Постанова

від 25.12.2013 по справі 814/4853/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

25 грудня 2013 р. Справа № 814/4853/13-а

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Вега-Плюс", до за участю представників: від позивача:Трифонов Д.В., Зимоглядов О.П. від відповідача: Дрозд Д.М.Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Миколаївській області, проскасування податкового повідомлення - рішення, На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ №00001292201 від 18.11.2013 р. про визначення ПП «Вега-Плюс» грошового зобов'язання з податку на додану вартість повністю.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ №00001282201 від 18.11.2013 р. про визначення ПП «Вега-Плюс» грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині 388449 гривень основного зобов'язання та 29098,5 гривень штрафу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 грудня 2013 р. справа № 814/4853/13-а

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Вега-Плюс» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області за участю представників: від позивача: Трифонов Д.В., Зимоглядов О.П. від відповідача: Дрозд Д.М. про скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В:

Підприємство звернулось до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача, якими йому визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 419411,25 гривень та податку на прибуток в сумі 431008,5 гривень.

Відповідач позов не визнав, просив в задоволенні позову відмовити.

Приватне підприємство «Вега-Плюс» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Первомайської міської ради 11.11.92.

Основним видом діяльності ПП «Вега-Плюс» є будівельно-монтажні роботи, спеціалізовані будівельні роботи, будівництво житлових та нежитлових будівель та ін.

В жовтні 2013 року Первомайська ОДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Вега-Плюс», за результатами якої склала Акт №809/22/22435075 від 12.11.13 (т.1 арк.спр.13 ).

За наслідками цієї перевірки 18.11.13 уповноваженою особою Первомайської ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №00001292201 про визначення ПП «Вега-Плюс» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 419411,25, з них 335529 гривень основного зобов'язання та 83882,25 гривень штрафу, а також №00001282201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 431008,5 гривень, з них 401910 гривень основного зобов'язання та 29098,5 гривень штрафу (т.1 арк.спр.11 ).

Суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.

1. Відповідно до договору на виконання робіт щодо капітального будівництва та обладнання лабораторного комплексу за державні кошти №30 від 27.05.11 ПП «Вега-Плюс» виконувало будівельні роботи на території військової частини А2192 в м. Макарів-1 Київської області (арк.спр.150 ).

Для виконання своїх зобов'язань за цим договором ПП «Вега-Плюс» уклало договір поставки №7/11 від 18.07.11 з ТОВ «Альфа Класс» (м. Харків), відповідно до якого останнє взяло зобов'язання поставити спеціальне обладнання Prototypa, виробництва Чеської республіки (арк.спр.95 ).

Відповідно до цього договору ПП «Вега-Плюс» перерахував на користь ТОВ «Альфа Класс» 1361419,6 гривень, в т.ч. 226903,27 гривень податку на додану вартість.

В свою чергу, постачальник надав позивачу податкові накладні №61 від 29.08.11 та №23 від 21.12.11 на загальну суму ПДВ 226903,27 гривень (т.1 арк.спр.104, 107 ).

Сплачені підприємством кошти на користь ТОВ «Альфа Класс» найшли відображення у податковому обліку позивача.

Під час перевірки в жовтні 2013 року інспектор поставив під сумнів реальну можливість виконати ТОВ «Альфа Класс» своїх господарських зобов'язань, оскільки податкова інспекція не змогла здійснити перевірку зазначеного підприємства, а в ланцюгу його постачальників маються сумнівні підприємства. Це, на думку ревізорів, надає право заперечувати реальність господарських операцій між підприємством та ТОВ «Альфа Класс» (т.2 арк.спр.98 ).

Зазначене, на думку ревізорів, призвело до недоїмки з податку на прибуток в сумі 260939 гривень та податку на додану вартість в сумі 226903,27 гривень.

Суд з такою логікою податкового органу погодитись не може.

Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання, виготовлення товарів або отримання послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, відповідно до Кодексу у підприємства є право на включення до податкового кредиту сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення.

Аналогічне регулювання має і податок на прибуток підприємств у ст. 138 ПК України.

Досліджуючи реальність та товарність цих договорів, відповідно до роз'яснення Вищого адміністративного суду України, викладеного у листі № 742/11/13-11 від 02.06.11, суд вважає, що саме за цією господарською операцією будь-яких інших документів ніж ті, які були надані позивачем (договори, товарні накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення), бути не може.

У будь-якому випадку, відповідно до вимог ч.1 ст.71 КАС України обов'язок доказування обставин безтоварності та не реальності господарських договорів покладено на податковий орган, а не на платника податків.

На думку суду, відповідачем таких доказів не надано, а висновки, зроблені в Акті перевірки є бездоказовими.

Суд не може погодитись з позицією податкового органу, відповідно до якої він за надуманими підставами взагалі заперечує цивільну правоздатність постачальника позивача, вважає укладені угоди нікчемними та не визнає з цього приводу права на податковий кредит. Постачальник позивача у першому ланцюгу мав необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебував на обліку у органах податкової служби та мав свідоцтво платника податку на додану вартість. Оскільки Державна податкова служба зареєструвала ТОВ «Альфа Класс» платником ПДВ, видала йому Свідоцтво, яке це посвідчує, її органи не мають права заперечувати можливість формування податкового кредиту за рахунок цього підприємства.

На переконання суду, якщо податковий орган мотивує своє рішення про позбавлення платника податків права на віднесення сплачених постачальникам коштів до податкового кредиту та валовим витратам тим, що, на його думку, відбулася фіктивна операція по штучному нарощуванню цих показників, то цьому повинно передувати доведеність цієї діяльності платника податків або його контрагентів у порядку кримінального судочинства.

Окрім стандартного у такому випадку набору документів (договір, платіжні документи, видаткові та податкові накладні), реальність та товарність господарської операції між позивачем та ТОВ «Альфа Класс» підтверджується: 1) Актами приймання-передачі зазначеного обладнання на баланс військової частини А2192 (т.1 арк.спр.105 ); 2) Сертифікатом кінцевого користувача, відповідно до якого чітко вбачається, що ТОВ «Альфа Класс» імпортував з Чеської Республіки обладнання фірми Prototypa-ZM спеціально для постачання його до військової частини А2192 (т.1 арк.спр.139 ); 3) Висновком Служби Безпеки України від 09.12.11, виданого ТОВ «АльфаКласс», про те, що система Prototypa не належить до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації та товарів подвійного користування (т.1 арк.спр.143 ); 4) Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати від 27.09.11 про визначення коду товару згідно УКТЗЕД на замовлення ТОВ «Альфа Класс» по системі Prototypa (т.1 арк.спр.144 ); 5) Звіт про внутрішній фінансовий аудит військової частини А2192 (т.1 арк.спр.169 ).

За наявністю всіх цих документів, у суду не викликає сумніву щодо товарності та реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Альфа Класс» з поставки обладнання.

Враховуючи викладене, за наявності у позивача всіх первинних документів, доведеність реальність постачання товару, сплати за нього коштів та подальшого використання у господарської діяльності підприємства, у податкового органу немає ніяких підстав для позбавлення підприємства права на врахування сплачених ним коштів ТОВ «Альфа Класс» в якості податкового кредиту та витрат, які враховуються під час визначення об'єкту оподаткування.

В цій частині позов належить задовольнити.

2. Податковим органом встановлено, що підприємством завищені витрати, які повинні враховуватися для визнання об'єкту оподаткування у 2 кварталі 2011 року на 23948 гривень.

Завищення витрат відбулося внаслідок невірного заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року.

Так, у рядку « 04» підприємством зазначена загальна сума витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування - 150348 гривень.

Як пояснив позивач, сума 150348 гривень складається з витрат операційної діяльності 124803 гривень та адміністративних витрат 25545 гривень.

Разом з тим, в судовому засіданні з'ясовано, що у Декларації за 2 квартал 2011 року сума 124803 підприємством позначена у рядку « 05» - витрати операційної діяльності, а сума 25545 гривень - у рядку « 05.1» - собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України №114 від 28.02.11 Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, показник рядку « 04» є сумою показників рядків « 05» та « 06», рядок « 05.1» є складовою частиною рядка « 05».

Таким чином, позивач помилково визначив у рядку « 04» 150348 гривень як суму складання рядків « 05» та « 05.1», оскільки сума « 05.1» входить до показника у рядку « 05» (т.2 арк.спр.203 ).

Зазначена помилка призвела до недоїмки з податку на прибуток в сумі 5508 гривень.

В цій частині позов належить відмовити.

3. Під час формування податкової звітності з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року підприємством було включено до складу витрат, які повинні враховуватися під час визначення об'єкту оподаткування, суму сплаченого податку на прибуток.

Зазначена помилка призвела до недоїмки зі сплати податку на прибуток в сумі 2445 гривень.

Відповідно до п.139.1.6 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат суми податку на прибуток.

Враховуючи імперативність зазначеної норми, суд вважає, що в цій частині позову належить відмовити.

4 . Під час перевірки інспектором виявлено, що підприємством занижено дохід, який повинен враховуватися під час визнання об'єкту оподаткування за 4 квартал 2011 року на 72278 гривень, за 4 квартал 2012 року на 19631 гривень.

Зазначене заниження доходів утворилось внаслідок того, що підприємством проводився взаємозалік зустрічних вимог з субпідрядною організацією ТОВ «Техносервіс», якій позивач сплачував за виконані субпідрядні роботи. Разом з тим, ТОВ «Техносервіс», в свою чергу, зобов'язаний був сплатити на користь ПП «Вега-Плюс» 5% від послуг ведення генпідряду. На зазначену суму було проведено залік розрахунків, але суми, сплачені субпідрядником на користь позивача, не знайшли свого відображення у доходах, які повинні враховуватись для визнання об'єкту оподаткування.

Це, на думку ревізора, призвело до недоїмки з податку на прибуток в сумі 16624 гривень за 2011 рік та 4122 гривень за 2012 рік, крім того, 1030,5 штраф за 2012 рік (т.1 арк.спр.187 ).

Cуд вважає, що податковим органом невірно оцінено баланс взаємовідносин між замовником, генпідрядником та субпідрядником.

Сума у 5% за послуги генпідряду - це не сума, яку повинен сплатити субпідрядник генпідряднику, а сума, яку залишає генпідрядник з коштів, отриманих від замовника, а решту 95% перераховує субпідряднику.

У спірні податкові періоди 4 квартал 2011, 4 квартал 2012 року єдиним джерелом доходів позивача, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування є надходження від військової частини А2192 за договором на капітальне будівництво. Всі ці надходження у повному обсязі позивачем показано у якості доходів, що підтверджено і Актом перевірки.

Ніяких інших надходжень у ці періоди, у тому числі, від ТОВ «Техносервіс» не було. Тому, у позивача немає ніяких підстав ставити у витрати 5% отриманих на послугах генпідряду, оскільки вони вже були обліковані у сумі всіх 100% надходжень від замовника як доходи.

В цій частині позов належить задовольнити.

5. Для виконання суміжних робіт ПП «Вега-Плюс» залучалися субпідрядники до виконання робіт з капітального будівництва з військовою частиною А2192.

Так, 17.08.12 ПП «Вега-Плюс» уклав договір №8/1 з ТОВ «Будівельна компанія «Профбудінвест» на виготовлення металоконструкцій загорожі (т.1 арк.спр.44 ).

Відповідно до зазначеного договору позивач сплатив субпідряднику 429298,8 гривень, у т.ч. ПДВ 71549,8 гривень. Проведення зазначених господарських операцій підтверджено первинними документами: Актами виконаних робіт, платіжними дорученнями та податковими накладними (т.1 арк.спр.46-71 ).

02.10.12 ПП «Вега-Плюс» уклав договір субпідряду з ТОВ «Новітні Технології Модернізації» (т.1 арк.спр.72 ). Відповідно до цього договору позивач перерахував субпідряднику 212253,6 гривень, у т.ч. ПДВ 35375,6 гривень.

Проведення зазначених господарських операцій підтверджено первинними документами: Актами виконаних робіт, платіжними дорученнями та податковими накладними (т.1 арк.спр.73-94 ).

Зазначені витрати підприємство врахувало у власному податковому обліку, як витрати та податковий кредит.

Під час перевірки ревізори не погодилися з можливістю врахування цих коштів у податковому обліку, оскільки податковий орган не зміг провести зустрічні перевірки з ТОВ «Новітні Технології Модернізації» та ТОВ «Профбудінвест». Це дало підставу податківцям вважати, що господарські операції між ПП «Вега-Плюс» та його субпідрядниками не відбувалися взагалі.

Зазначене, на думку ревізорів, призвело до недоїмки з податку на прибуток в сумі 112272 гривень та штрафу 28068 гривень, а також недоїмки з податку на додану вартість в сумі 106925,4 гривень.

Як вже зазначалось вище, ст.ст.138, 185 Податкового кодексу України не пов'язують право платника податків на врахування у власному податковому обліку витрат та податкового кредиту в залежності від того, чи спроможний податковий орган був здійснити зустрічну перевірку з його контрагентами.

Оскільки, державні органи видали ТОВ «Новітні Технології Модернізації» та ТОВ «Профбудінвест» Свідоцтва платника податку на додану вартість, а також ліцензії на здійснення будівельної діяльності (т.1 арк.спр.145, 147, 149 ), вони не можуть заперечувати їх податкову правосуб'єктність.

Наявність у підприємства Свідоцтва платника податку на додану вартість є свідченням того, що інший платник податків має право формувати свій податковий кредит за рахунок коштів, сплачених на його користь. Наявність у підприємства державних ліцензій є свідченням того, що держава перевірила його спроможність безпечно та ефективно займатися цією діяльністю, а також дозволяє йому цим займатися.

З врахуванням цього, висновки податківців про неможливість зазначених контрагентів виконати свої господарські зобов'язання, є безпідставними.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.10 за позовом ПП «Армавір» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.10 у справі за позовом ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.11 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі «Булвес» проти Болгарії.

Відповідно до ч.2 ст.160, 244-2 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних відносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

В цій частині позов належить задовольнити.

6. Також, під час перевірки інспектор не визнав за ПП «Вега-Плюс» право на податковий кредит на 1700 гривень за господарською операцією з ТОВ «ОВК-Технологія», оскільки у податковій звітності останнього є технічна помилка в частині визначення індивідуального податкового номеру позивача.

Судом встановлено, що ПП «Вега-Плюс» в жовтні 2012 року придбало у ТОВ «ОВК-Технологія» систему сигналізації «Страж» (т.1 арк.спр.110 ).

За вказаний товар підприємство сплатило постачальнику 10200 гривень, у тому числі, 1700 гривень податку на додану вартість. В свою чергу, ТОВ «ОВК-Технологія» видало податкову накладну №31 від 26.10.12 (арк.спр.т.1 арк.спр.111 ).

Зазначену суму позивач врахував у власному податковому кредиті, а постачальник у податкових зобов'язаннях. При цьому, у своїй податковій звітності ТОВ «ОВК-Технологія» показав розшифрування податкових зобов'язань за рахунок ПП «Вега-Плюс», але помилився при написанні індивідуального податкового номеру позивача (т.1 арк.спр.138 ).

Зазначена помилка у номері дала підстави податковому органу позбавити позивача податкового кредиту на суму 1700 гривень.

Суд з цим не погоджується. Як зазначалося вище, підставою для включення сплачених сум до податкового кредиту відповідно до ст.198 ПК України є три умови: реальне проведення господарської операції, підтвердження проведення операції належними документами, контрагент на користь якому сплачено податку у ціни товару (послуги) є зареєстрованим платником податку на додану вартість.

На думку суду, всі ці умови у цьому випадку ПП «Вега-Плюс» виконані. Невідповідність та помилки у податковій звітності ТОВ «ОВК-Технологія» породжують правові наслідки лише для цього підприємства, а не для його контрагентів.

Суд дійшов висновку, що в цій частині позов також належить задовольнити.

Позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ №00001292201 про визначення ПП «Вега-Плюс» грошового зобов'язання з податку на додану вартість повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ №00001282201 про визначення ПП «Вега-Плюс» грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині 388449 гривень основного зобов'язання та 29098,5 гривень штрафу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ №00001292201 від 18.11.2013 р. про визначення ПП «Вега-Плюс» грошового зобов'язання з податку на додану вартість повністю.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ №00001282201 від 18.11.2013 р. про визначення ПП «Вега-Плюс» грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині 388449 гривень основного зобов'язання та 29098,5 гривень штрафу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В.В.Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 26.12.2013

Суддя В.В. Біоносенко