Ухвала

від 25.04.2014 по справі 2/1522/11604/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/3177/14

Номер справи місцевого суду: 2/1522/11604/11

Головуючий у першій інстанції Загороднюк В.І.

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Гайворонського С.П., Сегеди С.М.

при секретарі: Жус І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2013 року, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

23 травня 2012 року позивач надав суду уточнення до позовної заяви, згідно яких просив визнати за ним право власності на ? частину нежилого приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, та в цілому складається з нежилих приміщень підвалу та 1-го поверху, загальною площею 50,4 кв.м., відображених у технічному паспорті від 16.10.2004 року, мотивуючи свій позов тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 16.11.2001 року, який розірвано 18.04.2006 року. За час проживання у шлюбі ними набуто нежиле приміщення перукарні за адресою АДРЕСА_1, яке в цілому складається з нежилих приміщень підвалу та 1-го поверху, загальною площею 50,4 кв.м., відображених у технічному паспорті від 16.10.2004 року. Спільне майно подружжя в добровільному порядку не поділено, в зв»язку з чим він звернувся до суду з вказаним позовом.

В свою чергу ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а саме, просить визнати за нею право спільної сумісної власності на двоповерховий будинок загальною площею 232 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2; поділити спільне майно, виділивши їй: офісне приміщення під перукарню за адресою: АДРЕСА_1, а також грошову компенсацію частки вартості будинку в розмірі 1295000 грн., грошову компенсацію вартості СТО в розмірі 647 500 грн., грошову компенсацію за 9 одиниць підйомників на СТО в розмірі 69 930 грн., грошову компенсацію за автомобіль «Фольксваген-Пасат» державний номер НОМЕР_1 в розмірі 38 850 грн., а також грошову компенсацію з майна, що знаходиться в будинку про АДРЕСА_2 в розмірі 149 572,50 грн.; виділити ОСОБА_2 все інше майно на 2092072,50 грн.; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Свій позов мотивувала тим, що під час шлюбу нею та ОСОБА_2 придбано майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме збудований двоповерховий будинок з підвалом та гаражем загальною площею 232,2 кв.м. вартістю 2590000 грн. Будинок був збудований на місці раніше подарованої ОСОБА_4 одноповерхової будівлі, яку вони зруйнували. Також ними було придбано: телевізор плазмовий імпортного виробництва вартістю 25 900 грн., шкіряний диван (куток) - 5 180 грн., набір кухоної меблі - 12950 грн., кабіна душова 4144 грн., пральна машина «Бош» - 2590 грн., умивальник 1813 грн., джакузі - 5180 грн., умивальник - 2072 грн., сауна - 12950 грн., передпокої - 1554 грн., ліжко двоспальне - 4144 грн., котел опалювальний - 3108 грн., автомобіль «Фольсваген-Пассат» - 77700 грн., станція технічного обслуговування - 1295 000 грн., підйомники на СТО 9 одиниць - 15 540 грн. кожний, загальна сума - 139 860 грн. Загальна сума майна складає 4 184 145 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 було задоволено.

Поділено спільне сумісне майно подружжя, а саме нежиле приміщення перукарні за АДРЕСА_1, яке в цілому складається з нежилих приміщень підвалу та 1-го поверху, загальною площею 50,4 кв.м., відображених у технічному паспорті від 16.10.2004 року, виділивши у власність ОСОБА_4 ? частину цього приміщення.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу у якій просить рішення суду скасувати у частині відмови у зустрічному позові, прийняти у цій частині нове рішення у якому частково задовольнити позовні вимоги по зустрічному позову ОСОБА_3, та визнати за нею право спільної сумісної власності на двохповерховий будинок загальною площею 232,2 кв.м. розташований за адресою: АДРЕСА_2. Також виділити їй частку майна у розмірі 2/3 із спільного майна подружжя, посилаючись на порушення судом норм права.

У судовому засіданні ОСОБА_3 уточнила вимоги апеляційної скарги і пояснила, що оскаржує судове рішення лише у частині відмови їй у позові про поділ будинку АДРЕСА_2

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову у частині поділу спірного будинку, районний суд виходив з того, що будинок було отримано відповідачем по зустрічному позову у дар до укладення шлюбу 27 лютого 2001 року (а.с. 15).

Згодом будинок було реконструйовано за рахунок за рахунок особистих коштів ОСОБА_2, отриманих ним від продажу земельної ділянки розташованої у АДРЕСА_3. (а.с. 37, 38 т. 1).

Відповідно до ст. 57 СК України суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірне майно, як таке, що було набуте ОСОБА_2 до шлюбу та реконструйоване за кошти, що належали йому особисто, не може бути об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Така позиція суду першої інстанції узгоджується з висновками Верховного Суду України від 1 лютого 2014 року, викладеними в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення за ІІ півріччя 2013 року, згідно до абзацу 3 п.2, вказується, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом його придбання під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи зазначену норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Доказів своєї участі у реконструкції спірного будинку своїми особистими коштами або працею ОСОБА_3 суду не надала.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись: п. 1 ч. 1 ст. 307; ст. 308; 315; 317; 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області:

Н.А. Кононенко

С.П. Гайворонський

С.М. Сегеда