Постанова

від 25.12.2013 по справі 826/18534/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2013 року 14:15 № 826/18534/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Коровай» до ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Млин'ок» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2013 № 0002892220,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Коровай» з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2013 № 0002892220, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 66 200 грн. за основним платежем та на 33 100 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що висновки ДПІ, покладені в основу оскаржуваного рішення, ґрунтуються на припущенням та недоведених обставинах. Зокрема, як зазначає позивач, ці висновки ґрунтуються на оцінки обставинах взаємовідносин позивача з ТОВ «Торговий Дім «Млин'ок» за операціями з поставки борошна.

Доводи ДПІ, як зазначає позивач, по суті зводяться до того, що начебто спірні операції не виконувались.

У той же час, як зазначає позивач, до складу підприємства входить сім хлібозаводів, щоденна потреба яких у борошні різних сортів сягає від кілька тон до десятків тон. Операції фактично виконані та документально оформлені, що, як зазначає позивач, є підставою для формування спірних сум податкових вигод.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач, з підстав викладених в акті перевірки, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, отримавши 02.12.2013 р. копію ухвали суду про відкриття провадження у справі (згідно даних Укрпошти), у судове засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не надала. Враховуючи наведене, а також строки розгляду справи, беручи до уваги те, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, суд ухвалив розглядати справу за відсутності третьої особи.

Позивач у судове засідання 25.12.2013 р. не з'явися. У той же час засобами електронної пошти та факсимільного зв'язку подано клопотання за підписом директора про відкладення розгляду справи у зв'язку із знаходженням представника у відрядженні. Проте, будь-яких доказів відрядження представника (наказу тощо) не надано, як і доказів поважності причин неприбуття у судове засідання керівника товариства.

У той же час, з матеріалів позову вбачається поведінка та воля позивача, спрямовані на розгляд справи по суті. При цьому, в матеріалах справи відсутні заяви/клопотання про відмову від позову, про відкликання позову, залишення його без розгляду.

Тому, враховуючи встановлені процесуальним законом строки розгляду справи, відносно яких позивач обізнаний в силу офіційного оприлюднення процесуального закону, беручи до уваги встановлений ч. 2 ст. 30 КАС України обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, виходячи з того, що явка позивача не визнавалася обов'язковою, беручи до уваги відсутність, як зазначено вище, заяв про відмову у позові, відкликання позову, залишення його без розгляду, а також те, що з наявних матеріалів вбачається воля та поведінка позивача, спрямовані на розгляд справи по суті, суд з урахуванням наведеного у сукупності та положень п. 10. ч. 1 ст. 3 та ч. 6. ст. 128 КАС України ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «Коровай» (код з ЄДР 00381350) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Млин*ок» (код з ЄДР 37780367; 91055, місто Луганськ, Артемівський район, вул. Свердлова, 58) за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 11.06.2013 р. № 94/2220/00381350 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки у період, який перевірявся, позивач був платником ПДВ.

У п. 2.6.1. Акту перевірки зазначено філії позивача - хлібозаводи.

Перевіркою встановлено, що позивач у лютому 2013 р. мав взаємовідносини з ТОВ «ТД «Млин*ок».

Згідно з наведеними в ЄДР відомостями до видів діяльності контрагента віднесено виробництво продуктів борошно-круп'яної промисловості.

Зазначається в контексті наведеного про укладання контракту між зазначеними особами № 1502/33022 від 15.02.2013 р.

У пункті 3 Акту перевірки відображено таблицю, в якій відносно поставки борошна, висівок визначено реквізити видаткових накладних, рахунків, податкових накладних, актів здачі робіт (погрузочно-розвантажувальні роботи 554,40 грн.). Сума ПДВ за операціями з поставки борошна та послуг склала 66 168,45 грн. Сума ПДВ включена до складу податкового кредиту за лютий 2013 р.

Зазначається про отримання акту ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 13.05.2013 р. № 185/22-300/37780367 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента.

В контексті наведеного зазначається, що контрагент зареєстрований платником ПДВ.

Зазначається, що контрагент не перебуває за своїм місцезнаходженням.

У той же час, зазначається, що у штаті контрагента працювало 4 особи . До видів діяльності контрагента віднесено, крім іншого, оптова торгівля зерном.

В Акті перевірки зазначається також, що ДПІ за місцем реєстрації контрагента за лютий 2013 року в категорії «податкова яма» доведено для відпрацювання ТОВ «ТД «Млин*ок» по взаємовідносинам з ПрАТ «Дзержинський хлібокомбінат» та ПАТ «Коровай».

У взаємозв'язку з наведеним також зазначається, що у контрагента відсутня виробнича база, що робить фактичне виконання умов угод неможливим, тобто, як зазначає ДПІ, операції підприємством здійснені лише на папері.

Виходячи по суті з того, що операції не виконувались, ДПІ приходить до висновку, що позивачем порушено п. 185.1., 198.1., 198.6. ПК України внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, на 66 200 грн. за лютий. При цьому, виходячи з повторності вчинення порушення сума штрафу розрахована виходячи з 50% ставки.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»)

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування», яким є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод , зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки , що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними , висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірного рішення.

У той же час , сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших відомостей, тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Так, щодо обставин взаємовідносин позивача із вказаним вище контрагентом, встановлено, що відповідно до умов вищезгаданого контракту постачальник зобов'язався постачати покупцю борошно пшеничне в асортименті, висівки пшеничні у мішках та безтарно.

Згідно умов контракту товар поставляється в автотранспорт покупця на умовах FCA (ТОВ «ТД «Млин*ок», м. Стаханов, вул. Лобачевского) або транспортом продавця на умовах СРТ. Вантажоодержувачами є філії ПАТ «Коровай».

Товар вважається поставленим з моменту його прийняття на складі покупця.

Передбачено, що кожен транспортний засіб супроводжується, крім іншого, ТТН.

До договору укладено специфікацію № 1, де деталізовано ціну товару в залежності від способу формування партій (в мішках, безтарно). У додатку № 2 до договору визначено реквізити філій та адреси поставки.

За договором оформлено видаткові накладні, перелік яких визначений в Акті перевірки.

Зазначені видаткові накладні містять відмітки філій про прийняття борошна.

Крім того, зазначені накладні містять відмітки філій («перепустка на ввіз матеріальних цінностей»), де відображено площадку, на яку ввезено вантаж на автотранспорті, номер автомобіля, дату та час ввезення, а також міститься відмітка, що асортимент та кількість ввезеного вантажу відповідає супроводжувальному документу. Міститься підпис працівника охорони.

Зазначені накладні супроводжуються товарно-транспортними накладними , де автопідприємством, замовником та вантажоотримувачем (в особі філії) визначено позивача, а вантажовідправником - ТОВ «ТД «Млин*ок». В ТТН зазначено вид та кількість вантажу (борошна) відповідно до видаткової накладної, містяться відмітки водія-експедитора, ідентифіковані транспортні засоби, а також містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій, - постачальника та покупця (в особі філії).

До матеріалів справи також залучено банківські виписки на оплату.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що сукупність наведених документів, підтверджує факт поставки позивачу його контрагентом товару, за операціями з поставки якого сформовано спірні суми податкових вигод.

Слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Відносно первинних документів, слід зазначити, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується ДПІ, а отже видача ним податкових накладних, є правомірною.

Суд також зазначає, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено кількості та обсягів ресурсів, які були необхідні контрагенту для організації виконання спірних операцій, але були відсутні. При цьому, суд враховує, що згідно з наявною податковою інформацією на підприємстві працювало 4 особи та ДПІ не доведено недостатності цієї кількості осіб для організації спірних операцій.

В контексті доводів ДПІ викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що Акт про неможливість проведення зустрічної звірки, на який посилається ДПІ, складений 13.05.2013 р., тобто поза межами періоду виконання спірних операцій, а отже не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність контрагента за місцезнаходженням у період виконання спірних операцій, відсутності у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій, підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які внесені до ЄДР, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін . В даному випадку, відомості, які були внесені до ЄДР відносно контрагента та його директора вважаються достовірними в силу закону та не спростовані ДПІ станом на період вчинення спірних операцій.

В контексті наведеного та юридичної значимості первинних документів слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано висновків експертизи, зокрема, ініційованою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями.

Під час розгляду справи ДПІ не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Під час розгляду справи ДПІ не надано: рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

В контексті наведеного слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Коровай» код з ЄДР 00381350; адреса: 02099, м. Київ, Дарницький район, вул. Зрошувальна, 5, кімната 204) задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 № 0002892220.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін