Ухвала

від 02.04.2014 по справі 826/19422/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19422/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

02 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Собківа Я.М,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Веллтоп" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Веллтоп» задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29 листопада 2013 року № 96126552201.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального, права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Веллтоп» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Автодом-Миколаїв», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29 листопада 2013 року № 96126552201 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення пунктів 198.3., 198.6. статті 198, пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4., 2.16. Положення «Про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 Товариству з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» збільшено податок на додану вартість на суму 133 245,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 88830,00 грн., за штрафними санкціями - 44415,00 грн.

Таке порушення, на думку податкового органу, виникло внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладних з реквізитами контрагента - постачальника ТОВ «Автодом-Миколаїв».

Даючи правову оцінку діям відповідача, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредит виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яки: є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, 09 липня 2013 року між ТОВ «Автодом-Миколаїв» (Постачальник) та Товариством ТОВ «Веллтоп» (Покупець) укладено Договір поставки № Р-49, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений Договором термін товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Пунктом 1.2. даного Договору визначено, що товаром, що поставляються за Договором, є сільськогосподарська продукція, визначається сторонами у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно Специфікації № 1 до Договору поставки № Р-49 від 09 липня 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодом-Миколаїв» передано позивачу ріпак - ДСТУ 4966-2008 в кількості 160 т. на загальну суму 600000,00 грн.

Постачання - СРТ за адресою: ТОВ «Відродження», смт. Голованівськ, вул. Матросова, 40.

Відповідно до норм «ІНКОТЕРМС 2010», СРТ означає обов'язок Постачальника доставити товар до місця, вказаного Покупцем, за свій рахунок укласти договір перевезення та передати товар Перевізнику для постачання у вказане Покупцем місце - в ТОВ «Відродження», смт. Голованівськ, вул. Матросова, 40.

На підставі рахунків фактур від 15 липня 2013 року № 00031, від 11 липня 2013 року № 00028, від 13 липня 2013 року № 00030, від 12 липня 2013 року № 00029 виписані накладні від 15 липня 2013 року № 261, від 11 липня 2013 року № 258, від 13 липня 2013 року № 260, від 12 липня 2013 року № 259 які підтверджують передачу товару позивачу.

Вказані накладні підписані заступником Директора Позивача Касьяненко К.В., якому надавались довіреності на отримання ТМЦ, про що свідчить Витяг з реєстру виписаних довіреностей за липень 2013 року.

Крім того, до суду апеляційної інстанції позивачем було надано посвідчення про відрядження заступника директора ТОВ «Веллтоп» Касьяненка Кирила Вікторовича за 11,12,13,15 липня 2013 року з вімітками ТОВ «Відродження».

В свою чергу, ТОВ «Автодом-Миколаїв» виписано на адресу позивача податкові накладні від 15 липня 2013 року № 30, від 13 липня 2013 року № 29, від 12 липня 2013 року № 28, від 11 липня 2013 року № 27 на 532978,75 грн.

Матеріали справи свідчать, що контрагентом позивача, ТОВ «Автодом-Миколаїв», самостійно укладено угоди з перевізниками за свій рахунок, на підтвердження чого позивачем надано копії товарно-транспортних накладних, які свідчать про перевозку товару (ріпака) в кількості, яка передбачена Договором.

В свою чергу, пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на зміст зазначених правових норм вбачається, що лише відсутність податкової накладної або оформлення податкової накладної з порушенням вимог щодо її оформлення, позбавляє платника податків права для віднесення до податкового кредиту сум податків, сплачених у зв'язку з придбанням товарів/послуг.

Водночас, пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорюється, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Автодом -Миколаїв» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Щодо реальності здійснення спірних господарських операцій, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що вони відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, з огляду на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «Веллтоп» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Згідно Договору про переробітку давальницької сировини від 30 травня 2013 року № 004Д13, укладеного між ТОВ «Веллтоп» та ТОВ «Відродження», ТОВ «Відродження» зобов'язалось приймати від позивача та переробляти сировину (насіння ріпаку) з подальшим відвантаженням готової продукції позивачу.

Відповідно до пункту 7.1. вказаного Договору, давальницька сировина поставляється певними партіями автомобільним транспортом на умовах DАР (Кіровоградська область, смт. Голованівськ, вул. Матросова, 40).

Відповідно до п. 7.4. Договору Відправником вантажу сировини виступає Замовник (Позивач) або уповноважені ним треті особи (в цьому випадку на підставі договору поставки № Р-49 від 09 липня 2013 року - ТОВ «Автодом-Миколаїв»).

У відповідності до п.7.7. Договору про переробку давальницької сировини, у випадку, якщо постачання партії сировини проведено без порушень договору, після закінчення розвантаження транспортних засобів Замовника представником Виконавця (ТОВ «Відродження») робиться відповідний запис у товаросупровідних документах та проставляється його штамп, що підтверджує приймання насіння ріпаку.

Згідно копій товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи, у зазначених документах наявні підписи представника ТОВ «Відродження» та проставлений його штамп, що свідчить про прийняття сировини ТОВ «Відродження».

Крім цього, про зазначене свідчить виданий ТОВ «Відродження» реєстр накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку за 01 липня 2013 року по 22 липня 2013 року, в якому вказані ТТН (з визначенням авто та ваги).

У відповідності до п.2.4. Договору на переробку давальницької сировини, кількість сировини, переданої на переробку, визначається згідно даних якісних показників, представлених лабораторією Виконавця. Таким чином, вказаний реєстр підтверджує кількість сировини, отриманої для переробки ТОВ «Відродженння» від позивача.

Крім того, до суду апеляційної інстанції позивачем було додано зведений АКТ по переробці сировини та виготовленню готової продукції за період з 23.07.2013 року по 31.07.2013 року, згідно якого у вказаний період (відповідно до термінів, вказаних у Акті) ТОВ «Відродження» переробило з сировини, яка була прийнята від третьої особи ( ТОВ «Автодом - Миколаїв») на користь ТОВ «Веллтоп» олію ріпакову та макуху ріпакову.

Підтвердженням реальності вказаної господарської операції є також факт оприбуткування товару, отриманого від ТОВ «Автодом-Миколаїв» у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується карткою рахунку 201 за 11 липня 2013 року - 15 липня 2013 року, копія якого додана до матеріалів справи.

Судом апеляційної інстанції взято до уваги Договір №08\07\13 на транспортно-експедиційне обслуговування та надання, послуг по накопиченню та перевалці зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки, макухи бурякової від 08.07.2013 року та Договір №FT-17ro/0807 на надання послуг по прийманню та перевантаженню олії рапсової від 08.07.2013 року, укладених між TOB «Веллтоп» та TOB «Евері», яким (договорами) підтверджено подальші господарські операції з виготовленими ТОВ «Відродження» на користь позивача олією ріпаковою та макухою.

Також факт, що олія ріпакова, яка була отримана від ТОВ «Відродження» була передана на зберігання ТОВ «Евері» підтверджується реєстром прийнятого на зберігання товару - олії ріпакової за період з 01.06.2013 року по 14.11.2013 року, в якому вказані завод - відправник, станція відправлення, перевізник, автомобіль, який перевозив товар, а також номери ТТН з визначенням кількості товару. Крім того, позивачем додано до матеріалів справи аналогічний реєстр на макуху.

На підтвердження подальшої реалізації отриманого продукту (олії ріпакової та макухи), яка отримана від ТОВ «Відродження» та перебувала на зберіганні у ТОВ «Евері» позивачем до суду надано Договір купівлі - продажу №28-08-13 від 28.08.2013 згідно якого ТОВ «Веллтоп» продало олію ріпакову ТОВ «Камянка Глобал Вайн».

Отже, надані позивачем первинні документи підтверджують дійсність всіх етапів господарської діяльності, а саме підтверджують вироблення TOB «Відродження» для TOB «Веллтоп» з давальницької сировини, що отримана від третіх осіб (TOB «Автодом-Миколаїв», олії ріпакової та макухи, а також її подальше перевезення Перевізниками на зберігання у TOB «Евері» та подальший продаж Покупцям.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про реальність господарської операції між TOB «Автодом-Миколаїв» та TOB «Веллтоп».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції критично відноситься до посилання апелянта як на підставу нереальності вчинення господарський операцій між позивачем та «ТОВ «Автодом-Миколаїв» - на акт перевірки ТОВ "АВТОДОМ -МИКОЛАЇВ №84/14-04-22-03/33730705 «Про неможливість проведення зустрічної звірки», оскільки, по-перше, даний акт не може бути належним доказом на підтвердження факту, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Автодом-Миколаїв» не відбулися.

По - друге, вказані в Акті перевірки обставини, на які необґрунтовано посилається апелянт, що ОСОБА_6 на момент здійснення господарської операції не був директором ТОВ «Автодом-Миколаїв» та не міг укладати угоди від імені цього підприємства спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: довіреністю від 09 липня 2013 року та протоколом Загальних зборів ТОВ «Автодом-Миколаїв». Відповідно до Довіреності від 09 липня 2013 року ТОВ «Автодом-Миколаїв» в особі директора Смірнова А.М. уповноважив ОСОБА_6 вести переговори та підписувати з позивачем договори щодо продажу ріпаку, а також підписувати специфікації, видаткові та податкові накладні. Вказана довіреність була видана на підставі Протоколу Загальних Зборів від 09 липня 2013 року.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконаний, оскільки не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між позивачем та ТОВ «Автодом-Миколаїв».

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41,160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.04.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М.Собків

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.