Ухвала

від 29.04.2015 по справі 813/4973/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року Справа № 876/1187/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представника відповідача Іванського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Євробуд Галич» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2013 року приватне підприємство «Євробуд Галич» (далі - ПП «Євробуд Галич») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Жовківському р-ні) від 21.02.2013 року

№ 0000152200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 153868,75 грн., з яких 123719,00 грн. за основним платежем та 30149,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000162200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 190062,50 грн., з яких 152050,00 грн. за основним платежем та 38012,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі № 813/4973/13-а у задоволенні позову було відмовлено.

У своїй апеляційній скарзі ПП «Євробуд Галич» просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення його позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтував тим, що висновки відповідача про непідтвердження позивачем фактичного виконання підрядних робіт є помилковими та ґрунтуються на припущеннях.

Апелянт заперечує висновок податкового органу про фіктивний характер господарських операцій між ПП «Євробуд Галич» та ТОВ «Віктор і Ко», ТОВ «Екопласт-Львів», ТОВ «Екоенергобуд», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Волі».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову ПП «Євробуд Галич», суд першої інстанції виходив із того, що ДПІ у Жовківському р-ні проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт № 106/2200/35501075 від 04.02.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Євробуд Галич» (податковий номер 35501075) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Волі», ПП «Еконергобуд», ТОВ «Екопласт-Львів», ТОВ «Віктор і Ко».

У ході перевірки контролюючим органом було зроблено висновок про порушення:

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток по взаєморозрахунках із зазначеними контрагентами на 152050,00 грн.

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ по безтоварних операціях всього на суму 120595,00 грн.

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в сумі 3124,00 грн. за квітень 2011 року.

При цьому у ході перевірки було встановлено відсутність реальної можливості поставки товарів (робіт, послуг) ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Волі», ПП «Еконергобуд», ТОВ «Екопласт-Львів», ТОВ «Віктор і Ко» від контрагентів - постачальників, а саме відсутність матеріальних, виробничих та трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування, відсутність за місцем знаходження, реєстрації на підставних осіб, підписання документів невстановленими особами тощо, та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Жовківському р-ні була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт № 106/2200/35501075 від 04.02.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Євробуд Галич» (податковий номер 35501075) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Волі», ПП «Еконергобуд», ТОВ «Екопласт-Львів», ТОВ «Віктор і Ко».

Висновки, зроблені під час вказаної перевірки, лягли в основу оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень відповідача від 22.02.2013 року.

На переконання апеляційного суду, суть даного адміністративного спору зводиться до обґрунтованості висновків податкового органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій ПП «Євробуд Галич» з ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Волі», ПП «Еконергобуд», ТОВ «Екопласт-Львів», ТОВ «Віктор і Ко», а отже безпідставність відображення їх результатів у податковому обліку позивача.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п.1.2 ст. 1, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Положеннями п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконання робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9.п.139.1 ст. 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Положеннями п. 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На думку апеляційного суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відтак обставинами, які підлягають перевірці у зв'язку із наведеним, є фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Вироком Сихівського районного суду від 26.12.2012 року у справі № 1319/5265/2012, який набрав законної сили, ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 27 ч.2, ст. 205 ч.2, 358 ч.4 КК України. У ході розгляду кримінальної справи судом було встановлено, що ОСОБА_3 з метою здійснення фіктивного підприємництва, за попередньою змовою із ОСОБА_4 та невстановленими слідством особами, наприкінці жовтня 2010 року придбав ПП «Воллі». При цьому підконтрольними ОСОБА_4 та невстановленим слідством особам ТОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТОВ «Крафт ЛВ» здійснювалось документальне оформлення операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт), які фактично не здійснювалися.

Окрім того, постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у кримінальній справі № 1-104/11 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням Закону України «Про амністію у 2011 році» ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 При цьому у рамках цієї кримінальної справи було встановлено, що вказана група осіб впродовж 2009-2010 років з метою здійснення фіктивного підприємництва (без наміру на зайняття фінансово-господарською діяльністю), для надання реально діючим суб'єктам господарювання послуг по безпідставному формуванню податкового кредиту та валових витрат шляхом оформлення фіктивних первинних документів здійснювала реєстрацію, придбання та перереєстрацію суб'єктів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду, серед яких були ТОВ «Віктор і Ко» та ТОВ «Екопласт Львів».

Щодо господарських операцій ПП «Євробуд Галич» з ТОВ «Екопласт-Львів», суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем придбавалися товарно-матеріальні цінності у вказаного контрагента без укладення письмової угоди.

При цьому надані позивачем видаткові накладні від 19.06.2010 року та 05.07.2010 року, податкові накладні від 19.06.2010 року та 05.07.2010 року оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ПК України без зазначення прізвища осіб, які підписували дані накладні (відвантажували, отримували ТМЦ), номеру доручення на отримання ТМЦ та матеріально-відповідальної особи, якою відпущено та прийнято ТМЦ.

Окрім того, у позивача відсутні докази на підтвердження наявності на підприємстві складських приміщень, умов для зберігання ТМЦ, транспортних засобів, а також не представлено жодного документа, який підтверджує факт переміщення будматеріалів від постачальника до ПП «Євробуд Галич» за допомогою орендованих ТЗ або транспортом постачальника.

Щодо господарських операцій ПП «Євробуд Галич» з ТОВ «Екоенергобуд», апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно з договорами від 01.10.2010 року, укладеними між вказаними підприємствами, предметом є реконструкція приміщення в м. Львові на Проспекті Свободи, 29 та капітальний ремонт приміщень в м. Львові на вул. Бузковій, 2.

На підтвердження виконаних робіт позивачем було надано договір та договірну ціну на будівництво, акти приймання виконаних будівельних робіт № 17/10 та № 18/10 за жовтень 2010 року, звіт про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за жовтень 2010 року, податкові накладні від 29.10.2010 року.

При дослідженні вказаних документів встановлено порушення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме:

у договорах сторонами чітко не обумовлено обсяг та види робіт, які необхідно виконати на об'єкті;

у договірних цінах відсутні дати їх підписання та прізвища відповідних осіб, печатка підрядника;

акти приймання виконаних будівельних робіт не містять інформації про посадових осіб ПП «Екоенергобуд», відсутня печатка підприємтсва-надавача послуг;

у податкових накладних не обумовлено обсяг та види робіт.

Окрім того, відсутній кошторис, відповідно до якого проводились будівельні роботи.

Виконання реконструкції приміщень у м. Львові на пр. Свободи, 29 вбачається і з податкових накладних від 30.06.2010 року та 31.07.2010 року, виписаних ТОВ «Віктор і Ко».

Враховуючи наведене, слід погодитися із думкою суду першої інстанції про те, що фактичне виконання вказаних підрядних робіт не підтверджено належними та допустимими доказами, які передбачені законодавством.

Щодо господарських відносин ПП «Євробуд Галич» із ПП «Львівкомфортгруп - К» апеляційний суд враховує те, що позивачем придбавалися ТМЦ у вказаного контрагента без укладення письмової угоди.

Надані видаткова накладна від 02.03.2010 року та податкова накладна від 02.03.2010 року, відповідно до яких ПП «Львівкомфортгруп - К» було передано ПП «Євробуд Галич» будівельні матеріали на загальну суму 34463,00 грн., складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ПК України, оскільки не містять прізвища осіб, які підписували дані накладні (відвантажували, отримували ТМЦ), не вказано номер доручення за яким отримано цінності, відсутній номер позицій товарно-матеріальних цінностей, не вказано прописом загальної вартості ТМЦ, кількості товарних позицій, не ідентифіковано осіб якими відпущено та прийнято ТМЦ, відсутній номер транспортного засобу та прізвище водія, яким здійснено перевезення ТМЦ.

Відтак, слід погодитися із думкою суду першої інстанції про те, що наведені обставини дають належні підстави для висновку про відсутність належних доказів про реальне отримання позивач товарів від ПП «Львівкомфортгруп-К».

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу приватного підприємства «Євробуд Галич» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі № 813/4973/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Сапіга

І.М.Обрізко

Ухвала у повному обсязі складена 05 травня 2015 року.