Ухвала

від 10.04.2014 по справі 826/17119/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17119/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АЗ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АЗ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АЗ» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року № 7826552207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що сукупність наданих ним доказів та належним чином оформлених первинних документів повною мірою підтверджує реальність проведених господарських операцій з ТОВ «Мерікс ЛТД» за період, що перевірявся, а тому вважає висновки суду першої інстанції хибними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 07.06.2013 по 13.06.2013 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Мерікс ЛТД» за грудень 2012 року, за результатами якої складено Акт №613/22.2/23385942 від 14 червня 2013 року.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем: п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 151 340,80 грн.

Вищевикладені висновки податкового органу ґрунтуються на даних Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мерікс ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 15.03.2012 по 31.01.2013» від 16.04.2013 № 1381/22-2/38105557. В вищеозначеному Акті зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести в зв'язку з тим, що згідно даних пошуково-довідкової системи ЦБД стан платника податків - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Крім того, згідно висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на південно-західній залізниці від 12.04.2013 № 9 було встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Мерікс ЛТД» гр. ОСОБА_3 на наступних документах: статуті ТОВ «Мерікс Лтд», реєстраційній картці про внесення змін до відомостей про юридичну особу від 07.12.2012, довіреності ТОВ «Мерікс Лтд» від 07.12.2012 виконані однією особою, а підписи від імені директора ТОВ «Мерікс Лтд» гр. ОСОБА_3 на документах: довіреності ТОВ «Мерікс Лтд» від 19.05.2012, протоколі загальних зборів ТОВ «Мерікс Лтд» № 1 від 07.03.2012, протоколі загальних зборів ТОВ «Мерікс Лтд» № 2 від 29.03.2012, заяві керівника ТОВ «Мерікс Лтд» від 13.03.2012, заяві керівника ТОВ «Мерікс Лтд» від 21.05.2012, - виконані іншою особою.

02 Липня 2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки №613/22.2/23385942 від 14.06.2013, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 7826552207, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 77.1 ст. 77, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 227 011,20 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 151 340,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 75 670,40 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями між позивачем та ТОВ «Мерікс ЛТД» лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок фіктивності спірних операцій, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог .

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.

Тобто, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність складеної первинної документації, що, у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ФІРМА «АЗ» та ТОВ «Мерікс ЛТД» укладено Договір поставки № 26 від 01.11.2012, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти і оплатити товар. За вказаним Договором, ТОВ «Мерікс ЛТД» оформлено на адресу ТОВ «ФІРМА «АЗ» такі первинні документи: видаткові накладні №753 та №754 від 14.12.2012, податкові накладні №6 та №7 від 14.12.2012.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що позивачем ані під час проведення позапланової виїзної перевірки податковими органами, ані в ході судового розгляду справи не було надано жодних інших доказів, які б підтверджували реальність надання послуг за спірними договорами; рух товарів за договором поставки, а також рух коштів між контрагентами при здійсненні ними фінансово-господарських операцій, зокрема, у матеріалах справи відсутні платіжні доручення та банківські виписки, які б свідчили про перерахування коштів з рахунків позивача на рахунки його контрагента, або бухгалтерські документи, які б свідчили про наявність дебіторської заборгованості за спірний період, а також відсутні специфікації чи інші уточнюючі документи щодо наданих послуг за спірними договорами.

Так, матеріалами справи не підтверджено реальності виконання господарських операцій між ТОВ «ФІРМА «АЗ» та ТОВ «Мерікс ЛТД», а первинну документацію, надану позивачем на підтвердження факту виконання господарських операцій за правочинами із вказаним контрагентом, не можна вважати достатньою у розумінні податкового законодавства, оскільки зазначені документи не посвідчують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та є формально складеними. Крім того, позивачем не спростовано факт підпису первинних документів контрагента невстановленими особами.

Більш того, за твердженням представника апелянта, договір поставки за спірними операціями було укладено посадовими особами ТОВ «ФІРМА «А3» та ТОВ «Мерікс ЛТД», що також ставить під сумнів реальність проведення таких господарських операція, оскільки безпосередньо спілкуючись із посадовими особами контрагента позивач не міг не знати про фіктивний характер діяльності такого підприємства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача на користь останнього, про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які, внаслідок наведеного, не мають юридичної значимості для цілей бухгалтерського та податкового обліку, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АЗ» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 15 квітня 2014 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.