Постанова

від 23.12.2013 по справі 801/10046/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2013 р. (12:30) Справа №801/10046/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів"

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим Власюк Лариси Олександрівни; Реєстраційної служби Красногвардійського районного управління юстиції в АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій,

за участю представників сторін:

позивача - Ярцев А.А., довіреність № б/н від 02.01.2013 р., НОМЕР_1;

відповідача (Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим Власюк Лариси Олександрівни) - не з'явився;

відповідача (Реєстраційної служби Красногвардійського районного управління юстиції в АР Крим) - не з'явився.

Суть спору:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим Власюк Лариси Олександрівни; Реєстраційної служби Красногвардійського районного управління юстиції в АР Крим та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим Власюк Лариси Олександрівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 5092964 від 18.08.2013 р.

- зобов'язати Реєстраційну службу Красногвардійського районного управління юстиції в АР Крим протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили внести в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди, укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" та Петрівською сільською радою 29.05.2013 р., земельної ділянки площею 2,7935 га, розташованої на території Петрівської сільської ради Красногвардійського району, с. Петрівка, вул. Дальня, 36а, кадастровий номер 0122084800:01:002:0024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним для проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки були надані всі документи, визначені в якості необхідних Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, однак державним реєстратором неправомірно відмовлено у державній реєстрації. При цьому позивач зазначає, що наданий договір оренди земельної ділянки відповідає вимогам діючого законодавства та дає змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідач (Реєстраційна служба Красногвардійського районного управління юстиції в АР Крим) позовні вимоги не визнав з підстав, відображених у письмових запереченнях, згідно яких, зокрема, зазначив, що оскільки в оренду надається земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, а не до земель житлової та громадської забудови, тому п. 9.4 Договору, яким передбачено право орендаря споруджувати на земельній ділянці будівлі і споруди, суперечить Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до ч. 4 ст. 15 якого, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачі явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце судового засідання були проінформовані належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2013 р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" (орендар) та Петрівською сільською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,7935 га, розташованої на території земель, не наданих у власність або постійне користування с. Петрівка, вул. Дальня, 36а, Петрівської сільської ради Красногвардійського району, кадастровий номер 0122084800:01:002:0024 (а.с. 8 - 10).

Позивачем 02.08.2013 року було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим Власюк Лариси Олександрівни № 5092964 від 18.08.2013 р. у державної реєстрації права оренди земельної ділянки СТОВ "Дружба народів" відмовлено, у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (а.с. 16 - 17).

Обґрунтовуючи вказане рішення державний реєстратор зазначив, що положення п.п. 9.4.4 Договору суперечать нормам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до ч. 4 ст. 15 якого, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно зі ст.4 Закону №1952 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ст. 6 Закону №1952 систему органів державної реєстрації прав становлять Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Стаття 20 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, а право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У ст. 8 Закону №1952 визначені повноваження органу державної реєстрації прав, до яких відноситься проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав; надання інформації про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечення обліку безхазяйного нерухомого майна; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 16 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за якими виникло право, уповноваженої особою або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

У ст. 19 Закону №1952 вказано, що державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ст. 6, п. 5 ст. 19 Закону №1952 органами державної реєстрації прав, який проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень є органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч.1, ч.4 ст.24 Закону України №1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дії; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011р. затверджений Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядок №703), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

У п. 2 Порядку №703 зазначено, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Відповідно до п.7 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (п.10 Порядку № 703).

П.17 Порядку № 703 передбачає, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п.23 Порядку № 703 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 27 Порядку № 703 визначено перелік документів для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідні для виникнення, переходу або припинення права власності.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в пункті 9 цього Порядку (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування).

Підставою для прийняття відповідачем рішення від 18.08.2013 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 5092964 стало твердження відповідача про те, що положення п.п. 9.4 Договору суперечать нормам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з вказаним пунктом договору орендар має право споруджувати у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди, закладати багаторічні насадження, споруджувати ставки і водойми.

Вказане положення, на думку державного реєстратора, суперечить положенням Земельного кодексу України в частині використання землі за цільовим призначенням.

Проте, суд не може погодитися зі вказаною позицією відповідача та зазначає, що під час проведення державної реєстрації права оренди землі державний реєстратор лише перевіряє відповідність поданих документів законодавчо встановленим вимогам, оскільки контроль за умовами використання земельної ділянки, безпосередньо визначеними законодавчими актами у відповідній сфері, не віднесено до компетенції органів державної реєстрації прав.

Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Аналізуючи спірний договір оренди земельної ділянки від 29.05.2013 року, суд доходить висновку, що останній відповідає вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі", оскільки містить всі визначені статтею істотні умови (об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди тощо), має передбачені чинним законодавством невід'ємні частини - плани або схеми земельних ділянок, які передаються в оренду, кадастрові плани земельних ділянок з відображенням обмежень (обтяжень) у їх використанні та встановлених земельних сервітутів, вчинені в належній формі, в якій сторони виклали досягнуту згоду стосовно всіх істотних умов, що підтвердили своїми підписами під текстом договорів.

При цьому, ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" прямо передбачає право орендаря за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною 2 цієї статті визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Таким чином, законодавець передбачає можливість розміщення на землях сільськогосподарського призначення певних будівель та споруд, зокрема, відповідної виробничої інфраструктури, у зв'язку з чим лише закріплення в тексті договору положення про наявність у орендаря права на спорудження об'єктів нерухомості не свідчить про невідповідність договору оренди вимогам чинного законодавства.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (ч. 2 ст. 188 ЗК України).

Таким законом є Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі - Закон №963), статтею 5 якого передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Суд зазначає, що на теперішній час органом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, є Державна інспекція сільського господарства України, яка була утворена Указом Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 р. "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" шляхом реорганізації Міністерства аграрної політики України.

Таким чином, повноваження по здійсненню контролю за цільовим використанням земельних ділянок належать Державній інспекції сільського господарства України та її територіальним органам, у зв'язку з чим здійснення відповідного контролю органами державної реєстрації прав на стадії реєстрації права оренди землі суд вважає безпідставним.

За таких обставин, суд доходить висновку, що подані Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" державному реєстратору документи, зокрема договір оренди від 29.05.2013 р. відповідає вимогам, встановленим діючим законодавством та дає змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачами не були надані належні та допустимі докази на підтвердження невідповідності положень договору оренди землі вимогам законодавства, як підстави для відмови у реєстрації права, у той час як матеріали справи свідчать, що позивачами в даному випадку державному реєстратору надані усі необхідні для реєстрації документи, у зв'язку з чим відмова у державній реєстрації права оренди земельної ділянки площею 2,7935 га, розташованої на території земель, не наданих у власність або постійне користування с. Петрівка, вул. Дальня, 36а, Петрівської сільської ради Красногвардійського району, кадастровий номер 0122084800:01:002:0024, є протиправною.

З урахуванням цього, спірне рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим Власюк Лариси Олександрівни "Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень" № 5092964 від 18.08.2013 р. має бути визнано протиправним та скасовано.

Стосовно позовних вимог щодо спонукання Реєстраційної служби Красногвардійського районного управління юстиції в АР Крим до виконання певних дій суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що СТОВ "Дружба Народів" просить суд зобов'язати Реєстраційну службу Красногвардійського районного управління юстиції в АР Крим протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили внести в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди, укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" та Петрівською сільською радою 29.05.2013 р., земельної ділянки площею 2,7935 га, розташованої на території Петрівської сільської ради Красногвардійського району, с. Петрівка, вул. Дальня, 36а, кадастровий номер 0122084800:01:002:0024.

Суд звертає увагу на те, що формулюючи вказану вимогу, позивач зазначив строк, протягом якого відповідач має вчинити реєстраційні дії, позаяк строки провадження реєстраційних дій встановлюються діючим законодавством, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України № 1952 державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться в строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів (крім випадків, встановлених у частині сьомій цієї статті) з моменту надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію та передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.

Положеннями пункту 6 Порядку № 703 встановлено, що державна реєстрація прав, надання відмови в ній проводяться у строк, що не перевищує 14 робочих днів з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (далі - заява про державну реєстрацію), крім випадків, передбачених цим Порядком.

За таких обставин та враховуючи, що строки провадження реєстраційних дій встановлюються Законом України № 1952 та Порядком № 703, суд вважає за доцільне зобов'язати Реєстраційну службу Красногвардійського районного управління юстиції в АР Крим провести державну реєстрацію права оренди земельної ділянки без зазначення при цьому десятиденного строку провадження реєстраційних дій.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Сплачений позивачем судовий збір за подання позову немайнового характеру в розмірі 68,82 грн. підлягає стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 23.12.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 27.12.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим Власюк Лариси Олександрівни "Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень" № 5092964 від 18.08.2013 р.

3. Зобов'язати Реєстраційну службу Красногвардійського районного управління юстиції в АР Крим (вул. Чкалова, 8, смт. Красногвардійське, АР Крим, 97000) провести за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" (97012, АР Крим, Красногвардійський район, с. Петрівка, ідентифікаційний код 03759079) державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 2,7935 га, розташованої на території Петрівської сільської ради Красногвардійского району, с. Петрівка, вул. Дальня, 36а, кадастровий номер 0122084800:01:002:0024, яке виникло на підставі договору оренди, укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" та Петрівською сільською радою 29.05.2013 р.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" (97012, АР Крим, Красногвардійський район, с. Петрівка, ідентифікаційний код 03759079) судовий збір в сумі 68,82 грн. (шістдесят вісім гривень вісімдесят дві копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.