Рішення

від 26.12.2013 по справі 359/8073/13-ц

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/359/2787/2013

Справа № 359/8073/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Івченко (Брик) В.І.,

за участі позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом -

В С Т А Н О В И В :

08 серпня 2013 року від позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла вище зазначена позовна заява з проханням : визнати за ними право власності на ? частину за кожним на земельну ділянку площею 0,205 га, цільове призначення якої є ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Київської області Бориспільського району Гнідинської сільської ради, АДРЕСА_1, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за НОМЕР_2 кадастровий номер 3220882601:01:001:0053.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4. Вони, - ОСОБА_1 та ОСОБА_3, є рідними сестрами і відповідно спадкоємцями першої черги за законом. Інші спадкоємці відсутні.

До спадкового майна увійшла земельна ділянка площею 0,205 га, яка належала на праві власності померлому ОСОБА_4, що підтверджується державним актом, який не зберігся.

20 грудня 2012 року нотаріусом шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, в зв'язку з відсутністю оригіналу державного акту на землю, який не зберігся, а є тільки його копія.

Оскільки державним нотаріусом їм було відмовлено у видачі свідоцтва, позивачки вимушені звернутись до суду за захистом своїх спадкових прав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_3 подала заяву з проханням слухати справу у її відсутність, на позові наполягала та просила задовольнити.

Від відповідача - Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області надійшов лист, з проханням слухати справу без участі представника сільської ради.

Від представника третьої особи - Бориспільської районної державної адміністрації Київської області Кузнєцова Я.А. 29.10.2013 року надійшов лист з проханням слухати справу без його участі. При вирішенні спору, районна державна адміністрація покладається на думку суду та просить прийняти рішення на підставі наявних у справі матеріалів (а. с. 76).

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, її представника, дослідивши подані заяви, матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, не доведені, в зв'язку з чим слід відмовити в задоволенню позову, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_4 про що в книзі реєстрації смертей зроблено актовий запис за № 728, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 виданий відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (а. с. 6).

Родинні відносини між спадкоємцями, позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_3 та спадкодавцем ОСОБА_4 підтверджуються : свідоцтвом про народження ОСОБА_1 виданого повторно 21 березня 1980 року Гнідинською сільською радою Бориспільського району Київського області (а.с. 13), свідоцтвом про народження ОСОБА_3 виданим 20.10.1969 року Гнідинською сільською радою Бориспільського району Київської області (а. с. 15) та свідоцтвом про укладення шлюбу виданим 30.05.1987 року виконкомом Бортницької сільської ради Бориспільського району Київської області, згідно якого після укладення шлюбу присвоєно прізвище дружині ОСОБА_3 (а. с. 16).

У відповідності до ч. 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 та її представник пояснили, що після смерті спадкодавця залишилось спадкове майно у виді земельної ділянки площею 0,205 га, цільове призначення якої є ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Київської області Бориспільського району Гнідинської сільської ради, АДРЕСА_1, та належала на праві власності спадкодавцю, що підтверджується копією державного акту, оригінал якого втрачений.

Згідно ч. 1 ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У відповідності до ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З дослідженої у судовому засідання належним чином завіреної копії спадкової справи за № 54/2012 року, відкритої після смерті ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що 27 січня 2012 року позивачами було подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а. с. 23-32).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу виданого 26 березня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Бориспільського районного управління юстиції Київської області, шлюб між батьками позивачів було розірвано 21 березня 1984 року (а. с. 51).

Таким чином позивачі, які прийняли спадщину у встановлений законодавством строк, тобто у відповідності до ст. 1270 Цивільного кодексу України, являються єдиними спадкоємцями після смерті спадкодавця ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч. 1 ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У відповідності до ч. 1 ст. 1298 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

З листа Державного нотаріуса Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори від 20.12.2012 року за № 3120/02-14 адресованого на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видати не можливо, оскільки спадкоємцями не було надано правовстановлюючий документ щодо належності майна у виді земельної ділянки спадкодавцеві, тобто оригінал державного акту на земельну ділянку (а. с. 7).

З копії державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯА № 341419 виданого на ім'я спадкодавця ОСОБА_4 вбачається, що на підставі рішення Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області від 14.01.2005 року за № 248-ХVII-IV, є власником земельної ділянки площею 0, 391 га, яка розташована : Київська область Бориспільський район Гнідинська сільська рада с. Гнідин АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за НОМЕР_2 виданий 12.04.2005 року (а. с. 17).

Із зазначеного державного акту вбачається, що земельна ділянка площею 0,391 га розділена на дві земельні ділянки, а саме: земельна ділянка площею 0,186 га - кадастровий номер 3220882601:01:001:0056 та земельна ділянка площею 0,205 га - кадастровий номер 3220882601: 01:001:0053 (а. с. 17).

Земельну ділянку площею 0,186 га, кадастровий номер 3220882601:01:001:0056, спадкодавець за життя продав, що підтверджується договором купівлі-продажу від 21 грудня 2005 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі за № 5049 (а. с. 56).

З приводу земельної ділянки площею 0,205 га, кадастровий номер 3220882601:01:001:0053 позивачами не надано суду належних та допустимих доказів, щодо її належності спадкодавцю.

Так, згідно листа Державного агентства земельних ресурсів України від 28.10.2013 року (а.с. 87-88) за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0, 1777 га з кадастровим номером 3220882601:01:001:0053 перебуває в приватній власності фізичної особи. Проте якої саме фізичної особи в даному листі не зазначено.

Крім того, згідно листа від 10.12.2013 року за № 06-17/Б-798 Управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області у Національній кадастровій системі земельна ділянка площею 0, 1777 га з кадастровим номером 3220882601:01:001:0053 обліковується за іншим власником і такий кадастровий номер присвоєно двом різним ділянкам.

З вказаних листів не встановлено, підстави зміни площі земельної ділянки, яка обліковується за кадастровим номером 3220882601:01:001:0053, підстави присвоєння одного кадастрового номеру двом різним земельним ділянкам: площею 0,205 га та площею 0,1777, а також належність земельної ділянки площею 0,205 га на праві власності спадкодавцю.

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

У відповідності до ст. ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Вказані вимоги Цивільного процесуального кодексу України були роз'яснені позивачам у справі.

Проте, на виконання зазначених вимог, позивачами не надано жодних належних та допустимих доказів, що земельна ділянка площею 0,205 га, кадастровий номер 3220882601:01:001:0053 на даний час рахується за спадкодавцем ОСОБА_4.

Враховуючи вище викладене, суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши всі зібрані у справі докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не доведені позивачами, з цих підстав слід відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л. В. Яковлєва