Рішення

від 23.12.2013 по справі 911/3511/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 911/3511/13 23.12.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройтайм", м.Київ

до: Приватного підприємства "БК-Промбудсервіс", м.Київ

про: стягнення 91 702,67 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники сторін:

від позивача Липовенко Г.В. - пред. за довір.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройтайм" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "БК-Промбудсервіс" про стягнення на підставі Договору №22/08 від 22.08.2012р. 91 702,67 грн., з яких 10 245,00 грн. - сума основного боргу, 81 136,05 грн. - пеня, 321,62 грн. - 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним на підставі Договору №22/08 від 22.08.2012р. (далі-Договір) та Додаткової угоди до Договору №1 від 01.10.12, укладених з відповідачем, виконано роботи, які відповідачем в повному обсязі оплачені не були, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 10 245,00 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за Договором, позивачем нараховано пеню в розмірі 81 136,05 грн. та 3 % річних в розмірі 321,62 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2013р. порушено провадження у справі №911/3511/13.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.10.2013р. на підставі ч. 2 ст. 15 та ст.17 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи №911/3511/13 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За результатом проведення автоматичного розподілу справ, справу №911/3511/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройтайм" до Приватного підприємства "БК-Промбудсервіс" про стягнення 91 702,67 грн. передано для розгляду судді Капцовій Т.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.13р. справу №911/3511/13 прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи на 25.11.13р.

У судове засідання 25.11.13р. з'явився представник позивача та заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.13р. відкладено розгляд справи на 23.12.2013р.

05.12.2013р. до суду від представника позивача надійшли пояснення по справі, в яких позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 81 136,05 грн., розраховану за період з 01.11.12р. по 30.08.2013р. з суми 53 911,00 грн.

У судове засідання 23.12.2013р. з'явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи міститься лист суду, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, направлялась ухвала суду від 25.11.13р., яка повернулась на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну збереження".

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

З огляду на те, що ухвали суду від 24.10.13 та від 25.11.13 були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

У судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, мотивоване тим, що відповідач протягом тривалого часу не бажає повертати борг, хоча не знаходиться у скрутному становищі, а тому, на думку позивача, відповідач намагатиметься відчужити майно і зняти кошти зі своїх рахунків, щоб уникнути сплати боргу.

Відповідно до ст.66 ГПК України, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову . Про такі обставини може свідчити (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В своїй заяві позивач належними доказами не підтвердив наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачеві, за таких підстав, судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову з підстав його необґрунтованості.

У судовому засіданні 23.12.13р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні 23.12.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

22.08.2012р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір №22/08 від 22.08.2012р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати роботи з влаштування системи кондиціонування об'єкта, розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Жуковвська, 33. БЦ «Покровський».

Згідно з п.4.1. Договору, вартість виконання робіт є договірною і становить - 49 956,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8326,00 грн.

Відповідно до п.4.2. Договору, перед початком роботи замовник перераховує виконавцю передоплату на закупівлю обладнання та матеріалів у розмірі - 33 262,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5 543,67 грн., не пізніше 23.08.2012р.

Згідно з п.4.3. Договору, розрахунки за фактично виконані роботи замовник виконує поетапно, протягом 2-х робочих днів після повідомлень, отриманих від виконавця, про виконану роботу.

Відповідно до п.6.1. Договору, здача та приймання виконаних робіт проводяться по мірі виконання робіт і оформлюється Актом здачі-приймання виконаних робіт, який підписується обома сторонами і є підставою для остаточного розрахунку між сторонами Договору.

01.10.2012р. між сторонами Договору укладено Додаткову угоду №1 від 01.10.2012р. до Договору, якою у зв'язку зі змінами обсягів робіт сторони дійшли згоди внести зміни до Договору.

Пунктом 1.1. Додаткової угоди №1 від 01.10.2012р. до Договору сторони визначили, що загальна вартість фактично виконаних робіт згідно п.4.1. Договору становить - 53 911,00 грн., у тому числі ПДВ - 8 985,17 грн.

Відповідно до п.1.2. Додаткової угоди №1 від 01.10.2012р. до Договору, замовник перераховує виконавцю, згідно п.4.3. Договору, остаточний розрахунок в розмірі - 20 649,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3 441,50 грн. не пізніше 30.10.2012р.

Вказана додаткова угода набирає чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін (п.4 Додаткової угоди № 1 від 01.10 2012р.).

Судом встановлено, що позивачем виконано роботи, передбачені Договором та Додатковою угодою № 1 від 01.10 2012р на суму 53 911,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.10.2012р.

Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками останніх, у зв'язку з чим, приймається судом як належний доказ, що підтверджує виконання позивачем договірних зобов'язань.

Однак, як зазначає позивач, виконані позивачем роботи, відповідачем оплачені в повному обсязі не були.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем частково оплачено виконані позивачем роботи на суму 43 666,00 грн. , а саме: 22.08.12р. відповідачем сплачено 30 000,00 грн., 27.08.12р. відповідачем сплачено 3262,00 грн., 07.12.12р. відповідачем сплачено 8004,00 грн. та 12.06.13р. відповідачем сплачено 2400,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.

Отже, враховуючи те, що позивачем були виконані роботи згідно умов Договору на суму 53 911,00 грн., відповідачем оплачено 43 666,00 грн. , на час розгляду спору вартість неоплачених відповідачем робіт склала 10 245,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір №22/08 від 22.08.2012р., зі змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 01.10 2012р. суд прийшов до висновку про те, що укладений сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1.2. Додаткової угоди №1 від 01.10.2012р. до Договору, замовник перераховує виконавцю, згідно п.4.3. Договору, остаточний розрахунок в розмірі - 20 649,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3 441,50 грн. не пізніше 30.10.2012р.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за виконані позивачем роботи в термін до 31.10.2012р.

Судом встановлено, що у строк, встановлений п.1.2. Додаткової угоди №1 від 01.10.2012р. до Договору, зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт відповідачем в повному обсязі не виконано.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.10.2012р. та приймаючи до уваги те, що в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані позивачем роботи у розмірі 10 245,00 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором позивач, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 321,00 грн. та пеню в розмірі 81 136,05 грн.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних з суми боргу 20 649,00 грн. за період з 01.11.2012р. по 07.12.2012р., з суми боргу 12 645,00 грн. за період з 08.12.12р. по 12.06.13р., з суми боргу 10 245,00 грн. за період з 13.06.13р. по 30.08.2013р.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки трьох процентів річних з урахуванням часткової оплати відповідачем виконаних позивачем робіт.

За перерахунком суду розмір 3 % річних становить:

20 649,00 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 36 (к-ть днів за період з 01.11.2012р. по 06.12.2012р.) = 61,10 грн.

12 645,00 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 187 (к-ть днів за період з 07.12.2012р. по 11.06.13р.) = 194,35 грн.

10 245,00 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365*80 (к-ть днів за період з 02.06.2013р. по 30.08.13р.) = 67,36 грн.

Таким чином, за перерахунком суду розмір 3 % річних становить 322,81 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір 3 % річних склав 322,81 грн., а позивачем заявлено про стягнення 321,62 грн., позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.

Крім того, позивач здійснив розрахунок пені у розмірі 81 136,05 грн. за період з 01.11.12р. по 30.08.2013р. з суми 53 911,00 грн.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.2. Договору, за несплату або несвоєчасну оплату за виконані роботи, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення від суми договору.

З огляду на те, що розмір пені, обчислений відповідно до п. 7.2. Договору, є сумою більшою, ніж розмір пені, обчислений виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, судом здійснюється розрахунок пені в межах подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем здійснено розрахунок пені за період з 01.11.12р. по 30.08.2013р. з суми договору, а саме, з суми загальної вартості робіт - 53 911,00 грн. Проте, як вбачається з ч.3 ст.549 ЦК України, пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, позивач має право на нарахування пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на те, що відповідач повинен був оплатити виконані позивачем роботи в термін до 31.10.2012р. позивач має право на нарахування пені за період з 31.10.2012р. по 30.04.2013р.

Оскільки, суд не може виходити за межі позовних вимог, а позивачем нараховано пеню за період з 01.11.2012р. по 30.08.2013р. суд здійснює перерахунок пені за період з 01.11.2012р. по 30.04.2013р., з врахуванням часткової оплати відповідачем виконаних позивачем робіт.

Так, за перерахунком суду розмір пені з суми боргу 20 649,00 грн. за період з 01.11.2012р. по 06.12.2012р. склав 304,66 грн., з суми боргу 12 645,00 грн. за період з 07.12.2012р. по 30.04.13р. розмір пені склав 751,44 грн.

Таким чином, загальний розмір пені за перерахунком суду склав 1056,10 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 81 136,05 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 1056,10 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "БК-Промбудсервіс" (02222, м.Київ, вул.Пухівська, буд.4, код ЄДРПОУ 35423280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройтайм" (02081, м.Київ, вул.Дніпровська Набережна, буд.19-В, кв.304, код ЄДРПОУ 35183627) 10 245 (десять тисяч двісті сорок п'ять) грн. 00 коп. - суми основного боргу, 321 (триста двадцять одну) грн. 62 коп.- 3 % річних, 1056 (тисячу п'ятдесят шість) грн. 10 коп. - пені та 232 (двісті тридцять дві) грн. 45 коп.- судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.12.13 р.

Суддя Капцова Т.П.