Ухвала

від 26.12.2013 по справі 2/442/270/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/12931/13 Справа № 2/442/270/12 Головуючий у 1 й інстанції - Тетеревятников А.П. Доповідач - Слоквенко Г.П. Категорія 45

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Слоквенка Г.П.

суддів - Кочкової Н.О., Максюти Ж.І.

при секретарі - Пантелеєвої Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою, третя особа без самостійних вимог - Нікопольська об'єднана Державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2012 року Томаківська селищна рада Томаківського району Дніпропетровської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою. В обґрунтування позову зазначили, що ОСОБА_2 являючись власником нежилих будівель, розташованих по АДРЕСА_1 отримав у користування земельну ділянку площею 0,2639 га по фактичному місце розташуванню належних йому будівель, але орендну плату за використання земельної ділянки не сплачував. Просили стягнути з відповідача збитки, завдані безоплатним використання земельної ділянки протягом 2009-2011 років в сумі 78109,65 гривень.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 року позовні вимоги Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області- задоволені. Стягнуто зі ОСОБА_2 збитки в сумі 78109,65 грн., які заподіяно внаслідок безоплатного використання земельної ділянки площею 0,2639 га (кадастровий номер 1225455100:03:003:0327) по АДРЕСА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Томаківської селищної ради

Томаківського району Дніпропетровської області, посилаючись на те, що рішення суду незаконне та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з підстав, передбачених ст. 308 ЦПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 являється власником нежилих будівель, що складаються з столярної майстерні площею 197,10 м2, виробничого цеху площею 144,00 м2 та мийки площею 114,70 м2, розташованих по АДРЕСА_1, що ніким не спростовано.

Рішенням Томаківської селищної ради від 10.04.2008 року №554-16/V вирішено припинити постійне користування земельною ділянкою площею 0,2639 га по АДРЕСА_1 Томаківським районним споживчим товариством, про що внести відповідні зміни до Державного акту на право постійного користування землею, та затвердити технічну документацію із землеустрою з передачею ОСОБА_2 в оренду строком на 10 років загальною площею 0,2639 га (кадастровий номер 1225455100:03:003:0327) за вказаною адресою по фактичному розташуванню будівель: мийки, складу, майстерні за рахунок забудованих земель постійного користування для комерційних послуг. Встановлено ставку орендної плати у розмірі 12 відсотків від грошової оцінки землі, що станом на 01.01.2008 року становила 67,32 гривні за 1 м2 з урахуванням наступної індексації визначеної відповідно до вимог чинного законодавства. Ставка орендної плати становить 8,08 гривень за м2 на рік, з річною платою 21318,90 гривень за всю орендовану площу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що сторони не уклали договір оренди землі, оскільки відповідач не вчинив жодних дій щодо укладення правочину, але протягом трьох років використовує земельну ділянку для комерційних потреб. Документи, що посвідчують право користування вищезазначеною земельною ділянкою у встановленому порядку ОСОБА_2 не оформлено, що є порушенням ст. 125, 126 ЗК України.

Тимчасовою комісією Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області складено відповідний акт від 20.03.2012 року, яким зокрема визначено збитки завдані ОСОБА_2 Томаківській селищній раді внаслідок безоплатного користування земельною ділянкою з 01.01.2009 року по 01.11.2011 року в розмірі 78109,65 гривень.. Проведено нормативну грошову оцінку землі комерційного призначення станом на: 01.01.2009 року - 123,57 гривень за м2, 01.01.2010 року - 130,85 гривень за м2, 01.01.2011 року - 130,85 гривень за м2. та розрахунок втрат бюджету та визначено загальний розмір збитків завданих ОСОБА_2 Томаківській селищній раді внаслідок безоплатного користування земельними ділянками відведеними для обслуговування будівель мийки, столярного цеху та цеху по виготовленню металопластикових виробів по вул. Пушкіна 1, в с-щі Томаківка Дніпропетровської області.

Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права: відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. №284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршення якості грунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв»язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок . Пунктом 2 цієї Постанови встановлено, що розміри збитків

визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. А п. 3 Постанови визначено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.98 року N 161-XIV в редакції Закону від 02.10.2003 року N 1211-IV зі змінами та доповненнями встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю" (2535-XII).

Справляння плати за землю, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.92 року N 2535-XII "Про плату за землю" із змінами та доповненнями.

Аналіз законодавства, яким врегульовані орендні відносини дає підстави зробити висновок, що з 01.04.2005 року орендна плата визнана державним обов'язковим платежем, строки та сплата якого здійснюється в порядку передбаченому податковим законодавством на підставі декларації; платником орендної плати за землю до бюджету є орендар земель державної або комунальної власності на підставі укладеного з відповідним органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади договором оренди землі і який набирає чинності після його державної реєстрації. Річна орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (N 2535-XII), та перевищувати 10 % їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлено більший розмір орендної плати.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (стаття 124 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року N 2768-III зі змінами та доповненнями). Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. ст. 126, 124 Земельного кодексу).

Враховуючи вищезазначене, не може бути враховані як підстава для скасування рішення доводи апеляційної скарги про відсутність договору оренди зазначеної земельної

ділянки, тим більш представником позивача надано договір оренди від 26 березня 2009 року, укладений між сторонами, підпис якого в судовому засіданні апеляційної інстанції визнано ОСОБА_2

Посилання апелянта на те що він сплачував земельний податок і тому немає підстав для стягнення орендної плати спростовується довідкою Томаківського відділення Нікопольскої ОДПІ Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.12.2013 року, згідно якої ОСОБА_2 земельний податок до місцевого бюджету не сплачувався. Тим більш, ст. 2 Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" із змінами та доповненнями встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угод про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно із Законом N 2535-XII (стаття 5) об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким земля передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди.

Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

З огляду на таке, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, не суперечить закону, підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: