Постанова

від 27.12.2013 по справі 825/4507/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                       Справа №  825/4507/13-а ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          27 грудня 2013 року                                                                                м. Чернігів Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом державної екологічної інспекції у Чернігівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), - В С Т А Н О В И В: Державна екологічна інспекція у Чернігівській області звернулась до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес»                (далі – ТОВ «Прогрес») про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), саме: тимчасово заборонити (зупинити) виконання робіт, що пов'язані зі здійсненням викидів забруднюючих речовин до моменту виконання необхідних природоохоронних заходів (забезпечити отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів).   Відповідно до частини 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вжив всі належні заходи для повідомлення відповідача рекомендованим листом за адресою, вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, про відкриття скороченого провадження. Заперечень проти позову чи клопотань процесуального характеру від відповідача у встановлений ухвалою суду строк в канцелярію суду не надійшло. За таких обставин, суд на підставі статті 183-2 КАС України розглянув справу одноособово без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, підтверджені письмовими доказами, проаналізувавши положення чинного законодавства, суддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні  позову в порядку скороченого провадження, з огляду на наступне. Судом встановлено, що з 28.08.2013 по 29.08.2013 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, на підставі наказу від 22.08.2013 №905 та направлення №905 (а.с.9), проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ «Прогрес». За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 28.08.2013 №355/05, яким встановлено, порушення вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с.9-14). На підставі зазначеного акту був складений протокол від 29.08.2013 №001319 та постанова про накладення адміністративного стягнення від 30.08.2013 №488/05, які були виконанні відповідачем в повному обсязі (а.с.17-19). 29.08.2013 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області складено припис №355/05, з метою усунення виявлених порушень та недоліків природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки ТОВ «Прогрес» (а.с.15). 27.11.2013 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, на підставі  наказу від 20.11.2013 №1242 та направлення №1242 (а.с.20), проведена позапланова перевірка виконання припису від 29.08.2013 №355/05 ТОВ «Прогрес». За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 27.11.2013 №507/05, яким встановлено, що підприємством не виконано вимоги припису (а.с. 21-25). На підставі акту перевірки був складений протокол про адміністративне правопорушення від 27.11.2013 №001591 та постанова про накладення адміністративного стягнення від 28.11.2013 №678/05 (а.с.27,28). 27.11.2013 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області складено припис №507/05, з метою усунення виявлених порушень та недоліків природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки ТОВ «Прогрес». Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає, на наступне. Закон України від 05.03.1998 року №187/98-ВР «Про відходи» (далі – Закон №187/98-ВР) визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України. Відповідно до статті 1 Закону №187/98-ВР відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів; зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах. Стаття 17 Закону №187/98-ВР визначає обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами. Пункт «а» частини 1 статті 32 Закону №187/98-ВР передбачає, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється, зокрема, вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Частина 4 статті 33 Закону №187/98-ВР передбачає, що зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України від 25 червня 1991 року №1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі – Закон №1264-XII ). Статтею 55 Закону №1264-XII встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей. Статтею 10 Закону України від 16.10.1992 №2707-XII «Про атмосферне повітря» (далі - Закон №2707-XII) передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо. Статтею 11 Закону №2707-XII встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Відповідно до статті 12 Закону №2707-XII господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства. Відповідно до статті 20-2 Закону №1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин. Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, затвердженого Указом Президента України "Про Положення про Державну екологічну інспекцію України" від 13.04.2011 року № 454/2011 (далі - Положення). Згідно пункту 1 Положення державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Пунктом 4 Положення передбачено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами щодо, зокрема, дотримання вимог виданих дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; дотримання вимог виданих лімітів на утворення та розміщення відходів; складання і ведення реєстру об'єктів утворення відходів та реєстру місць видалення відходів; збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів; ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, дотримання правил і режиму експлуатації установок, виробництв з оброблення та утилізації відходів. Згідно підпункту 14 пункту 6 Положення Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції. Тобто, цією нормою визначено, що до компетенції позивача - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області віднесено прийняття рішень про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин. Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини 5 статті 4 Закону України від 05.04.2007 №877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (далі – Закон № 877-V) повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачений законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом. Якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа. Суд зауважує, що відповідно до частини 7 статті 7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом. Суд розглядає адміністративні справи щодо застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням (стаття 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України). Враховуючи усе вищевикладене в сукупності, проаналізувавши вищенаведені норми чинного законодавства та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач звертаючись до суду на підставі статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України не зазначає, якою саме правовою нормою законодавства України закріплено виключне право суду на застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом тимчасової заборони (зупинення) виконання робіт, що пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря,  утворенням  твердих побутових відходів. Натомість, як випливає з наведених вище норм Закону №1264-XII та Положення, такий обмежувальний захід як тимчасова заборона (зупинення) виконання робіт, що пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря,  утворенням  твердих побутових відходів може бути вжитий посадовими особами Державної екологічної інспекції у Чернігівській області. Таким чином, звернення позивача до суду на підставі статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованим, з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову. Керуючись статтями 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                                     П О С Т А Н О В И В: В задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції у Чернігівській області – відмовити повністю. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку є остаточною. Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому частинами 8-10 статті 183-2 та статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя:                                                                                                             В.В. Падій