Рішення

від 03.12.2013 по справі 5/072-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"03" грудня 2013 р. Справа № 5/072-12

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін", с. Крюківщина, Києво-Святошинський район до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва", м. Вишневе третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балукова 2Б", с. Крюківщина про визнання договору недійсним за участю представників:

позивача:Турська О.М. - дов. від 28.05.2013р. відповідача:Гаєвський В.К. - дов. від 25.11.2013р. № 154, Палеха П.К. - дов. від 20.06.2011р. № 156 третьої особи:Куцевіл І.І. - дов. від 02.03.2013р. суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва" (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балукова 2Б" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на підвальне приміщення, розташоване в другій секції четвертого під'їзду житлового будинку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 2-б, укладеного 11.11.2008р. між сторонами у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за вказаним договором купівлі-продажу продав позивачу майнові права на допоміжне приміщення в багатоквартирному будинку, яке в силу вимог ст. 382 Цивільного кодексу України та положень Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", зокрема, ч. 2 ст. 19 цього Закону, належить на праві спільної сумісної власності власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку та яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку і не може бути відчуженим, що, на думку позивача, свідчить про те, що оскаржуваний правочини всупереч вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою його недійсності.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов та доповненнях до відзиву від 07.11.2012р. та від 19.11.2012р. відповідно, які зводяться до того, що спірне приміщення, майнові права на яке відчужені за оскаржуваним договором купівлі-продажу, є нежилим приміщенням, яке належить до житлового комплексу та не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Присутній в судовому засіданні представник третьої особи, письмових пояснень на позовну заяву не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на підвальне приміщення, розташоване в другій секції четвертого під'їзду житлового будинку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 2-б від 11.11.2008р. № 162 (далі - договір), відповідно до умов якого, продавець - відповідач продає, а покупець - позивач купує майнові права на підвальне приміщення в будинку по вулиці Балукова, 2-б в с. Крюківщина Київської області (далі - приміщення), а саме: 2 секція, 4 під'їзд, загальною площею 160,00 м 2 (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.6 договору предметом цього договору є майнові права на приміщення, які після набуття покупцем їх у власність, реалізуються шляхом набуття на нього права власності після введення її в експлуатацію та оформлення покупцем відповідних правовостановлюючих документів.

Згідно п. 1.6.1 договору за умови виконання своїх обов'язків за цим договором покупець одержує від продавця документи, необхідні для оформлення правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності покупця на приміщення.

У відповідності до положень п. 1.6.2 договору оформлення права власності на приміщення та оплату послуг відповідних державних органів покупець здійснює самостійно.

Відповідно до п. 1.7 договору оформлення права власності на приміщення переходить від продавця до покупця лише за умови надходження на рахунок продавця сплати коштів 100 відсотків загальної площі приміщення.

Цей договір набуває чинності з дня підписання його сторонами і діє до його повного виконання (п. 2.1 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що майнові права на приміщення продаються за ціною 4000,00 грн. за один квадратний метр загальної площі. Загальна вартість майнових прав на підвальне приміщення за цим договором становить 640000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 4.2 договору розрахунок між продавцем і покупцем здійснюється: 640000,00 грн. за 160 м 2 до 30.12.2008р.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 640000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за період з 24.11.2008р. до 16.12.2008р., завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

З метою оформлення права власності та відповідних правовстановлюючих документів на приміщення, майнові права не яке набуті за оспорюваним договором, позивач звернувся до Крюківщинської сільської ради із відповідним зверненням від 20.10.2011р. № 38.

Разом з тим, Рішенням Крюківщинської сільської ради від 28.10.2011р. № 3/6, у визнанні права власності за ТОВ "Ісполін" на підвальні приміщення, майнові права на які були відчужені за оспорюваним договором відмовлено, з посиланням на приписи ст. 382 ЦК України та рішення Конституційного суду України від 02.03.2004р. № 4-рп/2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно рішення Конституційного суду України від 02.03.2004р. № 4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що оскільки підвальне приміщення, майнові права на яке були відчужені відповідачем на користь позивача за оспорюваним договором, є допоміжним приміщенням, яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку і в силу приписів чинного законодавства України належить на праві спільної сумісної власності власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку то оскаржуваний правочини всупереч вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою його недійсності.

Згідно приписів ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку визначено, як приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);

загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо);

неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку;

нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Відповідно до положень ст. 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна.

Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.

Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.

В той же час, відповідач проти позову заперечує та зазначає, що спірне приміщення, майнові права на яке відчужені за оспорюваним договором купівлі-продажу, є нежилим приміщенням, яке належить до житлового комплексу та не відноситься до житлового фонду та є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Під час розгляду справи та вирішення даного спору виникли питання, які потребують спеціальних знань, а саме, чи відноситься спірне приміщення до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, призначених для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, чи відноситься до нежилих приміщень які належать до житлового комплексу та не відносяться до житлового фонду та є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, роз'яснення яких потребують спеціальні знання.

З метою визначення того, чи відноситься спірне приміщення до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, призначених для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, чи відноситься до нежилих приміщень які належать до житлового комплексу та не відносяться до житлового фонду та є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України

На вирішення вказаної експертизи судом винесено наступні питання:

- Чи є приміщення, розташоване в другій секції четвертого під'їзду житлового будинку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 2-б, допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, призначеним для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку?

- Чи є приміщення, розташоване в другій секції четвертого під'їзду житлового будинку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 2-б, нежилим приміщенням, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин?

За результатами проведення зазначеної експертизи судовими експертами складено висновки № 863/864/13-42 від 31.10.2013р. згідно яких:

- приміщення, що розташоване в другій секції четвертого під'їзду житлового будинку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 2-б, не являється допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, призначеним для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку;

- приміщення, що розташоване в другій секції четвертого під'їзду житлового будинку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова 2-б, є нежилим приміщенням, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Під час розгляду справи представник позивача в судовому засіданні 03.12.2013р. заявив усні клопотання про виклик в судове засідання судового експерта та призначення додаткової експертизи у даній справі.

Розглянувши зазначені клопотання суд зазначає таке.

У відповідності до положень ч. 1, 3 ст. 31 ГПК України в судовому процесі може брати участь судовий експерт. Судовий експерт зобов'язаний за ухвалою господарського суду з'явитись на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань.

Згідно ч. 3 ст. 42 ГПК України у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

Відповідно до п. 15 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012р. № 4 додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним

висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Дослідивши висновки експертів, складені за результатами проведеної судової експертизи, проведення якої ухвалою господарського суду Київської області від 22.01.2013р. у даній справі було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, судом встановлено, що судовими експертами досліджено спірний об'єкт і надано вичерпні та однозначні висновки на всі поставлені перед експертами питання, висновки судових експертів викладені чітко та носять конкретний характер.

Враховуючи зазначене, судом відхилені вказані клопотання представника позивача з огляду на їх безпідставність та недоцільність.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, частиною 5 даної статті встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки, за оскаржуваним договором відчужені майнові права на нежиле приміщенням, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин то посилання позивача, як на підставу вимог, на те, що правочин всупереч вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним є безпідставними та такими, що спростовуються встановленими обставинами справи.

За вказаних обставин, вимога позивача про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на підвальне приміщення, розташоване в другій секції четвертого під'їзду житлового будинку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 2-б від 11.11.2008р. є безпідставною та недоведеною, в зв'язку з чим суд відмовляє в її задоволенні.

Витрати по сплаті вартості судової експертизи та сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В позові відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 12.12.2013р.