Постанова

від 17.12.2013 по справі 826/13160/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2013 року № 826/13160/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом 1. Громадської організації «Анріївсько - Пейзажна ініціатива», 2. ОСОБА_1, 3. ОСОБА_2 до Управління охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація», Закрите акціонерне товариство «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація» провизнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська організація «Анріївсько - Пейзажна ініціатива», ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про:

1) визнання протиправною бездіяльності Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що полягає у невжитті заходів з охорони та збереження предмету охорони пам'ятки містобудування місцевого значення - Комплексу споруд Контрактової площі, охоронний № 917-Кв, а саме:

- типу архітектурного простору площі в межах, сформованих фронтом навколишніх будівель, композиційно об'єднаних навколо Гостинного двору;

- типології Гостинного двору, пов'язаної стилістично з навколишніми будівлями і вираженої в загальній формі «каре» та відкритій ордерній аркаді зовнішньої та внутрішньої галерей;

- масштабної, пропорційної відповідності складових комплексу - Гостинного двору та фронту навколишніх будівель;

2) зобов'язання Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати Публічному акціонерному товариству «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «УКРРЕСТАВРАЦІЯ» (04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, код ЄДРПОУ: 02405534) та Закритому акціонерному товариству «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «УКРРЕСТАВРАЦІЯ» (04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, код ЄДРПОУ: 31244188) розпорядження щодо охорони пам'ятки містобудування місцевого значення - Комплексу споруд Контрактової площі, охоронний № 917 Кв, припинення будь-яких будівельних робіт на території цієї пам'ятки, а саме у будівлі Гостинного двору по Контрактовій площі,4 та про відновлення пам'ятки шляхом повернення будівлі Гостинного двору на Контрактовій площі, в первісний стан.

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що проведення будівельних робіт із реконструкції будівлі Гостинного двору на Контрактовій площі, 4 є загальновідомим фактом, який неодноразово був висвітлений у засобах масової інформації та доказуванню не підлягає. Також очевидним є негативний вплив будівельних робіт не лише на будівлю Гостинного двору, а й на пам'ятку містобудування «Комплекс споруд Контрактової площі», оскільки предмет охорони всієї пам'ятки містобудування в цілому пов'язаний із вказаною будівлею.

В той же час Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) жодних дій, передбачених ЗУ «Про охорону культурної спадщини» та Положенням, затвердженим розпорядженням КМДА від 28.09.2005 p. № 1805 задля охорони та збереження пам'ятки місцевого значення від негативного та руйнівного впливу будівельних робіт не вчиняє.

Позивачі вважають, що така бездіяльність є протиправною, оскільки суперечить державній політиці з охорони культурної спадщини, як і положенням ЗУ «Про охорону культурної спадщини», зокрема в частині пріоритетності охорони культурної спадщини серед завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

При цьому, також зазначають, що протиправна бездіяльність відповідача зі збереження пам'ятки містобудування місцевого значення «Комплекс споруд Контрактової площі» безпосередньо сприяє будівельним роботам, які здійснюються третіми особами, внаслідок чого втрачається предмет охорони пам'ятки.

Таким чином, на думку позивачів, бездіяльність відповідача із забезпечення та захисту об'єкта культурної спадщини - Комплексу споруд Контрактової площі від загрози знищення та руйнування, невжиття відповідачем відповідних охоронних заходів щодо пам'яток місцевого значення, а також невжиття заходів з припинення робіт на пам'ятці підлягають визнанню протиправними, оскільки прямо суперечать ст. 56 Конституції України, ЗУ «Про охорону культурної спадщини», Положенню про Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і порушують права та законні інтереси позивачів на охорону та збереження культурної спадщини.

В судовому засіданні представники позивачів позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач - Управління охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в своїх запереченнях просив суд в задоволенні адміністративного позову повністю відмовити, оскільки згідно наказу Міністерства культури України від 21.12.2012 року № 1566 споруда Гостинного двору не є пам'яткою, а проведення робіт з реконструкції такої будівлі не порушують законодавство у сфері охорони культурної спадщини. Враховуючи вище, на думку відповідача, вказане свідчить, що жодної протиправної бездіяльності з боку останнього немає.

Представники третіх осіб - ПАТ «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «УКРРЕСТАВРАЦІЯ» та ЗАТ «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація» проти задоволення адміністративного позову заперечували та просили відмовити в його задоволені.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи неявку в судове засідання представників відповідача та третіх осіб, суд дійшов висновку про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 лютого 2012 року № 329 «Про проектування та реконструкцію нежитлових приміщень будівлі «Гостинний двір» будинку № 4 на Контрактовій площі у Подільському районі» на підставі статті 319 Цивільного кодексу України в межах функцій органу місцевого самоврядування Публічному акціонерному товариству «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація» надано право на проектування та реконструкцію нежитлових приміщень будівлі «Гостинний двір» будинку № 4 на Контрактовій площі у Подільському районі під торговельно-офісний центр за умови виконання пункту 2 вказаного розпорядження».

Рішенням Київської міської ради від 26 квітня 2012 року № 522/7859 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки публічному акціонерному товариству «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «УКРРЕСТАВРАЦІЯ» на Контрактовій площі, 4 у Подільському районі м. Києва орієнтовною площею 1,02 га в оренду на 5 років для реконструкції будівлі під торговельно-офісний центр та його обслуговування з благоустроєм та гостьовою стоянкою згідно з планом-схемою (додаток № 1 до рішення).

20 вересня 2012 року Київська міська ради прийняла рішення № 137/8421 «Про передачу публічному акціонерному товариству «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «УКРРЕСТАВРАЦІЯ» земельної ділянки для реконструкції будівлі під торговельно-офісний центр та його обслуговування з благоустроєм та гостьовою стоянкою на Контрактовій площі, 4 у Подільському районі м. Києва». Відповідно до вказаного рішення Київської міської ради від 20.09.2012 року № 137/8421 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки третій особі та передано третій особі в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,02 га для реконструкції будівлі під торгово-офісний центр та його обслуговування з благоустроєм та гостьовою стоянкою на Контрактовій площі, 4 у Подільському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Наказом Міністерства культури України від 21 грудня 2012 року № 1566 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» до Переліку об'єктів культурної спадщини у м. Києві, що заносяться Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення (Додаток № 6 до наказу) включено Комплекс споруд Контрактової площі, як пам'ятку містобудування та присвоєно охоронний номер 917-Кв.

Віднесення будівлі до переліку пам'яток містобудування місцевого значення у складі комплексу споруд Контрактової площі та виконання третіми особами будівельних робіт із реконструкції будівлі Гостинного двору, за наслідками якого заплановано масштабні перетворення будівлі, обумовило позивачів звернутися з адміністративним позовом до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами позивачів виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року № 1805-III (далі Закон № 1805-III).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1805-III об'єкт культурної спадщини це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

Частиною першою ст. 3 Закону № 1805-III передбачено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:

- центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

- орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

- обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

- виконавчий орган сільської, селищної, міської ради

Повноваження органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції встановленні ч. 1 ст. 6 Закону № 1805-III.

Відповідно до п. 2 Положення про Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджене розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28 вересня 2005 р. № 1805 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16 квітня 2008 р. № 550) Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Частиною першою ст. 13 Закону № 1805-III передбачено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1805-III пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1805-III консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Статтею 27 Закону № 1805-III у разі, коли пам'ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані привести цю пам'ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов'язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження.

У разі, коли власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, не в змозі виконати розпорядження органу охорони культурної спадщини щодо охорони пам'ятки, орган охорони культурної спадщини може вжити необхідних заходів самостійно (повністю або частково), профінансувавши їх за рахунок спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини.

Як встановлено під час розгляду справи, зокрема з Облікової картки об'єкта культурної спадщини комплексу споруд Контрактової площі, який відповідно до наказу Міністра культури № 1566 на державному обліку перебуває з 21.12.2012 року, предметом охорони вказаного об'єкта містобудування та архітектури є:

- тип архітектурного простору площі в межах, сформованих фронтом навколишніх будівель, композиційно об'єднаних навколо Гостиного двору;

- об'ємно-просторова композиція, утворена засобами маловисотної забудови, характерної для Подолу, у складі пам'яток культурної спадщини, відтворених на науковій основі будівель та фонових споруд;

- функціональна організація території площі з пріоритетним розвитком громадської, культурної та науково-просвітницької функцій;

- типологія Гостинного двору, пов'язана стилістично з навколишніми будівлями і виражена в загальній формі «каре» та відкритій ордерній аркаді зовнішньої та внутрішньої галерей;

- масштабна, пропорційна відповідність складових комплексу - Гостинного двору та фронту навколишніх будівель, що не перевищує 15.0 м і зберігає сектор огляду Андріївської церкви та літописних київських пагорбів;

- сформоване протягом історичного періоду традиційне середовище (міський інтер'єр), що викликає у культурній свідомості усталену асоціацію з образом Київського Подолу.

Невжиття заходів з охорони та збереження зазначеного вище, на думку позивачів, є протиправною бездіяльністю відповідача.

При цьому, позивачами не було надано суду належних та допустимих доказів, які б доводили факт порушення предмету охорони, окрім посилань на загальновідомий факт перетворення будівлі Гостинного двору шляхом реконструкції.

Враховуючи викладені вище норми чинного законодавства, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року № 1380 виключено із списку пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 24 серпня 1963 р. № 970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР» (ЗП УРСР, 1963 р., N 8, ст. 76; 1979 р., N 10, ст. 71), будівлю Гостинного двору (охоронний номер 872) на Контрактовій площі, 4, у м. Києві.

Дана постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності 13 січня 2012 року.

Водночас, 21 грудня 2012 року наказом Міністерства культури України № 1566 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» Комплекс споруд Контрактової площі X ст. - кін. XX ст., до яких входить Гостинний двір, включено до об'єктів культурної спадщини у м. Києві місцевого значення.

Однак, як вбачається з облікової картки об'єкта культурної спадщини Комплекс споруд Контрактової площі за охоронним номером 917Кв, будівля Гостинного двору в переліку складових об'єкту віднесена до будівель, відтворених повністю або частково за архівною іконографією та не віднесено до пам'яток національно чи місцевого значеня.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ст. 13 Закону № 1805-III об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.

При цьому, Порядок визначення критеріїв, яким повинен відповідати об'єкт культурної спадщини для занесення до Реєстру регулюється Порядком, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760.

Відповідно до п. 10 вказаного Порядку об'єкти культурної спадщини національного значення є особливою історичною або культурною цінністю і повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв:

- справили значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва країни;

- безпосередньо пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей;

- репрезентують шедевр творчого генія, стали етапними творами видатних архітекторів чи інших митців;

- були витворами зниклої цивілізації чи мистецького стилю.

Водночас, відповідно до п. 11 вказаного Порядку об'єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв:

- вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону;

- пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону;

- є творами відомих архітекторів або інших митців;

- є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За вказаних обставин судом береться до уваги постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2013 року, залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року по справі № 2а-7460/12/2670 за позовом Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Гостинний двір», ОСОБА_3, Київської міської організації Всеукраїнської громадської організації «Громадянська позиція», ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Публічного акціонерного товариства «Спеціальне - наукове реставраційне проектне будівельно - виробниче підприємство «Укрреставрація», ОСОБА_2, Київської міської державної адміністрації, Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву, Головного управління культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови від 15.08.2011р. № 1380 «Про виключення будівлі Гостинного двору у м. Києві із списку пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» та зобов'язання Міністерство культури України ініціювати питання про внесення будівлі Гостинного двору на Контрактовій площі, 4, м. Київ до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, якою з задоволені позову відмовлено повністю.

Відповідно до вказаної постанови судом було встановлено, що згідно фахового висновку щодо автентичності сучасної будівлі Гостинного двору на Контрактовій площі, 4 у Подільському районі м. Києва, який наявний в матеріалах даної справи та підготовлений Науково - дослідним інститутом пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури України встановлено, що сучасна споруда Гостинного двору критерію автентичності не відповідає тому, що:

Форма пам'ятки повністю змінена (змінена розпланувальна структура, висота і поверховість, архітектурне вирішення фасадів).

Матеріально-технічна структура повністю змінена, оскільки існуюча нині споруда зведена з будівельних матеріалів, конструкцій і за будівельними технологіями 1980-х років.

Історичні нашарування повністю втрачені.

Роль у навколишньому середовищі не збережена; вона змінилася, оскільки новий двоповерховий Гостинний двір композиційно роз'єднав колись цілісний простір Контрактової площі на декілька невеликих локальних площ.

Таким чином сучасна будівля (споруда) Гостинного двору не відповідає критерію автентичності, а тому не є пам'яткою культурної спадщини.

Більше того, у частині 2 статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» зазначено, не підлягають державній реєстрації об'єкти, що є сучасними копіями існуючих пам'яток або спорудами (витворами), створеними за старовинними проектами чи науковими реконструкціями.

З огляду на вищезазначене сучасна будівля Гостинного двору на Контрактовій площі, 4 у Подільському районі м. Києва цілковито не відповідає критерію автентичності, а є спорудою (витворами), створеними за старовинними проектами чи науковими реконструкціями, а тому не є об'єктом культурної спадщини».

Окрім цього, суд також зазначає, що відповідно до п. 6 Положення про Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації основними завданнями останнього є:

- забезпечення реалізації державної політики, національних пріоритетів і світових стандартів у сфері охорони культурної спадщини м. Києва з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь;

- забезпечення виявлення, наукового вивчення, класифікації, захисту, збереження, належного утримання і відповідного використання об'єктів культурної спадщини;

- забезпечення дослідження, консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування об'єктів культурної спадщини;

- контроль за дотриманням Закону України "Про охорону культурної спадщини", інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини.

При цьому, виходячи з аналізу зазначених норм права та визначення поняття бездіяльності суб'єкта владних повноважень, де бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, неприйняття рішення за заявою особи, неоприлюднення нормативно-правового акта тощо), суд приходить до висновку, що в спірних правовідносинах ознаки бездіяльності відповідача відсутні.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що оскільки будівля Гостинного двору не є окремим об'єктом, як пам'ятка культурної спадщини, проведення робіт з її реконструкції жодним чином не порушують законодавство у сфері охорони культурної спадщини.

За вказаних обставин, позовна вимога позивача щодо визнання протиправною бездіяльність Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що полягає у невжитті заходів з охорони та збереження предмету охорони пам'ятки містобудування місцевого значення - Комплексу споруд Контрактової площі, охоронний № 917-Кв, а саме:

- типу архітектурного простору площі в межах, сформованих фронтом навколишніх будівель, композиційно об'єднаних навколо Гостинного двору;

- типології Гостинного двору, пов'язаної стилістично з навколишніми будівлями і вираженої в загальній формі «каре» та відкритій ордерній аркаді зовнішньої та внутрішньої галерей;

- масштабної, пропорційної відповідності складових комплексу - Гостинного двору та фронту навколишніх будівель, до задоволення не підлягає.

При цьому, суд також звертає увагу, що згідно змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду -тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень-єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Таким чином, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Отже, з урахуванням викладеного, позовні вимоги, які стосуються зобов'язання Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати Публічному акціонерному товариству «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «УКРРЕСТАВРАЦІЯ» (04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, код ЄДРПОУ: 02405534) та Закритому акціонерному товариству «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «УКРРЕСТАВРАЦІЯ» (04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, код ЄДРПОУ: 31244188) розпорядження щодо охорони пам'ятки містобудування місцевого значення - Комплексу споруд Контрактової площі, охоронний № 917 Кв, припинення будь-яких будівельних робіт на території цієї пам'ятки, а саме у будівлі Гостинного двору по Контрактовій площі,4 та про відновлення пам'ятки шляхом повернення будівлі Гостинного двору на Контрактовій площі, в первісний стан, задоволені бути не можуть, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивачів були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачам не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Громадської організації «Анріївсько - Пейзажна ініціатива», ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко