Постанова

від 26.12.2013 по справі 910/7396/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2013 р. Справа№ 910/7396/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Станіка С.Р.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Мусієнко Г.І., довіреність № 010-01/5346 від 06.08.2013;

від першого відповідача - Рачок Н.М., довіреність № б/н від 12.11.2013;

від другого відповідача - Рачок Н.М., довіреність № б/н від 12.11.2013;

від третього відповідача - Рачок Н.М., довіреність № б/н від 12.11.2013;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.11.2013 у справі № 910/7396/13 (суддя Літвінова М.Є.) за заявами товариства з обмеженою відповідальністю "КоронАгро", товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсес Плюс", товариства з обмеженою відповідальністю "Зіон" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2013 за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до товариства з обмеженою відповідальністю "КоронАгро", товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсес Плюс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Зіон" про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року у справі № 910/7396/13 позов публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено повністю, вирішено стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "КоронАгро", товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсес плюс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Зіон" заборгованість за кредитним договором № 151107К41 від 04.07.2007р. в сумі 4726265, 83 доларів США, 4812469, 35 євро та 5537731, 13 грн.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року у справі № 910/7396/13 позивачу 18.06.2013 видано наказ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КоронАгро", товариство з обмеженою відповідальністю "Мерсес плюс" та товариство з обмеженою відповідальністю "Зіон" звернулись до суду з заявами про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року у справі № 910/7396/13 на шість місяців.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2013 у справі № 910/7396/13 заяви товариства з обмеженою відповідальністю "КоронАгро", товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсес плюс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Зіон" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року у справі № 910/7396/13 задоволено; відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року у справі № 910/7396/13 на шість місяців до 19.05.2014 включно.

Ухвала суду мотивована наявністю обставин, які ускладнюють виконання рішення господарського суду.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 19.11.2013 по справі № 910/7396/13 скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні заяв про відстрочку виконання рішення відмовити.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що відповідачами не доведено наявності обставин, які ускладнюють та роблять неможливим виконання рішення господарського суду, а отже апелянт вважає, що у суду відсутні підстави для надання відповідачу розстрочки виконання рішення.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 26.12.2013 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідачів у справі надав пояснення, якими проти апеляційної скарги заперечив.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, а саме: за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу й порядку виконання.

Відповідно до пункту 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що внаслідок фінансової кризи у 2008 - 2009 роках господарська діяльність відповідачів на даний час не вийшла на достатній рівень прибутковості, а діяльність ТОВ "КоронАрго" взагалі є збитковою.

Так, сума чистих активів ТОВ "КоронАгро" дорівнює мінус 6 354 тис.грн., ТОВ "Зіон" дорівнює 108 722 тис.грн., а ТОВ "Мерсес плюс" дорівнює 47 307 тис.грн.

В оскаржуваній ухвалі також зазначено про те, що залучаючи кредитні кошти ТОВ "КоронАгро" розраховувало на будівництво певного виробничого комплексу, діяльність якого забезпечувала б надходження коштів та можливість виконання боржником своїх зобов'язань перед банком.

З метою запуску виробництва на вищевказаному заводі було замовлено імпортне обладнання, яке затримано на Черкаській митниці наприкінці 2010 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 року у справі №2а/2370/3354/2011 визнано протиправною бездіяльність службових осіб Черкаської митниці при проведенні розмитнення обладнання, що імпортується ТОВ "КоронАгро", визнано нечинними та скасовано картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та зобов'язано службових осіб Черкаської митниці вчинити дії щодо митного оформлення обладнання, що імпортується ТОВ "КоронАгро".

Наведені обставини суд першої інстанції визнав такими, що унеможливлюють на даний час виконання рішення та задовольнив заяви відповідачів про надання відстрочки.

З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Як вже було зазначено вище, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення.

Проте, надаючи відстрочку, суд першої інстанції не врахував матеріальні інтереси стягувача, оскільки він також здійснює господарську діяльність, має зобов'язання щодо здійснення різного роду виплат, а також те, що неотримання грошових коштів істотно погіршує його фінансовий стан.

Слід також зазначити, що наведені відповідачами обставини не засвідчують неможливості або ускладнення виконання рішення місцевого господарського суду в даній справі і не є винятковими в розумінні статті 121 ГПК України. Ці обставини лише вказують на те, що виконання судового рішення по даній справі негативно впливає на фінансовий стан відповідачів.

Стосовно доводів про затримку обладнання на Черкаській митниці, слід зазначити, що ТОВ "КоронАгро" не надано жодного доказу на підтвердження вжиття ним заходів, спрямованих на митне оформлення зазначеного обладнання.

Отже, у даному випадку судом першої інстанції не у повному обсязі виконані вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, слід також враховувати, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідальність боржника означає можливість стягнення суми невиконаного грошового зобов'язання у тому числі із застосуванням заходів примусового характеру передбачених законодавством.

Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тяжкий його фінансовий стан також не є підставою для відстрочення виконання рішення.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено, зокрема, у постановах від 20.03.2007 р. по справі №16/242/06, від 24.03.2009р. по справі №10/1994 та багатьох інших.

Отже, скрутне фінансове становище відповідачів, як і збитковість їхньої господарської діяльності не звільняють їх від обов'язку виконання рішення суду та відповідно підставою для відстрочення виконання рішення бути не можуть.

Крім цього, фінансова криза, яка до того ж була ще у 2008 - 2009 роках, на яку посилаються відповідачі також не може бути підставою для звільнення боржників від виконання зобов'язань, оскільки вона є одним з можливих ризиків підприємницької діяльності сторін кредитного договору, як суб'єктів господарювання та не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, адже, укладаючи кредитний договір, сторони приймали на себе певні ризики на випадок подальшої зміни фінансової ситуації та фактично погодилися з тим, що за результатами здійсненого ними комерційного розрахунку матимуть можливість виконувати його умови.

Також, слід зазначити, що фінансова криза носить загальний характер та у повній мірі стосується не тільки відповідачів, а й позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про існування обставин, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою.

Згідно ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення є обов'язковими до виконання усіма органами, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України рішення суду по даній справі, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Враховуючи те, що судом першої інстанції було не повно встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, а також невірно застосовані норми процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування оскаржуваної ухвали та відповідно відмови у задоволенні заяви Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві про розстрочку виконання рішення суду.

Виходячи з положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 573 грн. 50 коп. покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу господарського міста Києва від 19.11.2013 у справі № 910/7396/13 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 19.11.2013 у справі № 910/7396/13 скасувати.

3. У задоволенні заяв товариства з обмеженою відповідальністю "КоронАгро", товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсес плюс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Зіон" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року у справі № 910/7396/13 відмовити.

4. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "КоронАгро" (Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Червонопрапорна 24, код за ЄДРПОУ 33582131), товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсес плюс" (м. Київ, вул. Льва Толстого б. 8, кв. 29, код за ЄДРПОУ 34002828), товариства з обмеженою відповідальністю "Зіон" (м. Київ, вул. Глибочицька 17, код за ЄДРПОУ 35087022) на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (м. Київ, вул. Горького 127, код за ЄДРПОУ 00032112) 573 грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 910/7396/13 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді С.Р. Станік

М.А. Руденко