Постанова

від 18.12.2013 по справі 812/9787/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2013 року Справа № 812/9787/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Барашко М.В.

за участю:

представника позивача: Клюєва Д.В.

представника відповідача: Тащенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Теплогірський завод гідроустаткування" до управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій №400 від 18.09.13, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2013 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Теплогірський завод гідроустаткування" до управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №400 від 18.09.13, визнання погашеними донараховані страхові внески у сумі 828,20 грн. та фінансові санкції у розмірі 1752,50 грн., видати довідку про відсутність заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.10.2011 року загальними заборами акціонерів ПАТ "Теплогірський завод гідроустаткування" було прийнято рішення про ліквідацію товариства.

Ліквідаційну процедуру було розпочато. Голова ліквідаційної комісії неодноразово звертався до управління ПФУ у м.Стаханові з вимогою про проведення перевірки щодо правильності нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з процедурою ліквідації Товариства та необхідністю на підставі цього отримати довідку про відсутність заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В порушення норм чинного законодавства перевірка діяльності ПАТ "Теплогірський завод гідроустаткування" УПФУ в м. Стаханові була проведена перевірка з 17.09.13 по 18.09.2013.

Відповідно до результатів перевірки було донараховано страхових внесків до сплати 828,20 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 1752,50 грн.

Наполягав на відсутності у позивача на момент проведення перевірки будь-яких грошових коштів, майна, за рахунок яких можлива сплата страхових внесків та фінансових санкцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві, просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення, в якому з посиланням на вимоги ч.4 ст.105 ЦКУ зазначив, що відомостей від державного реєстратора до управління також не надходило. Тобто головою ліквідаційної комісії проігноровано вимоги закону, при тому що наявність заборгованості перед Пенсійним фондом йому була відома заздалегідь. Вся заборгованість була стягнута з ПАТ «ТЗГУ» в судовому порядку - позивач знаходиться в державному реєстрі ЄДРПОУ.

За заявою платника №19 від 03.09.2013 року було здійснено перевірку фінансово-господарської діяльності позивача та встановлено порушення п.6 ч.2 ст.106 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме заниження у січні 2009 року та у період з 01.10.2009 по 31.01.2010 сум страхових внесків, в результаті чого донараховано страхові внески на загальну суму 828,20 грн., що і було відображено в акті позапланової перевірки від 18.09.2013 року № 117-ю.

Просив відмовити у задоволені позову.

В судовому засіданні представник позивача обставини зазначені в заперечні визнав, та наполягав на скрутному фінансовому становищі позивача.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Теплогірський завод гідроустаткування", і.к.00165638, зареєстрований в якості юридичної особи ВК Стахановоської МР Луганської області 21.11.1994 року (а.с.27).

Згідно із протоколом №3 від 28 жовтня 2011 року позачергових загальних зборів ПАТ "Теплогірський завод гідроустаткування" -серед інших питань було винесено на голосування -прийняття рішення про ліквідацію Публічного акціонерного товариства., постановили для здійснення процедури припинення товариства у зв'язку з його ліквідацією призначити та затвердити ліквідаційну комісію - голова комісії Клюєв Денис Віталійович (а.с.28-32).

Постановою Правління пенсійного фонду України N 8-2 від 30.04.2002 затверджено Положення про управління Пенсійного фонду (далі - Постанова № 8-2).

Згідно із Положенням № 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Пенсійний фонд України та його органи, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктами владних повноважень, а спори за участю цих органів є публічно -правовими ,оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню "адміністративної справи ".

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464 - VI, яким внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058 (далі Закон №1058).

Згідно пункту 7 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного ЗУ стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що позивачем оскаржуються рішення, яким донараховано 828,20 грн. за заниження у січні 2009 року та у період з 01.10.2009 по 31.01.2010 року сум страхових внесків, про що зазначено в акті перевірки та застосовані фінансові санкції у розмірі 1752,50 грн., до спірних правовідносин застосовуються положення ЗУ № 1058.

За змістом ст.ст.14, 15 Закону України №1058 позивач є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду.

П.6 ч.2 ст.17 вищезазначеного Закону України передбачено, що страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Страхувальники згідно із частиною 6 статті 20 Закону України №1058-IV зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно із ч.1, 2 ст.106 ЗУ №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Листом від 03.09.2013 року №19 позивач звернувся до відповідача з проханням провести документальну перевірку товариства у зв'язку з ліквідацією підприємства (а.с.40).

З 17.09.2013 по 18.09.2013 року проводилася перевірка позивача, яка оформлена актом від 18.09.2013 року №117-ю про результати позапланової перевірки позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.03.2006 року до 31.12.2010 року , та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд , а також достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального старування за період з 01.01.2006 до 18.09.2013 ( а.с.41-45).

За висновками акту перевіркою серед іншого встановлено порушення позивачем п.6 ч.2 ст.106 ЗУ №1058, а саме заниження у січні 2009 року та у період з 01.10.2009 по 31.10.2010 сум страхових внесків в результаті чого управлінням було донараховано 828,20 грн.

Акт підписаний уповноваженим представником позивача без зауважень.

Відповідно до п. 4 ч.9 ст.106 ЗУ №1058 виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Згідно із ч.13 ст.106 вищезазначеного Закону України про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Пунктом 14 ст.106 ЗУ №1058 передбачено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.

Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.

Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Згідно із ч 15 ст.106 вищезазначеного Закону України строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Рішенням відповідача №400 від 18.09.2013 року на підставі матеріалів документальної перевірки №117-ю від 18.09.13 позивачу донараховано 828,20 грн. та застосовані фінансові санкції у розмірі 1752,50 грн. ( а.с.7).

Зазначене рішення було оскаржене до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та рішенням від 08.11.2013 № 7181 /0910 -рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.( а.с.8-9).

Позивач фактично не спростовує даних розрахунків наведених в рішенні № 400.

Згідно з ч. 12 ст. 20 Закону № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Пунктом 3 ч.12 цієї статті визначено, що у разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями,крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на фінансовий стан підприємства.

Згідно ч.8 ст.25 ЗУ №2464 ( чинного на час оскарження рішення) у разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є:

ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується;

юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є:

засновники або учасники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов'язаннями;

Суд критично оцінює посилання позивача на вимоги ч.5 ст.112 ЦКУ згідно із якими вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними, оскільки позивачем не виконані вимоги п.7 ст. 111 ЦК в частині надання відповідачу документів необхідних для проведення перевірки.

Згідно із ст.105 ЦКУ після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

В порушення вищезазначених вимог позивачем не надано жодного доказу щодо дотримання встановленої чинним законодавством процедури припинення юридичної особи, зокрема встановлення порядку і строку заявлення кредиторами своїх вимог, повідомлення відповідача про прийняття рішення про припинення юридичної особи, до матеріалів справи надано лише лист від 03.09.2013 року №19, який містить прохання провести відповідачем перевірку.

На час розгляду справи юридична особа - ПАТ "Теплогірський завод гідроустаткування" не припинена, зазначений факт визнаний уповноваженими представниками сторін.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №400 від 18.09.13, визнання погашеними донараховані страхові внески у сумі 828,20 грн. та фінансові санкції у розмірі 1752,50 грн.

За наявності заборгованості зі сплати страхових внесків, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача видати довідку про відсутність заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати необхідно покласти на позивача.

Згідно ч.3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Квитанцією №27 від 22.11.2013 ( а.с.2) та № 82069343 від 02.12.2013 ( а.с.19) сплачено судовий збір на загальну суму 172,05 грн. (10% від 1720,50 ( 1,5 розміру мінімальної заробітної плати)).

Решта суми судового збору (90%), яка підлягає стягненню з позивача становить 1548,45 грн. ( 1720,50 - 172,05).

З клопотанням про звільнення або розстрочення сплати судового збору позивач не звертався.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 18.12.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 23.12.2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Теплогірський завод гідроустаткування» до управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області про визнання нечинним та скасування рішення №400 від 18.09.13 про застосування фінансових санкцій, визнання погашеними донараховані страхові внески у сумі 828,20 грн., видати довідку про відсутність заборгованості, відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Теплогірський завод гідроустаткування" ( і.к.00165638) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1548,45 грн. ( одна тисяча п'ятсот сорок вісім гривень 45 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 23 грудня 2013 року.

Суддя С.М. Чиркін