Постанова

від 19.03.2014 по справі 820/10869/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 р. Справа № 820/10869/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

представника позивача Корнієнко Є.В.

представника відповідача Краснікової О.В.

прокурора Петрикова А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Південної митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2013р. по справі № 820/10869/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Век Харків"

до Південної митниці Міндоходів , Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області за участю прокурора

про скасування рішень та стягнення сум,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2013 р. позов ТОВ "ВЕК ХАРКІВ" до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області задоволено в повному обсязі.

Скасовано рішення Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 20.07.2013 р. № 500060703/2013/220011/2 , №500060703/2013/220014/2 , № 500060703/2013/220012/2, № 500060703/2013/220013/2 та від 21.07.2013 р. № 500060703/2013/220015/2 від 21.07.2013р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "ВЕК ХАРКІВ" надмірно сплачені митні платежі в сумі 9 238 779,28 грн., а саме мито - 2 887 118,53 грн., ПДВ - 6 351 660,75 грн.

Південна митниця Міндоходів та Головне управління Державного казначейства України в Одеській області (далі-відповідачі), не погодившись з судовим рішенням, подали апеляційні скарги, в якій просять скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2013 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог посилаються на порушення судом першої інстанції cn/cn/3, 7,8, 52-55, 57-64,257,301,313,544 МК України, Бюджетного Кодексу України, ст.ст.43, 54,56 ПК України, Правил заповнення декларації митного оформлення, неврахування доводів митного органу про не надання позивачем всіх необхідних документів для митного оформлення, невірне і неповне встановлення обставин справи, що привело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні прокурор, представник Південної митниці Міндоходів підтримали вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Представник ТОВ "ВЕК ХАРКІВ" (далі-позивач) проти апеляційних скарг відповідачів заперечував, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, вимоги апеляційних скарг - без задоволення, надав письмові заперечення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін та прокурора, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, заперечень проти них, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги Головного управління Державного казначейства України в Одеській області , Південної митниці Міндоходів підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем подано Південній митниці вантажні митні декларації № 500060703/2013/003341 від 20.07.2013 р, №500060703/2013/003344 від 21.07.2013 р., № 500060703/2013/003342 від 21.07.2013 р., № 500060703/2013/003360 від 22.07.2013 р., № 500060703/2013/003426 від 24.07.2013 р. для митного оформлення Товару (частини тушок курей: четвертини свіжеморожені, не обвалені, не піддані термічній обробці, консервуванню та солінню, без добавок крохмал, цукрі, прянощів спецій інших рослин та харчових добавок, які складаються з лапок (великої та гомілкової кісток) стегон та задньої частини спинки, упаковані в картонні коробки які обмотані пластиковими стрічками та поліетиленову плівку), придбаного позивачем у Agropex International Inc на підставі контракту № 003/21902 від 11.06.2013 р. (т.1, а.с. 21-24).

Митну вартість товару позивачем визначено за першим методом, за ціною угоди.

Разом з ВМД позивачем надано: коносамент, вантажна відомість, страхові поліси, рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист, навантажувальний документ, ЗЕД (контракт), договір про надання послуг митного брокера, ветеринарні свідоцтва, довідка про проведення декларування валютних цінностей, ліцензія на імпорт, інформація про позитивні результати здійснення санітарно - епідеміологічного, екологічного, радіологічного контролю, міжнародний ветеринарний сертифікат, дозволи на ввезення в Україну об'єктів ветеринарно-санітарного контролю, сертифікат про походження товару загальної форми.

На ВМД позивачем зазначено про неможливість подання інших документів.

Митний орган, посилаючись на наявність розбіжностей в наданих позивачем документах, а саме відсутність відомостей про передоплату за товару, та не надання страхового полісу, запропонував надати декларанту додаткові документи в підтвердження заявленої митної вартості. Позивачем додаткових документів надано не було.

20.07.2013р. митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів, якими відповідач підвищив митну вартість за шостим резервним методом, № 500060703/2013/220011/2 , № 500060703/2013/220014/2, № 500060703/2013/220012/2, № 500060703/2013/220013/2, № 500060703/2013/220015/2.

Позивач подав митні декларації № 500060703/2013/003341 від 20.07.2013 р.; № 500060703/2013/003344 від 21.07.2013 р.; № 500060703/2013/003342 від 21.07.2013 р.;№ 500060703/2013/003360 від 22.07.2013 р.; № 500060703/2013/003426 від 24.07.2013 р., визначивши митну вартість товару згідно рішень митниці.

Товар випущено у вільний обіг під гарантію.

У зв'язку з митним оформлення товару за ціною згідно рішень Південної митниці позивачем додатково сплачено державного мита в розмірі 2 887 118,53 грн. та податку на додану вартість 6 351 660,75 грн.

Після зазначеного, товар випущено відповідачем у вільний обіг.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, визначаючи митну вартість за шостим методом діяв неправомірно, а тому рішення митного органу підлягають скасуванню, а надмірно сплачені позивачем кошти підлягають стягненню.

Колегія суддів частково погоджується з судом першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 49 МК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 2, 3 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);виписку з бухгалтерської документації;ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;копію митної декларації країни відправлення;висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.4 ст.58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як визначено в ч.5 ст.58 МК ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з ч.1 ст.53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч.2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товар) підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст.53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митною органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи ) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1, 2, 5, 6 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі зокрема:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

Згідно ч. 2-8 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

До вантажної митної декларації позивачем були надані документи, що містять складову заявленої митної вартості: контракт від 11.06.2013 з перекладом, коносамент, вантажну відомості, інвойс, пакувальний лист, навантажуваний документ, експортна митна декларація з перекладом, сертифікат походження товару, міжнародні товаротранспортні документи СМР, висновки про якісні характеристики товару.

Доводи апеляційної скарги, що зазначені документи не є достатніми для підтвердження задекларованої вартості товару за першим методом колегія суддів вважає необґрунтованими. Подані до митного оформлення документи не містять розбіжностей, підтверджують числові значення складових митної вартості товарів і містять відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Посилання на відсутність документів про оплату по контракту № 003/21902 від 11.06.2013р. спростовуються матеріалами справи, а саме, заявами про купівлю іноземної валюти, платіжними дорученнями про оплату товару.

З наданих платіжних доручень на оплату товару по контракту вбачається, що позивачем була здійснена попередня оплата відповідно до умов контракту. На час митного оформлення зазначені оплати були здійснені. (т.2, а.с. 83-104).

Застосування відповідачем резервного методу ціни на товар за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України на підставі спрацювання модуля АСАУР колегія суддів вважає безпідставним. Коригуючи вартість на зазначених підставах, відповідач не порівнював схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Доказів здійснення такого порівняння відповідачем не надано.

Обґрунтованих мотивів відмови в застосуванні першого методу митним органом не наведено.

Крім того, колегія суддів зазначає, що при коригуванні митної вартості імпортованого позивачем товару, митний орган в порушення ст. 57 МК України не мав права для застосування резервного методу визначення митної вартості без застосування послідовно визначених законом методів.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.03.2012р.

Виходячи з наведеного позивач при митному оформленні товару надав необхідні основні документи щодо визначення складових митної вартості товару, в яких відповідачем не було встановлено будь-яких розбіжностей, наявних ознак підробки.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанцій вірно зазначив, що позивачем поданий відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 МК, крім того, позивачем у встановлений строк надані додаткові документи, які витребовувалися митним органом, однак відповідач безпідставно не прийняв їх до уваги.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо неправомірного прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості.

Разом з тим, щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Крім того, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості митних платежів, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена також в постанові Верховного суду України від 17.12.2013 р.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції прийшов до необґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в позовних вимогах.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг дають підстави для висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права в частині задоволення позову щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів.

Частиною ч. 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Південної митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2013р. по справі № 820/10869/13-а скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "ВЕК ХАРКІВ" надмірно сплачених митних платежів в сумі 9 238 779,28 грн., а саме мита - 2 887 118,53 грн., податку на додану вартість - 6 351 660,75 грн.

Прийняти нову постанову, якою в цій частині в задоволені позову ТОВ " ВЕК Харків " відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2013р. по справі № 820/10869/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б. Судді (підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст постанови виготовлений 24.03.2014 р.