Постанова

від 27.12.2013 по справі 826/18706/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2013 року № 826/18706/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комод на Лівобережній» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Комод на Лівобережній» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2013 року №0000442204 про сплату 1 950 885,00 грн. (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 00 копійок) зобов'язань з податку на прибуток підприємства та 526 065,00 грн. (п'ятсот двадцять шість тисяч шістдесят п'ять гривень 00 копійок) штрафних санкцій;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2013 року №0000452204 про сплату 1420003,00 грн. (один мільйон чотириста двадцять тисяч три гривні 00 копійок) зобов'язань з податку на додану вартість і 350500,00 грн. (триста п'ятдесят тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) штрафних санкцій;

Разом з тим, 20.12.2013р. через канцелярію суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій він просить: замість податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2013 року № 0000442204 та податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2013 року № 0000452204, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2013 року №0001332204 про сплату 1 950 885,00 грн. (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 00 копійок) зобов'язань з податку на прибуток підприємства та 263033,00 грн. (двісті шістдесят три тисячі тридцять три гривні 00 копійок) штрафних санкцій; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2013 року №0001342204 про сплату 1 263 122,00 грн. (один мільйон двісті шістдесят три тисячі сто двадцять дві гривні 00 копійок) зобов'язань з податку на додану вартість і 136 030,00 грн. (сто тридцять шість тисяч тридцять гривень 00 копійок) штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що спірні рішення винесені з грубим порушенням чинного законодавства, завдають шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, а відтак підлягають скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

24.12.2013р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем в період з 22.08.2013р. до 29.08.2013р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Комод на Лівобережній», код за ЄДРПОУ 33551208 з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток з ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» (код за ЄДРПОУ 34181587) за лютий-березень 2011 року, ТОВ «Спільне Інвестування» (код за ЄДРПОУ 34730512) за лютий-березень 2011 року, ПП «Ольвія-2003» (код за ЄДРПОУ 32312358) за квітень-травень 2011 року, ТОВ «Радіант-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 37145630) за березень 2011 року, ТОВ «Еко-Лайф» (код за ЄДРПОУ 35182106) за серпень, жовтень 2010 року, січень 2011 року, ТОВ «Медея- Груп» (код за ЄДРПОУ 34727892) за серпень, листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року, ТОВ «Промбудівельник Делюкс» (код за ЄДРПОУ 33055554) за січень 2011 року, ТОВ «Втормет-Центр» (код за ЄДРПОУ 35083033) за серпень-грудень 2010 року, ТОВ «Капітал Консалт» (код за ЄДРПОУ 33740671) за липень-жовтень 2010 року, ТОВ «Зеніт НВКП» (код за ЄДРПОУ 36425378) за червень, липень 2010 року (надалі разом - Контрагенти).

Перевірка здійснювалась на підставі наказу від 21.08.2013 року №153, виданого Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, Гайовим Дмитром Леонідовичем, головним державним ревізором - інспектором відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту.

За результатами перевірки складено акт №580/26-53-22-04-21/33551208 від 05.09.2012р.

Зокрема, виїзною позаплановою перевіркою встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді порушено:

- пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР та п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.2 та 201.6 ст. 201, Податкового кодексу України від 02.12.2010р., внаслідок чого занижено до сплати податок на додану вартість за червень 2010 року на суму 158407 грн., за липень 2010 року на суму 140705 грн., за серпень 2010 року на суму 156881 грн., за вересень 2010 року на суму 90951 грн., за жовтень 2010року на суму 57942 грн., за листопад 2010року на суму 161872 грн., за грудень 2010року на суму 233352 грн., за січень 2011 року на суму 372885 грн., за лютий 2011 року на суму 51850 грн., за березень 2011 року на суму 294270 грн.

- пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. за №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997р. за № 283/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями) та п.п.139.1.1, 139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового Кодексу України, зокрема, завищено валові витрати що призвело до заниження до сплати податку на прибуток на загальну суму 2117212 грн., в т.ч. за півріччя 2010 року на суму 166 327 грн., 3 квартали 2010 року на суму 485 671 грн., рік 2010 року на суму 566 458 грн., 1 квартал 2011 року на суму 898 756 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 23 вересня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №000442204 про сплату 1 950 885,00 грн. (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 00 копійок) зобов'язань з податку на прибуток підприємства та 526 065,00 грн. (п'ятсот двадцять шість тисяч шістдесят п'ять гривень 00 копійок) штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення №0000452204 про сплату 1420003,00 грн. (один мільйон чотириста двадцять тисяч три гривні 00 копійок) зобов'язань з податку на додану вартість і 350500,00 грн. (триста п'ятдесят тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) штрафних санкцій.

Позивач не погоджуючись з вищезгаданими податковими повідомленнями - рішеннями подав 04 жовтня 2013 року первинну Скаргу від 04 жовтня № 361/1 до Головного управлянні Міндоходів у м. Києві на податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2013 року № 0000442204 та податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2013 року № 0000452204.

За результатами розгляду Скарги позивача, Головне управлянні Міндоходів у м. Києві Рішенням про розгляд первинної скарги: скасувало податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23 вересня 2013 року №0000442204 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині застосованих штрафних (фінансових) санкції в розмірі 263 031,75 грн., а в іншій частині залишено без змін;

скасувало податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23 вересня 2013 року №0000452204 щодо збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в частині визначення основного платежу в розмірі 156 881,00 грн. та в частині застосованих штрафних (фінансових) санкції в розмірі 214 469,75 грн., а в іншій частині залишено без змін.

Проте, Рішення про розгляд первинної скарги позивачем отримано лише 03 грудня 2013 року, в той час як за захистом порушених прав до Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся 26.11.2013р.

Разом з тим, на підставі Рішення про розгляд первинної скарги відповідачем 17 грудня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001332204 про сплату 1 950 885,00 грн. (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 00 копійок) зобов'язань з податку на прибуток підприємства та 263033,00 грн. (двісті шістдесят три тисячі тридцять три гривні 00 копійок) штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення №0001342204 про сплату 1 263 122,00 грн. (один мільйон двісті шістдесят три тисячі сто двадцять дві гривні 00 копійок) зобов'язань з податку на додану вартість і 136 030,00 грн. (сто тридцять шість тисяч тридцять гривень 00 копійок) штрафних санкцій.

Відповідно до п. 60.1. ст. 60 ПКУ, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: - сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; - контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; - контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; - рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; - рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно п. 60.2. ст. 60 ПКУ, у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Як встановлено п. 60.3. ст. 60 ПКУ, у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Виходячи із системного аналізу норм чинного податкового законодавства України, податкові повідомлення - рішення № 0000442204, № 0000452204 від 23 вересня 2013 року вважаються відкликаними.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкових повідомлень - рішень від 17 грудня 2013 року №0001332204, №0001342204, суд виходив із наступного.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські правовідносини з наступними контрагентами: ПП «ІК «Декаролайн» (згідно договору №501 від 30.01.11 року про надання рекламних послуг); ТОВ «Втормет-Центр» (згідно договору №03007/2 від 30.07.10 року про надання послуг з профілактичного обслуговування технічних систем будівлі Замовника); ТОВ «Спільне Інвестування» (договір №501 від 31.01.11 року про надання послуг з комплексного генерального прибирання (клінінгу) приміщень Замовника); ТОВ «Радіант-Сервіс» (договір №2284 від 28.02.11 року про надання рекламних послуг); ТОВ «Капітал Консалт» (договір № К-10081 від 30.07.10 року про надання послуг); ТОВ «Промбудівельник Делюкс» (договір № 03011 від 03.01.11 року про надання послуг); ТОВ «Еко-Лайф» (договір №12311 від 31.12.10 року та договір №К-4/08 від 02.08.2010 року про надання послуг); ТОВ «Медея- Груп» (згідно договорів №3/1110 від 30.11.10 року, №3/1110-1 від 22.10.2010, №2/1110 від 22.10.2010 року, №1/1110 від 22.10.2010 року про надання рекламних послуг); ПП «Ольвія-2003» (згідно договору №03311 від 31.03.11 року про надання рекламних послуг); ТОВ «Зеніт НВКП» укладено договір №В 100610/01-ДМР від 10.06.10 року про надання послуг.

Як слідує зі змісту акту перевірки, відповідачем встановлено, що господарські взаємовідносини позивача та його контрагента ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн», які ґрунтувалися на Договорі про надання рекламних послуг №501 від 31.01.2011р. та Додатках до нього у період лютий-березень 2011 року не могли бути фактично виконані. Проте, в ході судового розгляду справи підтверджено, що позивачем при проведенні перевірки було надано підтверджуючі первинні бухгалтерські документи та фотозвіти, що свідчили про реальність отримання позивачем рекламних послуг від ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» у лютому-березні 2011р., проте не були взяти до уваги перевіряючими.

Разом з тим встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2013р. по справі №2а-17912/12/2670 за позовом ТОВ «Комод на Лівобережній» до ДПІ у Дніпровському р-ні. м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2012 №00001382653 було встановлено реальність господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн», які випливали з Договору про надання рекламних послуг №501 від 31.01.2011р. та Додатків до нього.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2013р. залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, враховуючи наявність судового рішення, що набрало законної сили, та яке містить доведені факти реальності та законності договірних взаємовідносин між позивачем та ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн», припущення відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства в ході виконання договірних зобов'язань з ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» є такими, що не відповідають дійсності.

Як слідує зі змісту акту перевірки, відповідач прийшов до висновку про те, що взаємовідносин позивача та ТОВ «Спільне Інвестування» у лютому-березні 2011 року, ТОВ «Радіант-Сервіс» у березні 2011 року, ТОВ «Еко-Лайф» у серпні, жовтні 2010 року, січні 2011 року, ТОВ «Медея-Груп» у серпні, листопаді, грудні 2010 року та січні 2011 року, ТОВ «Промбудівельник Делюкс» у січні 2011 року, ТОВ «Втормет-Центр» у серпні-грудні 2010 року, ТОВ «Капітал Консалт» у липні-жовтні 2010 року, ТОВ «Зеніт НВКП» за червень, липень 2010 року з приводу того, що зазначені господарські взаємовідносини не мали ознак реальності.

Проте, суд не приймає до уваги такі твердження податкового органу, так як вони не знайшли свого документального підтвердження.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України (суть цих норм зводиться до того, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства України, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, і т.д.).

Згідно із ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до положень цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. До таких правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

В той час як відповідачем ні в ході здійснення перевірки, ні в ході судового розгляду справи не надано підтвердження того, що в судовому порядку було визнано укладені між позивачем та його контрагентами господарські договори недійсними (фіктивними), та того, що умови таких правочинів суперечать вимогам національного законодавства.

Разом з тим, посилання в акті перевірки, як на підставу висновків про порушення, на акти інших податкових органів не можуть слугувати доказами, оскільки дані акти не є не спростовують здійснення фінансово-господарських відносин між позивачем і його контрагентами та правове значення складених за такими операціями первинних документів, які були оформлені згідно вимог чинного законодавства.

Водночас суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність достатніх ресурсів для провадження контрагентами позивача господарської діяльності, оскільки є необґрунтованими, позаяк не підтвердженні належними доказами, а ґрунтуються виключно на припущеннях.

При цьому транзитні акти інших податкових органів або службові записки підрозділів податкової міліції, які містять суб'єктивні висновки непідтверджені відповідними доказами, не є належними доказами цим фактам.

Так, договірні зобов'язання між позивачем та його були повністю виконані сторонами в межах, визначених чинним законодавством України, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Жодних претензій одна до одної щодо виконання договірних зобов'язань сторони не мали.

Статтею 6 Господарського Кодексу України встановлено принцип свободи підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Водночас, жодним нормативним актом не встановлено, яка саме кількість матеріальних та трудових ресурсів, основних засобів та складських приміщень потрібна для здійснення господарської діяльності в сфері посередництва в торгівлі або для надання посередницьких чи рекламних послуг, консультацій та ін. Види господарської діяльності, які здійснюються контрагентами, не підлягають ліцензуванню, а діючим в Україні законодавством не встановлено спеціальних вимог щодо умов здійснення не ліцензованої господарської діяльності.

Крім того, посилання відповідача на відсутність контрагентів за своїм місцезнаходженням також не може братися до уваги, оскільки не впливає на порядок відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій, не спростовують можливість здійснення господарських операцій у попередніх періодах та не спростовує правове значення виданих за такими операціями первинних документів.

Інших аргументованих заперечень та доказів відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами у періоді, що перевірявся, відповідачем у своєму акті перевірки не зазначено.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про відсутність порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.4.1. Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6. 1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу).

Згідно п. 7.4.5. Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Згідно п. 201.1. ст. 201. Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно п. 201.2. ст. 201. Податкового кодексу України від 02.12.2010р №2755-УІ зі змінами та доповненнями «Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику».

Як встановлено п. 201.6. ст. 201. Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 7.2.3. Закону №168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.2.6. Закону №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2, пп 5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. за №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997р. за № 283/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача усіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами та оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства.

Згідно п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є: організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності спірних рішень.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 11, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2013 року №0001332204 про сплату 1 950 885,00 грн. (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 00 копійок) зобов'язань з податку на прибуток підприємства та 263033,00 грн. (двісті шістдесят три тисячі тридцять три гривні 00 копійок) штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2013 року №0001342204 про сплату 1 263 122,00 грн. (один мільйон двісті шістдесят три тисячі сто двадцять дві гривні 00 копійок) зобов'язань з податку на додану вартість і 136 030,00 грн. (сто тридцять шість тисяч тридцять гривень 00 копійок) штрафних санкцій.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 4588, 00грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комод на Лівобережній» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур