Постанова

від 16.05.2014 по справі 922/4663/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року Справа №922/4663/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

прокурор - Маматов М.О.;

позивач - не з'явився;

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Харківської області (вх. №546Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 16 грудня 2013 року по справі №922/4663/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Функтор", м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про визнання права власності за договором про спільну діяльність, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 грудня 2013 року по справі (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю. Визнано за договором про спільну діяльність від 10 липня 2007 р. право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Функтор" на нежитлову будівлю Літ. "А-2" по АДРЕСА_1, загальною площею 372,7 кв.м., яке складається з приміщень 1 поверху: №1 (площею 2,8 кв.м.), № 2 (площею 45,5 кв.м.), НОМЕР_1 (площею 19,6 кв.м.), № 4 (площею 7,1 кв.м.), № 5 (площею 7,2 кв.м.), № 6 (площею 49,9 кв.м.), № 7 (площею 21,6 кв.м.), № 8 (площею 31,2 кв.м.), другого поверху: № 9 (площею 13,5 кв.м.), № 10 (площею 7,8 кв.м.), № 11 (площею 3,7 кв.м.), № 12 (площею 9,6 кв.м.), № 13 (площею 22,0 кв.м.), № 14 (площею 21,2 кв.м.), № 15 (площею 17,7 кв.м.), № 16 (площею 10,1 кв.м.), № 17 (площею 9,6 кв.м.), № 18 (площею 13,0 кв.м.), № 19 (площею 30,3 кв.м.), №20 (площею 25,7 кв.м.), № 21 (площею 2,9 кв.м.), № 22 (площею 2,7 кв.м.).

Прокурор з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Ні позивач, ні відповідач відзивів на апеляційну скаргу не надали. У судове засідання не з'явились.

У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, на підставі договорів купівлі-продажу від 17.05.2002 р.; купівлі-продажу від 30.09.2003 р.; дарування від 14.01.2002 р., ОСОБА_1 є власником приміщень житлової будівлі АДРЕСА_1

Відповідно до договору про спільну діяльність, укладеного між ТОВ «Функтор» та власником приміщень, ОСОБА_1, позивачем здійснено реконструкцію будівлі АДРЕСА_1

На момент проведення реконструкції приміщення будівлі були непридатними для проживання, про що свідчить рішення Червонозаводської районної ради м. Харкова.

Рішенням Виконавчого комітету Червонозаводської районної ради м. Харкова від 08.07.2002 року №170 затверджено акт комісії райвиконкому від 29.04.2002 року по обстеженню технічного стану кв. НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 загальною площею 29,96 кв.м., заявник звертався до виконкому Харківської міської ради щодо прийняття рішення про виключення приміщень кв. НОМЕР_1 загальною площею 29,96 кв.м. будинку АДРЕСА_1 з переліку житлових, так як їх стан не відповідає санітарним та технічним вимогам, які пред'являються до житлових приміщень та є непридатними для проживання з подальшою передачею ОСОБА_1 як підсобні приміщення.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.12.2002 року №1115 виключено з житлового фонду квартиру НОМЕР_1 жилою площею 24,91 кв.м., загальною площею 29,96 кв.м. по АДРЕСА_1

Позивачем зазначено, що у відповідності до договору про спільну діяльність від 10 липня 2007 року, укладеного з власником приміщень ОСОБА_1, з додаткової угоди від 12 липня 2007 року до договору про спільну діяльність, з акту про підсумки спільної діяльності від 10 липня 2008 року вбачається, що роботи по реконструкції будівлі виконані ТОВ "Функтор". Тобто відповідно до договору про спільну діяльність право власності на реконструйоване майно набуває ТОВ "Функтор".

Однак, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом, при прийнятті оскаржуваного рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтею 392 Цивільного кодексу України закріплено право власника майна на пред'явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.

У статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Проте, матеріали справи не містять будь-яких даних про оспорювання права власності відповідачем або його невизнання.

Крім того, вивченням матеріалів справи встановлено, що позивачем самовільно, без отримання дозволу на виконання будівельних робіт та інших документів, передбачених чинним законодавством, реконструйовано житлові будівлі по АДРЕСА_1

Для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, і здійснюється відповідно до положень Закону України "Про архітектурну діяльність" державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Проте, місцевий суд не дослідив того факту чи було питання оформлення прав на самочинну реконструкцію предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави стверджувати про наявність спору про право.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на момент винесення рішення) суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у порядку, визначеному ч. 5 ст. 26 Закону.

Згідно з вимогами ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Проте, суд не встановив факту, який є передумовою для набуття, а отже, і для визнання права власності на новостворене майно, оскільки у відповідності до норм закону, передумовою для виникнення права власності і його визнання, є прийняття нерухомого майна в експлуатацію.

Відповідно до п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011, експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Аналіз зазначених норм свідчить, що виникнення права власності на спірне нерухоме майно по справі було можливо лише тільки після отримання дозволу на будівництво на об'єкт нерухомості, прийняття його в експлуатацію та проведення державної реєстрації зазначеного майна.

Питання, пов'язані із самочинним будівництвом урегульовані Порядком вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом, затвердженим рішенням 22 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 23.06.2004 №90/04.

Згідно п.п. 1.1, 1.2 зазначеного Порядку визначено процедуру вирішення питань, пов'язаних з самочинним будівництвом на території міста Харкова, з метою визначення можливості збереження самочинного будівництва, надання земельних ділянок під самочинно збудовані об'єкти та будівництво яких розпочато самочинно. Порядок поширюється на всі підприємства, установи та організації, всіх суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, а також громадян, які здійснили або здійснюють самочинне будівництво на території міста.

Підстави набуття права власності, встановлені ст. 328 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.

Отже, заявляючи позов про визнання права власності на нежитлову будівлю, позивач мав довести належними і допустимими доказами дотримання ним вимог зазначених норм щодо будівництва нерухомого майна.

Втім, всупереч вимог законодавства, позивач не довів обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом не підтверджено висновок про визнання за позивачем права власності на спірне майно та не встановлено за допомогою належних засобів доказування чи прийняті вони в експлуатацію, тощо.

Тому, колегія суддів вважає, що зважаючи на те, що спірне будівництво здійснено за кошти позивача з дотриманням будівельних норм та воно не порушує права інших осіб, висновок суду про наявність підстав для визнання права власності на спірне майно за наведених обставин є помилковим, оскільки суперечить приписам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Також, на думку судової колегії, судом попередньої інстанції неправильно застосовано ст. 383 Цивільного кодексу України, оскільки з метою збереження житлового фонду придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного житлового фонду переведення в нежилі, як правило, не допускається.

За приписами ч. 2 ст. 383 Цивільного кодексу України та ст. 8, 152 Житлового кодексу України, переобладнання або перепланування квартири, що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради депутатів.

Переобладнання житлових приміщень для розміщення в них офісів, контор, торгових організацій та в інших цілях проводиться в разі визначення їх непридатними для проживання з подальшим переведенням їх в нежилі, що регулюється ст. 8 ЖК України та Постановою Ради Міністрів УРСР № 189 від 26.04.84 „Про порядок обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщеній непридатними для проживання".

Згідно з ДБН 08.01-89 „Жильїе здания" такі приміщення (приміщення громадського призначення) можуть бути розміщені в житлових будинках на першому, другому та цокольному поверхах і повинні мати входи і евакуаційні виходи, ізольовані від житлової частини будинку та використовуватися за призначенням.

Стосовно заявленого клопотання про заходи забезпечення позову колегія суддів зазначає, що відповідно до п. З Постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Припущення загрози утруднення або неможливості виконання судового рішення у справі за умови невжиття відповідних заходів забезпечення позову полягає у тому, що ТОВ «Функтор» на даний час є одноособовим власником нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, а відповідно наділений усіма правами щодо них.

У зв'язку з тим, що у разі вчинення ТОВ "Функтор" дій щодо розпорядження спірним нерухомим майном, та усунення наслідків рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2013 по справі буде суттєво ускладнено, на думку колегії суддів, є підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі: Літ. «А-2» по АДРЕСА_1, загальною площею 372,7 кв.м., яке складається з приміщень 1 поверху: №1 (площею 2,8 кв.м.), № 2 (площею 45,5 кв.м.), № 3 (площею 19,6 кв.м.), № 4 (площею 7,1 кв.м.), № 5 (площею 7,2 кв.м.), № 6 (площею 49,9 кв.м.), № 7 (площею 21,6 кв.м.), № 8 (площею 31,2 кв.м.), другого поверху: № 9 (площею 13,5 кв.м.), № 10 (площею 7,8 кв.м.), № 11 (площею 3,7 кв.м.), № 12 (площею 9,6 кв.м.), № 13 (площею 22,0 кв.м.), № 14 (площею 21,2 кв.м.), № 15 (площею 17,7 кв.м.), № 16 (площею 10,1 кв.м.), № 17 (площею 9,6 кв.м.), № 18 (площею 13,0 кв.м.), № 19 (площею 30,3 кв.м.), №20 (площею 25,7 кв.м.), № 21 (площею 2,9 кв.м.), № 22 (площею 2,7 кв.м.).

На підставі викладеного, виходячи з аналізу матеріалів справи, доводів сторін в обґрунтування своїх вимог та позиції у справі, а також положень норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку відсутні підстави для визнання права власності на спірне майно за позивачем.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що твердження прокурора, викладені ним в апеляційній скарзі, підтверджені матеріалами справи, тоді як господарським судом першої інстанції прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, п. 1 ст. 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Задовольнити заяву прокурора Харківської області про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі: Літ. «А-2» по АДРЕСА_1, загальною площею 372,7 кв.м., яке складається з приміщень 1 поверху: №1 (площею 2,8 кв.м.), № 2 (площею 45,5 кв.м.), № 3 (площею 19,6 кв.м.), № 4 (площею 7,1 кв.м.), № 5 (площею 7,2 кв.м.), № 6 (площею 49,9 кв.м.), № 7 (площею 21,6 кв.м.), № 8 (площею 31,2 кв.м.), другого поверху: № 9 (площею 13,5 кв.м.), № 10 (площею 7,8 кв.м.), № 11 (площею 3,7 кв.м.), № 12 (площею 9,6 кв.м.), № 13 (площею 22,0 кв.м.), № 14 (площею 21,2 кв.м.), № 15 (площею 17,7 кв.м.), № 16 (площею 10,1 кв.м.), № 17 (площею 9,6 кв.м.), № 18 (площею 13,0 кв.м.), № 19 (площею 30,3 кв.м.), №20 (площею 25,7 кв.м.), № 21 (площею 2,9 кв.м.), № 22 (площею 2,7 кв.м.).

Апеляційну скаргу прокурора Харківської області задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 16 грудня 2013 року по справі №922/4663/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст постанови по справі складено 16.05.2014 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.