/22-00/20589354 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс» (код за ЄДРПОУ: 20589354) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» (код за ЄДРПОУ: 34876187) за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року, ТОВ «Ангели Плюс» (код за ЄДРПОУ: 32916491) за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року».

Перевіркою встановлено порушення пункту 198.1 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ, що підлягає до сплати у розмірі 148 435, 69 гривень, в тому числі за липень 2011 року 15 876, 96 гривень, за серпень 2011 року 36 700, 95 гривень, вересень 2011 року 44 851, 19 гривень, жовтень 2011 року 51 026, 59 гривень.

Перевіркою встановлено порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає до сплати в сумі 170 701, 05 гривень, за ІІІ квартал 2011 року в сумі 112 020, 47 гривень, за ІV квартал 2011 року 58 680, 58 гривень.

На підставі Акта перевірки від 28.03.2013 року № 252/22-00/20589354, ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення від 18.04.2013 року № 0001122205 за платежем по податку на прибуток на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 170 702, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0, 00 гривень та від 18.04.2013 року № 0001102205 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 148 436, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 74 218, 00 гривень.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 24.09.2013 року № 11832/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення від 18.04.2013 року № 0001102205 та від 18.04.2013 року № 0001122205 - залишено без змін.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати їх протиправними та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів та факту відсутності реального характеру господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» та ТОВ «Ангели Плюс», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що підставами для висновків відповідача щодо факту відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» та ТОВ «Ангели Плюс» стали наступні обставини.

ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС складено Акт від 27.12.2011 року № 11448/23-3/32916491 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ангели Плюс», код за ЄДРПОУ 32916491 щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.11 по 31.10.11 року», відповідно до якого встановлено наступне. ДПІ у Деснянському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будівельне Управління 26» (код за ЄДРПОУ 36192653) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року.

Акт перевірки ТОВ «Будівельне Управління 26» ґрунтується на наступному.

Співробітниками ГВПМ ДПІ у Деснянському районі міста Києва в ході відпрацювання ТОВ «Будівельне Управління 26» (код ЄДРПОУ 36192653) було опитано директора ТОВ «Будівельне Управління 26» ОСОБА_2.

Старшим оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Деснянському районі міста Києва старшим лейтенантом податкової міліції Паламарчуком Д.М. проведена перевірка знаходження за юридичною адресою: місто Київ, вулиця Віскозна, 5 ТОВ «Будівельне Управління 26». Перевіркою встановлено, що за вищевказаною адресою ТОВ «Будівельне Управління 26» не знаходиться, згідно чого було складено Акт від 24.11.2011 року про не встановлення місця знаходження СПД - юридичної (фізичної) особи за адресою реєстрації.

Також, оперуповноваженим головного відділу податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва старшим лейтенантом податкової міліції Паламарчуком Д.М. 24.11.2011 року отримано пояснення від ОСОБА_2 - директора ТОВ «Будівельне Управління 26», в якому зазначено, що до фінансово-господарської діяльності підприємства відношення не має, печаткою підприємства не користувався, підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Будівельне Управління 26» не здійснював, податкову звітність підприємства не складав, не підписував та не подавав її до ДПІ, нікого не уповноважував на проведення таких дій.

Подальшою перевіркою ТОВ «Будівельне Управління 26» встановлено наступне.

Податкова звітність: Декларація з ПДВ за липень 2011 року (вх. № 9007229681 від 25.08.2011 року), серпень 2011 року (вх. № 9008060380 від 20.09.2011 року), вересень 2011 року (вх. № 9009312884 від 20.10.2011 року), жовтень 2011 року (вх. № 9011800628 від 21.11.2011 року).

Наявність основних виробничих фондів: ТОВ «Будівельне Управління 26» не звітує про наявність основних фондів.

Чисельність працюючих: Згідно поданих реєстрів звітів 1-ДФ за III квартал 2011 року, у ТОВ «Будівельне Управління 26» працюючих - 1 особа.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Наявність за юридичною адресою: підприємство не знаходиться за юридичною адресою. З метою встановлення місцезнаходження підприємства здійснено виїзд за адресою: місто Київ, вулиця Віскозна, 5, складено Акт про відсутність за місцезнаходженням, направлено повідомлення за формою 18-ОПП про зміну стану.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Будівельне Управління 26» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Крім того, на адресу ТОВ «Ангели Плюс» направлено запит від 10.09.2011 року № 17744//10/23-11 щодо взаємовідносин з ТОВ «Будівельне Управління 26». Станом на 27.12.2011 року відповідь не отримано.

Виходячи з того, що контрагентом-постачальником є підприємство, яке має ознаки фіктивності, кількість працюючих - 1 особа, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів послуг) за період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року, які підпадають під визначення статті 185 Податкового кодексу України.

Взаємовідносини між ТОВ «НВП «Будтехносервіс» та ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» відбувались на підставі Договору субпідряду № 23/07/10 від 23.07.2010 року (місто Київ).

ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС складено Акт від 28.01.2013 року № 327/22-520/34876187 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» (код за ЄДРПОУ 34876187) щодо взаємовідносин з ТОВ «Укрспецзовнішторг» (код за ЄДРПОУ 30676525) за період з 01.08.2011 року по 31.12.2011 року», відповідно до якого встановлено наступне.

Від ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС отримано Акт від 17.05.2012 року № 1335/22-3/30676525 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ УКРСПЕЦЗОВНІШТОРГ» (код за ЄДРПОУ: 30676525) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року», в якому зазначено наступне.

За юридичною адресою: 03150, місто Київ, вулиця Анрі Барбюса, будинок 5/А, підприємство не находиться, про що складено відповідний Акт з питань перевірки податкової адреси № 373/22-4/30676525 від 11.05.2012 року. До ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби направлено запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 311/9/22-3 від 11.05.2012 року.

Стан Товариства згідно бази даних Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України - 9 «ф-018 ОПП (повідомлення про відсутність за місцезнаходженням)».

Враховуючи те, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРСПЕЦЗОВНІШТОРГ» відсутні, перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС, АІС ОР ДПА у місті Києві, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ «Бест-Звіт» ДПІ у Печерському районі міста Києва, TAX ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС, АРМ «Аудит» ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» та інформації, наведеної в актах перевірки, щодо платників податків, які мали правові відносини з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРСПЕЦЗОВНІШТОРГ».

При проведенні звірки отримана інформація для використання в роботі, а саме Акт ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 08.02.2012 року № 546/23-7/37193806 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІТАЛТЕКС-ГРУП», код за ЄДРПОУ 37193806 щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року».

ТОВ «ІТАЛТЕКС-ГРУП» (код за ЄДРПОУ 37193806) було основним постачальником ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРСПЕЦЗОВНІШТОРГ» в перевіряємому періоді.

Відомості про ТОВ «ІТАЛТЕКС-ГРУП»: свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.12.2011 року (відсутність поставок та ненадання декларацій). Відповідно до інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового кредиту ТОВ «ІТАЛТЕКС-ГРУП» (код ЄДРПОУ 37143900) та сумою податкових зобов'язань, задекларованих підприємством-постачальником за жовтень 2011 року на суму - 1 248, 5 тисяч гривень. Причиною розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту ТОВ «ІТАЛТЕКС-ГРУП» (код ЄДРПОУ 37143900) та сумою податкових зобов'язань, задекларованого підприємством-постачальником ТОВ «ДЖАПАН ІНДАСТРІЗ» (код ЄДРПОУ 37143900) є не декларування суми податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань відображених ТОВ «ДЖАПАН ІНДАСТРІЗ» в жовтні 2011 року.

ДПІ у Печерському районі міста Києва було направлено запит ТОВ «ДЖАПАН ІНДАСТРІЗ» від 16.12.2011 року № 46738/10/15-611 щодо надання пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ «ІТАЛТЕКС-ГРУП» за жовтень 2011 року.

ТОВ «ДЖАПАН ІНДАСТРІЗ» 25.01.2012 року у відповідь на запит від 16.12.2011 року № 46738/10/15-611 листом від 25.01.2012 року № б/н повідомлено, що ТОВ «ДЖАПАН ІНДАСТРІЗ» у жовтні 2011 року фінансово-господарську діяльність не здійснювало, в фінансово-господарські відносини не вступало, податкові накладні не виписувало.

У зв'язку з вищевикладеним, у ТОВ «ІТАЛТЕКС-ГРУП» (код ЄДРПОУ 37143900) відсутнє право на формування податкового кредиту та валових витрат по операціях з підприємством постачальником.

Крім того, операції ТОВ «ІТАЛТЕКС-ГРУП» (код ЄДРПОУ 37143900) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «ІТАЛТЕКС-ГРУП» (код ЄДРПОУ 37143900) не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРСПЕЦЗОВНІШТОРГ» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРСПЕЦЗОВНІШТОРГ», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРСПЕЦЗОВНІШТОРГ» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції

Водночас відповідач зазначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу доходів для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів, або сплати грошових коштів.

Зазначені операції ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

У зв'язку з вищевикладеним, задекларовані ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «Адвентіс» (код ЄДРПОУ 35275230) , ТОВ НВП «Будтехносервіс» (код ЄДРПОУ 20589354), ТОВ «Епіцентр К» (код ЄДРПОУ 32490244), ПАТ «Київськиа поліграфічна фабрика «Зоря» (код ЄДРПОУ 2470684) за період з 01.08.2011 року по 31.12.2011 року на загальну суму 163 728, 00 гривень, підлягають зменшенню.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Це свідчить про відсутність у підприємства ТОВ «Укрспецзовнішторг» (код за ЄДРПОУ 30676525), трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині відвантаження та перевезення товарів та відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Укрспецзовнішторг» (код за ЄДРПОУ 30676525).

Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Так, враховуючи вищезазначене відповідач вважає, що в ході перевірки не підтверджено фактичного здійснення поставки товарів та робіт від ТОВ «Ангели Плюс» та ТОВ «Енерговентиляція ОМВ», що свідчить про те, що правочини, укладені між ТОВ «НВП «Будтехносервіс» по взаємовідносинам з ТОВ «Ангели Плюс» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року та ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року, здійснені без мети настання реальних наслідків.

Згідно наданих ТОВ «НВП «Будтехносервіс» до перевірки первинних документів по фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Ангели Плюс» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року та ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року встановлено, що відповідно до Актів виконаних робіт ТОВ «НВП «Будтехносервіс» до складу валових витрат віднесено всього 742 178, 45 гривень, в тому числі за III квартал 2011 року 487 045, 50 гривень, за IV квартал 2011 року 255 132, 95 гривень.

На думку відповідача, господарські операції між ТОВ «НВП «Будтехносервіс» та ТОВ «Ангели Плюс» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року та ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Енерговентиляція ОМВ», слід зазначити наступне.

23.07.2010 року між позивачем та ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» був укладений договір субпідряду № 23/07/10. Згідно вказаного договору позивач доручив, а ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» зобов'язалось виконати роботи з монтажу систем вентиляції (рівні Р2-Р-5) та Секція 1 (В1, Р1) на об'єкті будівництва Готельного комплексу «Зірка Буковелю» в селі Поляниця Івано-Франківської області, на 255 номерів, загальною орієнтовною площею 33 499, 00 кв. м.

Крім того, 06.08.2011 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 23/07/10, якою ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» було доручено виконати додаткові роботи за переліком, викладеним у додатках № 1 і № 2 до додаткової угоди.

Протягом серпня-жовтня 2011 року за вказаним договором № 23/07/10 від 23.07.2010 року ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» було виконано, а позивачем було прийнято монтажних робіт на загальну суму 795 472, 39 гривень, в тому числі ПДВ - 132 578, 73 гривень, що підтверджується актами та довідками, копії яких наявні в матеріалах справи.

ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» були виписані наступні податкові накладні:

№ 2 від 31.08.2011 року на суму 93 466, 08 гривень, в тому числі ПДВ - 15 577, 68 гривень;

№ 3 від 31.08.2011 року на суму 126 739, 63 гривень, в тому числі ПДВ - 21 123, 27 гривень;

№ 2 від 30.09.2011 року на суму 110 742, 77 гривень, в тому числі ПДВ - 18 457, 13 гривень;

№ 3 від 30.0.9.2011 року на суму 158 364, 36 гривень, в тому числі ПДВ - 26 394, 06 гривень;

№ 5 від 31.10.2011 року на суму 45 950, 46 гривень, в тому числі ПДВ - 7 658, 41 гривень;

№ 4 від 31.10.2011 року на суму 260 209, 09 гривень, в тому числі ПДВ - 43 368, 18 гривень.

На підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Енерговентиляція ОМВ», позивачем суми ПДВ були включені до податкового кредиту серпня 2010 року у сумі 36 700, 95 гривень, вересня 2010 року у сумі 44 851, 19 гривень і жовтня 2010 року у сумі 51 026, 59 гривень.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, актами приймання робіт, довідками про вартість робіт тощо.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Ангели Плюс», слід зазначити наступне.

16.03.2011 року між позивачем та ТОВ «Ангели Плюс» був укладений договір № 2 на виконання робіт по підвищенню вогнестійкості проходів комунікацій скрізь перегородки та перекриття.

За вказаним договором позивач (Замовник) доручив, а ТОВ «Ангели Плюс» (Виконавець) зобов'язався виконати роботи по підвищенню вогнестійкості проходів комунікацій скрізь перегородки та перекриття на об'єкті будівництва Готельний комплекс «Зірка Буковелю» в селі Поляниця Івано-Франківської області. За своїм змістом вказаний договір є договором підряду. Строк договору з дати укладення до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. З пунктом 9.2 договору, виконавець взяв на себе гарантійні зобов'язання щодо усунення за свій рахунок недоліків у виконаних роботах строком 8 років з дня підписання акту приймання виконаних робіт.

З метою забезпечення виконання умов вищевказаного договору, позивач 29.04.2011 року перерахував ТОВ «Ангели Плюс» авансовий платіж в сумі 20 000, 00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 657.

За вказаним договором ТОВ «Ангели Плюс» було виконано, а позивачем було

прийнято роботи по підвищенню вогнестійкості проходів комунікацій скрізь перегородки та перекриття на загальну суму 104 722, 08 гривень, в тому числі ПДВ (20%) - 17 453, 68 гривень, що підтверджується Актом № 1 приймання виконаних робіт за липень 2011 року.

Згідно акту приймання робіт ТОВ «Ангели Плюс» були виконані роботи по зашивці отворів вогнезахисними плитами «Фенікс ПМО» вертикальних поверхонь та нанесення вручну покриття вогнезахисної мастики «Фенікс СЕ» на вертикальні поверхні, загальною площею 98 кв. м. Вартість робіт включає в себе вартість робіт та вартість матеріалів.

ТОВ «Ангели Плюс» на адресу позивача було виписано наступні податкові накладні:

№ 5 від 29.04.2011 року, на суму 20 000, 00 гривень, в тому числі ПДВ 20% - 3 333, 33 гривень;

№ 10 від 29.07.2011 року на суму 84 722, 08 гривень, в тому числі ПДВ 20% - 14 120, 35 гривень.

На виконання робіт ТОВ «Ангели Плюс» мало ліцензію Серії АВ № 519020 на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану об'єктів, з необмеженим строком дії, видану Державним департаментом пожежної безпеки.

ТОВ «Ангели Плюс» було залучено позивачем до виконання робіт на об'єкті будівництва Готельного комплексу «Зірка Буковелю» в селі Поляниця Івано-Франківської області, на 255 номерів, загальною орієнтовною площею 33 499, 00 кв. м. як субпідрядника, оскільки позивач, як підрядник, у вказаний період виконував на зазначеному об'єкті будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи і послуги, за договором № БК-45 від 29.06.2010 року, який був укладений між позивачем та ТОВ «Зірка Буковелю».

Предметом договору № БК-45 від 29.06.2010 року є роботи з монтажу обладнання та внутрішніх магістральних мереж і систем приточної вентиляції і теплозабезпечення, монтажу систем димовидалення, вентиляційно-опалювального обладнання, систем та приладів.

Роботи з підвищення вогнестійкості проходів комунікацій скрізь перегородки та перекриття об'єкта, які були виконані ТОВ «Ангели Плюс» у період з березня по липень 2011 року, були прийняті позивачем лише після того, як вказані роботи були прийняті ТОВ «Зірка Буковелю» у позивача. Зокрема, 04.07.2011 року між ТОВ «Зірка Буковелю» і позивачем було підписано Акт № 13 приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на загальну суму 470 401, 32 гривень.

Позивач зазначив, що в силу незначного обсягу робіт з підвищення вогнестійкості проходів у перекриттях та перегородках будівлі, а також враховуючи те, що підвищення вогнестійкості проходів і отворів необхідне при монтажу як систем димовидалення, так і систем вентиляції та кондиціювання, вказані роботи в акті та довідці за договором № БК-45 від 29.06.2010 року не виділені окремо і враховані у вартості робіт з монтажу повітроводів та обладнання систем димовидалення, вентиляції і кондиціювання.

Остаточний розрахунок з ТОВ «Ангели Плюс» за роботи за договором № 2 від 16.03.2010 року позивач виконав 07.10.2011 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1801 на рахунок ТОВ «Ангели Плюс» в сумі 105 141, 76 гривень, в тому числі ПДВ 17 523, 63 гривень.

09.06.2011 року між позивачем та ТОВ «Ангели Плюс» було укладено договір № 10 на виконання робіт з монтажу вогнезахисного покриття системи димовидалення та підпору повітря житлової частини на об'єкті «Будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями та паркінгом по вулиці Р. Окіпної, 16, 16-а у Дніпровському районі міста Києва».

Для виконання робіт ТОВ «Ангели Плюс» мало ліцензію серії АВ № 519020 на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану об'єктів, з необмеженим строком дії, видану Державним департаментом пожежної безпеки.

З метою забезпечення виконання умов вищевказаного договору, позивач 14.06.2011 року перерахував ТОВ «Ангели Плюс» авансовий платіж в сумі 10 000, 00 гривень, на що ТОВ «Ангели Плюс» було видано податкову накладну № 5. Зазначений аванс не відображений в Акті перевірки, оскільки був виплачений за межами періоду, який перевірявся відповідачем.

За вказаним договором ТОВ «Ангели Плюс» були виконані, а позивачем були прийняті роботи з вогнезахисту повітроводів димовидалення на загальну суму 20 419, 68 гривень, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 29.07.2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

ТОВ «Ангели Плюс» на адресу позивача виписав податкову накладну № 7 від 29.07.2011 року на суму 10 419, 68 гривень, в тому числі ПДВ - 1 736, 61 гривень.

Договір № 10 від 09.06.2011 року був укладений позивачем з ТОВ «Ангели Плюс» з метою залучення останнього для виконання частини будівельно-монтажних робіт за договором підряду № 23/03/10 від 23.03.2010 року, укладеним між позивачем (підрядник) і ТОВ «Сент Софія Констракшн» (генпідрядник). Згідно вказаного договору позивач за завданням ТОВ «Сент Софія Констракшн» зобов'язався виконати роботи по завершенню монтажу інженерних систем об'єкта «Будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями та паркінгом по вулиці Р. Окіпної, 16, 16-а у Дніпровському районі міста Києва».

Обсяги робіт визначались сторонами у договірних цінах, додатках № 31 - 37 до договору. Зокрема, виконання робіт з вогнезахисного покриття «Фіброгейн» було передбачено договірними цінами № 31 - 37 до договору підряду № 23/03/10 від 23.03.2010 року.

Роботи за договором № 10 від 09.06.2011 року, які були виконані ТОВ «Ангели Плюс» у липні 2011 року, були здані позивачем і прийняті ТОВ «Сент Софія Констракшн» у липні 2011 року, що підтверджується Актами № 183 - 189 приймання виконаних будівельних робіт (вогнезахисне покриття «Фіброгейн» площі 199 кв. м.) на загальну суму 23 464, 48 гривень, в тому числі ПДВ - 3 910, 75 гривень та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 29.07.2011 року на суму 816 385, 33 гривень, в тому числі ПДВ - 136 064, 22 гривень.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, актами приймання робіт, довідками про вартість робіт тощо.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме послуги було надано та за якою ціною.

Роботи виконувались ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» на об'єкті будівництва у період з липня 2010 року по липень 2011 року.

Проте позивач зазначив, що враховуючи дуже специфічний порядок прийняття підрядних робіт з боку ТОВ «Зірка Буковелю», результат виконаних ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» робіт спочатку передавався позивачем ТОВ «Зірка Буковелю» у складі своїх робіт.

Про що позивач та ТОВ «Зірка Буковелю» складали відповідні акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт. Після чого, позивач здійснював приймання робіт у ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» та складав відповідні акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за договором № 23/07/10, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Отже суд зазначає, що всі вищезгадані господарські операції, здійснені між позивачем і його контрагентами ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» та ТОВ «Ангели Плюс» мали реальний характер, були направлені на досягнення певного, передбаченого укладеним договорами та цілями діяльності сторін, економічного ефекту і призвели до змін майнового стану сторін правочину. Таким чином висновки відповідача спростовані документально підтвердженими твердженнями позивача.

Також суд звертає увагу, що 15.02.2013 року на адресу позивача надійшов лист відповідача від 13.02.2013 року № 1146/10/2200/289 про надання пояснень та документального підтвердження щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» та ТОВ «Ангели Плюс», у відповідь на який позивачем листом від 01.03.2013 року № 84 була надана відповідь з копіями первинних бухгалтерських документів.

Крім того, фактично в Акті перевірки відповідач не ставив під сумнів надані позивачем первинні фінансово-господарські документи.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначив, що даною перевіркою позивача було встановлено, що ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» та ТОВ «Ангели Плюс» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Відповідач в Акті перевірки також вказав, що якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Тобто, в результаті виконання сторонами нікчемних угод у позивача не може виникати право на податковий кредит по ПДВ та формування валових витрат.

Однак, в Акті перевірки не наведено належних доводів, також відповідачем жодними доказами не підтверджено, що правочини між позивачем та його контрагентами ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» та ТОВ «Ангели Плюс» спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача не були зареєстровані юридичними особами та не були платниками податку на додану вартість.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентами ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» та ТОВ «Ангели Плюс», недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Водночас, суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» та ТОВ «Ангели Плюс» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: податковими накладними, актами приймання робіт, довідками про вартість робіт тощо.

З приводу формування валових витрат, слід відмітити наступне.

Згідно з пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.7 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що інші доходи включають суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з пунктами 159.3 та 159.5 статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наданих позивачем документів не встановлено неправомірності віднесення до складу валових витрат у загальній сумі 170 701, 05 гривень.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

В ході проведення перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» та ТОВ «Ангели Плюс», на що виписано податкові накладні та акти приймання робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

Виходячи з наведеного висновки відповідача були спростовані документально підтвердженими твердженнями позивача, зокрема, останнім було надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання послуг по виконання будівельних робіт у ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» та ТОВ «Ангели Плюс». При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» та ТОВ «Ангели Плюс».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» та ТОВ «Ангели Плюс» послуг з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Слід зазначити, що результати робіт, які були виконані ТОВ «Ангели Плюс» і прийняті позивачем за договором № 2 від 16.03.2010 року, були використані останнім у власній господарській діяльності, як невід'ємна частина робіт з монтажу повітроводів та обладнання систем димовидалення, вентиляції і кондиціювання за договором підряду № БК-45 від 29.06.2010 року, укладеним із ТОВ «Зірка Буковелю».

Весь обсяг робіт за договором підряду № БК-45 від 29.06.2010 року становив 29 481 247, 45 гривень, що підтверджується остаточним актом до договору, який був складений між позивачем і ТОВ «Зірка Буковелю» 14.12.2012 року.

Таким чином суд дійшов висновку про правомірність віднесення до складу валових витрат ІІІ кварталу 2011 року вартість робіт у сумі 87 268, 40 гривень, придбаних у ТОВ «Ангели Плюс» за договором № 2 від 16.03.2010 року.

Щодо результатів робіт, виконаних ТОВ «Ангели Плюс» за договором № 10 від 09.06.2011 року, такі роботи були придбані позивачем з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності позивача в рамках договору підряду № 23/03/10 від 23.03.2010 року, укладеного з ТОВ «Сент Софія Констракшн».

Таким чином, позивач правомірно включив до податкового кредиту липня 2011 року суму ПДВ у розмірі 1 736, 61 гривень та до валових витрат ІІІ кварталу 2011 року суму в розмірі 17 016, 40 гривень за господарськими операціями з ТОВ «Ангели Плюс» у рамках договору № 10 від 09.06.2011 року.

Результат робіт, виконаних ТОВ «Енерговентиляція ОМВ», були використані позивачем у власній господарській діяльності для продажу у складі своїх робіт ТОВ «Зірка Буковелю» за договором підряду № БК-45 від 29.06.2010 року. Про що між позивачем та ТОВ «Зірка Буковелю» були складені акти приймання виконаних будівельних робіт:

№ 10 від 31.03.2011 року на суму 468 474, 96 гривень (довідка про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2011 року на таку ж суму);

№ 11 від 04.05.2011 року на суму 1 076 478, 38 гривень (довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2011 року на таку ж суму);

№ 12 від 02.06.2011 року на суму 1 011 818, 21 гривень (довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2011 року на таку ж суму);

№ 13 від 04.07.2011 року нас суму 470 401, 32 гривень (довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2011 року на таку ж суму).

Здійснення позивачем реальної господарської діяльності, що підтверджується договорами, первинними документами, свідчить про відсутність порушення вимог податкового законодавства.

Належне відображення в податковій звітності свідчать податкові декларації за весь період діяльності ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» та ТОВ «Ангели Плюс».

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентами ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» та ТОВ «Ангели Плюс» було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про фіктивний характер правочину, укладеного між позивачем та його контрагентами ТОВ «Енерговентиляція ОМВ» та ТОВ «Ангели Плюс», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії податкових накладних, отриманих від контрагентів, що підтверджують факт перерахування коштів за отримані послуги по виконання робіт по підвищенню вогнестійкості проходів комунікацій скрізь перегородки та перекриття, будівельних та підрядних робіт.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаними правочинами.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання позивачеві послуг згідно договорів, наявних в матеріалах справи, документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відтак, висновки податкового органу про завищення валових витрат та заниження податку на додану вартість, з підстав відсутності реальності господарських операцій, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такі контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві.

Тим більше, підставою для нарахування податкових зобов'язань стали взаємовідносини контрагентів позивача з їх контрагентами, хоча позивач не мав жодних взаємовідносин з цими підприємствами. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередні контрагенти позивача не здійснюють господарську діяльність, правочини є нікчемними, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, виходячи з реальності укладених правочинів, а, отже, доводи відповідача про заниження податку на подану вартість і податку на прибуток підприємств і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.04.2013 року № 0001102205 та від 18.04.2013 року № 0001122205.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс» понесені ним судові витрати в розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.