Постанова

від 23.12.2013 по справі 826/19422/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2013 року № 826/19422/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засіданні Непомнящій А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллтоп" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29 листопада 2013 року № 96126552201.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Автодом-Миколаїв», а реальність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами.

Заперечення відповідача співпадають із висновками акту перевірки від 21 листопада 2013 року № 672/26-55-22-01/36087018.

Суд, керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 13 листопада 2013 року № 2341 та підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78, пункту 79.2. статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин із платником податків ТОВ «Автодом-Миколаїв» (код ЄДРПОУ 33730705), ТОВ «К.І.Т.» (код ЄДРПОУ 33515039) за період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 21 листопада 2013 року № 672/26-55-22-01/36087018.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пунктів 198.3., 198.6. статті 198, пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4., 2.16. Положення «Про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2013 року на суму 88830,00 грн.

Таке порушення, на думку податкового органу, виникло внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладних з реквізитами контрагента-постачальника ТОВ «Автодом-Миколаїв».

Як встановлено в акті перевірки, операції між ТОВ «Веллтоп» та ТОВ «Автодом-Миколаїв» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру з огляду на складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Автодом-Миколаїв», не знаходженням ТОВ «Автодом-Миколаїв» за юридичною адресою, не наданням податкової звітності та підписанням первинних документів колишнім директором ТОВ «Автодом-Миколаїв» ОСОБА_3

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29 листопада 2013 року № 96126552201 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення пунктів 198.3., 198.6. статті 198, пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4., 2.16. Положення «Про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 Товариству з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» збільшено податок на додану вартість на суму 133 245,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 88830,00 грн., за штрафними санкціями - 44415,00 грн.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодом-Миколаїв», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, 09 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодом-Миколаїв» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» (Покупець) укладено Договір поставки № Р-49, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений Договором термін товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Пунктом 1.2. даного Договору визначено, що товаром, що поставляються за Договором, є сільськогосподарська продукція, визначається сторонами у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно Специфікації № 1 до Договору поставки № Р-49 від 09 липня 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодом-Миколаїв» передано позивачу ріпак - ДСТУ 4966-2008 в кількості 160 т. на загальну суму 600000,00 грн.

Постачання - СРТ за адресою: ТОВ «Відродження», смт. Голованівськ, вул. Матросова, 40.

Відповідно до норм «ІНКОТЕРМС 2010», СРТ означає обов'язок Постачальника доставити товар до місця, вказаного Покупцем, за свій рахунок укласти договір перевезення та передати товар Перевізнику для постачання у вказане Покупцем місце - в ТОВ «Відродження», смт. Голованівськ, вул. Матросова, 40.

На підставі рахунків фактур від 15 липня 2013 року № 00031, від 11 липня 2013 року № 00028, від 13 липня 2013 року № 00030, від 12 липня 2013 року № 00029 виписані накладні від 15 липня 2013 року № 261, від 11 липня 2013 року № 258, від 13 липня 2013 року № 260, від 12 липня 2013 року № 259 які підтверджують передачу товару позивачу.

Вказані накладні підписані заступником Директора Позивача ОСОБА_5, якому надавались довіреності на отримання ТМЦ, про що свідчить Витяг з реєстру виписаних довіреностей за липень 2013 року.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодом-Миколаїв» виписано на адресу позивача податкові накладні від 15 липня 2013 року № 30, від 13 липня 2013 року № 29, від 12 липня 2013 року № 28, від 11 липня 2013 року № 27 на 532978,75 грн.

Матеріали справи свідчать, що контрагентом позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодом-Миколаїв», самостійно укладено угоди з перевізниками за свій рахунок, на підтвердження чого позивачем надано копії товарно-транспортних накладних № 534874 від 12 липня 2013 року, № 534875 від 12 липня 2013 року, № 509199 від 10 липня 2013 року, № 509200 від 10 липня 2013 року, № 534873 від 11 липня 2013 року, які свідчать про перевозку товару (ріпака) в кількості, яка передбачена Договором.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за липень 2013 року на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодом-Миколаїв» у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодом-Миколаїв» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Матеріали справи свідчать, що згідно Договору про переробітку давальницької сировини від 30 травня 2013 року № 004Д13, укладеного між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відображення», ТОВ «Відображення» зобов'язалось приймати від позивача та переробляти сировину (насіння ріпаку) з подальшим відвантаженням готової продукції позивачу.

Відповідно до пункту 7.1. вказаного Договору, давальницька сировина поставляється певними партіями автомобільним транспортом на умовах DАР (Кіровоградська область, смт. Голованівськ, вул. Матросова, 40).

Відповідно до п. 7.4. Договору Відправником вантажу сировини виступає Замовник (Позивач) або уповноважені ним треті особи (в цьому випадку на підставі договору поставки № Р-49 від 09 липня 2013 року - ТОВ «Автодом-Миколаїв»).

У відповідності до п.7.7. Договору про переробку давальницької сировини, у випадку, якщо постачання партії сировини проведено без порушень договору, після закінчення розвантаження транспортних засобів Замовника представником Виконавця (ТОВ «Відродження») робиться відповідний запис у товаросупровідних документах та проставляється його штамп, що підтверджує приймання пасіння ріпаку.

Згідно копій товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи, у зазначених документах наявні підписи представника ТОВ «Відродження» та проставлений його штамп, що свідчить про прийняття сировини ТОВ «Відродження».

Крім цього, про зазначене свідчить виданий ТОВ «Відродження» реєстр накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку за 01 липня 2013 року по 22 липня 2013 року, в якому вказані ТТН (з визначенням авто та ваги). У відповідності до п.2.4. Договору на переробку давальницької сировини, кількість сировини, переданої на переробку, визначається згідно даних якісних показників, представлених лабораторією Виконавця. Таким чином, вказаний реєстр підтверджує кількість сировини, отриманої для переробки ТОВ «Відроджений» від позивача.

Підтвердженням реальності вказаної господарської операції є також факт оприбуткування товару, отриманого від ТОВ «Автодом-Миколаїв» у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується карткою рахунку 201 за 11 липня 2013 року - 15 липня 2013 року, копія якого додана до матеріалів справи.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Автодом-Миколаїв» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міститься в матеріалах справи).

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Необґрунтованими виявились доводи відповідача про наявну інформацію про фіктивну діяльність ТОВ «Автодом-Миколаїв», оскільки інформація про фіктивну діяльність ТОВ «Автодом-Миколаїв», яка має офіційний характер (наявність вироків судів у кримінальних справах щодо фіктивного підприємництва), ДПІ не встановлена та не доведено належними та допустимими доказами. На момент здійснення господарської операції ТОВ «Автодом-Миколаїв» не було позбавлено статусу платника ПДВ, тобто мало можливість видавати податкові накладні.

Вказані в Акті перевірки обставини щодо того, що ОСОБА_3 на момент здійснення господарської операції не був директором ТОВ «Автодом-Миколаїв» та не міг укладати угоди від імені цього підприємства спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: довіреністю від 09 липня 2013 року та протоколом Загальних зборів ТОВ «Автодом-Миколаїв», Відповідно до Довіреності від 09 липня 2013 року ТОВ «Автодом-Миколаїв» в особі директора ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3 вести переговори та підписувати з Позивачем договори щодо продажу ріпаку, а також підписувати специфікації, видаткові та податкові накладні. Вказана довіреність була видана на підставі Протоколу Загальних Зборів від 09 липня 2013 року.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Автодом-Миколаїв», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29 листопада 2013 року № 96126552201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29 листопада 2013 року № 96126552201.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 267,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» у Печерському району м. Києва за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник