Постанова

від 19.12.2013 по справі 801/2374/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2013 р. (10:22) Справа №801/2374/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Шарова Ю.Н., довіреність № б/н від 20.02.2013 року,

відповідача - Волощук Д.М., довіреність №59/10 від 11.11.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СтройЛідер»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління

Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СтройЛідер» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС (під час розгляду справи замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим) з позовними вимогами про:

- скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2013 року №0002562204 та №0002572204,

- визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі №61 від 10.01.2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СтройЛідер»,

- визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, ДПС в АР Крим, ДПС України, пов'язані із проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СтройЛідер» з питань господарських взаємовідносин з ТОВ «Спільне інвестування» за квітень 2011 року, на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі №61 від 10.01.2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СтройЛідер».

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.12.2013 року позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі №61 від 10.01.2013 року, а також визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, ДПС в АР Крим, ДПС України, пов'язаних із проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СтройЛідер».

Присутній у судовому засіданні 19.12.2013 року представник позивача наполягав на задоволенні адміністративного позову, мотивуючи позовні вимоги тим, що в акті перевірки ревізори дійшли невірного висновку про ймовірну відсутність господарських відносин між ТОВ «СтройЛідер» та ТОВ «Спільне інвестування». Позиція позивача обґрунтована тим, що даний висновок ревізорів базується виключно на їх припущеннях та хибному розумінні норм законодавства. На підтвердження того, що договори між ТОВ «СтройЛідер» та ТОВ «Спільне інвестування» є недійсними, податковим органом не було надано відповідного рішення суду. Натомість, проведення господарської операції підтверджується всіма необхідними документами, що свідчить про правомірність її відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Також, позивач вказав на те, що покупець не може нести відповідальність ні за не сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що в ході проведеної перевірки позивача було встановлено, що операції між ТОВ «СтройЛідер» та ТОВ «Спільне інвестування» мають безтоварний характер та підпадають під ознаки «нікчемності». У зв'язку з чим, за цими операціями відсутній об'єкт оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість. Відображення позивачем операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Спільне інвестування» у податковому обліку призвело до порушення вимог податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 12.11.2001 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «СтройЛідер», що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АА№528153 від 22.06.2012 року (т.І а.с.106).

Згідно з довідкою №2005/29-0 від 01.07.2010 року ТОВ «СтройЛідер» перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Сімферополі з 16.11.2001 року за №9208-К (т.І а.с.105).

Позивачем 28.11.2001 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість за №100302755 (т.І а.с.85).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «СтройЛідер» є суб'єктом господарювання, платником податків, у зв'язку з чим зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку із здійснення господарської діяльності, у тому числі стосовно нарахування та сплати податків до бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 27.11.2012 року №56891/10/22-3 податковою інспекцією приписано надати позивачу пояснення та їх документальне підтвердження щодо формування витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Спільне інвестування» (т.І а.с.39).

На запит податкового органу позивачем супровідним листом №41 від 10.12.2012 року були направлені до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі необхідні документи (т.І а.с.41).

Наказом від 10.01.20143 року №61 В.о. начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СтройЛідер» (т.І а.с.43).

Про проведення перевірки позивача сповіщено повідомленням №24/22-3 від 10.01.2013 року, в якому також зазначено про необхідність позивачу забезпечити надання всіх необхідних документів (т.І а.с.42).

На підставі зазначеного вище, посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим в період з 11.01.2013 року по 17.01.2013 року було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «СтройЛідер» (ЄДРПОУ 31717609) з питань достовірності формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Спільне інвестування» (ЄДРПОУ 34730512) за квітень 2011 року.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Санаторно-курортне об'єднання Укркурорт груп» встановлено порушення:

- п.п.14.1. 191 ст. 14, п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2 квартал 2011 року на загальну суму 7157,00 грн.,

- п.п.14.1. 181, п.п.14.1.191 ст. 14, п.185.1 ст. 185, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті зменшено від'ємне значення за квітень 2011 року на суму 6223,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «СтройЛідер» мало взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Спільне інвестування».

Висновки перевірки засновані на даних інформаційних баз ДПС України по контрагенту перевіряємого підприємства ТОВ «Спільне інвестування» (ЄДРПОУ 34730512).

Згідно отриманої інформації встановлено, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «СтройЛідер» та ТОВ «Спільне інвестування» мають безтоварний характер та підпадають під ознаки «нікчемності».

Таким чином, ТОВ «СтройЛідер» перераховувало кошти на рахунки ТОВ «Спільне інвестування» без мети реального настання передбачених наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, не сплати податків.

Такі дії , ТОВ «СтройЛідер» свідчать про порушення ним статті 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже,є нікчемним.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, ТОВ «СтройЛідер» обмінювалось документами на товари та послуги з контрагентом, що має ознаки фіктивного підприємства.

Відтак, така документація не може бути підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку, формування витрат та податкового кредиту.

Ведення ТОВ «СтройЛідер» податкового обліку на підставі документів, отриманих від ТОВ «Спільне інвестування», призвело до порушення товариством норм податкового законодавства.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 300/22-3/31717609 від 18.01.2013 року (т. І а.с.14-25).

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем було подано на них заперечення (т. І а.с.27-31).

У відповіді на заперечення №3440/10/22-3 від 11.02.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі зазначено про те, що всі порушення законодавства, вказані в акті перевірки, є дійсними.

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 14.02.2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0002572204, в якому визначено суму завищення від'ємного значення, яка була врахована у зменшення суми податкового боргу по декларації за квітень 2011 року №120156 від 19.05.2011 року (т.І а.с.46),

№0002562204, в якому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7157,00 грн. за основним платежем.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства за квітень 2011 року (2 квартал 2011 року).

Порядок оподаткування прибутку підприємств визначений розділом ІІІ Податкового кодексу України, який у відповідності до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

Згідно із 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПК України).

Пунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками витрат платника податку, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, є:

по-перше, призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльності такого платника податків;

по-друге, підтвердження понесених витрат первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами також встановлені розділом V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст. 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів для формування податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Спільне інвестування».

Також судом перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Згідно із довідкою з ЄДРПОУ серії АА№528153 від 22.06.2012 року (т. І а.с.106) одними із основних видів діяльності ТОВ «СтройЛідер» є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (КВЕД-2010 46.73), а також роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням в спеціалізованих магазинах (КВЕД-2010 47.52).

В межах статутної діяльності ТОВ «СтройЛідер» як постачальником укладались договори на реалізацію будівельних матеріалів покупцям, серед них БВП «Строітель Плюс», МП «Мастер», Фірма «ДКСтройінвест», ВАТ «Муссон», ТОВ «Долина Гір», ТОВ «Сомкінстрой», ПП «Фірма «Гала Крим», ТОВ «Гринвуд-Проект» (т.І а.с.172-215).

З метою виконання умов названих вище договорів, позивачем (покупець) був укладений договір поставки №63 від 01.04.2011 року з ТОВ «Спільне інвестування» (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити на склад покупця будівельні матеріали комплектуючі, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість (т.І а.с.122-124).

Надходження цих товарів на адресу позивача підтверджується видатковою накладеною № 68 від 04.04.2011 року на суму 31115,37 грн., а також оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 за квітень 2011 року - травень 2011 року (т.І а.с.52, 125-137).

За наслідками проведеної господарської операції ТОВ «Спільне інвестування» була складена податкова накладна № 68 від 04.04.2011 року на суму 31115,37 грн., з них ПДВ - 6223,08 грн. (т.І а.с.50-51).

Ці дані також підтверджено проведеною у справі судово-економічною експертизою, за результатами якої Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України складено висновок №1284 від 31.07.2013 року (а.с.147-151).

Під час дослідження експертом було встановлено, що товарно-матеріальні цінності, отримані від ТОВ «Спільне інвестування», відображені за дебетом рахунку 281 «Товари на складі» у кореспонденції з кредитом рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 31115,37 грн.; сума ПДВ відображена за дебетом рахунку 6442 «Податковий кредит» та за кредитом 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 6223,08 грн.

На підставі зазначеного, експертом зроблено висновок про те, що товарно-матеріальні цінності, отримані від ТОВ «Спільне інвестування» за видатковою накладною № 68 від 04.04.2011 року оприбутковані за даними бухгалтерського обліку ТОВ «СтройЛідер» у повному обсязі.

Крім того, висновком додаткової судово-економічної експертизи №2518 від 25.11.2013 року (т.ІІ а.с.2-4) за наслідками вивчення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «СтройЛідер» підтверджено подальше використання у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, отриманих від контрагента ТОВ «Спільне інвестування» на суму 31115,35 грн.

Разом з тим, проведеною експертизою за наслідками вивчення представлених позивачем документів не було підтверджено проведення оплати за отриманні від ТОВ «Спільне інвестування» товари.

Суд зазначає, що ці документи не були представлені позивачем і у судове засідання.

Однак, суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, враховуючи те, що під час розгляду справи підтверджено отримання позивачем товарів від контрагента, позивач має право на віднесення до податкового кредиту суми у розмірі 6223,00 грн. згідно із податковою накладеною № 68 від 04.04.2011 року.

Згідно з п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу згідно із пунктом 14.1.228 пункту 14.1 ст. 14 ПК України слід розуміти витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Як вбачається з матеріалів справи, товари придбались позивачем у ТОВ «Спільне інвестування» з метою їх подальшої реалізації контрагентам-покупцям.

Отже, витрати, понесені позивачем у зв'язку із придбанням товарів у ТОВ «Спільне інвестування», включались ним у собівартість товарів, що реалізовувались покупцям.

Із наявних в матеріалах справи документів слідує, що будівельні товари були реалізовані позивачем наступним контрагентам: БВП «Строітель Плюс», МП «Мастер», Фірма «ДКСтройінвест», ВАТ «Муссон», ТОВ «Долина Гір», ТОВ «Сомкінстрой», ПП «Фірма «Гала Крим», ТОВ «Гринвуд-Проект» та ін.(т.І а.с.172-215).

Копії видаткових накладних на реалізацію товарів свідчать про те, що товар було реалізовано позивачем у квітні 2011 року (т.2 а.с.7-22).

Відтак, згідно з п. 138.2 ст.138 ПК України позивач мав право формувати витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за правочином з ТОВ «Спільне інвестування» у 2 кварталі 2011 року.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами спростовуються висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за правочином між позивачем та ТОВ «СтройЛідер».

В акті перевірки посадовими особами відповідача було вказано на неможливість здійснення бухгалтерського та податкового обліку на підставі первинних документів, що складені за відсутності фактичного здійснення господарської операції.

Однак, під час розгляду справи висновки перевірки в частині відносно відсутності настання реальних наслідків за правочином між позивачем та ТОВ «СтройЛідер» спростовано.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит та визначено суму витрат на підставі первинних документів, отриманих від ТОВ «Спільне інвестування».

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо завищення позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість, а також заниження податку на прибуток по взаємовідносинам з названим контрагентом.

Згідно з п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

Позивач просить суд лише скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013 року №0002562204 та №0002572204.

В свою чергу, ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013 року №0002562204 та №0002572204.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у загальній сумі 168,21 грн., що підтверджується квитанціями №ПН2845 від 04.03.2013 року, №ПН1521 від 15.03.2013 року та №ПН1525 від 15.03.2013 року (т.І а.с.2, 111-111а).

Сума сплаченого судового збору за заявлені позовні вимоги майнового характеру становить 133,80 грн. Судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру був сплачений позивачем у розмірі 34,41 грн.

Отже, приймаючи до уваги відкликання позовних вимог немайнового характеру, враховуючи те, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, стягненню на користь ТОВ «СтройЛідер» з Державного бюджету України підлягає сума судового збору у розмірі 133,80 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 19.12.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 24.12.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 14.02.2013 року №0002562204 та №0002572204.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СтройЛідер» судові витрати із сплати судового збору у розмірі 133,80 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.