Постанова

від 13.03.2014 по справі 5/072-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2014 р. Справа№ 5/072-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Куксова В.В.

Самсіна Р.І.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від позивача: Турська О.М. - за довіреністю,

Палеха П.К. - за довіреністю

від відповідача: Гаєвський В.К. - за довіреністю

від третьої особи: Куцевіл І.І. - за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін"

на рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2013 року

у справі № 5/072-12 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балукова 2Б"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва" про визнання недійсним договору № 162 купівлі-продажу майнових прав на підвальне приміщення, розташоване в другій секції четвертого під'їзду житлового будинку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 2-б, укладеного 11.11.2008р. між ТОВ "Ісполін" та ТОВ "Управління капітального будівництва".

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балукова 2Б".

Рішенням господарського суду Київської області від 03.12.2013 року у справі № 5/072-12 (суддя Подоляк Ю.В.) було відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін".

Не погодившись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Куксов В.В., Шаптала Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.03.2014 року.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Шаптали Є.Ю. розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Куксов В.В., Самсін Р.І.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає дійсним обставинам справи. Зокрема, апелянт наполягає на тому, що приміщення, щодо якого було укладено спірний договір, належить на праві спільної сумісної власності власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку та яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку і не може бути відчуженим.

Щодо судової експертизи, на підставі якої було прийнято оскаржуване рішення, апелянт стверджує, що вона була проведена без вивчення проектної документації, яка наявна в матеріалах справи, а лише шляхом зовнішнього огляду приміщення. Апелянт стверджує, що додані ним до справи документи свідчать про те, що спірне приміщення є допоміжним та використовується для забезпечення експлуатації будинку.

Відповідач, згідно з поданим до суду 07.03.2014 року відзивом, проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на їх безпідставність.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

11.11.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін" (покупцем) було укладено договір № 162 купівлі-продажу майнових прав на підвальне приміщення, розташоване в другій секції четвертого під'їзду житлового будинку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 2-б (далі - договір), відповідно до умов якого, продавець продає, а покупець купує майнові права на підвальне приміщення в будинку по вулиці Балукова, 2-б в с. Крюківщина Київської області (далі - приміщення), а саме: 2 секція, 4 під'їзд, загальною площею 160,00 кв.м. (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.6 договору його предметом є майнові права на приміщення, які після набуття покупцем їх у власність, реалізуються шляхом набуття на нього права власності після введення її в експлуатацію та оформлення покупцем відповідних правовостановлюючих документів.

Згідно п. 1.6.1 договору за умови виконання своїх обов'язків за цим договором покупець одержує від продавця документи, необхідні для оформлення правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності покупця на приміщення.

У відповідності до положень п. 1.6.2 договору оформлення права власності на приміщення та оплату послуг відповідних державних органів покупець здійснює самостійно.

Відповідно до п. 1.7 договору оформлення права власності на приміщення переходить від продавця до покупця лише за умови надходження на рахунок продавця сплати коштів 100 відсотків загальної площі приміщення.

Цей договір набуває чинності з дня підписання його сторонами і діє до його повного виконання (п. 2.1 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що майнові права на приміщення продаються за ціною 4000,00 грн. за один квадратний метр загальної площі. Загальна вартість майнових прав на підвальне приміщення за цим договором становить 640000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 4.2 договору розрахунок між продавцем і покупцем здійснюється: 640000,00 грн. за 160 кв.м. до 30.12.2008р.

На виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 640000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за період з 24.11.2008р. до 16.12.2008р.

З метою оформлення права власності та відповідних правовстановлюючих документів на приміщення, майнові права не яке набуті за оспорюваним договором, позивач звернувся до Крюківщинської сільської ради із відповідним зверненням від 20.10.2011р. № 38.

Проте, Рішенням Крюківщинської сільської ради від 28.10.2011р. № 3/6 було відмовлено ТОВ "Ісполін" у визнанні права приватної власності на підвальне приміщення, майнові права на які були відчужені за оспорюваним договором відмовлено, з посиланням на приписи ст. 382 ЦК України та рішення Конституційного суду України від 02.03.2004р. № 4-рп/2004.

Як зазначалось, позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін" у даній справі є визнання недійсним договору № 162 купівлі-продажу майнових прав на підвальне приміщення, розташоване в другій секції четвертого під'їзду житлового будинку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 2-б, укладеного 11.11.2008р. між ТОВ "Ісполін" та ТОВ "Управління капітального будівництва".

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно ч. 1 зазначеної статті Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 5 вказаної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В обґрунтування позовних вимог про визнання договору недійсним позивач посилався на те, що підвальне приміщення, майнові права на яке були відчужені відповідачем на користь позивача за оспорюваним договором, є допоміжним приміщенням, яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку і в силу приписів чинного законодавства України належить на праві спільної сумісної власності власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку, та, з огляду на таке, спірний правочини всупереч вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Проте, наведені твердження позивача спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно рішення Конституційного суду України від 02.03.2004р. № 4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Згідно приписів ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку визначено, як приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);

загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо);

неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку;

нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Відповідно до положень ст. 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна.

Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.

Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.

Для з'ясування даних питань, які виникли під час вирішення судового спору, а саме, з метою визначення того, чи відноситься спірне приміщення до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, призначених для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, чи відноситься до нежилих приміщень які належать до житлового комплексу та не відносяться до житлового фонду та є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, господарським судом Київської області було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України

На вирішення вказаної експертизи судом поставлено наступні питання:

- Чи є приміщення, розташоване в другій секції четвертого під'їзду житлового будинку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 2-б, допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, призначеним для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку?

- Чи є приміщення, розташоване в другій секції четвертого під'їзду житлового будинку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 2-б, нежилим приміщенням, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин?

04.11.2013 року до Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертів за результатами проведення судової будівельно-ьехніяної експертизи № 863/864/13-42, складений 31.10.2013 року.

Так, згідно з висновками експертів з поставлених питань:

1. приміщення, що розташоване в другій секції четвертого під'їзду житлового будинку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 2-б, не являється допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, призначеним для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку;

2. приміщення, що розташоване в другій секції четвертого під'їзду житлового будинку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова 2-б, є нежилим приміщенням, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Як вбачається з висновку експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 863/864/13-42, дослідження проведено та висновок складено судовими експертами:

1. провідним судовим експертом Сверидою Олександром Миколайовичем, який має вищу будівельно-технічну освіту, другий кваліфікаційний клас судового експерта, експертну кваліфікацію за спеціальностями 10.6 "Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів", 10.7 "Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками", 10.10 "Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд", 10.14 "Оцінка земельних ділянок" (свідоцтво НОМЕР_1, видане рішенням експертно-кваліфікаційної комісії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21 вересня 2005 року за №5(4)/замінене на НОМЕР_2 відповідно до наказу Київського НДІСЕ від 08.08.2011 за №73, строк дії до 23.09.2015), стаж практичної експертної роботи років;

2. старшим судовим експертом відділу досліджень будівельних конструкцій та визначення вартості робіт і нерухомого майна лабораторії інженерно-технічних видів досліджень інституту Ліньову Сергію Леонідовичу, який здобув вищу будівельно-технічну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, другий кваліфікаційний клас судового експерта, четвертий кваліфікаційний клас судового експерта, експертну кваліфікацію за спеціальностями 10.6 "Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів", 10." "Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками". 10.10 "Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд", 10.14 "Оцінка земельних ділянок" (свідоцтво НОМЕР_3, видане рішенням експертно- кваліфікаційної комісії Київського НДІСЕ від 21.11.2007 року за №8(1) /замінене на НОМЕР_4 відповідно до наказу Київського НДІСЕ від 08.08.2011 за №73/, строк дії - до 31.10.2017), стаж експертної роботи 6 років.

Експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок.

За таких умов, у суду не має підстав для сумнівів в упередженості або недостатній кваліфікації осіб, що дали експертний висновок.

Дослідження судом експертного висновку, дозволяє зробити висновок, що проведене експертом дослідження відповідає поставленим питанням, висновок складений у відповідності з вимогами Закону України «Про судову експертизу», містить докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті таких досліджень висновки, які мають відповідне обґрунтування.

За таких умов, висновок експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 863/864/13-42 є належним доказом у даній справі.

Як зазначалось, апелянт стверджує, що судова експертиза була проведена без вивчення проектної документації, яка наявна в матеріалах справи, а лише шляхом зовнішнього огляду приміщення. Апелянт стверджує, що додані ним до справи документи свідчать про те, що спірне приміщення є допоміжним та використовується для забезпечення експлуатації будинку.

Наведені доводи апелянта судова колегія апеляційного суду спростовує з огляду на наступне.

Як вбачається з висновку експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 863/864/13-42, об'єктами дослідження були:

- приміщення підвалу, що розташоване в другій секції четвертого під'їзду житлового будинку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 2-б;

- матеріали господарської справи № 5/072-12.

Дослідження проводилось методом аналізу представлених документів з подальшим зіставленням з результатами обстеження та вимогами нормативно-правових актів, чинних на території України.

З огляду на викладене, оскільки, як вбачається з висновку експертів, дослідження проводилось з дослідженням матеріалів справи, які містять проектну документацію, твердження позивача про те, що експертиза була проведена лише шляхом зовнішнього огляду, є хибними та спростовуються матеріалами справи.

При цьому, у суду відсутні жодні підстави вважати, що експертами, якими проведено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої було складено висновок експертів № 863/864/13-42, було неповно або неналежним чином досліджено матеріали справи, які містять проектну документацію, про не дослідження якої стверджує апелянт.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції та під час апеляційного перегляду рішення, позивачем заявлялись клопотання про виклик судового експерта, яке вмотивовано тим, що експертиза була проведена без вивчення проектної документації, яка наявна в матеріалах справи, а лише шляхом зовнішнього огляду приміщення, та висновки експертів є поверхневими.

У відповідності до положень ч. 1, 3 ст. 31 ГПК України в судовому процесі може брати участь судовий експерт. Судовий експерт зобов'язаний за ухвалою господарського суду з'явитись на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань.

Згідно ч. 3 ст. 42 ГПК України у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

Відповідно до п. 15 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012р. № 4 додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Апеляційним судом встановлено, що судовими експертами досліджено спірний об'єкт і надано вичерпні та однозначні висновки на всі поставлені перед експертами питання, висновки судових експертів викладені чітко та носять конкретний характер.

З огляду на викладене, а також зважаючи на встановлену судом помилковість тверджень апелянта про те, що експертом не досліджувалась проектна документація, заявлене клопотання про виклик експерта не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, судова колегія робить висновок про те, що за спірним договором відчужені майнові права на нежиле приміщенням, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду, не є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд робить висновок про те, що наведені позивачем доводи в обґрунтування підстав недійсності спірного договору не є обставинами, які доводять недійсність договору в розумінні ст. 203 Цивільного кодексу України.

Інших обставин, за наявності яких суд мав би можливість встановити невідповідність спірного договору положенням актам цивільного законодавства, з матеріалів справи не вбачається.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги у даній справі про визнання визнання недійсним договору № 162 купівлі-продажу майнових прав на підвальне приміщення, розташоване в другій секції четвертого під'їзду житлового будинку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 2-б, укладеного 11.11.2008р. між ТОВ "Ісполін" та ТОВ "Управління капітального будівництва", є безпідставними, необґрунтованими та такими, що вірно не задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 03.12.2013 року у справі № 5/072-12 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін" на рішення господарського суду Київської області від 03.12.2013 року у справі № 5/072-12 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін" на рішення господарського суду Київської області від 03.12.2013 року у справі № 5/072-12 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2013 року у справі № 5/072-12 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5/072-12 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді В.В. Куксов

Р.І. Самсін