Ухвала

від 20.03.2014 по справі 826/18534/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18534/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Коровай» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0002892220 від 04 липня 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «Коровай» (код ЄДРПОУ 00381350) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Млин"ок» (код ЄДРGJE 37780367) за період з 01 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року, за результатами якої складено акт № 94/2220/00381350 від 11 червня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1., 198.1., 198.6. ПК України внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті на 66 200, 00 грн. за лютий 2013 року.

Висновки перевірки ґрунтувалися на акті ДПІ в Артемівському районі м. Луганська № 185/22-300/37780367 від 13 травня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «ТД «Млин"ок», яким встановлено, що у позивача відсутні матеріальні та трудові ресурси для здійснення господарських операцій, що робить фактичне виконання умов угод неможливим.

На підставі акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0002892220 від 04 липня 2013 року відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 66 200, 00 грн. за основним платежем та на 33 100, 00 грн. за штрафними санкціями..

Між тим, колегія суддів з рішенням податкового органу не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ПАТ «Коровай» та ТОВ «ТД «Млин"ок» укладено договір поставки № 33022 від 15 лютого 2013 року відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати покупцю борошно пшеничне в асортименті, висівки пшеничні у мішках та безтарно.

Згідно до умов контракту товар поставляється автотранспортом покупця на умовах FCA (ТОВ «ТД «Млин"ок», м. Стаханов, вул. Лобачевского) або транспортом продавця на умовах СРТ. Вантажоодержувачами є філії ПАТ «Коровай».

Товар вважається поставленим з моменту його прийняття на складі покупця.

Передбачено, що кожен транспортний засіб супроводжується, крім іншого, товарно-транспортними накладними

Крім того, до договору укладено специфікацію № 1, якою деталізовано ціну товару в залежності від способу формування партій (в мішках, безтарно), а в додатку № 2 до договору визначено реквізити філій та адреси поставки.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано видаткова накладна № РН-0000042 від 20 лютого 2013 року, товарно-транспортна накладна від 20 лютого 2013 року, податкова накладна № 34 від 20 лютого 2013 року, видаткова накладна № РН-0000043 від 21 лютого 2013 року, товарно-транспортна накладна від 21 лютого 2013 року, податкова накладна № 36 від 21 лютого 2013 року, видаткова накладна № РН-0000059 від 24 лютого 2013 року, товарно-транспортна накладна від 24 лютого 2013 року, податкова накладна № 66 від 24 лютого 2013 року, видаткова накладна № РН-0000044 від 21 лютого 2013 року, товарна-транспортна накладна від 21 лютого 2013 року, податкова накладна № 38 від 21 лютого 2013 року, видаткова накладна № РН-0000046 від 21 лютого 2013 року, товарно-транспортна накладна від 21 лютого 2013 року, податкова накладна № 42 від 21 лютого 2013 року, видаткова накладна № РН-0000054 від 23 лютого 2013 року, товарно-транспортна накладна від 23 лютого 2013 року, податкова накладна № 56 від 23 лютого 2013 року, видаткова накладна № РН-0000058 від 24 лютого 2013 року, товарно-транспортна накладна від 24 лютого 2013 року, податкова накладна № 64 від 24 лютого 2013 року.

Доставка товару відбувалась відповідно до умов договору само вивозом, що дозволяють можливості підприємства ПАТ «Коровай», на балансі якого знаходилось 10 автомобілів та додатково залучені інші перевізники, послуги яких оплачені на підставі рахунків контрагентів-перевізників, безготівковим рахунком, що підтверджується платіжними дорученнями.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ПП «Унісон дизайн» були чинні. Крім того, вказана особа була зареєстрована платником податку на додану вартість.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання договорів підтверджується вищезазначеними матеріалами справи .

Також як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем ТОВ «ТД «Млин"ок», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу наявності акту ДПІ в Артемівському районі м. Луганська № 185/22-300/37780367 від 13 травня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «ТД «Млин"ок», оскільки в ньому не досліджувалась поставка товару та правильність формування показників податкової звітності.

А відповідачем в свою чергу не надано будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами, не наведено в чому саме порушено зазначені в акті та податкових повідомленнях-рішеннях приписи податкового законодавства України.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.