Рішення

від 24.12.2013 по справі 910/23472/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23472/13 24.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Компані»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 17 481,44 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Чуба Р.В. - директор;

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність б/н від 25.09.2013 року;

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рент Компані» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 17 481,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати та плати за отримані комунальні послуги, згідно умов Договору оренди (піднайму) нежитлового приміщення № РК-2-0069 від 01.11.2012 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 15 597,20 грн. - основного боргу (з якого: 5 061,98 грн. - заборгованості з орендної плати та 10 535,22 грн. - заборгованості за отримані комунальні послуги), 275,74 грн. - 3% річних, 1 033,50 грн. - пені, 575,00 грн. - штрафу.

24.12.2013 року представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні 24.12.2013 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.12.2013 року позовні вимог не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 18.12.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рент Компані» (далі по тексту - орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - орендар, відповідач) укладено Договору оренди (піднайму) нежитлового приміщення № РК-2-0069 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) орендодавець передає орендарю в строкове платне користування, нежитлове приміщення площею 259,2 кв.м. (далі по тексту - приміщення), розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 1.2. Договору вказане в п.1.1. цього договору приміщення перебуває у орендодавця в оренді за Договором оренди № РК2-10/2012 від 02.10.2012 року.

Згідно з п. 3.1. Договору щомісячний розмір орендної плати з врахуванням ПДВ становить 1 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору вартість комунальних послуг не входить у розмір орендної плати і щомісяця відшкодовується орендарем додатково, виходячи із обсягів їх фактичного споживання.

Згідно з п. 2.2.13. Договору орендар зобов'язаний сплачувати своєчасно та в повному обсязі орендну плату та інші платежі за цим Договором.

Цей Договір набуває чинності з 01.11.2012 року і діє до 31.10.2013 року включно (п. 5.1. Договору).

Факт приймання-передачі приміщення підтверджується підписаним між сторонами 01.11.2012 року Актом приймання-передачі нежитлового приміщення за Договором оренди нежитлового приміщення № РК2-0069 від 01.11.2012 року (копія Акту міститься в матеріалах справи).

01.04.2013 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої строк дії Договору продовжено до 31.10.2014 року включно; та змінено розмір орендної плати, а саме: з 01.04.2013 року - 750,00 грн., з 01.05.2013 року - 750,00 грн., з 01.06.2013 року - 1 000,00 грн.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати та плати за отримані комунальні послуги, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 15 597,20 грн. - основного боргу (з якого: 5 061,98 грн. - заборгованості з орендної плати за період з лютого 2013 року по липень 2013 року; та 10 535,22 грн. - заборгованості за отримані комунальні послуги за період з січня 2013 року по липень 2013 року).

На підтвердження свої позовних вимог позивач надав суду рахунки на оплату (копії рахунків містяться і матеріалах справи) які повинен був оплатити відповідач в якості орендних та комунальних платежів .На підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив позивачу в орендну плату та отримані комунальні послуги на загальну суму 15 597,20 грн. (з яких: 5 061,98 грн. - заборгованості з орендної плати за період з лютого 2013 року по липень 2013 року; та 10 535,22 грн. - заборгованості за отримані комунальні послуги за період з січня 2013 року по липень 2013 року).

Відзив позивача не приймається судом в якості належного та допустимого доказу та спростовується наявними в матеріалах справи документами та чинним законодавством України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 15 597,20 грн. (з якого: 5 061,98 грн. - заборгованості з орендної плати за період з лютого 2013 року по липень 2013 року; та 10 535,22 грн. - заборгованості за отримані комунальні послуги за період з січня 2013 року по липень 2013 року) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, посилаючись на п.4.1. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф, які за розрахунками позивача становлять: 1 033,50 грн. - пені, 575,00 грн. - штрафу.

Згідно п. 6.2. Договору у випадку прострочення сплати орендарем передбачених цим Договором платежів (повністю або частково), орендодавець має право вимагати від орендаря, а орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, за весь час прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, від суми заборгованості. У випадку прострочення оплати орендарем передбачених цим договором платежів (повністю або частково) більш ніж на 30 календарних днів, орендар додатково сплачує орендодавцю штрафу розмірі 5% від річної орендної плати.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 1 033,50 грн. - пені, 575,00 грн. - штрафу є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути на свою користь 275,74 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 275,74 грн., нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд м. Києва , -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03049, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Компані» (03186, м. Київ, Солом'янський район, ВУЛИЦЯ АНТОНОВА АВІАКОНСТРУКТОРА, будинок 5, офіс 601, код ЄДРПОУ 38077295) 15 597 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 20 коп. - основного боргу, 1 033 (одну тисячу тридцять три) грн. 50 коп. - пені, 575 (п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 00 грн. - штрафу, 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 74 коп. - 3% річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 27.12.2013 року.