Постанова

від 16.12.2013 по справі 820/10869/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 грудня 2013 р. № 820/10869/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Волкова Л.М.

при секретарі судового засідання - Костіна А.В.

за участю:

прокурор - Петриков А.М.

представника позивача -не прибув

представника відповідача 1 - Краснікова О.В., діє за довіреністю від 04.12.2013 року № 3.1/01-6/11076

представник відповідача 2 - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕК ХАРКІВ" до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про скасування рішень та стягнення сум,-

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому провив суд скасувати рішення Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 500060703/2013/220011/2 від 20.07.2013р., №500060703/2013/220014/2 від 20.07.2013р., № 500060703/2013/220012/2 від 20.07.2013р., № 500060703/2013/220015/2 від 21.07.2013р., № 500060703/2013/220013/2 від 20.07.2013р.; стягнути з Південної митниці Міндоходів (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕК ХАРКІВ» (61068, м. Харків, провул. Тарасівський, 27-6, код 34954390) надмірно сплачені митні платежі в сумі 9238779,28 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки є безпідставними, необгрунтованими та такими, що суперечить чинному законодавству України.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення адмністративного позову заперечував в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні

Представник позивача в судове засідання призначене на 16.12.2013 року не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином. До суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача - Харківської митниці Міндоходів, в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що внаслідок застосованої процедури консультацій платник податків не виконав вимог митного органу, витребуваних митницею документів, необхідних для застосування основного методу визначення митної вартості товару, не подав. У зв'язку з неможливістю застосування кожного наступного методу визначення митної вартості товару, митний орган застосував резервний метод відповідно до ст.64 Митного кодексу України, у зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволенні заявлених вимог.

Представник відповідача 2 -Головне управління Державної казначейської служби України у Одеській області в судове засідання призначене на 16.12.2013 року не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представника Південної митниці Міндоходів, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між компанією Agropex International Inc (продавець) та ТОВ "ВЕК ХАРКІВ" (покупець) було укладено контракт № 003/21902 від 11.06.2013 року, відповідно до умов якого продавець постачає, а покупець приймає і оплачує товар. Відповідно до п. 5.1 вказаного Контракту, оплата за товар, що постачається за даним Контрактом, здійснюється покупцем в доларах США на рахунок продавця 100% оплата протягом 90 днів з дати надходження товару в Українуна підставі інвойвіс на кожну партію товару або на умовах передплати за взаємною згодою сторін. (а.с. 21-24).

На виконання умов зазначеного договору на митну територію України відповідно було ввезено товар, одержувачем якого є позивач.

З метою митного оформлення придбаного товару, позивачем були подані вантажні митні декларації (далі - ВМД) № 500060703/2013/003341 від 20.07.2013 року, № 500060703/2013/003344 від 21.07.2013 року, № 500060703/2013/003342 від 21.07.2013 року, № 500060703/2013/003360 від 22.07.2013 року, № 500060703/2013/003426 від 24.07.2013 року та товаросупровідні документи, а саме: експортні декларації, страхові поліси, коносаменти, документи щодо ветеринарного походження, сертифікати ветеринарного походження, упаковочні листи, сертифікати якості заводу, інвойси, дозволи ветеринарної та фіто санітарної служби України на ввезення товару, ветеринарні свідоцтва. В поданих деклараціях було заявлено до митного оформлення «частини тушок курей: четвертини свіжеморожені, не обвалені, не піддані термічній обробці, консервуванню та солінню, без добавок крохмал, цукрі, прянощів спецій інших рослин та харчових добавок, які складаються з лапок (великої та гомілкової кісток) стегон та задньої частини спинки, упаковані в картонні коробки які обмотані пластиковими стрічками та поліетиленову плівку.

Відповідно до наданих пояснень представника відповідача в судовому засіданні, під час здійснення митного контролю наданих до митного оформлення товарів та документів у митного органу виникли сумніви у щодо заявленої митної вартості, а саме: не надано відомості та підтверджувальні документи про проведену попередню оплату вартості товару, що ввозвся. Крім того, у п. 5.3 даного контракту серед обов'язкового переліку документів, які повинні надаватися покупцем, значиться страховий поліс, якого серед наданих документів немає. Також у наданому сертифікаті якості відсутній номер, дата та реквізити підприємства, пакувальний лист.

Як встановлено судом, митний орган не погодився з заявленою позивачем вартістю товару та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 500060703/2013/220011/2 від 20.07.2013р., яким підвищив митну вартість товару -на 3118882,30 дол. США., № 500060703/2013/220014/2 від 20.07.2013р., яким підвищив митну вартість товару на 1902214,95 дол. США, № 500060703/2013/220012/2 від 20.07.2013р., яким підвищив митну вартість товару на 43873,05 дол. США, № 500060703/2013/220015/2 від 21.07.2013р., яким підвищив митну вартість товару на 2293561,65 дол. США, № 500060703/2013/220013/2 від 20.07.2013р. яким підвищив митну вартість товару на 1382646,60 дол. США.

Позивач здійснив коригування митної вартості товарів згідно з рішенням податкового органу, подавши нові митні декларації № 500060703/2013/003341 від 20.07.2013 року; № 500060703/2013/003344 від 21.07.2013 року; № 500060703/2013/003342 від 21.07.2013 року;№ 500060703/2013/003360 від 22.07.2013 року; № 500060703/2013/003426 від 24.07.2013 року, в яких задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішень митного органу.

02.10.2013 року позивач звернувся до Начальника південної митниці та Міндоходів з листом, у якому просив під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків та зборів здійснити випуск товару у вільний обіг з митною вартістю товарів, визначеною Харківською митницею, з подальшою можливістю підтвердити заявлену позивачем митну вартість (а.с. 41 т. 1).

Південною митницею Міндоходів листом вих. № 3.1/1ю1-9/6831 було надано дозвіл на випуск у вільний обіг товару «частини тушок курей» під гарантійні зобов'язання про сплату до державного бюджету платежів, згідно з митною вартістю, визначеною Південною митницею Міндоходів у рішенні № 500060703/2013/220011/2 від 20.07.2013р., № 500060703/2013/220014/2 від 20.07.2013р., № 500060703/2013/220012/2 від 20.07.2013р., № 500060703/2013/220015/2 від 21.07.2013р., № 500060703/2013/220013/2 від 20.07.2013р.

Судом встановлено, що позивачем у зв'язку із ввезенням на митну територію України товару за ВМД № 500060703/2013/003341 від 20.07.2013 року, № 500060703/2013/003344 від 21.07.2013 року, № 500060703/2013/003342 від 21.07.2013 року, № 500060703/2013/003360 від 22.07.2013 року, № 500060703/2013/003426 від 24.07.2013 року була додатково, у зв'язку митним оформлення на підставі рішень Південною митницею Міндоходів про визначення митної вартості, сплачена сума державного мита в розмірі 2887118,53 грн. та податку на додану вартість 6351660,75 грн.

Що стосується посилань відповідача стосно відсутності оформлених документів про передплату, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться докази оплати за товар по контракту № 003/21902 від 11.06.2013р. компанії Agropex International Inc, що підтверджується заявами про купівлю іноземної валюти, платіжних доручень про перерахування коштів в іноземні валюті (а.с. 83-104 т. 2). Оплата здійснювалась позивачем після кожної поставки товару на умовах післяплати, відповідно до умов Контракту. Таким чином, посилання представника відповідача на відсутність документів, що підтверджують попередню оплату вартості ввезеного товару, не можуть бути взяті до уваги судом, з огляду на встановлене вище.

Крім того, як встановлено судом позивачем до митного оформлення було надано експортні декларації, страхові поліси, коносаменти, документи щодо ветеринарного походження, сертифікати ветеринарного походження, упаковочні листи, сертифікати якості заводу, інвойси, дозволи ветеринарної та фіто санітарної служби України на ввезення товару, ветеринарні свідоцтва, які в повному обсязі візповідали вимогам законодавства щодо оформлення документів.

Суд зазначає, шо правовідносини з визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування врегульовані положеннями ст.ст.57-64 МК України.

За правилами ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України визначено, При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

Частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з урахуванням положень ч.2 ст.58 Митного кодексу України позивачем до митного оформлення товарів було подано митні декларації, коносамент, вантажна відомість, страхові поліси, рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист, навантажувальний документ, ЗЕД (контракт), договір про надання послуг митного брокера, ветеринарні свідоцтва, довідка про проведення декларування валютних цінностей, ліцензія на імпорт, інформація про позитивні результати здійснення санітарно - епідеміологічного, екологічного, радіологічного контролю, міжнародний ветеринарний сертифікат, дозволи на ввезення в Україну об'єктів ветеринарно-санітарного контролю, сертифікат про походження товару загальної форми.

Відповідно до ч.3,4 ст.53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах поданих для митного оформлення згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Згідно зі п.2,3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом встановлено, що відповідачем не доведено, чи взагалі мало місце не підтвердження декларантом документально заявленої ним митної вартості. З досліджений в судовому засіданні документів судом встановлено, що позивачем надавалися до митного органу документи на підтвердження вартості товару. Підстав, з яких вказана офіційна інформація не була взята до уваги митним органом при визначення митної вартості товару та винесенні оскаржуваного рішення, відповідачем суду не наведено.

Суд зазначає, що представником відповідача не надано суду доказів, які б об'єктивно свідчили про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Що стосується посилань відповідача стосно відсутності оформлених документів про переплату, суд зазначає, що в матеріалах справи докази оплати за товар по контракту № 003/21902 від 11.06.2013р. компанії Agropex International Inc, що підтверджується ії заявами про купівлю іноземної валюти, платіжних доручень про перерахування коштів в іноземні валюті (а.с. 83-104 т. 2).

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що митним органом не було встановлено обставин, які, згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, є підставою для витребовування додаткових документів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що реалізація суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінської функції в порядку ч.1 ст. 55 Митного кодексу України шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів здійснена безпідставно.

А одже, рішення Південої митниці Міндоходів про визначення митної вартості 500060703/2013/220011/2 від 20.07.2013р. № 500060703/2013/220014/2 від 20.07.2013р, № 500060703/2013/220012/2 від 20.07.2013р. № 500060703/2013/220015/2 від 21.07.2013. № 500060703/2013/220013/2 від 20.07.2013р є необґрунтованимм та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, а відтак, сплата до бюджету мита та ПДВ у зв'язку з митним оформлення товару на підставі вказаного рішення є надмірною сплатою та підлягає поверненню.

Застосування відповідачем лише з причини спрацювання модуля АСАУР ціни на товар за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, при прийнятті оскаржуваного рішення, як було встановлено судом вище, відповідачем такого порівняння зроблено не було.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд зазначає, що позивачем оспорюється правомірність дій (рішення) митниці, яка як встановлено судом вище, відмовилася пропускати задекларований позивачем товар за визначеною митною вартістю, запропонувавши задекларувати цей товар за іншою митною вартістю, обґрунтованість ввезення товару за якою і оспорюється.

З змістом чинного законодавства позивач міг не погодитися з законністю такої вказівки митниці і оспорити відмову в пропуску товару на митну територію України, рішення про визначення митної вартості. Однак, обраний позивачем спосіб захисту, - оформлення товару за вказаною митним органом митною вартістю, а потім оскарження його рішення - не суперечить закону.

Таким чином, оформлення митним органом товару згідно з поданими позивачем вантажними митними деклараціями є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки й може бути оскаржено до суду. При цьому право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив митну вартість товару, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підставі та в межах закону. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного суду України від 01.12.09 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластфарма» з Львівської митниці та Головного управління Державного казначейства у Львівській області про визнання нечинним митного оформлення товарів та зобов'язання вчинити дії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № 500060703/2013/220011/2 від 20.07.2013р., №500060703/2013/220014/2 від 20.07.2013р., № 500060703/2013/220012/2 від 20.07.2013р., № 500060703/2013/220015/2 від 21.07.2013р., № 500060703/2013/220013/2 від 20.07.2013р.

Оскільки вказані рішення Південної митниці про коригування митної вартості № 500060703/2013/220011/2 від 20.07.2013р., №500060703/2013/220014/2 від 20.07.2013р., № 500060703/2013/220012/2 від 20.07.2013р., № 500060703/2013/220015/2 від 21.07.2013р., № 500060703/2013/220013/2 від 20.07.2013р.є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, то і сплата ПДВ та мита у зв'язку з митним оформлення товару на підставі вказаного рішення є надмірною сплатою та підлягає поверненню. Як встановлено судом, вказані митні платежі перераховувалися позивачем до Державного бюжету України на розрахункові рахунки, відкриті в установі Державної казначейської служби, то належним способом захисту права позивача буде стягнення вказаних коштів з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Митним кодексом України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕК ХАРКІВ" до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про скасування рішень та стягнення сум - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати рішення Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 500060703/2013/220011/2 від 20.07.2013р., №500060703/2013/220014/2 від 20.07.2013р., № 500060703/2013/220012/2 від 20.07.2013р., № 500060703/2013/220015/2 від 21.07.2013р., № 500060703/2013/220013/2 від 20.07.2013р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕК ХАРКІВ" (61068, м. Харків, пров. Тарасівський, 27-6, код 34954390) надмірно сплачені митні платежі в сумі 9238779,28 грн., а саме мито - 2887118,53 грн., ПДВ - 6351660,75 грн.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2013 року.

Суддя Волкова Л.М.