Постанова

від 25.12.2013 по справі 826/17868/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2013 року 09:24 № 826/17868/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кравченко А.М. (довіреність від 24.12.2013 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «АіК» До ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2013 № 0001012201,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось приватне підприємство «АІК» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2013 № 0001012201, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 241 154 грн. за основним платежем та на 60 288,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що висновки ДПІ, покладені в основу оскаржуваного рішення, ґрунтуються на припущенням та недоведених обставинах. Зокрема, як зазначає позивач, ці висновки ґрунтуються на начебто відсутності у контрагента ресурсів та можливостей для здійснення господарської діяльності та операцій з позивачем, у зв'язку з чим ДПІ приходить до висновку про нездійснення операцій між позивачем та контрагентом та, відповідно, про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод.

У той же час, як зазначає позивач, операції між позивачем та контрагентом фактично виконані та документально оформлені, товар надалі реалізований позивачем, а отже, як зазначає позивач, є підстави для формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, позивач наголошує, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва була проведена перевірка відносин позивача з його контрагентом (ПП «Ольвія-2003»), якою було підтверджено факт здійснення операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття, як і завчасного повідомлення про наявність таких причин, не надав. У той же час, ухвала суду з копією позову та доданими до нього матеріалами вручені 06.12.2013 р. представниці ДПІ Артеменко Є.І. Враховуючи наведене та виходячи з положень ч. 4 ст. 128 КАС України, судом ухвалено розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів справи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.12.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «АіК» (код з ЄДР 24726351) з питань дотримання податкового законодавства за відносинами з ПП «Ольвія-2003» (код з ЄДР 32312358; припинено 24.10.2012 ) за період з 01.02.2012 р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 02.07.2013 р. № 15/1-22-01-247726351 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено завищення валових витрат на 1 148 354 грн. за 1 кв. 2012 р.

В контексті наведеного на стор. 5 Акту перевірки зазначається, що до складу собівартості товарів було включено суму коштів в розмірі 1 378 024,38 грн., перерахованих на адресу ПП «Ольвія-2003» у зв'язку з поставкою товарів (сумки, валізи, рюкзаки) за договором від 03.01.2012 р. № 010302. Зокрема, щодо наведеного міститься посилання на податкові накладні від 01.02.2012 р., від 13.02.2012 р., від 21.02.2012 р., від 21.03.2012 р., від 12.03.2012 р., відповідно до яких загальна сума поставки склала 1 378 024,38 грн., у т.ч. ПДВ - 229 670,74 грн.

У взаємозв'язку з наведеним, зазначено про отримання акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 10.10.2012 р. № 785/22-06/32312358 про проведення перевірки за період з 01.02.2012 р. по 31.03.2012 р. відносно ПП «Ольвія-2003».

Як зазначено в Акті перевірки, згідно з наведеним актом відносно контрагента внесено запис в ЄДР про відсутність за місцезнаходженням.

Зазначено, що за юридичною адресою контрагента відсутні первинні та бухгалтерські документи. Згідно даних реєстру 1-ДФ за 1 кв. 2012 р. на підприємстві обліковується 1 штатний працівник. Згідно податкової звітності та проведених заходів встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення діяльності. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбання та продажу товарів.

Виходячи по суті з того, що у контрагента відсутні ресурси та можливості для здійснення діяльності, виходячи з того, що фактично операції з контрагентом не виконувались, ДПІ приходить до висновку про порушення позивачем вимог п/п. 14.1.27., п. 138.2., 139.1.9., п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України та заниження у зв'язку з цим податку на прибуток на 241 154 грн. за 1 кв. 2012 р.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо обставин взаємовідносин позивача із вказаним контрагентом, під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, між зазначеними особами підписано договір № 010302 від 03.01.2012 р., відповідно до якого за заявками позивача останньому постачаються непродовольчі товари.

Доставка здійснюється на умовах, які додатково визначаються за кожною заявкою покупця. Представник позивача зазначив, що в одних випадках перевезення організовувалось позивачем, в інших випадках контрагентом.

Оплата здійснюється на протязі 120 двадцяти календарних днів з дня отримання товару.

Станом на вищевказані дати позивачу видано податкові накладні з номенклатурою поставки: рюкзаки, сумки, портфелі.

Крім того, оформлено видаткові накладні. Згідно накладних кількість найменувань товару - 1111, 1004, 1122, 1043, 1123.

При цьому кількість одиниць одного найменування товару - від декількох штук до декілька десятків штук .

У той же час, згідно з актом звірки станом на 10.11. 2012 р. (контрагента припинено 24.10 .2012) заборгованість перед контрагентом відсутня. При цьому, в акті звірки зазначається про проведення оплати 30.10. 2012 р., 01.11. 2012 р., 09.11. 2012 р. (контрагента припинено 24.10. 2012). Акт звірки підписаний з боку постачальника директором Рубан Л.В. (згідно ЄДР станом на 12.07.2012 р. директор Шаламай О.О. ).

Вирішуючи з рахуванням наведеного спір по суті, проаналізувавши в контексті доводів та заперечень сторін наступні положення податкового законодавства, а саме:

- положення ПК України , а саме: п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку , про недоведеність фактичної поставки (продажу) продукції контрагентами позивача на користь останнього.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

Так, виходячи із змісту договору, характеру спірних операцій, обсягів поставки продукції та пояснень представника позивача, виконання операцій супроводжується перевезенням продукції.

В контексті наведеного, слід зазначити, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568:

- Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку , а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

- Подорожній лист , це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство ;

- Дорожній лист , це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно з п. 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля .

Згідно з 11.3. Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається .

Пунктом 11.4. Правил визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктом 11.5. Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

При цьому, відповідно до п. 11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Згідно з п. 11.7. Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу , третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Пунктом 11.9. Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Таким чином, незалежно від того, за чий рахунок здійснюється перевезення продукції та за чим замовленням (продавця чи покупця), поставка супроводжується оформленням ТТН і подорожніх листів, та один екземпляр ТТН передається вантажоодержувачу/покупцю.

Проте , на підтвердження фактичного здійснення перевезення продукції та, відповідно, реальності поставки товарів контрагентом, під час розгляду справи не надано товарно-транспортних накладних та подорожніх листів , з яких би вбачалось перевезення продукції від контрагента до складу позивача, а отже і доказів на підтвердження поставки продукції контрагентом позивачу.

У той же час, наведені документи, як відомості щодо місць завантаження товарів, витребовувались відповідно до ухвали про прийняття справи до провадження. При цьому, представник позивача не зміг навести місць, де здійснювався відбір продукції.

Не надано під час розгляду справи і документів щодо подальшого перевезення товарів, які, як зазначає позивач, він поставляв надалі на користь інших осіб (покупців).

Відтак, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, беручи до уваги відсутність будь-яких підтверджень перевезення товарів, враховуючи наявну податкову інформацію відносно того, що у контрагента у штаті перебуває 1 особа, що є явно недостатнім для виконання вищенаведеного масиву операцій, а також беручи вищенаведену податкову інформацію відносно відсутності у контрагента інших ресурсів, які є необхідними для ведення господарської діяльності, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача, за відносинам з яким і сформовані спіні суми витрат.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій контрагентом та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок недоведеності виконання спірних операцій саме контрагентом позивача, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Зокрема, відносно довідки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 24.07.2012 р., на яку посилається позивач в якості доказу на підтвердження реальності операцій, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінюючи у взаємозв'язку з наведеним наведені у зазначеній довідці відомості, суд зазначає, що згідно із зазначеною довідкою лише встановлено відображення в обліку операцій із контрагентами. У той же час, при звірці не досліджувалось питання фактичного виконання операцій з позивачем, що спростовує доводи позивача відносно того, що ДПІ було встановлено факт, що операції дійсно мали місце, та, відповідно, наведені у зазначеній довідці відомості не спростовують висновків суду.

Подальша реалізація позивачем товарів іншим особам (покупця) не є підтвердженням того, що до цього ці товари були поставлені позивачу саме зазначеним контрагентом, за відносинами з яким, власне, і сформовано спірні суми витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

При цьому, відносно виконання приписів ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» щодо стягнення решти суми судового збору у зв'язку із відмовою у задоволенні позову, суд враховує, що при поданні позову позивачем сплачено судовий збір за максимальною ставкою у розмірі 4 588 грн., а відтак підстав для стягнення решти суми судового збору, не має.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «АІК» (код з ЄДР 24726351; адреса: 03039, м. Київ, Голосіївський район, вул. Байкова, 7) - залишити без задоволення .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 25.12.2013 р.