Ухвала

від 26.03.2014 по справі 826/18706/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18706/13-а(у 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

26 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комод на Лівобережній" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» за лютий-березень 2011 року, ТОВ «Спільне Інвестування» за лютий-березень 2011 року, ПП «Ольвія-2003» за квітень-травень 2011 року, ТОВ «Радіант-Сервіс» за березень 2011 року, ТОВ «Еко-Лайф» за серпень, жовтень 2010 року, січень 2011 року, ТОВ «Медея- Груп» за серпень, листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року, ТОВ «Промбудівельник Делюкс» за січень 2011 року, ТОВ «Втормет-Центр» за серпень-грудень 2010 року, ТОВ «Капітал Консалт» за липень-жовтень 2010 року, ТОВ «Зеніт НВКП» за червень, липень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 580/26-53-22-04-21/33551208 від 05.09.2012 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР та п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено до сплати податок на додану вартість за червень 2010 року на суму 158407 грн., за липень 2010 року на суму 140705 грн., за серпень 2010 року на суму 156881 грн., за вересень 2010 року на суму 90951 грн., за жовтень 2010 року на суму 57942 грн., за листопад 2010 року на суму 161872 грн., за грудень 2010року на суму 233352 грн., за січень 2011 року на суму 372885 грн., за лютий 2011 року на суму 51850 грн., за березень 2011 року на суму 294270 грн. Також встановлено порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР та п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено валові витрати, що призвело до заниження до сплати податку на прибуток на загальну суму 2117212 грн.

На підставі акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000442204 від 23.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на загальну суму 2 476 950 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000452204 від 23.09.2012 року, яким позивач збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 1 770 503 грн.

За наслідком адміністративного оскарження, Головне управління Міндоходів у м. Києві винесло нове податкове повідомлення-рішення № 0001332204 від 17.12.2013 року про сплату зобов'язань з податку на прибуток підприємства в сумі 1 950 885 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 263 033, та податкове повідомлення-рішення № 0001342204 від 17.12.2013 року про сплату зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1 263 122 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 136 030 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав господарські правовідносини з ПП «ІК «Декаролайн» (згідно з договором №501 від 30.01.2011 року про надання рекламних послуг); ТОВ «Втормет-Центр» (згідно з договором №03007/2 від 30.07.2010 року про надання послуг з профілактичного обслуговування технічних систем будівлі замовника); ТОВ «Спільне Інвестування» (згідно з договором №501 від 31.01.2011 року про надання послуг з комплексного генерального прибирання (клінінгу) приміщень замовника); ТОВ «Радіант-Сервіс» (згідно з договором №2284 від 28.02.2011 року про надання рекламних послуг); ТОВ «Капітал Консалт» (згідно з договором № К-10081 від 30.07.2010 року про надання послуг); ТОВ «Промбудівельник Делюкс» (згідно з договором № 03011 від 03.01.2011 року про надання послуг); ТОВ «Еко-Лайф» (згідно з договором №12311 від 31.12.2010 року та договором №К-4/08 від 02.08.2010 року про надання послуг); ТОВ «Медея- Груп» (згідно з договорами №3/1110 від 30.11.2010 року, №3/1110-1 від 22.10.2010 року, №2/1110 від 22.10.2010 року, №1/1110 від 22.10.2010 року про надання рекламних послуг); ПП «Ольвія-2003» (згідно з договором №03311 від 31.03.2011 року про надання рекламних послуг); ТОВ «Зеніт НВКП» (згідно з договором №В 100610/01-ДМР від 10.06.2010 року про надання послуг).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних . Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами та оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства .

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номери.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, які на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 31.03.2013 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.