Постанова

від 07.11.2013 по справі 813/4973/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року 15 год. 47 хв. м. Львів № 813/4973/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Кедик М.В., секретар судового засідання Харів М.Ю., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/4973/13-а за адміністративним

позовом приватного підприємства «Євробуд Галич», представник - не прибув до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Задорожний І.В. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2013 року № 0000152200 та № 0000162200

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне підприємство «Євробуд Галич» (далі - ПП «Євробуд Галич») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень від 21.02.2013 року № 0000152200 та № 0000162200.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 04.02.2013 року № 106/2200/35501075 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Євробуд Галич» (податковий номер 35501075) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Волі», ПП «Екоенергобуд», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Віктор і Ко» (далі - Акт перевірки). На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 21.02.2013 року № 0000152200 та № 0000162200, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 153868,75 грн (у тому числі за основним платежем - 123719,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 30149,75 грн) та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємства в сумі 190062,50 грн (у тому числі за основним платежем - 152050,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 38012,50 грн).

З висновками викладеними у Акті перевірки ДПІ у Жовківському районі про фіктивність господарських операцій ПП «Євробуд Галич» з ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Волі», ПП «Екоенергобуд», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Віктор і Ко» позивач не погоджується. В обгрунтування позовних вимог вказує на те, що під час перевірки контролюючий орган не надав належної правової оцінки усім обставинам та наданим первинним документам за наслідками господарських операцій з названими вище контрагентами щодо виконання будівельних робіт та придбання товарно-матеріальних цінностей, відтак прийшов до помилкових і необґрунтованих висновків про заниження податку на прибуток та сум податку на додану вартість та завищення податкового кредиту по безтоварних операціях.

На підставі ст. 55 КАС України суд замінив первісного відповідача, державну податкову інспекцію у Жовківському районі Львівської області ДПС, на його правонаступника - державну податкову інспекцію у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Жовківському районі).

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву у якій просив суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що в ході проведення перевірки позивача було використано як надані підприємством первинні документи, так і акти документальних перевірок його контрагентів, а також інформацію, надану правоохоронними органами щодо розслідування кримінальних справ за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 КК України, відносно посадових осіб контрагентів позивача. Перевіркою встановлено віднесення ПП «Євробуд Галич» до складу валових витрат (код рядка 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств) витрати по взаєморозрахунках з підприємствами «Львівкомфортгруп-К», ПП «Воллі», ТзОВ «Віктор і Ко», ПП «Екоенергобуд», ТзОВ «Екопласт-Львів», якими порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочинів, що приймають участь у безтоварних операціях, дії яких суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок спрямований на заволодіння майном держави. Всі операції з купівлі-продажу між цими підприємствами та їх покупцями спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат підприємства. Також перевіркою встановлено віднесення ПП «Євробуд Галич» до складу податкового кредиту (код рядка 10.1 декларації з податку на додану вартість) суму ПДВ по взаєморозрахунках з вищезазначеними підприємствами. Вказав, що ПП «Євробуд Галич» не надано належно оформлених достовірних первинних документів. Всі акти виконаних робіт та накладні, які представлено до перевірки, виконано з порушенням вимог закону. Посадовими особами ПП «Євробуд Галич» не представлено жодних документів, які свідчать про збільшення активів підприємства та отримання економічної вигоди від здійснених операцій. Враховуючи вищезазначене висновки податкового органу є обґрунтованими, а тому підстав для задоволення позову немає.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

На підставі направлення від 22.01.2013 № 224/2200 виданого ДПІ у Жовківському районі Львівської області ДПС, а також наказу ДПІ у Жовківському районі Львівської області ДПС від 21.01.2013 року № 27, ДПІ у Жовківському р-ні 22.01.2013 року по 28.01.2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка, за результатами якої складено акт № 106/2200/35501075 від 04.02.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Євробуд Галич» (податковий номер 35501075) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Волі», ПП «Еконергобуд», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Віктор і Ко» (далі - Акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями, в редакції Закону від 22.07.1997 року № 283/97-ВР), занижено податок на прибуток по взаєморозрахунках з вищезазначеними контрагентами в сумі 152050,00 грн, в т.ч. 1 кв. 2010 року на суму 8616,00 грн, 2 кв. 2010 року на суму 48414,00 грн, 3 кв. 2010 року на суму 32766,00 грн, 4 кв. 2010 року на суму 62254,00 грн;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України в редакції від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит по безтоварних операціях всього на суму 120595,00 грн, у тому числі за березень 2010 року в сумі 6893,00 грн, за червень 2010 року в сумі 24191,00 грн, за липень 2010 року 39718,00 грн, за жовтень 2010 року в сумі 22861,00 грн, за грудень 2010 року в сумі 26942,00 грн, за квітень 2011 року в сумі 3124,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, внаслідок чого занижено сумуподатку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в сумі 3124,00 грн, у т.ч. за квітень 2011 року в сумі 3124,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено відсутність реальної можливості поставки товарів (робіт, послуг) ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Волі», ПП «Еконергобуд», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Віктор і Ко» від контрагентів - постачальників, а саме відсутність матеріальних, виробничих та трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування, відсутність за місцем знаходження, реєстрації на підставних осіб, підписання документів невстановленими особами тощо, та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Проведеною перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» показників за період з 01.03.2010 по 30.06.2011 встановлено, що «ПП «Євробуд Галич» здійснювало операції з отримання послуг по будівельних роботах (підрядні роботи по капітальному ремонту приміщень у м. Львові).

Перевіркою відображеного показника на підставі документів по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», декларацій з податку на прибуток, накладних, угод встановлено завищення задекларованих ПП «Євробуд Галич» показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11 в сумі 608201 грн, у т.ч. 1 квартал 2010 в сумі 34 463 грн, 2 квартал 2010 року в сумі 193 658 грн, 3 квартал 2010 року в сумі 131065 грн, 4 квартал 2010 року в сумі 249 015 грн.

У ході перевірки встановлено віднесення ПП «Євробуд Галич» до складу валових витрат та податкового кредиту (код рядка 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств) витрати по взаєморозрахунках з підприємствами, якими порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочинів, які приймають участь у безтоварних операціях, дії яких суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, всі операції з купівлі-продажу яких є нікчемними та «безтоварними» і спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат підприємства, а саме: «Євробуд Галич» віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню ТМЦ від: ПП «Львівкомфортгруп-К» в сумі 34463,00 грн, в т.ч. 1 кв. 2010 року в сумі 34463,00 грн; ПП «Екопласт-Львів» в сумі 172977,00 грн, в т.ч. 2 кв. 2010 року в сумі 120250 грн, 3 кв. 2010 року в сумі 52727,00 грн; ПП «Екоенергобуд» в сумі 249015 грн, в т.ч. 4 кв. 2010 року в сумі 249015 грн; ТзОВ «Віктор і Ко» в сумі 151746 грн в т.ч. 2 кв. 2010 року в сумі 73408 грн, 3 кв. 2010 року в сумі 78338 грн.

Також у ході перевірки встановлено віднесення ПП «Євробуд Галич» до складу податкового кредиту (код рядка 10.1 декларації з податку на додану вартість) суму ПДВ по взаєморозрахунках з підприємствами, які приймають участь у безтоварних операціях, дії яких суперечать моральним засадам суспільства а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, всі операції з купівлі-продажу яких є «безтоварними» і спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат підприємства, а саме: ПП «Євробуд Галич» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбанню ТМЦ та послуг від: ПП «Львівкомфортгруп-К» за березень 2010 року в 6892,68 грн; ТзОВ «Віктор і Ко» за червень-липень 2010 року в сумі 30349,27 грн; ПП «Екоенергобуд»за жовтень-грудень 2010 року в сумі 49803 грн; ТзОВ «Екопласт-Львів» за червень-липень 2010 року в сумі 33549 грн; ПП «Воллі» за квітень 2011 року в сумі 3124,43 грн.

Перевіркою встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в сумі 3124, у т.ч. за квітень 2011 року в сумі 3124,00 грн.

При перевірці використано матеріали перевірок підприємств-постачальників: «Львівкомфортгруп-К» (код ЄДРПОУ 35383018), акт перевірки від 16.02.2011 р. №115/23- 209/35383018 за період з 10.09.2007 по 30.09.2010 року; ТзОВ «Віктор і Ко» (ЄДРПОУ 20799703), акт від 30.12.2010 № 3282/23-2/20799703 за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року; ПП «Екоенергобуд» (ЄДРПОУ 35009599), акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 11.06.2012 року № 508/2204/35009599 ПП «Екоенергобуд» податковий номер 35009599 щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів їх реальності та повноти відображення в обліку за липень - серпень, жовтень 2010; ТзОВ «Екопласт-Львів» (ЄДРПОУ 33196220), акт від 3315/23-2/33196220 від 30.12.2010.

21.02.2013 року на підставі акта перевірки ДПІ у Жовківському р-ні прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000152200 та № 0000162200 від 21.02.2013 року, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 153868,75 грн (у тому числі за основним платежем - 123719,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 30149,75 грн) та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємства в сумі 190062,50 грн (у тому числі за основним платежем - 152050,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 38012,50 грн).

04.03.2013 року позивачем було оскаржено податкові повідомлення - рішення ДПІ у Жовківському районі від 21.02.2013 року № 0000152200 та № 0000162200 до Державної податкової служби у Львівській області. Рішенням ДПС у Львівській області № 6814/10/10-2005/472 від 18.04.13 року, прийнятим за розглядом первинної скарги, було залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовківському районі Львівської ДПС, а скаргу позивача - без задоволення.

29.04.2013 року позивачем було оскаржено рішення ДПС у Львівській області та повторно податкові повідомлення рішення до Міністерства доходів та зборів України. Проте, дану скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення ДПІ у Жовківському районі від 21 лютого 2013 року № 0000152200 та № 0000162200 та рішення ДПС у Львівській області № 5314/10/10-2005/472 від 18.04.13 року - без змін.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про застосування амністії в Україні» № 392/96-ВР від 01.10.1996 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Цивільним Кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Стаття 19 Конституції України зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Порядок нарахування, декларування та сплати податку на прибуток, до набрання чинності Податковим кодексом України, регулював Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України № 334/94-ВР).

Об'єктом оподаткування, відповідно до п. 3.1 ст. 3 цього Закону, є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї ж статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. Також чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов'язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Згідно ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 цього ж Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ст. 626 цього ж Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 цього ж Кодексу, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.ст. 658, 662 цього ж Кодексу, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього є Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 цього є Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Отже, з огляду на зміст доводів податкового органу про підстави прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в предмет доказування в даній справі входить встановлення реальності господарської операції між ПП «Євробуд Галич» та його постачальниками ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Волі», ПП «Еконергобуд», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Віктор і Ко». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача на предмет правомірності віднесення ним на валові витрати вартості замовлених підрядних робіт та придбаних товарів.

Як вбачається з матеріалів справи між ПП «Євробуд Галич» та контрагентами ТзОВ «Віктор і Ко», ПП «Екоенергобуд», ПП «Воллі» укладено договори на виконання підрядних робіт, а саме: договір № 01/06/10 від 17.06.2010 року, договір № 09/10/10 від 01.10.2010 року, договір № 10/10/10 від 01.10.2010 року, договір № 01/04/11 від 01.04.2011 року та укладено усні договори на поставку товарно-матеріальних цінностей з контрагентами ПП Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Екопласт-Львів», що підтверджує накладна № 10 від 02.03.2010 року, видаткова накладна № РН-000017 від 19.06.2010 року та видаткова накладна № РН-000043 від 05.07.2010 року.

Згідно із зазначеними договорами підряду проводились наступні роботи: по договору № 01/06/10 - реконструкція приміщення на проспекті Свободи, 29 у м. Львові; по договору № 09/10/10 - капітальний ремонт приміщень по вулиці Бузковій, 2 в м. Львові; по договору № 10/10/10 - капітальний ремонт приміщень на проспекті Свободи, 29 у м. Львові; по договору № 01/04/11 - капітальний ремонт підвалу та сходової клітки на проспекті Свободи, 29 у м. Львові.

Окрім вищезазначених договорів, позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надано суду копії: додатку до договору № 01/06/10 від 17.06.2010 р. договірна ціна з підрядником ТзОВ «Віктор і Ко», акту №02/10 від 30.06.2010 р. приймання виконання будівельних робіт за червень 2010 р. від підрядника ТзОВ «Віктор і Ко», податкової накладної № 0412 від 30.06.2010 р. від ТзОВ «Віктор і Ко», акту № 0389 від 31.07.2010 р. приймання виконання будівельних робіт за липень 2010 р. від підрядника ТзОВ «Віктор і Ко», податкової накладної № 0951 від 31.07.2010 р. від ТзОВ «Віктор і Ко», додатку до договору № 09/10/10 від 01.10.2010 р. договірна ціна з підрядником ПП «Екоенергобуд», акту № 18/10 від 29.10.2010 р. приймання виконання будівельних робіт за жовтень 2010 р. від підрядника ПП «Екоенергобуд», податкової накладної № 1029000216 від 29.10.10 р. від ПП «Екоенергобуд», додатку до договору № 10/10/10 від 01.10.2010 р. Договірна ціна з Підрядником ПП «Екоенергобуд», акту № 17/10 від 31.10.2010 р. приймання виконання будівельних робіт за жовтень 2010 р. від підрядника ПП «Екоенергобуд», податкової накладної № 1029000217 від 29.10.2010 р. від ПП «Екоенергобуд», звіту за формою М-29 від виконавця робіт ПП «Екоенергобуд», акту № 1 від 29.04.2011 р. приймання виконання будівельних робіт за квітень 2011 р. від підрядника ПП «Воллі», податкової накладної № 47 від 29.04.2011 р. від ПП «Воллі», накладної № 10 від 02.03.2010 р. від ПП «Львівкомфортгруп-К», податкової накладної № 1331 від 02.03.2010 р. від ПП «Львівкомфортгруп-К», видаткової накладної № РН-000017 від 19.06.2010 р. від ТзОВ «Екопласт-Львів», податкової накладної № 0901 від 19.06.2010 р. від ТзОВ «Екопласт-Львів», видаткової накладної № РН-000043 від 05.07.2010 р. від ТзОВ «Екопласт-Львів», податкової накладної № 1363 від 05.07.2010 р. від ТзОВ «Екопласт-Львів», банківських виписок від 30.03.2010 р.; 23.04.2010 р.; 17.05.2010 р.; 22.06.2010 р.; 08.07.2010 р.; 13.07.2010 р.; 20.07.2010 р.; 28.07.2010 р.; 05.08.2010 р.; 11.08.2010 р.; 30.08.2010 р.; 08.09.2010 р.; 5.09.2010 р.; 04.10.2010 р.; 09.12.2010 р.; 10.12.2010 р.; 13.12.2010 р.; 14.12.2010 р.; 29.12.2010 р.; 10.01.2011 р.; 30.05.2011 р.

Також позивачем подано документи щодо замовників позивача, а саме копії: договору № 25/12 від 25.12.2009 р. між ТзОВ «Олександра» та ПП «Євробуд Галич», додатку до договору № 25/12 від 25.12.2009 р. договірна ціна з замовником ТзОВ «Олександра», акту № 01/10 від 31.03.2010 р. приймання виконання будівельних робіт за березень 2010 р., звіту про витрати основних матеріалів у будівництві форми М-29 за березень 2010 р., акту № 03/06-10 від 30.06.2010 р. приймання виконання будівельних робіт за червень 2010 р. із замовником ТзОВ «Олександра», звіту про витрати основних матеріалів у будівництві форми М-29 за червень 2010 р., акту № 03/11 від 20.03.2010 р. приймання виконання будівельних робіт за березень 2010 р., локальних кошторисів, договору № 01/10 від 17.06.2010 р., акту № 03/10 від 30.06.2010р. приймання виконання будівельних робіт за червень 2010 р. із замовником ТзОВ «Метро-Медіа», акту № 05/10 від 30.09.2010 р. приймання виконання будівельних робіт за вересень 2010 р. із замовником ТзОВ «Метро-Медіа», акту № 08/10 від 07.12.2010 р. приймання виконання будівельних робіт за грудень 2010 р. із замовником ТзОВ «Метро-Медіа», відомості ресурсів до локального кошторису 2-1-1, акту № 04/10 від 31.07.2010 р. приймання виконання будівельних робіт за липень 2010 р. із замовником ТзОВ «Метро-Медіа», звіту про витрати будівельних матеріалів форми № М 29 за липень 2010 р., акту № 06/10 від 29.10.2010 р. приймання виконання будівельних робіт за жовтень 2010 р. із замовником ТзОВ «Метро-Медіа», звіту про витрати будівельних матеріалів форми № М29 за вересень 2010 р., акту № 07/10 від 30.12.2010р. приймання виконання будівельних робіт за грудень 2010 р. із замовником ТзОВ «Метро-Медіа, звіту про витрати будівельних матеріалів форми № М 29 за грудень 2010 р., акту № 04/11 від 29.04.2011 р. приймання виконання будівельних робіт за квітень 2011 р. із замовником ТзОВ «Метро-Медіа», акту № 06/11 від 30.06.2011р. приймання виконання будівельних робіт за червень 2011 р. із замовником ТзОВ «Метро-Медіа», податкових накладних виданих ПП «Євробуд Галич»: № 1 від 31.03.2010 р.; № 2 від 21.06.2010 р.; № 3 від 29.06.2010 р.; № 4 від 30.06.2010 р.; № 5 від 30.06.2010 р.; № 6 від 06.07.2010 р.; № 7 від 20.07.2010 р.; № 8 від 27.07.2010 р.; № 9 від 04.08.2010 р.; № 10 від 10.08.2010 р.; № 11 від 07.09.2010 р.; № 12 від 08.09.2010 р.; № 13 від 13.09.2010 р.; № 14 від 14.09.2010 р.; № 15 від 21.09.2010 р.; №16 від 22.09.2010 р.; № 17 від 23.09.2010 р.; № 18 від 24.09.2010 р.; № 19 від 30.09.2010р.; № 20 від 29.10.2010 р.; № 21 від 19.11.2010 р.; № 22 від 22.11.2010 р.; № 23 від 24.11.2010 р.; № 24 від 26.11.2010 р.; № 25 від 15.12.2010 р.; № 26 від 29.12.2010 р.; № 1 від 31.01.2011 р.; № 2 від 20.03.2011 р.; № 3 від 29.04.2011 р.; № 4 від 17.06.2011 р.; № 5 від 18.07.2011 р..

Окрім того, позивачем в обґрунтування реальності господарських операцій надано копії банківських виписок (Т. ІІ а.с. 82-172) .

Представник відповідача в обґрунтування заперечень проти позову надав суду копії:

- постанови Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у кримінальній справі № 1-104/11 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 27., ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 27., ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ст. 27., ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів передбачених ст. 27., ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України

- вироку Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2012 року у кримінальній справі № 1319/5265/2012 року про обвинувачення ОСОБА_2 директора підприємства ПП «Волі».

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховуються обґрунтування позивачем позовних вимог, оскільки господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, законодавцем на суб'єктів господарювання покладено обов'язок складання первинних бухгалтерський документів, які є підставою для їх бухгалтерського та податкового обліку.

Слід зазначити, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи вищезазначене, щодо реальності (фактичності) здійснення господарських операцій ПП «Євробуд Галич» з ТзОВ «Віктор і Ко» судом встановлено наступне.

Договір від 17.06.2010 року між позивачем та ТзОВ «Віктор і Ко» від імені останнього підписано гр. ОСОБА_5 Згідно даного договору виконавець робіт зобов'язувався здійснити реконструкцію приміщення в м. Львові на пр. Свободи, 29.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надано договір та договірну ціну на будівництво, акти приймання виконаних будівельних робіт за червень, липень 2010 року, податкові накладні за червень, липень 2010 року.

Однак, представлені суду первинні документи, виконані з рушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: у договорі сторонами не обумовлено чітко обсяг та види робіт, які необхідно виконати на об'єкті, акти приймання виконаних будівельних робіт не містять інформації про посадових осіб ПП «Віктор-Ко» від імені яких було здійснено здачу виконаних робіт, відсутня інформація про ТМЦ, які використано при виконанні робіт (відсутній перелік матеріалів, відсутній акт прийому-передачі матеріалів, не вказано власника матеріалів з яких здійснено роботи), в податкових накладних не обумовлено обсяг та види робіт. Окрім того, відсутній кошторис, відповідно до якого проводились будівельні роботи.

Проведеною перевіркою встановлено, що у ТзОВ «Віктор і Ко» відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг).

Суд також погоджується з висновком податкового органу про фактичну відсутність господарських операцій ПП «Євробуд Галич» з ТзОВ «Екопласт-Львів» виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем придбавалися товарно-матеріальні цінності у вказаного контрагента без укладення письмової угоди, лише виписувалися видаткові та податкові накладні.

Суду надано видаткові накладні від 19.06.2010 року та 05.07.2010 року, податкову накладну від 19.06.2010 року та 05.07.2010 року, що надані ТзОВ «Екопласт-Львів» на користь ПП «Євробуд Галич».

Судом встановлено, що дані накладні виконано з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України, а саме: у накладній не вказано прізвище осіб, які підписували дані накладні (відвантажували, отримували ТМЦ), не вказано номер доручення за яким отримано цінності, не вказано матеріально-відповідальну особу якою відпущено та прийнято ТМЦ.

Окрім того, позивачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність на підприємстві складських приміщень, угод для зберігання ТМЦ, наявність на балансі підприємства транспортних засобів, не представлено жодного документа, який підтверджує факт переміщення будматеріалів від постачальника до ПП «Євробуд Галич» за допомогою орендованих ТЗ або транспортом постачальника. Відсутні перевізні документи, а саме: товарно-транспортні накладні за формою № 1-ТН, затверджені наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 488/346, де повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару), якими підтверджуються факти відправлення, перевезення та отримання - товарів від підприємств-постачальників.

Судом також спростовуються пояснення позивача щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість та податок на прибуток, оскільки постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у кримінальній справі № 1-104/11 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 27., ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 27., ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ст. 27., ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів передбачених ст. 27., ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію», кримінальну справ закрито. Вказана постанова набрала законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав свідчить про доведеність вини вказаних осіб в організації реєстрації, придбанні та перереєстрації суб'єктів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду, а саме ТзОВ «Віктор і Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів» тобто у фіктивному підприємництві.

Обставини встановлені у постанові Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у кримінальній справі № 1-104/11, якою по суті визнано винними вищевказаних осіб, які протягом 2009-2010 роках організували реєстрацію, придбання та перереєстрацію суб'єктів господарювання, в тому числі контрагентів позивача на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду, спростовують твердження позивача щодо реальності настання правових наслідків на підставі укладених з ТзОВ «Віктор і Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів» договорів, а також твердження про протиправність прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

Суд також погоджується з висновком податкового органу про фактичну відсутність господарських операцій ПП «Євробуд Галич» з контрагентом ТзОВ «Екоенергобуд» виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно договорів від 01.10.2010 року, укладених між вищевказаними підприємствами, предметом є реконструкція приміщення в м. Львові на Проспекті Свободи, 29 та капітальний ремонт приміщень в м. Львові на вул. Бузковій, 2.

На підтвердження виконаних робіт позивачем надано договір та договірну ціну на будівництво, акти приймання виконаних будівельних робіт № 17/10 та № 18/10 за жовтень 2010 року, звіт про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за жовтень 2010 року, податкові накладні від 29.10.2010 року.

Судом при дослідженні даних документів встановлено порушення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: в договорах сторонами не обумовлено чітко обсяг та види робіт, які необхідно виконати на об'єкті, в договірних цінах відсутні дати їх підписання та прізвища відповідних осіб, печатка підрядника, акти приймання виконаних будівельних робіт не містять інформації про посадових осіб ПП «Екоенергобуд» від імені кого було здійснено здачу виконаних робіт, відсутня печатка підприємтсва-надавача послуг, у поданому звіті не зазначено посадових осіб та відсутні їх підписи, в податкових накладних не обумовлено обсяг та види робіт.

Окрім того відсутній кошторис, відповідно до якого проводились будівельні роботи та не надано документів які підтверджують зв'язок між «отриманими» послугами від ПП «Екоенергобуд» та господарською діяльністю позивача.

Також суд звертає увагу, що виконання реконструкції приміщень у м. Львові на пр. Свободи, 29 вбачається і з податкових накладних від 30.06.2010 року та 31.07.2010 року виписаних ТзОВ «Віктор і Ко».

Враховуючи вищенаведене, фактичне виконання вищевказаних підрядних робіт належними та допустимими доказами, які передбачені законодавством в тому числі про бухгалтерський облік не підтверджено. Відсутність таких належно оформлених документів спростовує реальність самих господарських операцій.

Що стосується взаємовідносин позивача з ПП «Воллі», судом зазначає наступне.

Між ПП «Євробуд Галич» в особі директора ОСОБА_10 та ПП «Воллі» в особі директора ОСОБА_2 укладено договір № 01/04/11 від 01.04.2011. Предметом даного договору є: капітальний ремонт підвалу та сходової клітки на Проспекті Свободи, 29, в м. Львові. На виконання умов даного договору, ПП «Воллі» було здійснено будівельні роботи по капітальному ремонту підвалу та сходової клітки на Проспекті Свободи, 29, в м. Львові.

На підтвердження фактичної відсутності господарських операцій з названим контрагентом в судовому засіданні представник відповідача надав суду копію вироку від 26.12.2012 року у кримінальній справі №1319/5265/2012 року, постановленого відносно директора ПП «Воллі» ОСОБА_2, що набрав законної сили.

У вироку від 26.12.2012 року, суд серед іншого зазначив, що податкові накладні, виписані ПП «Воллі» є недійсними, так як не підписані уповноваженою особою підприємства, відповідно його контрагенти - вигодонабувачі формували податковий кредит по безтоварних операціях від контрагента ПП «Воллі». Таким чином, підсудний ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_11 та невстановленими слідством особами, здійснюючи фіктивне підприємництво ПП «Воллі», з метою прикриття незаконної діяльності, даючи змогу сформувати податковий кредит контрагентам-покупцям, заподіяв велику матеріальну шкоду державі у розмірі 2509905 грн.

Також у вироку суд зазначив, що допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винним себе в співучасті у фіктивному підприємництві, з використанням суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та співучасті у використанні завідомо підроблених документів, визнав повністю, щиро розкаявся, дав суду показання, аналогічні фабулі обвинувачення.

Суд зазначив, що дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковано по ст.ст. 27 ч. 2, ст. 205 ч. 2 КК України, так як він, будучи виконавцем в співучасті з іншими суб'єктами злочину, вчинив фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі. Його ж дії вірно кваліфіковано за ст.ст.27 ч.2, 358 ч.4 КК України, так як він, будучи виконавцем в співучасті з іншими суб'єктами злочину, вчинив використання завідомо підроблених документів. Згідно з вироком від 16.12.2012 року суд визнав винним ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених наведеними вище статтями КК України.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, встановлені Сихівським районним судом м. Львова обставини скоєного ОСОБА_2 злочину дають достатні та обґрунтовані підстави вважати, що жодних будівельних та ремонтних робіт, які відображено у фінансово - господарських документах по взаємовідносинах ПП «Воллі» та ПП «Євробуд Галич», підрядником ПП «Воллі» реально виконано не було. Зазначене підтверджує висновок відповідача про завищення ПП «Євробуд Галич» податкового кредиту по безтоварних операціях.

Суд також погоджується з висновком податкового органу щодо відносин позивача із ПП «Львівкомфортгруп - К» та про фактичну відсутність господарських операцій з названим контрагентом виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем придбавалися товарно-матеріальні цінності у вказаного контрагента без укладення письмової угоди, лише виписувалися видаткові та податкові накладні.

Суду надано видаткову накладну від 02.03.2010 року та податкову накладну від 02.03.2010 року, що надані ПП «Львівкомфортгруп - К» на користь ПП «Євробуд Галич» згідно яких, постачальник надав підприємству будівельні матеріали (гіпс шпаклівочний, шпаклівка, затирка для швів та ін.) загальною вартістю 34463,00 грн.

Дані накладні виконано з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України, а саме: у накладній не вказано прізвище осіб, які підписували дані накладні (відвантажували, отримували ТМЦ), не вказано номер доручення за яким отримано цінності, відсутній номер позицій товарно-матеріальних цінностей, не вказано прописом загальної вартості ТМЦ, кількості товарних позицій, не ідентифіковано осіб якими відпущено та прийнято ТМЦ, відсутній номер транспортного засобу та прізвище водія, яким здійснено перевезення ТМЦ.

Відтак, подані документи не відповідають за формою та змістом вимогам законодавства, відповідно не є належними та допустимими доказами позовних вимог позивача, а тому судом до уваги не беруться, як докази реальності проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування ПДВ, а також формування позивачем податкового кредиту.

Окрім того позивачем не надано інформації про наявність на підприємстві складських приміщень не представлено угод для зберігання ТМЦ, документів, які підтверджують перевезення ТМЦ власними силами, не надано ТТН, подорожніх листів, договорів оренди транспортних засобів. Також не надано жодного документа, який підтверджує факт переміщення будматеріалів від постачальника до ПП «Євробуд Галич» за допомогою орендованих ТЗ або транспортом постачальника. Відсутні перевізні документи, а саме: товарно-транспортні накладні за формою № 1-ТН, затверджені наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 346, де повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару), якими підтверджуються факти відправлення, перевезення та отримання товарів від підприємств-постачальників.

Таким чином, наведені вище обставини в цілому дають суду обґрунтовані підстави погодитися з відповідачем у тому, що факту реального отримання позивачем товарів, робіт (послуг) від ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Волі», ПП «Екоенергобуд», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Віктор і Ко» не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів між позивачем та його постачальниками сама по собі не свідчить про реальність виконання умов договорів зазначеними суб'єктами, а факт укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про фіктивний характер господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Віктор і Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Екоенергобуд», ПП «Львівкомфортгруп - К», ПП «Волі» тому такі правочини відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України судом визнаються недійсними як такі, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. Водночас зазначені правочини порушують публічний порядок, у зв'язку з чим є нікчемними згідно зі статтею 228 ЦК України.

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України), у позивача не було правових підстав для відображення у бухгалтерському та податковому обліках змін у зв'язку із відносинами із зазначеними товариствами, а отже, визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість є правильним.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права формування валових витрат та включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, позивачем доказами підтверджені не були.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Євробуд Галич» про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень від 21.02.2013 року № 0000152200 та № 0000162200 слід відмовити.

Згідно ст. 94 КАС України, судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 12.11.2013 року.

Суддя Кедик М.В.