Рішення

від 16.12.2013 по справі 922/4663/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р.Справа № 922/4663/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Функтор", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про визнання права власності за договором про спільну діяльність за участю представників сторін:

позивача - Бєляєва О.М. (дов. № б/н від 12.07.2010 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Функтор", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання права власності на будівлю Літ. "А-2" по АДРЕСА_2, загальною площею 372,7 кв.м., на підставі договору про спільну діяльність.

Суд встановлює наявність заяв або клопотань до початку розгляду справи по суті.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло.

Відповідач у судове засідання не з'явився, уповноважено представника до суду не направив. У наданому, 19.11.13 р., відзиві зазначає, не має можливості з'явитись до суду та просить суд розглядати справу за відсутності Відповідача, а також прийняти рішення за наявними в справі матеріалами.

Суд переходить до розгляду справи по суті.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи в межах предмету позову, суд встановив наступне.

На підставі договорів: - купівлі-продажу від 17.05.2002р.; - купівлі-продажу від 30.09.2003р.; - дарування від 14.01.2002р. ОСОБА_1 є власником приміщень житлової будівлі АДРЕСА_2.

Рішенням Виконавчого комітету Червонозаводської районної ради м. Харкова від 08.07.2002 року №170 затверджено акт комісії райвиконкому від 29.04.2002 року по обстеженню технічного стану кв. НОМЕР_2 по АДРЕСА_2, загальною площею 29,96 кв.м., заявник звертався до виконкому Харківської міської ради щодо прийняття рішення про виключення приміщень кв. НОМЕР_2 загальною площею 29,96 кв.м. будинку АДРЕСА_2 з переліку житлових так як їх стан не відповідає санітарним та технічним вимогам, які пред'являються до житлових приміщень та є непридатними для проживання з подальшою передачею ОСОБА_1 як підсобні приміщення.

Рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.12.2002 року №1115 виключено з житлового фонду квартиру НОМЕР_2 жилою площею 24,91 кв.м., загальною площею 29,96 кв.м. по АДРЕСА_2.

Як вбачається з заяви Відповідача не має заперечень проти визнання приміщень будівлі АДРЕСА_2 нежитловими.

Відповідно до технічного паспорту будівля Літ. «А-2» по АДРЕСА_2, загальною площею 372,7 кв.м., складається з приміщень 1 поверху: № 1 (площею 2,8 кв.м.), № 2 (площею 45,5 кв.м.), № 3 (площею 19,6 кв.м.), № 4 (площею 7,1 кв.м.), №5 (площею 7,2 кв.м.), №6 (площею 49,9 кв.м.), №7 (площею 21,6 кв.м.), № 8 (площею 31,2 кв.м.), другого поверху: № 9 (площею 13,5 кв.м.), № 10 (площею 7,8 кв.м.), №11 (площею 3,7 кв.м.), №12 (площею 9,6 кв.м.), №13 (площею 22,0 кв.м.), № 14 (площею 21,2 кв.м.), № 15 (площею 17,7 кв.м.), № 16 (площею 10,1 кв.м.), № 17 (площею 9,6 кв.м.), № 18 (площею 13,0 кв.м.), № 19 (площею 30,3 кв.м.), № 20 (площею 25,7 кв.м.), № 21 (площею 2,9 кв.м.), № 22 (площею 2,7 кв.м.).

З договору про спільну діяльність від 10 липня 2007 року, укладеним з власником приміщень ОСОБА_1, з додаткової угоди від 12 липня 2007 року до договору про спільну діяльність, з акту про підсумки спільної діяльності від 10 липня 2008 року вбачається, що роботи по реконструкції будівлі виконані саме Позивачем ТОВ «Функтор». Тобто відповідно до договору про спільну діяльність право власності на реконструйоване майно набуває ТОВ «Функтор».

П. 2 мотивувальної частини Ухвали Конституційного суду України від 02.03.2011 року № 8-у/2011 згідно з Конституцією України правовий режим власності визначається виключно законом (пункт 7 частини першої статті 92), тому порядок використання такого об'єкта власності, як квартира, з метою, не пов'язаною з проживанням, має бути закріплений у законі. У той же час Кодексом, Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, з одного боку, не встановлюються випадки, які забороняли б власнику використовувати жиле приміщення (квартиру, жилий будинок) з метою здійснення підприємницької діяльності, не пов'язаної з промисловим виробництвом, а з другого - не передбачаються умови його використання з цією метою.

Відповідно до п.1 регулятивної частини рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 року № 4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі в межах предмету позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилом ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд зазначає, що виникнелі правовідносини побудовані на конструкції договору про спільну діяльність, не стосуються самочинного будівництва, а тому суд виходить виключно з договірних відносин, які склались між Позивачем та Відповідачем з врахуванням норм ст.ст.3, 6, 1130 - 1131 ЦК України щодо диспозитивності таких зобов'язань.

Суд також зазначає, що за вказаною справою та предметом позову до його компетенції не входить дослідження порядку переобладнання квартири, а досліджує виключно виконання умов договору про спільну діяльність.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що Відповідач не надав суду жодного документу, які би спростовували викладене у позові, суд визнає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеною матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15,16, 20, 383 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за договором про спільну діяльність від 10 липня 2007 р. право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Функтор» (61023, м. Харків, вул. Сумська, 73, кв. 110, код ЄДРПОУ 24338809) на нежитлову будівлю Літ. «А-2» по АДРЕСА_2, загальною площею 372,7 кв.м., яке складається з приміщень 1 поверху: №1 (площею 2,8 кв.м.), № 2 (площею 45,5 кв.м.), № 3 (площею 19,6 кв.м.), № 4 (площею 7,1 кв.м.), № 5 (площею 7,2 кв.м.), № 6 (площею 49,9 кв.м.), № 7 (площею 21,6 кв.м.), № 8 (площею 31,2 кв.м.), другого поверху: № 9 (площею 13,5 кв.м.), № 10 (площею 7,8 кв.м.), № 11 (площею 3,7 кв.м.), № 12 (площею 9,6 кв.м.), № 13 (площею 22,0 кв.м.), № 14 (площею 21,2 кв.м.), № 15 (площею 17,7 кв.м.), № 16 (площею 10,1 кв.м.), № 17 (площею 9,6 кв.м.), № 18 (площею 13,0 кв.м.), № 19 (площею 30,3 кв.м.), №20 (площею 25,7 кв.м.), № 21 (площею 2,9 кв.м.), № 22 (площею 2,7 кв.м.).

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариствам з обмеженою відповідальністю «Функтор» (61023, м. Харків, вул. Сумська, 73, кв. 110, код ЄДРПОУ 24338809) суму у розмірі 1 147,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.12.2013 р.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.