Постанова

від 25.12.2013 по справі 914/338/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року Справа № 914/338/13-г

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. -головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оліокс" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 р. у справі № 914/338/13-г господарського суду Львівської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфудс" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Оліокс" простягнення 90 944,31 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з'явилися;

відповідача: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфудс" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Оліокс" про стягнення 57 256 грн. основного боргу, 259,47 грн. неустойки, 276,76 грн. інфляційних втрат, 835,90 грн. 3% річних, 10 920,04 грн. відсотків за користування грошовими коштами та 1 720,50 грн. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфудс" неодноразово подавало заяву про уточнення позовних вимог. В останній заяві б/н від 24.05.2013 р. позивач просив стягнути з відповідача 90 944,31 грн. з яких 57 256 грн. основний борг, 4 328,31 грн. неустойка, 29 360 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань ТОВ "Інтерфудс" відмовилося.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.06.2013 р. у справі № 914/338/13-г (головуючий суддя Сухович Ю.О., судді Кидисюк Р.А., Петрашко М.М.) позов, згідно заяви про уточнення позовних вимог, задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Оліокс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфудс" основний борг в сумі 57 256 грн., пеню в сумі 3 186,24 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 29 360 грн. та 1 796,04 грн. судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 1 142,07 грн. відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року (головуючий суддя Бонк Т.Б., судді Марко Р.І., Якімець Г.Г.), апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оліокс" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 05.06.2013 р. по справі № 914/338/13-г залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оліокс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 р. у справі № 914/338/13-г та передати справу на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Позивач не скористався правом, наданим ст.111 2 ГПК України та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових актів.

Сторони, згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.01.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфудс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оліокс" укладено договір поставки № 11011701.

Згідно п. 1.1. договору, постачальник протягом терміну дії договору зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати свіжоморожену рибу, рибну продукцію, морепродукти (далі - товар) у порядку і на умовах, визначених договором.

За умовами п. 3.3. договору, перехід до покупця права власності та відповідно, ризиків яких може зазнати товар, відбувається в момент підписання видаткової накладної, яка підтверджує передачу товару по кількості та якості. Факт приймання товару по кількості і якості підтверджується видатковою накладною.

Відповідно до п. 4.2. договору поставки, оплата кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання товару за видатковою накладною, якщо інший строк оплати не зазначений у видатковій накладній. Якщо у видатковій накладній зазначений інший строк оплати, застосовується строк оплати, що зазначений у видатковій накладній.

Згідно п. 7.2. договір вважається укладеним з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року. Припинення терміну дії договору не звільняє сторону, яка має невиконані обов'язки за договором виконати такі обов'язки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфудс" на виконання умов договору поставив товариству з обмеженою відповідальністю "Оліокс" товар на загальну суму 737 811,23 грн., що підтверджується видатковими накладними: №ІФ11070801 від 08.07.2011 р., № ІФ11072101 від 21.07.2011 р., №ІФ11100502 від 05.10.2011 р., № ІФ11102601 від 26.10.2011 р., №ІФ11102602 від 26.10.2011 р., №ІФ11110901 від 09.11.2011 р., №ІФ11110902 від 09.11.2011 р. та № ІФ120316001 від 16.03.2012 р. Представник відповідача Рак Юрій Романович отримав вищевказаний товар згідно довіреностей № 42 від 08.07.2011 р., № 44 від 21.07.2011 р.; № 65 від 05.10.2011 р.; № 68 від 24.10.2011 р.; №74 від 09.11.2011 р.

Згідно видаткової накладної постачальнику (повернення) № U000000027 від 15.03.2012 р. відповідачем було повернуто товар (Хек 200/400 США 20 кг (0303781900) на суму 44 496,77 грн.

Відповідач розрахувався за товар частково. На рахунок позивача було перераховано 636 058,46 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за період з 26.07.2011 р. по 16.03.2012 р. В свою чергу, позивачем всього отримано коштів та товару (повернутого) в розмірі 680 555,23 грн. Отже основний борг відповідача перед позивачем становить 57 256 грн.

Згідно п.5.1. договору поставки в разі прострочення строків оплати за товар покупець сплачує постачальнику за кожний день прострочення неустойку у вигляді пені від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за весь період прострочення.

Відповідно до п.5.2. договору поставки, окрім неустойки передбаченої п.5.1. договору, покупець, в разі прострочення строків оплати за товар не більше ніж на 15 календарних днів включно, сплачує постачальнику 25,5 % від суми простроченого платежу за користування грошовими коштами за період прострочення до 15 календарних днів. В разі прострочення строків оплати за товар більше ніж 15 календарних днів покупець сплачує постачальнику 51% річних від суми простроченого платежу за користування грошовими коштами за весь наступний період прострочення.

Відповідно до ч.3 ст.692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається з видаткової накладної № ІФ-11110901 від 09.11.2011 р. строк оплати товару в розмірі 38 247,32 грн. встановлено до 23.11.2011 р. Станом на 07.03.2013 року по даній накладній сума заборгованості становила - 15 000 грн.,отже відсотки за користування чужими коштами згідно розрахунку становлять 9 683,01 грн. Згідно видаткової накладної від 16.03.2012 року строк оплати товару в розмірі 42 256 грн. встановлено до 30.03.2012 року. Відповідачем вартість товару за даною накладною не було оплачено. Відтак, станом на 07.03.2013 року існувала заборгованість відповідача в розмірі 42 256 грн., а отже відсотки за користування чужими коштами згідно розрахунку становлять 19 676,99 грн.

Отже колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що нараховані відсотки за користування чужими коштами складають - 29 360 грн., тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 29 360 грн. відсотків річних за користування грошовими коштами підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно існуючої заборгованості за товар в розмірі 15 000 грн. по накладній № ІФ 11110901 від 09.11.2011 р. позивач просив стягнути пеню за період з 30.12.2011 р. по 30.06.2012 р. в розмірі 1 142,07 грн.; по накладній № ІФ 120316001 від 16.03.2012 р. згідно існуючої заборгованості за товар в розмірі 42 256 грн. - за період з 30.03.2012 р. по 30.09.2012 р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Оліокс" було подано заяву № 03104-1 від 03.04.2013 р. про застосування строку позовної давності щодо суми штрафних санкцій нарахованих по видатковій накладній № ІФ 11110901 від 09.11.2011 р.

До вимог про стягнення пені застосовується строк позовної давності в один рік (ч.2 ст.258 ЦК України). Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Право на нарахування пені по видатковій накладній № ІФ 11110901 від 09.11.2011р. виникло у позивача з 23.11.2011 р. (встановлений термін оплати по даній накладній). Право на звернення до суду із вимогою про стягнення пені по вказаній накладній видатковій накладній № ІФ 11110901 від 09.11.2011 р. у позивача існувало з 23.11.2011 р. по 23.11.2012 р. Позов поданий до суду 23.01.2013 р. Тобто після спливу строку позовної давності.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що зважаючи на положення ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України, відмовлено у стягнення пені в сумі 1 142,07 грн., нарахованої по накладній № ІФ 11110901 від 09.11.2011р., а задоволенню підлягає пеня в розмірі 3 186,24 грн., що нарахована позивачем по накладній № ІФ 120316001 від 16.03.2012р.

Таким чином Вищий господарський суд України погоджується з попередніми інстанціями щодо правомірності задоволення позовних вимог в розмірі 89 802,24 грн., а саме: основного боргу в сумі 57 256 грн., пені в сумі 3 186,24 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 29 360 грн.

Щодо доводів відповідача стосовно розгляду даного спору у третейському суді колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.8.1 договору, будь-який спір щодо невиконання сторонами грошового зобов'язання, стягнення заборгованості, штрафних санкцій та збитків за договором, в разі неможливості його вирішення шляхом переговорів, підлягає передачі на розгляд до Постійно діючого третейського суду при Київській торгово-промисловій палаті із застосуванням матеріального права України.

Як встановлено ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі..

Право на звернення до суду і заборону позбавлення права на розгляд справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, встановлено ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Отже, звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Наявність третейської угоди не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

Таким чином, за наявності третейської угоди суб'єкт господарювання не втрачає право на розгляд і вирішення спору саме господарським судом.

Крім того, скаржником у суді першої інстанції було подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи щодо автентичності та ідентичності підписів керівника позивача на договорі поставки та довіреностях представників позивача, оскільки вважає, що ці підписи не належать керівнику позивача - Василенку В.В. та підписи на договорі поставки і довіреностях зроблені різними особами.

На адресу суду першої інстанції 25.04.2013 р. надійшла заява б/н від 11.04.2013 р. за підписом директора ТОВ "Інтерфудс" Василенка В.В., скріплена печаткою товариства, в якій останній підтверджує факт видачі довіреностей на ім'я представників Шуста С.І. та Хапкової Г.В. та наявність повноважень у вказаних осіб на представництво інтересів ТОВ "Інтерфудс" у господарському суді Львівської області.

Поставка товару у даній справі відбувалася за видатковими накладними, підставою видачі яких вказано - договір № 11011701 від 17.01.2011 року. На підставі видаткових накладних відповідач приймав товар без застережень та в подальшому оплачував його, тобто вчиняв юридично значимі фактичні дії щодо виконання договору, тим самим не ставлячи під сумнів його дійсність.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, (крім керівника підприємства), повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи та посвідчується печаткою підприємства.

Директором ТОВ "Інтерфудс" було видано дві довіреності на ім'я Шуст С.І. та Хапкової Г.В., якими визначено коло повноважень представників та надано право на вчинення юридично значимих дій, зокрема, на представництво у судах всіх інстанцій та подачу позовних заяв. Довіреності дійсні до 31.12.2014 року.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо відмови у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків судів, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Статтею 111 7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові акти, відповідають нормам матеріального і процесуального права та підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а тому оскаржувані судові акти залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оліокс" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 р. у справі № 914/338/13-г залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.