Ухвала

від 23.12.2013 по справі 103/2098/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

№ справи:103/2098/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Нікіщенко М.І. № провадження:22-ц/190/6870/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Курська А. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Курської А.Г. суддів:Синельщікової О.В. Чистякової Т.І. при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Зеленівської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим про позбавлення права на користування жилим приміщенням, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом зняття з реєстрації місця проживання, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

17 квітня 2013 року представник за довіреністю ОСОБА_6 - ОСОБА_9 звернувся до Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просив позбавити права на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_7, ОСОБА_8 та усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном ОСОБА_6, шляхом зняття ОСОБА_7, ОСОБА_8 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 у відповідачів немає за відсутності підстав для реєстрації місця проживання заявника, СТОВ «Ароматний», як балансоутримувач майна реорганізованого КСП АФ «Ароматний», своєї згоди на проживання і на реєстрацію відповідачам ОСОБА_8 не надавав.

Крім цього позивач зазначає, що на земельній ділянці на час звернення до суду з позовом житлової будівлі не існує, земельна ділянка вільна.

Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Зеленівської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим про позбавлення права на користування, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом зняття з реєстрації місця проживання відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9 10 жовтня 2013 року надіслав поштою на адресу суду першої інстанції апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами цивільної справи надійшла до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеного рішення суду, як такого, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення не взяв до уваги, що позивач звернувся до суду саме як власник земельної ділянки, у той час, коли рішення суду стосується тільки житлового будинку. Крім цього, апелянт зазначає, що ні ОСОБА_7, ні її представники не надали доказів про наявність у них підстав для проживання у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги визнає її необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступними обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю та в позбавленні права користування будинком осіб, що в ньому зареєстровані, але не проживають, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є власником будинку, а тому його право не порушено і не підлягає захисту у спосіб ним обраний.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується, оскільки вони не суперечать нормам матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 27 липня 2006 року у цивільній справі № 2-2026/2006 за позовом ОСОБА_6 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ароматний», комісії по розв'язуванню майнових спорів, що виникають у процесі реформування колективного сільськогосподарського підприємства агрофірма «Ароматний» про визнання майнових паїв такими, що виділено у натурі, права власності на майно, позов задоволено, визнано право власності ОСОБА_6 на автогараж, розташований за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 4480 гривень;

- тютюновий комплекс, розташований за адресою АДРЕСА_3 вартістю 18500 гривень;

- тютюновий сарай, розташований за адресою: АДРЕСА_4 вартістю 4100 грн.;

- електрокарники, розташовані по АДРЕСА_5, вартістю 300 гривень;

- корівник, розташований по АДРЕСА_6, вартістю 19786 гривень;

- жижозбірник розташований по АДРЕСА_7 вартістю 1000 гривень;

- котельну, розташовану по АДРЕСА_8, вартістю 404 гривні;

- корівник на 200 голів, розташований по АДРЕСА_9, вартістю 50418 гривень;

- склад - гараж, розташований по АДРЕСА_10 вартістю 2184 гривень;

- пункт забою тварин, розташований по АДРЕСА_11 вартістю 2687 гривень;

- кормокухню, розташовану по АДРЕСА_12, вартістю 2541 гривень;

- свинарник 1967 року будівлі, розташований по АДРЕСА_13 вартістю 2477 гривень;

- свинарник 1967 року будівлі, розташований по АДРЕСА_14, вартістю 1858 гривень;

- свинарник 1944 року будівлі, розташований АДРЕСА_15 вартістю 7580 гривень;

- тютюновий сарай, розташований по АДРЕСА_16, вартістю 6014 гривень;

- зернотік, розташований у АДРЕСА_17, вартістю 23819 гривень;

- гараж, розташований у АДРЕСА_18, варістю 13795 гривень;

- прибудівлю до столярної майстерні, що розташована у АДРЕСА_19, вартістю 7079 гривень;

- пилораму, що розташована у АДРЕСА_20 вартістю 5800 гривень;

- будинок АДРЕСА_21, вартістю 1500 гривень;

- будинок АДРЕСА_1 вартістю 1500 гривень;

- будинок АДРЕСА_22, вартістю 1500 гривень,

а всього майно загальною вартістю 179322 гривні, яке фактично виделено ОСОБА_6 (а.с. 6-7).

Відповідно до Державного акту про права власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1, видана на підставі рішення Зеленівської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим 7 сесії 5 скликання від 16 березня 2010 року № 161-40 власником земельної ділянки площею 0,0946 га., кадастровий номер 0120482900:03:001:0050 є ОСОБА_6, який проживає вАДРЕСА_23 (а.с. 8).

Згідно з рішенням Зеленівської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим від 27 серпня 2010 року ОСОБА_6 отримав дозвіл на знесення старого будинку та будівництва нового житлового будинку на земельній дялінки площею 0,0946 га, за адресою АДРЕСА_1 Державний акт ЯИ № 479804 від 02 червня 2010 року (а.с. 9).

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 01 вересня 2010 року апеляційна скарга ОСОБА_7 задоволена, рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 27 липня 2006 року - скасовано, відмовлено ОСОБА_6 у задоволені позову до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ароматний», комісії по розв'язуванню майнових спорів, що виникають у процесі реформування колективного сільськогосподарського підприємства агрофірма «Ароматний» про визнання майнових паїв такими, що виділено у натурі, права власності на майно (а.с. 10-11).

Депутатом Зеленівської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим Душабаєвим А.Н. 10 серпня 2010 року був складений акт обстеження домоволодіння в АДРЕСА_1 про те, що домоволодіння не має господарчих будівель, знаходиться в аварійному стані, відсутній дах, стіни частково порушені, фундамент дав тріщини, двері та вікна відсутні.

Акт складений в присутності двох сусідів, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які підтвердили, той факт, що після смерті ОСОБА_12 - господаря будинку, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_1 року до часу звернення до суду з позовом, в зазначеному домоволодіння ні хто не мешкає (а.с. 13-15).

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_6 через свого представника, що діє на підставі довіреності, ОСОБА_9, посилався на те, що він є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 27 липня 2006 року, яке стало приводом для реєстрації права власності в БТІ 09 січня 2007 року, в якому незаконно зареєстровані відповідачі ОСОБА_7 та її неповнолітній син - ОСОБА_8 Тому просив усунути перешкоди в користуванні власністю на підставі ст. 391 ЦК України, шляхом зняття з реєстрації, оскільки відповідачі в будинку не проживають.

Згідно зі ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст. 386, ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Відповідно до положень норм ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України, саме власник вправі звернутись до суду з вимогою про захист порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що на правовідносини сторін розповсюджується як норми ЦК України, так і норми ЖК УРСР.

На засадах змагальності представник позивача не довів, що на час звернення до суду, тобто станом на 17 квітня 2013 року, ОСОБА_6 був власником спірного будинку.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду АР Крим від 01 вересня 2010 року (справа №22-1863/2010) скасовано рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 27 липня 2006 року, у зв'язку з чим в БТІ було припинено право власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_6

За таких підстав, як на час вирішення справи в суді першої інстанції, так і на час апеляційного перегляду справи, ОСОБА_6 не був власником спірного будинку ні за законом, ні за договором, ні на підставі рішення суду, а тому ні він, ні в його інтересах його представник ОСОБА_9 не набувають права вимагати захисту права на підставі ст. 391 ЦК України шляхом усунення перешкод у користуванні будинком у будь-якій спосіб.

Разом з цим, таке право зберігає попередній власник, яким, як стверджує представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9, є СТОВ ароматний, або територіальна громада, на території якої знаходиться спірний будинок.

Що стосується підстав позову, то ні позивач ОСОБА_6, ні його представник їх так і не визначили в своєму позові.

Відповідно до норм ЖК УРСР позбавити особу права на житло у будинку державного або громадського житлового фонду можливо лише з підстав передбачених ст.ст. 71, 98, 99, 107 ЖК УРСР.

Що стосується захисту прав власника фізичної особи на підставі ст. 391 ЦК України, то він зобов'язаний в своєму позові також зазначити як предмет, так і підстави позову, з урахуванням норм ЦК України або ЖК УРСР (ст.ст. 405, 406 ЦК України; ст.ст. 116, 157 ЖК УРСР тощо).

Щодо інших доводів апеляційної скарги, зокрема не розгляду позову про захист прав власника земельної ділянки, то вони також не приймаються колегією суддів до уваги як безпідставні, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частин 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Але такого позову у відповідності до ст. 119 ЦПК України за формою та змістом в цій справі ОСОБА_6 через свого представника не заявлено, і тому суд не вправі був виходити за межі заявлених позовних вимог і розглядати будь-які інші питання.

Крім цього, з матеріалів справи убачається, що 30 серпня 2013 року рішенням Бахчисарайського районного суду за позовом ОСОБА_7 в своїх інтересах та в інтересах її неповнолітнього сина - ОСОБА_8 було визначено недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0946 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6 на підставі рішення № 27 сесії 5 скликання Зеленівської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим від 16 березня 2010 року № 161-40.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції крім права власності на будинок мав взяти до уваги і права ОСОБА_6 як зберігача майна, то вони також є необґрунтованими, оскільки позов з таких підстав у цій справі також не заявлено.

Колегія суддів, дослідивши інші доводи апеляційної скарги, не вбачає підстав для їх задоволення і вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи, правовідносини сторін перевірив на підставі матеріального закону, що підлягав застосуванню, дав належну оцінку наявним у справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову .

Оскільки доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи, зводяться до іншої оцінки встановлених судом правовідносин, а оскаржуване рішення суду від 24 вересня 2013 року постановлено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, то передбачених ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підстав для його скасування, не вбачається.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді: