Постанова

від 05.12.2013 по справі 826/13295/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2013 року 13:25 № 826/13295/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С., за участю представників: позивача - Жукова О.В., відповідача - Макаревич О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант Пол Електра» до Державної податкової інспекції в Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06 червня 2013 року № 0000062240, № 0000001175 та № 0000072240, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галант Пол Електра» (далі - ТОВ «Галант Пол Електра», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва, в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією в Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві:

- від 06 червня 2013 року № 0000062240, згідно якого нарахований податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 285 406, 00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 69 853, 00 грн.;

- від 06 червня 2013 року № 0000001175, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 305, 00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 326, 25 грн.;

- від 06 червня 2013 року № 0000072240, згідно якого нарахований податок на прибуток в сумі 144 104, 00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 30 973, 00 грн.;

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами та податку на доходи фізичних осіб, що підтверджується складеними за результатами їх діяльності первинними документами.

Позивач зазначає, що при винесенні податкових повідомлень-рішень не було з'ясовано усіх необхідних для цього підстав, в результаті чого порушені права та охоронювані законом інтереси товариства.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Галант Пол Електра» (код ЄДРПОУ 25589459) зареєстроване Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 20 квітня 1998 року (номер запису в ЄДР 1 071 120 000 000 2524). Місцезнаходження ТОВ «Галант Пол Електра»: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 32/33.

ТОВ «Галант Пол Електра» взято на податковий облік 20.05.1999 року за № 814. На день підписання акту перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС.

Згідно свідоцтва від 04.06.1999 року № 38255410 позивач станом на момент виникнення спірних правовідносин мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 255894526112).

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС на підставі п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до наказів Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС від 03.04.2013 року № 611 та від 26.04.2013 № 779 та направлень № 574, № 575, № 577, № 578, № 576 від 15.04.2013 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Галант Пол Електра» (код за ЄДРПОУ 25589459) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 24.05.2013р. № 1915/22-409/25589459.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

п.1.32. ст.1, п. 4.1 ст. 4, пп.5.2.1. п.5.1., пп.5.3.9 п.5.3., п. 5.9 ст.5 Закону України № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР, із змінами та доповненнями), п.п. 135.5.14 п. 135.5. ст. 135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 208 980 грн., в т.ч. за:

- 1 квартал 2010 року на суму 21 596,00 грн.;

- 1 півріччя 2010 року на суму 38 186,00 грн. (у т.ч. за 2 квартал 2010 року на суму 16 590,00 грн.);

- 9 місяців 2010 року на суму 91 754,00 грн. (у т.ч. за 3 квартал 2010 року на суму 53 568,00 грн.);

- 2010 року на суму 149 992,00 грн. (у т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 58 238,00 грн.);

- 1 квартал 2011 року на суму 9 566,00 грн.

- 2-3 квартал 2011 року на суму 6 983, 00 грн. (у т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 6 983,00 грн.);

- 2-4 квартал 2011 року на суму 11 453.00 грн. (у т.ч. за 4 квартал 2011 року на суму 4 470,00 грн.).

- 1 квартал 2012 року на суму 28 783,00 грн.

- 1 півріччя 2012 року на суму 29 241,00 грн. (у т.ч. за 2 квартал 2012 року на суму 458,00 грн.);

- 9 місяців 2012 року на суму 36 920,00 грн. (у т.ч. за 3 квартал 2012 року на суму 7 679,00 грн.);

- 2012 рік на суму 37 969,00 грн. (у т.ч. за 4 квартал 2012 року на суму 1 049,00 грн.).

п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст.193, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), вимог наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 361 249,00 грн., у т.ч. за:

- січень 2010 року на суму 16 432,00 грн.;

- березень 2010 року на суму 844,00 грн.;

- квітень 2010 року на суму 12 478,00 грн.;

- червень 2010 року на суму 794,00 грн.;

- липень 2010 року на суму 52 128,00 грн.;

- вересень 2010 року на суму 15 036,00 грн.;

- жовтень 2010 року на суму 7 532,00 грн.;

- листопад 2010 року на суму 11 109 грн.;

- грудень 2010 року на суму 1 278,00 грн.;

- лютий 2011 року на суму 2 148,00 грн.

- березень 2011 року на суму 2 913,00 грн.;

- квітень 2011 року на суму 423,00 грн.;

- червень 2011 року на суму 423,00 грн.;

- травень 2011 року на суму 92,00 грн.;

- липень 2011 року на суму 41 357,00 грн.;

- серпень 2011 року на суму 823,00 грн.;

- вересень 2011 року на суму 33 880,00 грн.;

- листопад 2011 року на суму 2 449,00 грн.;

- грудень 2011 року на суму 18 020,00 грн.;

- лютий 2012 року на суму 6 743,00 грн.;

- березень 2012 року на суму 39 618,00 грн.;

- травень 2012 року на суму 421,00 грн.;

- червень 2012 року на суму 17 995,00 грн.;

- липень 2012 року на суму 11 738,00 грн.;

- серпень 2012 року на суму 27 109,00 грн.

- вересень 2012 року на суму 33 066,00 грн.;

- жовтень 2012 року на суму 1 000,00 грн.;

- грудень 2012 року на суму 3 400,00 грн.

пп.164.2.17, пп.164.2.19, п.164.2, пп.164.3 статті 164 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями) внаслідок допущених порушень донараховано податку на доходи фізичних осіб в грудні 2010 року на суму 1 305,00 грн.

06 червня 2013 року на підставі акту перевірки від 24.05.2013р. № 1915/22-409/25589459 ДПІ в Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000062240, яким згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст.193, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «Галант Пол Електра» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 355 259,00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 285 406, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 69 853, 00 грн.;

- № 0000001175, яким згідно з пп.164.2.17, пп.164.2.19, п.164.2, пп.164.3 статті 164 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), ТОВ «Галант Пол Електра» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 631, 25 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 305, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 326, 25 грн.;

- № 0000001175, яким згідно з п п.1.32. ст.1, п. 4.1 ст. 4, пп.5.2.1. п.5.1., пп.5.3.9 п.5.3., п. 5.9 ст.5 Закону України № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР, із змінами та доповненнями), п.п. 135.5.14 п. 135.5. ст. 135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ «Галант Пол Електра» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 175 077, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 144 104, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 30 973, 00 грн.

30 травня 2013 року ТОВ «Галант Пол Електра» подано до ДПІ в Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення на акт перевірки, за наслідками розгляду яких відповідач погодився з помилковістю висновків перевіряючого інспектора відносно виключення зі складу податкового кредиту суми ПДВ (45 385,00 грн.), яка сплачена при придбанні вантажного автомобілю Ford New Transit, інші доводи щодо незаконності та необґрунтованості висновків складеного акту залишено в силі.

14 червня 2013 року за вих. № 96 ТОВ «Галант Пол Електра» подано до Головного управління Міндоходів у м. Києві первинну скаргу на податкові повідомлення-рішення № 0000062240, № 0000001175, № 0000001175 від 06.06.2013р. та акт перевірки від 24.05.2013 р. 1915/22-409/25589459.

Рішенням про розгляд первинної скарги 09 серпня 2013 року за № 3014/10/36-15-10-04-04 від 09.08.2013 Головне управління Міндоходів у м. Києві залишило без змін податкові повідомлення-рішення № 0000062240, № 0000001175, № 0000001175 від 06.06.2013р., а скаргу ТОВ «Галант Пол Електра» - без задоволення.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ТОВ «Галант Пол Електра», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (який втратив чинність частково та діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з п. 1.32 ст. 1 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкової накладної від 01 лютого 2011 року № 1 контрагентом позивача)(далі -Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996 -ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996 -ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 -ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 -ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України "Про мови в Україні" (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з акту ТОВ «Галант Пол Електра» неправомірно не включило до складу доходів (що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств) суму гранту, отриманого позивачем, що призвело до заниження його доходів за 2012 рік на суму гранту - 103 351,00 грн.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

14 березня 2012р. між ТОВ «Галант Пол Електра» та Європейським Банком Реконструкції та Розвитку була укладена угода № GAukr-2012-268696893 про надання гранту на оплату ділових консультаційних послуг (програма ділових консультаційних послуг ЄБРР). Згідно вищевказаної угоди (додаток 1 до угоди, загальні умови) ЄБРР надає отримувачу (ТОВ «Галант Пол Електра») грант для фінансування договору про надання консультаційних послуг. Виплата гранту здійснюється ЄБРР при виконанні отримувачем умов, визначених в п.3.02 угоди. Згідно п.2 угоди:

- договором на виконання консультаційних послуг є: 016-01123 Договір на створення веб-сайтів 14/03/2012;

- консультантом (виконавцем послуг) є: ТОВ «Інгсот», вул. Еспланадна, 20, м. Київ, 01001, Україна.

Загальна сума гранту - 10 000,00 євро.

У Додатку 1 «Детальні положення та підписаний екземпляр договору про надання консультаційних послуг» визначені основні положення Договору на надання консультаційних послуг, у т.ч. (пункт Б Додатку № 1) технічне завдання та підписаний екземпляр договору про надання консультаційних послуг.

Згідно п.5 Додатку № 1 «Бюджет» загальна собівартість послуг складає 20 943, 00 євро, додатково податки (ПДВ) у сумі 4 188,60 євро, загальна сума 25 131,60 євро.

Грант був отриманий на банківський рахунок позивача у валюті - євро, що підтверджується банківською випискою від 20.11.2012р.

Згідно договору № 016-01123 на створення веб-сайтів від 14 березня 2012р., замовник (ТОВ «Галант Пол Електра») доручає, а виконавець (ТОВ «Інгсот») приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт по створенню веб-сайтів (п.1.1. Договору).

Судом було встановлено, що усі консультаційні послуги на загальну суму 264 200,00 грн., у т.ч. ПДВ 44 033,33 грн. булі виконані виконавцем своєчасно та оплачені замовником, а отже, договір № 016-01123 на створення веб-сайтів від 14 березня 2012р. був виконаний сторонами у повному обсязі. Частково (на суму 103 351,00 грн., тобто 10 000,00 євро) сплата цих послуг була проведена за рахунок гранту, отриманого від ЄБРР.

Судом з акту перевірки та заперечень відповідача встановлено, що суб'єкт владних повноважень обґрунтовує донарахування податку на прибуток (тобто заниження оподатковуваного доходу за 1 квартал 2012 року на суму 103 351, 00 грн.) цитатою п.4.05 «Податки» (додаток 1 до угоди с ЄБРР про надання гранту, загальні умови): «Одержувач сплатить всі податки, непрямі і прямі, що підлягають сплаті у зв'язку з грантом, договором про надання консультаційних послуг та / або при підписанні, оформленні, вручення, реєстрації або нотаріальному завіренні угоди або ж будь-якого іншого документа, пов'язаного з угодою». На думку відповідача, ця фраза у договорі є обґрунтуванням необхідності включення суми гранту до складу «інших доходів платника податків».

Але суд не погоджується з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.

У пункті 3.1. статті 3 ПК України зазначено, що податкове законодавство України складається, зокрема з «чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування».

При цьому (п.3.2. статті 3 ПК України) встановлюється пріоритетність міжнародних договорів, п. 3.2. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України від 4 червня 2008 року N 319-VI «Про ратифікацію Договору між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку про співробітництво та діяльність Постійного представництва ЄБРР в Україні» було ратифіковано Договір між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку про співробітництво та діяльність Постійного представництва ЄБРР в Україні, що підписаний 12 червня 2007 року в м. Лондоні (надалі Договір між Урядом України та ЄБРР).У Преамбулі до вищевказаного Договору зазначається, що Україна є членом ЄБРР, що приєдналася до Угоди про заснування ЄБРР у 1992 році та, відповідно, прийняла на себе зобов'язання відповідно до положень Угоди про заснування ЄБРР. Банк надаватиме фінансування для реалізації інвестиційних проектів у державному та приватному секторах, які є пріоритетними для України, і потребуватиме певних привілеїв та імунітетів у повному обсязі та силі в Україні для здійснення своєї діяльності й операцій в країні. Однією з таких «привілеїв» є привілею, що пов'язана з оподаткуванням (у т.ч. з оподаткуванням грантів, які надаються ЄБРР).

У договорі між Урядом України та ЄБРР терміни «Грантові кошти» та «Технічна допомога» визначаються як: (d) "Грантові кошти" означає кошти, що використовуються з метою надання та/або фінансування міжнародної технічної допомоги (як її визначено нижче) особам в Україні на основі угод про співробітництво, що укладаються Банком з будь-якими державними або приватними організаціями; (m) "Технічна допомога" має включати, без обмежень, всі види консультаційних послуг, які надаються консультантами (українськими або міжнародними), обладнання і матеріали (українські або імпортовані), навчання, семінари, робочі семінари, конференції та аналогічні види діяльності і будь-які інші форми допомоги, які можуть бути узгоджені Урядом України та ЄБРР як технічна допомога для України.

Статтею 8 Договору між Урядом України та ЄБРР визначені «привілеї» щодо оподаткування, тобто повне звільнення технічної допомоги від оподаткування . Згідно розділу 8.01 та розділу 8.03 статті 3 вищевказаного Договору:

Розділ 8.01. Усі імпортовані та вироблені в Україні обладнання, матеріали, роботи та послуги, включаючи консультаційні послуги, які використовуються для надання технічної допомоги або для грантового співфінансування і фінансуються за рахунок грантових коштів, звільняються від будь-яких податків і зборів або обов'язкових платежів, що стягуються Україною або на території України.

Розділ 8.03. Вартість послуг, що надаються в рамках технічної допомоги, та вартість усіх грантових коштів звільняються від податку на прибуток підприємств, що стягується Україною або на території України, та не становитимуть, чи вважатимуться такими, що становлять, оподатковувану вигоду або оподатковуваний дохід організації, яка може одержати прямі або непрямі вигоди від такої Технічної допомоги або Грантових коштів.

Таким чином, судом встановлено, що договором між Урядом України та ЄБРР (який є пріоритетним, згідно п.3.2. статті 3 ПК України) прямо передбачено звільнення від податку на прибуток підприємств сум грантових коштів, що надаються ЄБРР отримувачу гранту. Крім цього, згідно з підпунктом 136.1.15 пункту 136.1 статті 136 ПК України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до чинних міжнародних договорів;

З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку, що сума гранту, що була отримана позивачем від ЄБРР за угодою № GAukr-2012-268696893 про надання гранту на оплату ділових консультаційних послуг (програма ділових консультаційних послуг ЄБРР) не враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно пункту 86.10 статті 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Як вбачається з акту перевірки № 1915/22-409/25589459, сума наданого гранту не була включена до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування. А витрати по договору на створення веб-сайту від 14.03.2012 № 016-01123 з ТОВ «Інгсот» не включалися до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування. Суд дійшов висновку, що, відповідачем не було визначено об'єкт оподаткування (різницю між доходом та витратами), в порушення п.86.10 ПКУ.

З акту перевірки судом встановлено, що відповідач вважає, що позивачем було неправомірно включено до складу витрат (що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств) суму витрат на маркетингові послуги, що сплачені позивачем за наступними договорами:

- договір від 09.07.2008р. № 295 на проведення маркетингових досліджень та надання передпродажної підготовки з ТОВ «ТБД «Олді»;

- договір від 12.03.2008р. № 7/11 на проведення маркетингових досліджень та надання передпродажної підготовки з ТОВ «Олді -Житомир»;

- рамковий контракт поставки від 20.04.2008р. № 2067 з ТОВ «Зроби Сам Україна» з додатковими угодами №1, Додаткова угода № 1АВ від 09.30.2008р.;

- договір від 01.10.2009р. № 1396/30/09 на надання послуг щодо просування товару (торгової марки) з ТОВ «Епіцентр-К»;

- договір поставки від 18.02.2010р. № 03003, Договір надання послуг від 01.01.2011р. № 03003/01, Договір надання послуг від 01.01.2012 № 03003/02 з ТОВ «Леруа Мерлен Україна» та неправомірно включило до складу податкового кредиту суму ПДВ, що сплачена у складі ціни вищевказаних послуг. Це призвело, на думку Відповідача, до завищення витрат за весь період на суму 478 550,00 грн. та податкового кредиту на суму 93 580,00 грн.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Усі вищевказані контрагенти позивача (а саме: ТОВ «ТБД «ОЛДІ» , ТОВ «ОЛДІ-Житомир», ТОВ «Зроби Сам Україна», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Леруа Мерлен Україна») є великими роздрібними торгівельними мережами.

Дослідивши вказані вище договори та наданні на їх виконання первинні документи, судом встановлено, що предметом вказаних вище договорів є послуги про просуванню товару (збільшення обсягу реалізації товару) інформаційні послуги, послуги з передпродажної підготовки товару, що зокрема, підтверджується і актами надання послуг, які надавалися виконавцем.

Згідно підпункту 14.1.108 пункту 14.1. статті 14 ПК України: «Маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).»

Отже, враховуючи викладене вище, суд зазначає, що усі договори, які укладені ТОВ «Галант Пол Електра» з великими роздрібними торгівельними мережами: ТОВ «ТБД «ОЛДІ», ТОВ «ОЛДІ-Житомир», ТОВ «Зроби Сам Україна», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Леруа Мерлен Україна» , спрямовані на стимулювання збуту продукції, при цьому предметом цих договорів є послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги) - такі договори є договорами на надання маркетингових послуг.

Аналогічна позиція підтверджується ДПА України в Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат (затверджено Наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012р. № 123).

Отже, позивачем правомірно віднесено вказані суми до складу витрат та до податкового кредиту сум ПДВ та не суперечать вимогам визначеним пп. 138.10.3. п. 138.10 ст. 138 Податкового Кодексу України та п.198.1. - 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Суд також не погоджується з висновками відповідача щодо неправомірного не включення до складу витрат (що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств) вартості консультаційних послуг, що отримані позивачем та призвело до завищення витрат у 3-му кварталі 2010р - на 105 377,00 грн.; у 1-му кварталі 2011р. - на 22 200,00 грн.; у 2-му кварталі 2011р. - на 8 440,00 грн., з огляду на наступне.

06 травня 2010р. між ТОВ «Галант Пол Електра» (замовник) та ТОВ «Систем Бізнес Консалтинг» (виконавець) був укладений договір про надання консультаційних послуг № 1/05 та додаткові угода №1 та № 2 до цього договору, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується своєчасно та якісно надавати замовнику консультаційні послуги, а замовник зобов'язується оплатити вартість наданих послуг. Об'єм та перелік послуг, вартість та строки їх надання указуються сторонами у додаткових угодах та технічних завданнях, які є невід'ємними частинами цього договору і підписуються уповноваженими представниками сторін.

Судом встановлено, що витрати на консультаційні послуги (розроблення документації по бізнес-процесам та ін.) за договором про надання консультаційних послуг від 06.05.2010 року №1/05 належать до витрат, сплачених (нарахованих) у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), підтверджені первинними документами, наданими позивачем (договір про надання консультаційних послуг від 06.05.2010 року №1/05, додаткові угоди № 1, № 2 до цього Договору; акти прийому-передачі консультаційних послуг від 15.07.2010р., від 31.08. 2010р., від 28.03.2011р., від 15.04.2011р.; банківськими виписками від 26.05.2010р, від 24.06.2010р.; від 14.07.2010р від 18.08.2010р;від 13.03.2011р.; від 06.04.2011р (сума 8 440,00 грн.)), а отже, віднесення вартості консультаційних послуг за договором від 06.05.2010 року №1/05, що укладений позивачем з ТОВ «Систем Бізнес Консалтинг» до складу валових витрат - правомірно.

Судом також встановлено, що 03 червня 2005 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Легранд-Україна» (продавець), був укладений договір № 100113 з додатком № 1 до цього Договору, предметом якого є купівля-продаж електротехнічної продукції. Його умовами передбачено:

- основна знижка (п.1. Додатка № 1 до договору);

- знижка у залежності від обсягу замовленого товару (п.2. Додатка № 1 до договору);

- знижка індивідуальна додаткова (п.4. Додатка №1 до договору № 100113),

При цьому, якщо покупець суттєво знижує обсяги закупівель, то продавець має право зменшити розмір основної знижки (п.11. Додатка №1 до договору № 100113).

Як вбачається з документів (пункти 1 та 3 додатків № 27L від 31.12.2010р., № 30L від 01.01.2012р., № 28L від 01.04.2011р. до договору № 100113 для стимулювання обсягу продаж товарів торгівельної марки «Легранд» (тобто товарів власної торгової марки), продавець встановлює підвищені знижки.

Відповідно до п. 2 Додатків № 29 від 15 грудня 2011р., № 31 від 30 травня 2012р. до договору № 100113 зазначено, що бонуси - не є оплатою за отримані послуги від покупця та обов'язком постачальника. Бонуси є премією, що надається покупцю, для підтримки та інвестування грошових коштів в його бізнес на засадах безповоротності та добровільності та як знак вдячності за партнерство та плідну співпрацю.

З листа ТОВ «Легранд-Україна» за вих. № 1-18 від 05.08.2013, вбачається, що вказаний суб'єкт господарювання не відносив до складу витрат у податковому обліку вартість бонусів, що були сплачені позивачеві.

На думку суду, бонуси є безповоротною фінансовою допомогою, тобто сумою коштів, переданою платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів (пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи вищевказані премії (бонуси) перераховані на банківський рахунок позивача (з поміткою: без ПДВ), що підтверджується банківськими виписками від 04.01.2012р., від 05.07.2012р. та проведені у бухгалтерському обліку позивача за рахунком № 745, що підтверджується звітом по проводках за 2012 р.

Аналогічної позиції суд дотримується і при виконанні інших договорів.

Зокрема, 24 лютого 2010р. між позивачем (покупець) та ДП «Ітон Електрик» (постачальник ) був укладений Договір про дистрибуцію та поставку товарів № 0101/10-VAS (з додатками №1-4 до цього договору).

Предметом цього договору (п.1.1., п.1.4., п.2.1. Договору) є співробітництво у сфері дистрибуції, тобто поставка товару, маркованого торгівельним знаком постачальника, на особливо - визначних умовах (статус дистриб'ютора). Так, додатком № 3 до договору № 0101/10-VAS дистриб'ютору встановлюються щомісячний обсяг закупівель товарів.

Його умовами також передбачена індивідуальна знижка (п.9.5. Договору № 0101/10-VAS що визначена у додатку №2 до цього договору).

При цьому, якщо покупець не виконує заявленого плану закупівель, то постачальник має право зменшити розмір такої знижки (п.9.6. Договору № 0101/10-VAS).

У додаткових угодах (додаткова угода № 3 від 01.04.2011р., № 4 від 01.07.2011р., № 5 від 01.10. 2011р., № 8 від 03.01.2012р., № 9 від 30.03.2012р., № 10 від 02.07.2012р., № 11 від 01.10.2012р.) визначено, що в рамках договору дистрибуції постачальник виплачує покупцю винагороду ( премію , бонус ) - відповідно до цього додатковою угодою. Бонус надається покупцю в рамках діючої програми лояльності. Бонус не є компенсацією поставлених товарів або послуг, не є поставкою товарів (послуг).

З листа ДП «Ітон Електрик» за вих. № 310 від 01.08.2013р. вбачається, що останнє не відносило до складу витрат у податковому обліку вартість бонусів, що були сплачені позивачеві.

Вищевказані премії (бонуси) перераховані на банківський рахунок позивача (з поміткою: без ПДВ), що підтверджується банківськими виписками від 11.11.2011р., від19.07.2011р., від 24.01.2011р.,від 21.01.2011р., від 12.10.2010р., від 08.07.2010р, від 12.04.2010р., від 04.03.2010р., від 27.01.2010р.,від 22,10,2012р.,. від 17.07.2012р., від 09.04.2012р., від 13.01.2012р.) та проведені у бухгалтерському обліку позивача за рахунком № 745, що підтверджується аналізом рахунку 745 та журналом по проводках за 2011р. Дт31 Кт745; журнал проводок за 01.01.10 -31.12.11 Дт 311 Кт 745.

ТОВ «Фіджим Україна» є підприємством, яке представляє інтереси членів асоціації FEGIME в Україні. ТОВ «Фіджим Україна» уклало агентський договір № 1201-09 від 12.01.2009р. з FEGIME Gmbh, за яким ТОВ «Фіджим Україна» зобов'язується «взаємодіяти в інтересах замовника з керівними та керуючими органами організацій, здійснюючих продажі продукції торгових марок, підтримуваних Європейською організацією FEGIME Gmbh, яка отримує на договірної основі від виробників продукції, бонусні платежі за оборот електротехнічної продукції та розподіляє їх на рахунки національних організацій FEGIME, включаючи агента, які в свою чергу розподіляють бонус на рахунки національних оптовиків з продажу електротехніки на національних ринках збуту.»

За умовами агентського договору № 3 агент (ТОВ «Фіджим Україна») надає європейський організації FEGIME Gmbh оброблені та систематизовані звіти Клієнта (позивач). FEGIME Gmbh (через агента) перераховує позивачу бонус за оборот електротехнічної продукції під торгівельними знаками, що входять до Асоціації FEGIME Gmbh. Таким чином ТОВ «Фіджим Україна» та FEGIME Gmbh по ланцюгу здійснюється перерахування бонусів від виробників електротехнічної продукції.

Суд, за вказаних вище обставин, бере до уваги те, що позивач не виконує ніяких функцій для отримання цього бонусу (не надає ніяких послуг, взагалі не здійснює будь яких активних дій).

Отже, суд приходить до висновку, що правова природа бонусів (що отримані Позивачем від виробників електротехнічної продукції (через FEGIME Gmbh та ТОВ «Фіджим Україна») є безповоротною фінансовою допомогою та не може вважатися доходом, отриманим від надання послуг, а висновок відповідача про те, що на суму бонусів повинні нараховуватися податкові зобов'язання з ПДВ -помилковий.

У акті перевірки відповідачем було зроблено висновок, що ТОВ «Галант Пол Електра» неправомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ, які булі сплачені у складі ціни придбання товарів/послуг у СПД ОСОБА_7 та ВК НПП «Фірма «Сато», що призвело до завищення податкового кредиту. Відповідач, при цьому посилається на акт від 07.09.2012р. № 02-22/17-20/НОМЕР_4 про неможливість проведення зустрічної звірки з СПД ОСОБА_7 (код НОМЕР_4) та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ВК МПП «ФІРМА САТО», код за ЄДРПОУ 21584956 за період з 01.12.2011р. по 31.12.2012р. №222/22.5-07/21584956 від 04.03.2013р.», якими встановлено відсутність реального здійснення операцій за перевіряємий період.

Проте, такі висновки на думку суду не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на таке.

З наданих позивачем документів, судом встановлено, що 04 березня 2011р. ТОВ «Галант Пол Електра» (покупець) придбало у СПД ОСОБА_7 (продавець) товари, а саме: авт. вимикач -10 одиниць, кінцевик -5 одиниць на загальну суму 4 305,00 грн. (в т.ч. ПДВ 717,50 грн.). Факт виконання вказаного договору підтверджується наданими видатковою, податковою накладною, та банківською випискою.

Окрім цього, 01 серпня 2011р. ТОВ «Галант Пол Електра» (покупець) придбало у СПД ОСОБА_7 (продавець) товари, а саме: кінцевий вимикач - 2 одиниці, авт. вимикач -2 одиниці, пускач -2 одиниці на загальну суму 4 940,40 грн. (в т.ч. ПДВ 823,40 грн.). Факт виконання вказаного договору підтверджується наданими видатковою, податковою накладною, та банківською випискою.

Оприбуткування товарів відображено позивачем у бухгалтерському обліку.

Придбаний товар було реалізовано ТОВ НВП «Зоря», що підтверджується наданими податковими та видатковими накладними та банківською випискою.

Окрім цього, 31 липня 2012р. ТОВ «Галант Пол Електра» отримало від Виробничо-комерційного малого приватного підприємства «Фірма САТО» послуги по сервісному (технічному) обслуговуванню автомобіля (Ford Transit, державний номер НОМЕР_5, номер кузову НОМЕР_6) а саме: заправку кондиціонера хладагентом. Виконавцем послуг ВКМ ПП «Фірма САТО» були надані позивачу наступні документи: рахунок-фактура № 3107 від 31 липня 2012р, акт виконаних робіт № 31071 від 31.07.2012р., податкова накладна № 31071 від 31.07.2012р. Оплата за послуги була здійснена 31.07.2012р. безготівковим перерахуванням, про що свідчить банківська виписка від 31.07.2012р.

Таким чином, суд зазначає, що придбання товару та придбання послуг було здійснено позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів. Весь цей товар та послуги були своєчасно оприбутковані у бухгалтерському обліку позивача. В подальшому товар був реалізований покупцям, про що свідчать видаткові накладні та довіреності, що отримані від покупця. Продаж товару був своєчасно відображений у бухгалтерському обліку позивача. При продажу товару, придбаного у СПД ОСОБА_7 позивачем своєчасно і в повному обсязі нараховані та задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ. Факт відображення податкових зобов'язань підтверджується деклараціями з ПДВ за березень, серпень 2011р. з додатками № 5. Послуги (сервісне обслуговування автомобіля) - були спожиті у господарської діяльності ТОВ «Галант Пол Електра». Сервісне обслуговування (заправка кондиціонера автомобіля хладагентом) здійснювалася для автомобіля Ford Transit (державний номер НОМЕР_5, номер кузову НОМЕР_6), який використовується у господарський діяльності позивача, взятий в оренду у ПП «Інсталятор», що підтверджується договором оренди автомобіля від 10 листопада 2010р., актом прийому-передачі автомобіля від 10 листопада 2010р., додатковою угодою №1 від 08.11.2011р., додатковою угодою № 2 від 01.03.2012р., актом надання послуг № 53 від 31.07.2012р., податковою накладною № 5 від 31.07.2012р., банківською випискою від 26.09.2012р.

При цьому, за вказаних обставин, суд вважає безпідставним посилання відповідача на зазначені вище акти про неможливість проведення зустрічних звірок, оскільки відповідно до ст. 73.5 ст. 73 ПК України та Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 зустрічні звірки не є перевірками, а акт про неможливість її проведення лише засвідчує такий факт. Жодні первинні фінансово-господарські документи по взаємовідносинам позивача з його контрагентами у випадку складання акту досліджені бути не можуть, а тому на переконання суду, з урахуванням встановлених по справі фактів, висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства позивачем ґрунтуються на нічим не доведених припущеннях.

З акту перевірки також встановлено, що ТОВ «Галант Пол Електра» неправомірно віднесло до складу податкового кредиту ПДВ, що сплачений при придбанні автомобіля Шевроле (ПДВ у сумі 7 310,65 грн., частина від загальної суми ПДВ, жовтень 2010р.) з чим суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, 24 квітня 2008р. позивачем укладено договір № 534 купівлі-продажу автомобіля з ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» (договір зі специфікацією та додатковою угодою № 1) Предметом цього договору була купівля-продаж ТОВ «Галант Пол Електра» (покупець) легкового автомобілю LF69K2 Chevrolet Epica Notchback (Sedan), 4-door, R4XR57J (надалі - автомобіль Шевроле). Вартість автомобілю склала 113 220,00 грн. (у т.ч. ПДВ 18 870,00 грн.). Автомобіль був отриманий позивачем за видатковою накладною № 3-00008286 від 25 квітня 2008р. Продавець нарахував податкові зобов'язання з ПДВ та виписав податкову накладну № 30103 від 22.04.2008р.

З урахуванням усіх витрат, що здійснив позивач при придбанні автомобіля, початкова вартість автомобіля (без ПДВ) склала 100 992,23 грн. Саме за такою вартістю автомобіль був оприбуткований в бухгалтерському обліку позивача, відповідно до картки рахунку 152, 01.05.08 -31.12.08: Основні засоби, Авто Chevrolet Epica.

На дату придбання автомобілю позивач не включив сплачену суму ПДВ до складу податкового кредиту, про що свідчать реєстр отриманих та виданих податкових накладних за квітень та червень 2008р., та податкові декларації з ПДВ за квітень і січень 2008р. з додатками № 5. За строк експлуатації автомобіля Chevrolet Epica, позивачем була нарахована амортизація цього автомобіля у розмірі 60 077,98 грн., відповідно до журналу-ордеру та відомості по рахунку 131 «Знос основних засобів» з 01.01.08-31.12.10.

31 серпня 2010р. Протоколом № 3 загальних зборів учасників ТОВ «Галант Пол Електра» було прийнято рішення щодо реалізації автомобілю Шевроле, на виконання рішення протоколу № 3 від 31 серпня 2008 року було видано наказ № 36-в від 31 серпня 2010р. Автомобіль був реалізований покупцю ОСОБА_8 за видатковою накладною № 4823 від 06 вересня 2010р. Ціна продажу склала 51 580,87 грн.; додатково нараховані податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 10 316,17 грн. Таким чином, загальна вартість з урахуванням ПДВ склала 61 897,04 грн. Автомобіль був списаний з балансу позивача в зв'язку за продажем, відповідно до картки рахунку 105 01.05.08 - 31.12.11: Основні засоби: Авто Chevrolet Epica. Після продажу автомобілю, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту частина ПДВ (що сплачена при придбанні легкового автомобіля та підтверджена належним чином оформленою податковою накладною), яка відповідає недоамортизованої вартості автомобілю. Сума податкового кредиту (розрахунок на податкової накладної № 30103 від 22.04.2008р. та бухгалтерська довідка від 01.10.2010р.) у розмірі 7 310,62 грн. була відображена у складі податкового кредиту у жовтні 2010р. (декларація по ПДВ за жовтень 2010р з додатком № 5, аркуш книги обліку придбання за вибіркою ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-сервіс»).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ при здійсненні операції з продажу легкового автомобілю.

Судом також встановлено, що відповідачем було нараховано позивачу суму податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 305,00 грн., у зв'язку з відшкодуванням грошових коштів на загальну суму 8 700,00 грн. працівникам підприємства, без відповідних підтверджуючих документів.

Проте, такі висновки контролюючого органу спростовуються наявними у справі доказами, а саме: звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (надалі: авансові звіти від 24.12.2010 № ГПБ-000193; від 09.12.2010 № ГПБ-000190; від 24.12.2010 № ГПБ-000192). Звіти були складені у валюті країни відрядження - російських рублях. Усі витрати підтверджені документально, а саме:

- за авансовим звітом № ГПБ-000193 - білети на автобус аеропорт Шереметьєво - Москва - 2 штуки, загальною вартістю 600 російських рублів;

- за авансовим звітом № ГПБ-000190 - рахунок готелю «Пекін» (м. Москва) загальною сумою 7 500,00 російських рублів;

- за авансовим звітом № ГПБ-000192 - білети на автобус аеропорт Шереметьєво - Москва -2 штуки, загальною вартістю 600 російських рублів.

Відповідно до карток рахунку 3722 грудень 2010р. витрати працівників ОСОБА_9 та ОСОБА_4 за вищевказаними авансовими звітами склали:

- ОСОБА_9: за авансовим звітом № ГПБ-000190 - 1 952,33 грн. ( за курсом 7 500,00 російських рублів); за авансовим звітом № ГПБ-000192 - 2х78,09 = 156,18 грн. (за курсом 600 російських рублів).

- ОСОБА_4: за авансовим звітом № ГПБ-000193 - 2х78,09 = 156,18 грн. (за курсом 600 російських рублів).

Оплата по вищевказаним авансовим звітам була проведена у безготівковому порядку, а саме перераховано з поточного банківського рахунку позивача на карткові рахунки працівників.

10 січня 2011р. ОСОБА_9 виплачено одночасно з відшкодуванням витрат за іншими авансовими звітами; загальна виплачена сума -7 918,01 грн., у т.ч. виплата за вищевказаними авансовими звітами, що відображено у картці рахунку 3721 01.01.11 -10.01.11: Співробітники: ОСОБА_9, картка рахунку 3721 Грудень 2010р. Співробітники: ОСОБА_9, Розрахунок по ОСОБА_9 та банківській виписки зі зведеною відомістю від 10.01.2011.

10 січня 2011 р. ОСОБА_4 виплачено одночасно з відшкодуванням витрат за іншими авансовими звітами; загальна виплачена сума - 953,24 грн., що відображено у банківській виписки зі зведеною відомістю від 10.01.2011р., у т.ч. виплата за вищевказаними авансовими звітами, оборотно-сальдовій відомості по рахунку 3722 Співробітники 24.12.10 -10.01.11, Розрахунок по ОСОБА_4.

З огляду на те, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача, викладених в акті перевірки позивач, за наслідками чого ТОВ «Галант Пол Електра» оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшено суму податкових зобов'язань.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2013 року № 0000062240, № 0000001175 та № 0000072240 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Водночас, п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант Пол Електра» задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294, 00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант Пол Електра» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 06.06.2013 р року № 0000062240 (на суму грошового зобов'язання, з урахуванням штрафних санкцій, з податку на додану вартість у сумі 355 259, 00) грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 06.06.2013 р року № 0000001175 (на суму грошового зобов'язання, з урахуванням штрафних санкцій, з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 631, 25 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 06.06.2013 р року № 0000072240 (на суму грошового зобов'язання, з урахуванням штрафних санкцій, з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 175 077, 00 грн.

5. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції в Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант Пол Електра» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09.12.2013 р.