Постанова

від 11.12.2013 по справі 826/17119/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2013 року 11:55 № 826/17119/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С., за участю представників: позивача - Бухарєва С.В., відповідача - Макара О.З., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АЗ» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року № 7826552207, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29 жовтня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АЗ» (далі - ТОВ «ФІРМА «АЗ», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) від 02 липня 2013 року № 7826552207.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що винесене податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

Позивач зазначає, що відповідач, продублювавши нічим не доведені висновки актів іншого контролюючого органу, зробив необґрунтовані припущення, що взаємовідносини зі своїм контрагентом платник податків декларував з метою штучного формування податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочином.

Позивач вказує на те, що ним під час проведення перевірки були надані первинні документи, що підтверджують формування податкового кредиту, про що перевіряючим зазначено в акті перевірки.

Разом з тим, контролюючим органом не було надано оцінки та проігноровано фінансово-господарські документи позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Мерікс ЛТД» та зроблено упереджені висновки щодо порушень податкового та іншого законодавства з боку підприємства.

На переконання позивача, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевівряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Як наслідок, позивач вважає, що висновки викладені в акті перевірки базуються на припущеннях та неналежних доказах, посилання в ньому на порушення вимог діючого законодавства безпідставне та неправомірне, фактичне виконання господарських зобов'язань між ТОВ «ФІРМА «АЗ» та ТОВ «Мерікс ЛТД» підтверджено всіма необхідними первинними документами, а тому, на переконання позивача, твердження контролюючого органу про те, що правочини, здійсненні між позивачем та його контрагентом, здійсненні без волевиявлення уповноваженої особи підприємства, суперечить чинному законодавству України та є безпідставним.

За вказаних обставин, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 7826552207 від 02 липня 2013 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що враховуючи висновки акту від 16.04.2013 р. № 1381/22-2/38105557 та враховуючи норми законодавчих актів, документи по взаємовідносинах ТОВ «Мерікс ЛТД» з ТОВ «ФІРМА «АЗ» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ «ФІРМА «АЗ» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості купленого товару, оформленого як придбаного у ТОВ «Мерікс ЛТД».

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову - заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АЗ» (ідентифікаційний код юридичної особи 23385942) зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 14 квітня 1995 року за № 10701050001016573. Вказане товариство розташоване за адресою: 01010, м. Київ, вул. Московська, будинок 24, квартира 21 (Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 024398).

ТОВ «ФІРМА «АЗ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21 квітня 1995 року за № 9459, на час перевірки товариство перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва № 37711886 від 30 січня 2006 року ТОВ «ФІРМА «АЗ» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 233859426555).

В період з 07.06.2013 р. по 13.06.2013 р. ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АЗ» (код ЄДРПОУ 23385942) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Мерікс ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38105557) за період грудень 2012 року, за результатами якої складено Акт № 613/22.2/23385942 від 14 червня 2013 року (далі - Акт № 613/22.2/23385942).

Перевірка проводилась на підставі Наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФІРМА «АЗ» код за ЄДРПОУ 23385942» від 07.06.2013 р. № 12, виданого ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та направлення на перевірку від 07.06.2013 р. № 1919/22.2, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог:

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 151 340,80 грн., в т.ч. за грудень 2012 р на суму 151 340,80 грн.

02 липня 2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 613/22.2/23385942 від 14.06.2013 р., прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 7826552207, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 77.1 ст. 77, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI за порушення вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 227 011,20 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 151 340,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 75 670,40 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, які своїми рішеннями, відповідно від 23 серпня 2013 року № 3641/10/26-15-10-04-04 та від 30 вересня 2013 року № 12143/6/99-99-10-01-15 його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Незгода з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АЗ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФІРМА «АЗ» (Покупець) та ТОВ «Мерікс ЛТД» (Постачальник) укладено Договір поставки № 26 від 01.11.2012 р., згідно якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Згідно з вказаним Договором, ТОВ «Мерікс ЛТД» оформлено в адресу ТОВ «ФІРМА «АЗ» документи, зокрема, видаткові накладні № 753 та № 754 від 14.12.2012 р., податкові накладні № 6 та № 7 від 14.12.2012 р.

Разом з тим, як підтверджено матеріалами справи, при перевірці позивача були використані документи, зокрема, Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мерікс ЛТД», код ЄДРПОУ 38105557 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 15.03.2012 р. по 31.01.2013 р.» від 16.04.2013 р. № 1381/22-2/38105557 (далі - Акт № 1381/22-2/38105557).

В своєму Акті № 1381/22-2/38105557, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести в зв'язку з тим, що згідно даних пошуково-довідкової системи ЦБД стан платника податків - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Крім того, контролюючим органом в Акті № 1381/22-2/38105557 зазначено, що згідно висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на південно-західній залізниці від 12.04.2013 р. № 9 було встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Мерікс ЛТД» гр. ОСОБА_3 на наступних документах: статуті ТОВ «Мерікс Лтд», затвердженого Рішенням власника від 07.03.2012 р., реєстраційній картці про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.12.2012 р., довіреності ТОВ «Мерікс Лтд» від 07.12.2012 р., виконані однією особою, а підписи від імені директора ТОВ «Мерікс Лтд» гр. ОСОБА_3 на наступних документах: довіреності ТОВ «Мерікс Лтд» від 19.05.2012 р., протоколі загальних зборів ТОВ «Мерікс Лтд» № 1 від 07.03.2012 р., протоколі загальних зборів ТОВ «Мерікс Лтд» № 2 від 29.03.2012 р., заяві керівника ТОВ «Мерікс Лтд» від 13.03.2012 р., заяві керівника ТОВ «Мерікс Лтд» від 21.05.2012 р. виконані іншою особою.

За вказаних обставин, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС у своєму Акті № 1381/22-2/38105557 дійшла висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Мерікс ЛТД» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Мерікс ЛТД», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Мерікс ЛТД» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Таким чином, ТОВ «Мерікс ЛТД» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Мерікс ЛТД» підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Мерікс ЛТД» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Отже, перевіркою встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Мерікс ЛТД», код ЄДРПОУ 38105557 при придбанні-продажу товарів за період з 15.03.2012 р. по 31.01.2013 р.

Підводячи підсумок вищезазначеному, відповідач в своєму Акті № 613/22.2/23385942 зазначає, що ТОВ «ФІРМА «АЗ» (код за ЄДРПОУ 23385942) за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р. сформовано податковий кредит в сумі ПДВ 151 340,80 грн. за рахунок контрагента ТОВ «Мерікс ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38105557).

За висновком відповідача, ТОВ «ФІРМА «АЗ» завищено суму податкового кредиту в розмірі 151 340,80 грн., в т.ч. по періодам: грудень 2012 року на загальну суму ПДВ - 151 340,80 грн.

ТОВ «Мерікс ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38105557) були виписані податкові накладні: № № 6, 7 від 14.12.2012 р. на адресу ТОВ «ФІРМА «АЗ», які підписані від імені ТОВ «Мерікс ЛТД» ОСОБА_3 та скріплені печаткою підприємства.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового кредиту за грудень 2012 року, відображені в Додатку 5 № 9085340240 від 18.01.2013 р. до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «ФІРМА «АЗ» за грудень 2012 року № 9085342175 18.01.2013 р., що подана до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Як наслідок, ТОВ «ФІРМА «АЗ» віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 151 340,80 грн., сплачену ТОВ «Мерікс ЛТД» за вузол каб.вводу для термоперетворювачів опору ТСП - 8040.

Взявши до уваги викладене, відповідач в своєму Акті № 613/22.2/23385942 робить висновок, що правочини, здійснені між ТОВ «ФІРМА «АЗ» та ТОВ «Мерікс ЛТД» здійсненні без волевиявлення уповноваженої особи підприємства, а отже ТОВ «ФІРМА «АЗ» порушені норми ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на задоволення майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

Крім того, з метою з'ясування певних обставин у справі, судом здійснені відповідні заходи щодо виклику свідка: ОСОБА_3 (директор ТОВ «Мерікс ЛТД»), проте, останній до суду не прибув, що підтверджує висновки контролюючого органу про неможливість доведення факту господарських операцій ТОВ «Мерікс ЛТД» з позивачем.

У зв'язку з викладеним, надані позивачем докази, а саме: договір поставки № 26 від 01.11.2012 р., видаткові накладні № № 753, 754 від 14.12.2012 р., податкові накладні № № 6, 7 від 14.12.2012 р., суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені документи не дають підстав для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що товар не був поставлений саме цим контрагентом.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року № 7826552207 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 2 317,89 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АЗ» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АЗ» судовий збір у розмірі 2 317,89 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16.12.2013 р.