Ухвала

від 15.07.2014 по справі 814/4853/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4853/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства «Вега-Плюс» до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

26.11.2013 року приватне підприємство «Вега-Плюс» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 00001282201 від 18.11.2013 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 401 910 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 280 098,5 грн. та податкового повідомлення-рішення № 00001292201 від 18.11.2013 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 335 529 грн. і застосування штрафної санкції на суму 83 882,25 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.12.2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №00001292201 від 18.11.2013 року про визначення ПП «Вега-Плюс» грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №00001282201 від 18.11.2013 рок про визначення ПП «Вега-Плюс» грошового зобов`язання з податку на прибуток в частині 388 449 грн. основного зобов`язання та 29 098,5 грн. штрафу.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 20.01.2014 року відповідачем подано апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Первомайська ОДПІ посилалась на те, що актом перевірки встановлено відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей контрагентів позивача ТОВ «БК Профбудінвест», ТОВ «Альфакласс», ТОВ «Новітні технології модернізації» для здійснення відповідної господарської діяльності. Крім того, податковий орган посилався на ненадання позивачем доказів відвантаження чи отримання товару від вказаних контрагентів.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.12.2013 року та постановлення нової, якою в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16.10.2013 року по 05.11.2013 року Первомайською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Вега-Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 12.11.2013 року № 809/22/22435075, на підставі якого Первомайською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області винесено податкові повідомлення-рішення від 18.11.2013 року № 00001282201 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 401 910 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 280 098,5 грн. та № 00001292201 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 335 529 грн. і застосування штрафної санкції на суму 83 882,25 грн.

В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлені порушення позивачем вимог:

- п. 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП «Вега-Плюс» занижено податок на прибуток на загальну суму 401910 грн.

- п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на 335529 грн.

В акті перевірки Первомайська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області посилалась на те, що ПП «Вега-Плюс» у перевіряємий період на порушення вимог Податкового кодексу України не включено до доходів від продажу надання послуг генпідряду в розмірі 5 % ТОВ «Техносервіс»; завищено витрати операційної діяльності в частині собівартості придбаних та реалізованих робіт на суму 23948 грн. в результаті помилкового включення до складової витрат в податковій звітності вказаної суми за результатами 1 кварталу 2011 року наростаючим підсумком; також підприємством завищено витрати операційної діяльності в частині собівартості придбаних та реалізованих робіт на суму 10632 грн. в результаті помилкового включення до складової витрат в податковій звітності вказаної суми по сплаті податку на прибуток.

Крім того, податковий орган посилався на те, що підприємством завищено собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) внаслідок віднесення до собівартості вартості придбаного у ТОВ «Альфаклас» обладнання, а також віднесення до собівартості вартості придбаних у ТОВ «БК Пофбудінвест» робіт, що не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. В акті також зазначено про непідтвердження господарських відносин ПП «Вега Плюс» з ТОВ «НТМ».

Зазначених висновків податковий орган дійшов на підставі дослідження матеріалів акту Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 19.04.2013 року № 743/22.5-21/33677280 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфаклас» (код за ЄДРПОУ 33677280) щодо не підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень-липень, грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року та їх подальшої реалізації, а також акту ДПІ у Печерському районі м. Києва №168/22-65-22-01/37956359 від 04.07.2013 року «Щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «БК Профбудінвест» (код ЄДРПОУ 37956359) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реалізації та повноти відображення в обліку за період вересень-грудень 2012 року у зв`язку з відсутністю за податковою адресою»; акту ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 12.06.2013 року № 1549/2206/37069382 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НТМ» (код ЄДРПОУ 37069382) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків , їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2012 року у зв`язку з відсутністю за податковою адресою».

Також встановлено завищення задекларованих ПП «Вега Плюс» показників податку на прибуток у зв`язку із …

Крім того, в ході проведеної перевірки податковим органом було встановлено завищення підприємством податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Альфаклас», ТОВ «БК Профбудінвест», ТОВ «НТМ», у зв`язку з не встановленням факту реального здійснення господарських операцій.

Встановлення зазначених порушень, допущених ПП «Вега Плюс», і стало підставою для визначення підприємству податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також визначення штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно часткового задоволення позовних вимог ПП «Вега Плюс», зважаючи на наступне:

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В свою чергу, п.138.2 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, у відповідності до пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Як вже зазначалось вище, в ході проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку щодо неправомірності віднесення позивачем сум витрат до складу валових та формування податкового кредиту.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок податкового органу щодо заниження ПП «Вега Плюс» податку на прибуток та податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Альфаклас», ТОВ «БК Пофбудінвест», ТОВ «НТМ».

Так, юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на віднесення витрат до складу валових, зменшення об`єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та бюджетне відшкодування сум ПДВ), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, для встановлення факту правомірності формування валових витрат та податкового кредиту підприємством, необхідно, в першу чергу, переконатись у наявності у товариства первинних документів, підтверджуючих здійснення господарських операцій та правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, а також фактичності придбання товарів або послуг, тобто, реальності відповідних господарських операцій.

Слід зазначити, що підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів, надання послуг продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до договору на виконання робіт щодо капітального будівництва та обладнання лабораторного комплексу за державні кошти № 30 від 27.05.11 ПП «Вега-Плюс» виконувало будівельні роботи на території військової частини НОМЕР_1 в м. Макарів-1 Київської області (арк.спр.150).

Для виконання своїх зобов`язань за цим договором ПП «Вега-Плюс» було укладено договір поставки №7/11 від 18.07.2011 року з ТОВ «Альфа Класс» (м. Харків), відповідно до якого останнє взяло зобов`язання поставити спеціальне обладнання Prototypa, виробництва Чеської республіки (арк.спр. 95). Також було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки обладнання № 7/11 від 18.07.2011 року (т. 1 а.с. 101-102).

У підтвердження виконання умов укладеного з ТОВ «Альфа Класс» договору ПП «Вега Плюс» були надані первинні документи, а саме: податкові накладні № 61 від 29.08.2011 року та № 23 від 21.12.2011 року на загальну суму ПДВ 226903,27 грн., видаткову накладну № РН-0000411 від 21.12.2011 року.

Відповідно до цього договору ПП «Вега-Плюс» перерахував на користь ТОВ «Альфа Класс» 1361419,6 грн., в т.ч. 226903,27 грн. податку на додану вартість.

Також, позивачем були надані акт приймання-передачі технологічного обладнання стрілкові-балістичного комплексу № 5 від 22.12.2011 року, згідно якого ПП «Вега Плюс» було передано вказане обладнання командиру військової частини НОМЕР_1 , та видаткова накладна № 5 від 22.12.2011 року, підписана між ПП «Вега Плюс» та військовою частиною НОМЕР_1 .

Акт містить всі необхідні відомості щодо найменування та характеристики обладнання, одиниці вимірювання та маси обладнання, містить підписи відповідальних осіб, їх прізвища, ім`я та по батькові.

Крім того, позивачем були надані сертифікат кінцевого користувача, відповідно до якого чітко вбачається, що ТОВ «Альфа Класс» імпортувало з Чеської Республіки обладнання фірми Prototypa-ZM спеціально для постачання його до військової частини НОМЕР_1 ; висновок Служби Безпеки України від 09.12.11, виданий ТОВ «АльфаКласс» про те, що система Prototypa не належить до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації та товарів подвійного користування; експертний висновок Харківської торгово-промислової палати від 27.09.2011 року про визначення коду товару згідно УКТЗЕД на замовлення ТОВ «Альфа Класс» по системі Prototypa; звіт про внутрішній фінансовий аудит військової частини НОМЕР_1 (т.1 а.с.139, 143-144, 169).

Зазначені документи, на думку колегії суддів у повній мірі підтверджують факт постачання товарів від ТОВ «Альфа Класс» до ПП «Вега Плюс», та подальшу передачу вказаного обладнання від ПП «Вега Плюс» військовій частині НОМЕР_1 .

В свою чергу, для виконання суміжних робіт ПП «Вега-Плюс» залучалися субпідрядники, зокрема, для виконання робіт з капітального будівництва з військовою частиною НОМЕР_1 .

Так, 17.08.2012 року ПП «Вега-Плюс» було укладено договір №8/1 з ТОВ «Будівельна компанія «Профбудінвест» на виготовлення металоконструкцій загорожі (т. 1 а.с. 44).

02.10.2012 року ПП «Вега-Плюс» було також укладено договір субпідряду з ТОВ «Новітні Технології Модернізації» (т. 1 а.с.72).

У підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем були надані наступні первинні документи: акти виконаних будівельних робіт, платіжні доручення та податкові накладні (т. 1 а.с. 46-71, 73-94).

Відповідно до умов укладених договорів, позивач сплатив ТОВ «Будівельна компанія «Профбудінвест» як субпідряднику 429298,8 грн., у т.ч. ПДВ 71549,8 грн., а ТОВ «Новітні Технології Модернізації» - 212253,6 грн., у т.ч. ПДВ 35375,6 грн.

Зазначені витрати підприємство врахувало у власному податковому обліку, як витрати та податковий кредит.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем первинні документи у повній мірі відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують фактичне надання переліченими вище контрагентами позивачу послуг та поставку товарів.

В свою чергу, як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку щодо завищення ПП «Вега Плюс» валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з дослідженням актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, зокрема, ТОВ «Альфа Класс», ТОВ «БК Пофбудінвест», ТОВ «Новітні Технології Модернізації».

Однак, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зазначені акти, не можуть бути покладені в основу висновку про нереальність операцій між позивачем та вказаними контрагентами, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом саме при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Крім того, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум постачальникам товару.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності віднесення позивачем витрат до складу валових та неправомірності формування податкового кредиту позивачем, податковий орган вказував на сумнівність виконання договірних зобов`язань контрагентами з позивачем, на нереальність самих оподаткованих господарських операцій.

Як встановлено в ході розгляду справи, в даному випадку, фактичне виконання контрагентами позивача укладених договорів підтверджується наданими первинними документами, які містять необхідну та достатню інформацію щодо господарських операцій, які здійснювались між вказаними контрагентами.

Слід зазначити, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

ДПІ не подано доказів того, що по спірним операціям між ПП «Вега Плюс» та його контрагентами у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В свою чергу, досліджені в ході судового розгляду справи докази свідчать про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами реально відбулися та тягнуть настання правових наслідків.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що податковий орган дійшов помилкового висновку щодо нереальності здійснюваних між ПП «Вега Плюс» та контрагентами, вказаними в акті перевірки, господарських операцій, та, відповідно, про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з цими контрагентами.

В свою чергу, судом першої інстанції також було визнано необґрунтованим висновок податкового органу щодо заниження ПП «Вега Плюс» доходу, який повинен враховуватися під час визнання об`єкту оподаткування за 4 квартал 2011 року на 72278 гривень, за 4 квартал 2012 року на 19631 гривень.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не було включено доходи від продажу, надання послуг генпідряду в розмірі 5 % ТОВ «Техносервіс».

Так, судом першої інстанції було встановлено, що зазначене заниження доходів утворилось внаслідок того, що підприємством проводився взаємозалік зустрічних вимог з субпідрядною організацією ТОВ «Техносервіс», якій позивач сплачував кошти за виконані субпідрядні роботи. ТОВ «Техносервіс» зобов`язано було сплатити на користь ПП «Вега-Плюс» 5% від послуг ведення ген підряду, на зазначену суму було проведено залік розрахунків, але суми, сплачені субпідрядником на користь позивача, не знайшли свого відображення у доходах, які повинні враховуватись для визнання об`єкту оподаткування.

Також судом першої інстанції було встановлено, що сума у 5% за послуги генпідряду - це не сума, яку повинен сплатити субпідрядник генпідряднику, а сума, яку залишає генпідрядник з коштів, отриманих від замовника, а решту 95% перераховує субпідряднику.

Матеріалами справи підтверджено, що у спірні податкові періоди 4 квартал 2011, 4 квартал 2012 року єдиним джерелом доходів позивача, які враховуються при визначенні об`єкту оподаткування є надходження від військової частини НОМЕР_1 за договором на капітальне будівництво. Всі ці надходження у повному обсязі позивачем показано у якості доходів, що підтверджено і Актом перевірки. При цьому, ніяких інших надходжень у ці періоди, у тому числі, від ТОВ «Техносервіс» не було.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у позивача відсутні підстави ставити у витрати 5% отриманих на послугах генпідряду, оскільки вони вже були обліковані у сумі всіх 100% надходжень від замовника як доходи.

Що одним порушенням, виявленим під час проведення перевірки було неправомірне, на думку податкового органу, віднесення ПП «Вега Плюс» до складу податкового кредиту суми ПДВ по операції з ТОВ «ОВК-Технологія».

Податковий орган посилався на те, що згідно бази «контрагент» за 2012 рік значиться розбіжність ПП «Вега Плюс» за жовтень 2012 року, а саме, постачальником ТОВ «ОВК-Технологія» не підтверджено податкові зобов`язання по ПДВ з вартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей в сумі 10200 грн., в т. ч. ПДВ 1700 грн.

В ході розгляду справи було встановлено, що у податковій звітності ТОВ «ОВК-Технологія» є технічна помилка в частині визначення індивідуального податкового номеру позивача.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2012 року ПП «Вега-Плюс» придбало у ТОВ «ОВК-Технологія» систему сигналізації «Страж» (т. 1 а.с. 110).

За вказаний товар підприємство сплатило постачальнику 10200 гривень, у тому числі ПДВ 1700 грн.

На виконання вказаної операції ТОВ «ОВК-Технологія» виписало позивачу податкову накладну №31 від 26.10.12 (т. 1 а.с. 111).

Зазначену суму позивач врахував у власному податковому кредиті, а постачальник у податкових зобов`язаннях.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «ОВК-Технологія» у своїй податковій звітності показав розшифрування податкових зобов`язань за рахунок ПП «Вега-Плюс», але помилився при написанні індивідуального податкового номеру позивача (т.1 а.с. 138).

Відповідно до ст. 198 ПК України підставою для включення сплачених сум до податкового кредиту відповідно є, зокрема, реальне проведення господарської операції, підтвердження проведення операції належними документами, контрагент на користь якому сплачено податку у ціни товару (послуги) є зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в даному випадку позивачем були дотримані вимоги Податкового кодексу України та правомірно віднесено суму сплаченого ТОВ «ОВК-Технологія» податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а тому помилкове зазначення постачальником податкового номеру платника податків у податковій декларації не може бути підставою для позбавлення позивача податкового кредиту.

В свою чергу, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні частини позовних вимог ПП «Вега Плюс» щодо скасування податкового повідомлення-рішення, згідно якого підприємству було визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму ,,,,,,,,,,,,,, грн..

Так, судом першої інстанції зазначено, що позивачем були завищені витрати, які повинні враховуватися для визнання об`єкту оподаткування у 2 кварталі 2011 року на 23948 гривень, у зв`язку з невірним заповненням податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року.

Так, у рядку « 04» податкової декларації з податку на прибуток підприємств ПП «Вега Плюс» зазначено загальну суму витрат, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування - 150348 гривень.

Позивач в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що зазначена сума 150348 гривень складається з витрат операційної діяльності (124803 грн.) та адміністративних витрат (25545 грн.).

В свою чергу, судом з`ясовано, що у Декларації за 2 квартал 2011 року сума 124803 підприємством позначена у рядку « 05» - витрати операційної діяльності, а сума 25545 гривень - у рядку « 05.1» - собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

Згідно наказу Державної податкової адміністрації України №114 від 28.02.11 Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, показник рядку « 04» є сумою показників рядків « 05» та « 06», рядок « 05.1» є складовою частиною рядка « 05».

Таким чином, позивач помилково визначив у рядку « 04» 150348 гривень як суму складання рядків « 05» та « 05.1», оскільки сума « 05.1» входить до показника у рядку « 05» (т. 2 а.с.203).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість визначення податковим органом ПП «Вега Плюс» податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 5508 грн.

Крім того, в ході розгляду справи було встановлено, що у порушення п.139.1.6 Податкового кодексу України позивачем було неправомірно включено до складу витрат, які повинні враховуватися під час визначення об`єкту оподаткування, суму сплаченого податку на прибуток.

Зазначене порушення призвело до недоїмки зі сплати податку на прибуток на суму 2445 грн., а тому визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток на вказану суму є правомірним.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В даному випадку Первомайською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.12.2013 року оскаржувалась саме в частині задоволених позовних вимог, а тому колегія суддів переглядає оскаржувану постанову в межах апеляційної скарги.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно часткового задоволення позовних вимог ПП «Вега Плюс», а саме: щодо визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ №00001292201 про визначення ПП «Вега-Плюс» грошового зобов`язання з податку на додану вартість повністю, та часткового скасування податкового повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ №00001282201, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток, на суму 388449 грн. основного зобов`язання та 29098,5 грн. штрафу.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.