Рішення

від 19.12.2013 по справі 2/1522/11604/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2/1522/11604/11

Н.п. 2/522/1821/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Міневич Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 та просив поділити офісне приміщення під перукарню за адресою м. Одеса, вул. Коблівська 36, що є об’єктом їхньої спільної сумісної власності, виділивши йому п’ятдесят відсотків від його ринкової вартості.

23.05.2012 р. позивач надав суду уточнення до позовної заяви, згідно яких просить визнати за ним право власності на 1/2 частину нежилого приміщення, яке розташоване за адресою м. Одеса, вул. Коблівська 36, та в цілому складається з нежилих приміщень підвалу та 1-го поверху, загальною площею 50,4 кв.м., відображених у технічному паспорті від 16.10.2004 р.

При цьому посилається на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 16.11.2001 р., який розірвано 18.04.2006 р. За час проживання у шлюбі ними набуто нежиле приміщення перукарні за адресою м. Одеса, вул. Коблівська 36, яке в цілому складається з нежилих приміщень підвалу та 1-го поверху, загальною площею 50,4 кв.м., відображених у технічному паспорті від 16.10.2004 р. Спільне майно подружжя в добровільному порядку не поділено, в зв’язку з чим він звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою та просить визнати за нею та ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на двоповерховий будинок загальною площею 232 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, провулок Морський, 33; поділити спільне майно, виділивши їй: офісне приміщення під перукарню за адресою: АДРЕСА_1, а також грошову компенсацію частки вартості будинку в розмірі 1 295 000 гривень, грошову компенсацію вартості СТО в розмірі 647 500 гривень, грошову компенсацію за 9 одиниць підйомників на СТО в

розмірі 69 930 гривень, грошову компенсації за автомобіль НОМЕР_1 в розмірі 38 850 гривень, а також грошову компенсацію з майна, що знаходиться в будинку по пров. Морський, 33 в розмірі 149 572,50 гривень; виділити ОСОБА_1 все інше майно на 2 092 072,5 гривень; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

(а.с. 5-7)

При цьому посилається на те, що під час шлюбу нею та ОСОБА_1 придбано майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме збудований двоповерховий будинок з підвалом та гаражем загальною площею 232,2 кв.м. вартістю 2 590 000 гривень. Будинок був збудований на місці раніше подарованої ОСОБА_1 одноповерхової будівлі, яку вони зруйнували. Також ними було придбано: телевізор плазмовий імпортного виробництва вартістю 25 900 гривень, шкіряний диван /куток/ - 5 180 гривень, набір кухонної меблі - 12 950 гривень, кабіна душова 4 144 гривень, пральна машина „БошВ» - 2 590 гривень, умивальник 1 813 гривень, джакузі - 5 180 гривень, умивальник - 2 072 гривень, сауна - 12 950 гривень, передпокій - 1 554 гривень, ліжко двоспальне - 4144 гривень, котел опалювальний - 3 108 гривень, автомобіль „Фольсваген-ПассатВ» - 77 700 гривень, станція технічного обслуговування - 1 295 000 гривень, підйомники на СТО 9 одиниць - 15 540 гривень кожний, загальна сума -139 860 гривень. Загальна сума майна складає 4 184 145 гривень.

В судовому засіданні представник позивача уточнений позов підтримав та просив його задовольнити, зустрічний позов не визнав.

Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнав, зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 16.11.2001 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2006 р.

Як вбачається з договору дарування № 3349 від 27.02.2001 р. ОСОБА_3П подарувала ОСОБА_1, а останній прийняв у дар садовий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в м.Одесі по провулку Морському, 33. Таким чином зазначений будинок позивач придбав до шлюбу.

(а.с. 15)

У 2001 р. ОСОБА_1 було замовлено ПП „Студіо-СВ» робочий проект реконструкції цього будинку. В подальшому, а саме 28.07.2005 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім’я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на домоволодіння за адресою: м.Одеса провулок Морський, 33, який в цілому складається з житлового будинку загальною площею 232,2 кв.м., житловою площею 76,4 кв.м, відображених у технічному паспорті від 26.05.2005 р.

(а.с. 16, 17)

Як вбачається із рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.03.2006 р. по справі № 2-2302/06 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу сторони з травня 2005 року перестали підтримувати сімейні відносини.

Таким чином зазначений будинок, що є дошлюбним майном позивача було реконструйовано під час шлюбу сторін, разом з тим свідоцтво на цей будинок, що має загальну площу 232,2 кв.м. позивач отримав після розриву сімейних відносин.

Із наданого позивачем договору купівлі-продажу від 12.05.2003 р. вбачаться, що ОСОБА_1 продав ОСОБА_4 квартиру під № 4 по пров. Канатному, 3 в м.Одесі, що складалась із трьох кімнат та мала загальну площу 64,3 кв.м. Крім того, 28.11.2003 р. позивач уклав договір авансу з ОСОБА_5 на продаж земельної ділянки за адресою жилмасив Совіньон с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області вул. Болгарська, 72, за яким отримав кошти в сумі 213 276 гривень.

Зазначені кошти, як пояснив представник позивача, були витрачені на реконструкцію належного позивачу будинку по провулку Морський, 33. Відповідачка ОСОБА_2 будь-яких доказів щодо матеріальних витрат на реконструкцію цього будинку суду не надала.

(а.с. 37, 38)

Відповідно до ст. 57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, із аналізу зазначених доказів вбачається, що будинок по провулку Морському, 33 в м.Одесі є дошлюбним майном позивача та після його реконструкції також залишається майном, що належить лише позивачу та не може буди об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Під час шлюбу, а саме 06.04.2002 р. відповідачкою було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2. Зазначена квартира була реконструйована сторонами під перукарню та 19.01.2005 р. на ім’я ОСОБА_2 видано свідоцтво на право власності на нежилі приміщення перукарні загальною площею 50,4 кв.м.

(а.с. 41, 21)

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, вищезазначене нежиле приміщення є спільним майном подружжя та підлягає поділу між сторонами.

Відповідно до ст. 70 Сімейного Кодексу України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно свідоцтва про право власності № 151 від 07.04.1997 р. Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі „ТОНВ» на праві колективної власності належить нежила окрема будівля загальною площею 310,1 кв.м. Серед інших засновників цього товариства був також ОСОБА_1 23.03.2005 р. до складу засновників було прийнято ОСОБА_2

(а.с. 18 , 19)

До Статуту ТОВ „ТОНВ» протоколом № 1 від 23.03.2005 р. були внесені зміни та встановлена частка кожного із засновників товариства, тобто ОСОБА_1 стало належати 95% статутного капіталу, а ОСОБА_2 - 5% статутного капіталу товариства. Відповідно до нової редакції Статуту ТОВ „ТОНВ» прийнятій 05.07.2007 р. засновниками цього товариства є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Отже відповідачка вибула із кола засновників та відповідно будь-яке майно в тому числі і частка статутного капіталу в зазначеному товаристві їй не належить, тому, майно цього товариства не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, зазначене майно, поділу між подружжям не підлягає.

Також відповідачкою не надано доказів придбання нею спільно з позивачем предметів, які зазначені в її позовній заяві, тому вони також не можуть слугувати об’єктами поділу між сторонами.

Автомобіль „Фольксваген-ПасатВ» державний номер НОМЕР_2 було продано позивачем під час шлюбу і сторони розпорядилися коштами від його реалізації, тому і цей об’єкт не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, що підтверджується розпискою виданою ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_1

(а.с. 14)

В зустрічній позовній заяві відповідачка також заявила свої вимоги стосовно поділу між сторонами станції технічного обслуговування вартістю 1 295 000 гривень та 9 підйомників на СТО. Разом з тим, суд вважає, що зазначене майно належить ТОВ „ТОНВ» та не є об’єктом права спільно сумісної власності подружжя отже і не підлягає поділу між сторонами.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 57, 60, 70-71 СК України, ст.ст. 213-215, ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Поділити спільне сумісне майно подружжя, а саме нежиле приміщення перукарні за адресою м. Одеса, вул. Коблівська 36, яке в цілому складається з нежилих приміщень підвалу та 1-го поверху, загальною площею 50,4 кв.м., відображених у технічному паспорті від 16.10.2004 р., виділивши у власність ОСОБА_1 1/2 частину цього приміщення.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовити.

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

19.12.2013