Постанова

від 18.12.2013 по справі 808/8534/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року 14:30Справа № 808/8534/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Татаринова Д.В., суддів Артоуз О.О., Конишевої О.В., при секретарі судового засідання Корольові О.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ВФ Промсервіс» до Міністерства доходів і зборів України та Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ВФ Промсервіс» (далі - позивач, ПП «ВФ «Промсервіс») до Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач 1, Міндоходів України) та Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач 2, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), у якому позивач просить суд

- визнати протиправними дій Міндоходів України щодо відмови позивачу у прийняті податкових накладних № 1 від 16 жовтня 2013 року, № 2 від 18 жовтня 2013 року, № 3 від 22 жовтня 2013 року, № 7 від 22 жовтня 2013 року, № 8 від 22 жовтня 2013 року, № 7 від 06 серпня 2013 року;

- зобов'язати Міндоходів України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ПП «ВФ Промсервіс» № 1 від 16 жовтня 2013 року, № 2 від 18 жовтня 2013 року, № 3 від 22 жовтня 2013 року, № 7 від 22 жовтня 2013 року, № 8 від 22 жовтня 2013 року, № 7 від 06 серпня 2013 року;

- визнати протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо відмови ПП «ВФ Промсервіс» у прийняті податкових накладних № 1 від 16 жовтня 2013 року, № 2 від 18 жовтня 2013 року, № 3 від 22 жовтня 2013 року, № 7 від 22 жовтня 2013 року, № 8 від 22 жовтня 2013 року, № 7 від 06 серпня 2013 року;

- зобов'язати ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ПП «ВФ Промсервіс» № 1 від 16 жовтня 2013 року, № 2 від 18 жовтня 2013 року, № 3 від 22 жовтня 2013 року, № 7 від 22 жовтня 2013 року, № 8 від 22 жовтня 2013 року, № 7 від 06 серпня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у відповідності до вимог чинного податкового законодавства України, направлено для здійснення реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку до Міндоходів України для здійснення реєстрації податкові накладні:

№ 1 від 16 жовтня 2013 року, яка згідно з отриманою позивачем квитанцією №1 доставлена 30 жовтня 2013 року о 10:00:55;

№ 2 від 18 жовтня 2013 року, яка згідно з отриманими позивачем квитанціями №1 доставлена: 24 жовтня 2013 року о 16:17:57, 25 жовтня 2013 року о 10:38:11, 28 жовтня 2013 року о 10:43:53, 29 жовтня 2013 року об 11:00:31, 30 жовтня 2013 року о 10:02:30;

№ 3 від 22 жовтня 2013 року, яка згідно з отриманими позивачем квитанціями №1 доставлена: 24 жовтня 2013 року о 16:30:07, 25 жовтня 2013 року о 10:43:35, 28 жовтня 2013 року о 10:50:57, 29 жовтня 2013 року об 11:05:14, 30 жовтня 2013 року о 10:04:26;

№ 7 від 22 жовтня 2013 року, яка згідно з отриманими позивачем квитанціями №1 доставлена: 24 жовтня 2013 року о 16:35:00, 25 жовтня 2013 року об 11:21:42, 28 жовтня 2013 року об 11:00:23, 29 жовтня 2013 року об 11:07:27, 30 жовтня 2013 року о 10:06:53;

№ 8 від 22 жовтня 2013 року, яка згідно з отриманою позивачем квитанцією №1 доставлена 31 жовтня 2013 року о 13:36:54;

№ 7 від 06 серпня 2013 року, яка згідно з отриманими позивачем квитанціями №1 доставлена: 12 серпня 2013 року об 11:42:07, 13 серпня 2013 року о 15:08:50, 14 серпня 2013 року о 10:21:58, 15 серпня 2013 року о 10:47:34, 16 серпня 2013 року о 12:29:03, 19 серпня 2013 року о 12:42:17, 20 серпня 2013 року о 09:38:20, 21 серпня 2013 року о 10:17:29.

Проте зазначені податкові накладні не були прийняті відповідачем з причини виявлення помилки - місцезнаходження юридичної особи - продавця товарів (послуг), вказане у документі, не відповідає інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка додана до позовної заяви, його місцезнаходженням є 69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5, що також не заперечується самим відповідачем, у зв'язку з чим просить визнати дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкових накладних до реєстрації протиправними та зобов'язати відповідача зареєструвати отримані податкові накладні.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження без його участі. У заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У судове засідання призначене на 28.10.2013 з'явились представники відповідачів Жмурко Т.І. та Цесельський Д.С., проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях. А саме, пояснили, що відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, положень пунктів 7, 8 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року за № 1246, реєстрація податкових накладних відбувається в автоматичному режимі шляхом співставлення інформації з різних баз даних Державної податкової служби України, та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У зв'язку з виявленою у поданих до реєстрації податкових накладних помилки стосовно місцезнаходження позивача, у реєстрації таких накладних було відмовлено. Також представники відповідачів вважають, що права позивача, як продавця, що виписав податкові накладні, ніяким чином не порушені, оскільки реєстрація цих податкових накладних є його обов'язком, а не правом, у зв'язку з чим відсутні порушення прав або інтересів, відповідальність за невиконання цього обов'язку відсутня. Тобто відсутні порушення права або інтереси, що потребували б їх поновлення судом, у зв'язку з чим просять у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною 1 статті41 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами статей 41, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «ВФ Промсервіс» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 25 березня 2009 року та його місцезнаходженням є: 69096, Запорізька область, місто Запоріжжя, Ленінський район, вулиця Гребельна, будинок 5, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

24 березня 2010 року між ПП «ВФ Промсервіс» та Державною податковою інспекцією у Ленінському районі укладено договір № 591 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або електронних носіях, як оригіналу. Даний договір надає платнику податків можливість, а не зобов'язує його подавати до органу ДПС податкові документи в електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом.

На виконання вимог положень абзацу 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позивач неодноразово протягом серпня-жовтня 2013 року направляв для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних засобами електронного документообігу податкові накладні № 1 від 16 жовтня 2013 року, № 2 від 18 жовтня 2013 року, № 3 від 22 жовтня 2013 року, № 7 від 22 жовтня 2013 року, № 8 від 22 жовтня 2013 року, № 7 від 06 серпня 2013 року.

Однак, після надіслання зазначених вище податкових накладних, позивачу у відповідь надійшли електронні квитанції про неприйняття вищезазначених податкових накладних.

Згідно цих електронних квитанцій за № 1, копії яких наявні у матеріалах справи, Міндоходів України 30 жовтня 2013 року о 10:00:55, податкову накладну № 1 від 16 жовтня 2013 року не прийнято у зв'язку із виявленням помилки: місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі, не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З цієї ж підстави, Міндоходів України не прийнято і податкові накладні позивача:

№ 2 від 18 жовтня 2013 року, яка згідно з отриманими позивачем квитанціями №1 доставлена: 24 жовтня 2013 року о 16:17:57, 25 жовтня 2013 року о 10:38:11, 28 жовтня 2013 року о 10:43:53, 29 жовтня 2013 року об 11:00:31, 30 жовтня 2013 року о 10:02:30;

№ 3 від 22 жовтня 2013 року, яка згідно з отриманими позивачем квитанціями №1 доставлена: 24 жовтня 2013 року о 16:30:07, 25 жовтня 2013 року о 10:43:35, 28 жовтня 2013 року о 10:50:57, 29 жовтня 2013 року об 11:05:14, 30 жовтня 2013 року о 10:04:26;

№ 7 від 22 жовтня 2013 року, яка згідно з отриманими позивачем квитанціями №1 доставлена: 24 жовтня 2013 року о 16:35:00, 25 жовтня 2013 року об 11:21:42, 28 жовтня 2013 року об 11:00:23, 29 жовтня 2013 року об 11:07:27, 30 жовтня 2013 року о 10:06:53;

№ 8 від 22 жовтня 2013 року, яка згідно з отриманою позивачем квитанцією №1 доставлена 31 жовтня 2013 року о 13:36:54;

№ 7 від 06 серпня 2013 року, яка згідно з отриманими позивачем квитанціями №1 доставлена: 12 серпня 2013 року об 11:42:07, 13 серпня 2013 року о 15:08:50, 14 серпня 2013 року о 10:21:58, 15 серпня 2013 року о 10:47:34, 16 серпня 2013 року о 12:29:03, 19 серпня 2013 року о 12:42:17, 20 серпня 2013 року о 09:38:20, 21 серпня 2013 року о 10:17:29,

про що свідчать наявні у матеріалах справи копії електронних квитанцій за № 1.

Вважаючи дії відповідачів з відмови у прийнятті для реєстрації зазначених накладних протиправними, оскільки місцезнаходження позивача відповідало і відповідає адресі, зазначеній у податкових накладних, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 11 Підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

У зв'язку із наведеним слід зазначити, що механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29 грудня 2010 року (далі - Порядок).

Так, пунктом 8 Порядку визначено, що для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

У свою чергу, пунктом 9 Порядку встановлено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для неприйняття податкових накладних № 1 від 16 жовтня 2013 року, № 2 від 18 жовтня 2013 року, № 3 від 22 жовтня 2013 року, № 7 від 22 жовтня 2013 року, № 8 від 22 жовтня 2013 року, № 7 від 06 серпня 2013 року є помилка «місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

У відповідності до преамбули Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-IV від 15 травня 2003 року (далі - Закон № 755-IV), цим Законом врегульовані відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців.

Згідно частини 1 статті 1 Закону № 755-IV, єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно положень статті 16 Закону № 755-IV, єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Єдиний державний реєстр ведеться на електронних носіях відповідно до державних стандартів, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що складають інформаційний ресурс держави.

Технічні та програмні засоби ведення Єдиного державного реєстру повинні забезпечувати, зокрема: контроль за повнотою внесення записів до Єдиного державного реєстру; передачу відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України повідомлень та відомостей з реєстраційних карток при вчиненні реєстраційних дій, що передбачені цим Законом, у тому числі для постановки на облік, зняття з обліку юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; отримання даних у порядку взаємообміну інформацією відомчих реєстрів органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України; достовірність та повноту відомостей з реєстраційних карток; контроль за проведенням реєстраційних дій; оперативну видачу виписок та довідок з Єдиного державного реєстру, а також документальне відтворення процедур державної реєстрації.

У відповідності до положень статті 18 Закону № 755-IV встановлено статус відомостей Єдиного державного реєстру. Так, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно пункту 45.2. статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до пункту 68.1 статті 68 Податкового кодексу України орган державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації такої особи, державної реєстрації припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, внесення будь-яких інших записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повинен передати відповідному органу державної податкової служби повідомлення та відомості з реєстраційної картки про вчинення реєстраційних дій, передбачених законом.

У податкових накладних № 1 від 16 жовтня 2013 року, № 2 від 18 жовтня 2013 року, № 3 від 22 жовтня 2013 року, № 7 від 22 жовтня 2013 року, № 8 від 22 жовтня 2013 року, № 7 від 06 серпня 2013 року, виписаних продавцем ПП «ВФ Промсервіс», зазначене місцезнаходження продавця - 69096, Запорізька область, м. Запоріжжя, Ленінський район, вул. Гребельна, буд. 5.

Наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформований 30.10.2013 за № 17471776, свідчить про те, що Приватне підприємство «ВФ «Промсервіс» зареєстроване у якості юридичної особи 25.03.2009. Разом з цим, згідно цього Витягу, місцезнаходженням позивача є адреса: 69096, Запорізька область, місто Запоріжжя, Ленінський район, вулиця Гребельна, будинок 5. Така ж саме адреса зазначена і у Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи (серії А01 № 524439) ПП «ВФ «Промсервіс», копія якого міститься у матеріалах справи. Дані про реєстраційні дії щодо реєстрації зміни місцезнаходження позивача або відсутності позивача за місцем знаходження, або будь-які інші, які б свідчили про невідповідність місцезнаходження позивача, зазначеного у вказаних податкових накладних, інформації Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у Витягу відсутні. Отже інформація, зазначена у цьому Витягу, свідчить про те, що місцезнаходження ПП «ВФ «Промсервіс» не змінювалось з дати реєстрації юридичної особи.

Таким чином, місцезнаходження позивача (його податкова адреса), зазначена ним у податкових накладних № 1 від 16 жовтня 2013 року, № 2 від 18 жовтня 2013 року, № 3 від 22 жовтня 2013 року, № 7 від 22 жовтня 2013 року, № 8 від 22 жовтня 2013 року, № 7 від 06 серпня 2013 року, а також інформація про місцезнаходження ПП «ВФ «Промсервіс», внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повністю співпадають. З огляду на це, суд вважає, що висновки про наявність у вказаних податкових накладних помилки «місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документах, не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Відповідно до пункту 10 Порядку, датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі Державній податковій службі є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.

Податковим кодексом України визначено обов'язок з реєстрації накладних та не визначено можливих підстав для відмови у реєстрації податкової накладної в Реєстрі, натомість передбачено певні негативні наслідки для учасників господарських правовідносин у випадку невиконання такого обов'язку.

При цьому встановлення порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних нормами Податкового кодексу делеговано Кабінету Міністрів України.

Підстави для відмови в реєстрації визначено саме Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, проте ні Податковий кодекс України, ні вищезазначений Порядок, не визначають та не конкретизують помилок, виявлення яких унеможливлює реєстрацію податкової накладної.

З огляду на вищенаведений пункт 8 Порядку, суд доходить висновку, що органом, який має відповідати за відмову у реєстрації податкових накладних позивача, є Міндоходів України, до якого, згідно з пунктом 1 Порядку і здійснюється подання податкової накладної в електронній формі.

Указом Президента України № 141/2013 від 18 березня 2013 року визначено, що Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються. Затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України.

Згідно Положення про Міністерство доходів і зборів України, Міністерство доходів і зборів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд вважає, що орган, який відповідає за реєстрацію та відмову у реєстрації податкових накладних позивача, є Міністерство доходів і зборів України.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання дій Міністерства доходів і зборів України неправомірними та зобов'язання останнього зареєструвати податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. У задоволенні решти позовних вимог суд вважає необхідним відмовити, оскільки відповідач-1 не є органом, який здійснює ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, однак підлягають лише частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «ВФ «Промсервіс» задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо відмови Приватному підприємству «ВФ Промсервіс» у прийнятті до реєстрації податкової накладної № 1 від 16 жовтня 2013 року на суму 376 601,84 грн., в тому числі податок на додану вартість 62 766,97 грн.; № 2 від 18 жовтня 2013 року на суму 67 359,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 11 226,60 грн.; № 3 від 22 жовтня 2013 року на суму 712 674,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 118 779,00 грн.; № 7 від 22 жовтня 2013 року на суму 491 635,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 81 939,20 грн.; № 8 від 22 жовтня 2013 року на суму 48 115,88 грн., в тому числі податок на додану вартість 8 019,31 грн.; № 7 від 06 серпня 2013 року на суму 187 488,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 31 248,00 грн.

Зобов'язати Міністерство доходів і зборів України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 1 від 16 жовтня 2013 року на суму 376 601,84 грн., в тому числі податок на додану вартість 62 766,97 грн.; № 2 від 18 жовтня 2013 року на суму 67 359,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 11 226,60 грн.; № 3 від 22 жовтня 2013 року на суму 712 674,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 118 779,00 грн.; № 7 від 22 жовтня 2013 року на суму 491 635,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 81 939,20 грн.; № 8 від 22 жовтня 2013 року на суму 48 115,88 грн., в тому числі податок на додану вартість 8 019,31 грн.; № 7 від 06 серпня 2013 року на суму 187 488,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 31 248,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ВФ «Промсервіс» (код ЄДРПОУ 36448175) 34,41 (тридцять чотири гривні сорок одна копійка) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк (з дня отримання постанови), апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Д.В. Татаринов

Суддя О.О. Артоуз

Суддя О.В. Конишева