Рішення

від 26.12.2013 по справі 117/1624/13-ц

СОВЄТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 117/1624/13-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - судді Петрової Ю.В.

за участю: секретаря - Тріфонової С.О.

позивачки - ОСОБА_1

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі при звільненні у сумі 3 885 гривень 36 копійок, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2013 року по 18 листопада 2013 року у сумі 7 816 гривень 38 копійок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка працювала на посаді бухгалтера ТОВ «Агрофірма Крим Вино», з 01 червня 2013 року була звільнена з займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Проте при звільненні відповідачем розрахунок в порушення вимог ст. 116 КЗпП України не проведено і до теперішнього часу заробітну плату їй не виплачено, яку просить стягнути на її користь у сумі 3 885 гривень 36 копійок, а також на підставі ст. 117 КЗпП України просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2013 року по 18 листопада 2013 року, який вираховує у сумі 7 816 гривень 38 копійок.

Згодом позивачка уточнила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача на її користь заробітну плату у сумі 3 885 гривень 36 копійок та середній заробіток, який вираховує за період з 01 червня по 09 грудня 2013 року, тобто за 133 дні, розмір якого вираховує за даними довідки Пенсійного фонду України у сумі 7 269 гривень 78 копійок, про що надала письмову заяву.

Відповідач ТОВ «Агрофірма Крим Вино» явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за відсутністю їх представника не надходило.

Враховуючи згоду позивачки на заочний розгляд справи судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи відповідно до положень ст.ст. 169 ч. 4, 224, 225 ч. 1 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, які свідчать про правовідносини, які склалися між сторонами.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Особа, яка вважає, що її право порушене, самостійно визначає спосіб його захисту, передбачений ст. 16 ЦК України.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України захисту підлягає лише порушене право особи.

Заслухавши пояснення позивачки, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, проводиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 згідно з наказом № 35 від 01 липня 2011 року була прийнята на роботу до ТОВ «Агрофірма Крим Вино» на посаду бухгалтера, а згідно з наказом № 16 від 01 липня 2013 року її було звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 20).

На теперішній час позивачка з 01 листопада 2013 року працює у Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Совєтського району АР Крим на посаді соціального працівника відділення соціальної допомоги на дому з надання платних соціальних послуг.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести за допомогою належних та допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням положень ст.ст. 57 - 59 ЦПК України.

У судовому засіданні позивачка зазначала, що заробітна плата виплачувалася нерегулярно, з січня 2013 року по день звільнення їй було виплачено заробітну плату у розмірі 1 500 гривень, у травні 2013 взагалі нарахована не була, у зв’язку з чим на час звільнення заборгованість по заробітній платі складає за її розрахунками 3 885 гривень 36 копійок.

При цьому, під час розгляду справи судом вжито всіх необхідних заходів дотримання принципу змагальності сторін, передбаченого ст. 11 ЦПК України, щодо сприяння всебічного і повного з’ясування обставин справи з приводу роз’яснення сторонам та їх представникам їх прав та обов’язків, попередження про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, про що свідчить інформація про процесуальні права та обов’язки, яка разом із копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви із доданими документами направлялася відповідачу, та які згідно розписки було ним отримано.

До того ж за ухвалою суду від 20 листопада 2013 року з метою підготовки справи до судового розгляду в порядку ст.ст. 130, 137 ЦПК України від відповідача було витребувано у тому числі відомості про нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1, починаючи з січня 2013 року по час звільнення, що відповідачем виконано не було.

У зв’язку з викладеним суд дійшов висновку про можливість стягнення заробітної плати ОСОБА_1 з відповідача у визначеному нею розмірі у сумі 3 885 гривень 36 копійок, адже відповідачем напроти не надано суду доказів, які б підтвердили факт сплати всіх належних позивачці від роботодавця сум з часу її звільнення до часу розгляду справи.

При цьому, під час розгляду справи судом вжито всіх необхідних заходів дотримання принципу змагальності сторін, передбаченого ст. 11 ЦПК України, щодо сприяння всебічного і повного з’ясування обставин справи з приводу роз’яснення сторонам та їх представникам їх прав та обов’язків, попередження про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Щодо вимог позивачки про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні суд вважає за необхідне зазначити на наступне.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

У п. 20 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Разом з тим, Конституційний Суд України рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Середній заробіток за час затримки розрахунку обчислюється згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (надалі Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку в даному випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (п. 5 Порядку).

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, які надані управлінням Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим (а.с. 24) заробітна плата позивачки складає 1148 гривень.

Згідно із розрахунком, наданим позивачкою кількість робочих днів у березні - квітні 2013 року складає 42 дні. Сумарний розмір заробітної плати за березень - квітень 2013 року складає 2 296 гривень (1 148 + 1 148 =2 296). Вартість одного робочого дня складає 54 гривні 66 копійок. Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за заявлений позивачкою період з 01 червня 2013 року по 09 грудня 2013 року, тобто за 133 дня, складає 7 269 гривень 78 копійок (133 х 54,84 = 7 269,78).

При цьому, відповідачем вимог щодо оспорювання суми заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 та вищевказаного розрахунку середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені, який було отримано згідно розписки 19 грудня 2013 року, під час розгляду справи не заявлено.

На підставі викладеного, позовні вимоги позивачки про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір.

На підставі викладеного, ст.ст. 166, 117, 233 КЗпП України, керуючись ст.ст. 3, 5, 10, 11, 14, 57, 59, 60, 88, 169, 208, 209, 213 - 215, 224 - 226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» (98433, Бахчисарайський район, с. Вилино, вул. Леніна, 128, ідентифікаційний код 36551352) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 3 885 (три тисячі вісімсот вісімдесят п’ять) гривень 36 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 7 269 (сім тисяч двісті шістдесят дев’ять) гривень 78 копійок, а взагалі 11 155 (одинадцять тисяч сто п’ятдесят п’ять) гривень 14 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» (98433, Бахчисарайський район, с. Вилино, вул. Леніна, 128, ідентифікаційний код 36551352) на користь держави судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев’ять) гривень 40 копійок на поточний рахунок № 31211206700290, одержувач: Державний бюджет Совєтський район, Код ЄДРПОУ 37590738, МФО 824026, банк отримувача - Головне управління Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, призначення платежу: «Судовий збір», пункт 1.1.

Заочне рішення, може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.В. Петрова