Ухвала

від 25.02.2014 по справі 826/13295/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13295/13-а( у 6-ох т) Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант Пол Електра» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галант Пол Електра» звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0000062240 від 06 червня 2013 року згідно якого нараховано податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 285 406 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 69 853 грн; від 06 червня 2013 року №0000001175 згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 305 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 326,25 грн; від 06 червня 2013 року №0000072240 згідно якого нарахований податок на прибуток в сумі 144 104 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 30 973 грн.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач ДПІ у Подільському районі ГУ Міністерство доходів і зборів України у м. Києві подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Галант Пол Електра» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року за результатами якої складено акт від 24.05.2013 року № 1915/22-409/25589459.

В акті податковим органом зазначено виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог чинного законодавства України:

-п.1.32 ст.1, п.4.1 ст. 4, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств « № 334/94-ВР;

-пп. 135.5.14 п.135.5 ст. 135, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 208 980 грн у т.ч. за періоди:

-1 квартал 2010 року на суму 21 596 грн;

-1 півріччя 2010 року на суму 38 186 грн ( у т.ч. за 2 квартал 2010 року на суму 16 590грн);

-9 місяців 2010 року на суму 91 754 грн ( у т.ч. за 3 квартал 2010 року на суму 53 568 грн);

-2010 рік на суму 149 992 грн ( у т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 58 238 грн);

-1 квартал 2011 року на суму 9 566 грн;

-2-3 квартали 2011 року на суму 6 983 грн ( у т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 6 983 грн) ( у т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 6 983 грн);

-2-4 квартали 2011 року на суму 11 453 грн ( у т.ч. за 4 квартал 2011 року на суму 4 470 грн);

-1 квартал 2012 року на суму 28 783 грн;

-1 півріччя 2012 року на суму 29 241 грн ( у т.ч. за 2 квартал 2012 року на суму 458 грн);

-9місяців 2012 року на суму 36 920 грн ( у т.ч. за 3 квартал 2012 року на суму 679 грн);

-2012 рік на суму 37 969 грн ( у т.ч. за 4 квартал 2012 року на суму 1 049 грн).

-2012 рік на суму 37 969 грн ) у т.ч. за 4 квартал 2012 року на суму 1049 грн).

п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, вимоги наказу Мінфіну України від 25.11.2011 року №1492 внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 361 249 грн у т.ч. за періоди:

-січень 2010 року на суму 16 432 грн;

-березень 2010 року на суму 844 грн;

-квітень 2010 року на суму 12 478 грн;

-червень 2010 року на суму 794 грн;

-липень 2010 року на суму 52 128 грн;

-вересень 2010 року на суму 15 036 грн;

-жовтень 2010 року на суму 7 532 грн;

-листопад 2010 року на суму 11 109 грн;

-грудень 2010 року на суму 1 278 грн;

-лютий 2011 року на суму 2 148 грн;

-березень 2011 року на суму 2 913 грн;

-квітень 2011 року на суму 423 грн;

-червень 2011 року на суму 423 грн;

-травень 2011 року на суму 92 грн;

-липень 2011 року на суму 41 357 грн;

-серпень 2011 року на суму 823 грн;

-вересень 2011 року на суму 33 880 грн;

-листопад 2011 року на суму 2 449 грн;

-грудень 2011 року на суму 18 020 грн;

-лютий 2012 року на суму 6743 грн;

-березень 2012 року на суму 39 618 грн;

-травень 2012 року на суму 421 грн;

-червень 2012 року на суму 17 995 грн;

-липень 2012 року на суму 11 738 грн;

-вересень 2012 року на суму 33 066 грн;

-жовтень 2012 року на суму 1000 грн;

-грудень 2012 року на суму 3 400 грн.

-п.164.2.17, пп.. 164.2.19, п.164.2, пп.. 164.3 ст. 164 розділу ІУ ПК України. внаслідок допущених порушень донараховано податку на доходи фізичних осіб в грудні 2010 року на суму 1 305 грн.

06 червня 2013 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення: №0000062240 від 06 червня 2013 року згідно якого нараховано податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 285 406 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 69 853 грн; від 06 червня 2013 року №0000001175 згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 305 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 326,25 грн; від 06 червня 2013 року №0000072240 згідно якого нарахований податок на прибуток в сумі 144 104 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 30 973 грн.

За змістом п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Податковим Кодексом України визначено поняття податкового кредиту. Так, відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ( п.198.3 ст.198 ПК).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ( п.198.6 ст. 198 ПК).

Як зазначено у п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Зазначена норма Закону також визначає обов'язкові реквізити, що зазначаються у податковій накладній.

Крім того, п.201.7 та 201.8 ПК України визначено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції 14 березня 2012 року між позивачем та Європейським банком реконструкції та розвитку була укладена угода про надання гранту на оплату ділових консультативних послуг (програма ділових консультаційних послуг ЄБРР).

За умовами даного договору ЄБРР надає позивачу грант для фінансування договору про надання консультаційних послуг. Виплата гранту здійснюється ЄБРР при виконанні отримувачем умов, визначених у п.3.02 угоди.

Загальна сума гранту визначена у 10 000 євро.

У додатку 1 визначені основні положення Договору на надання консультаційних послуг, у т.ч. технічне завдання та підписаний екземпляр договору про надання консультаційних послуг.

Пунктом 5 додатку №1 «бюджет» загальна вартість послуг становить 20 943 євро, додатково податки (ПДВ) у розмірі 4 188 євро, загальна сума 25 131,60 євро.

Грант було отримано позивачем шляхом переводу на банківський рахунок у валюті євро, що підтверджується банківською випискою від 20.11.2012 року.

За змістом договору № 016-01123 на створення веб-сайтів від 14.03.2012 року позивач як замовник доручає, а виконавець ТОВ «Інгсот» приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт по створенню веб-сайтів.

Як зазначено судом першої інстанції в оскаржуваній постанові, під час розгляду справи встановлено, що усі консультаційні послуги на суму 264200 грн були виконані своєчасно та оплачені замовником, тобто договір виконано у повному обсязі. Частково оплата даних послуг здійснювалась за рахунок гранту в розмірі 10000 євро, що в перерахунку на гривні становить 103351 грн.

Таким чином, оплата вищезазначених послуг здійснювалась за рахунок, отриманого від ЄРББ.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи податкового органу стосовно того, що запис в пункті 4.05 «податки» - «одержувач сплатить всі податки, непрямі і прямі, що підлягають сплаті у зв'язку з грантом, договором про надання консультаційних послуг та/або при підписанні, оформленні, врученні, реєстрації або нотаріальному завіренні угоди або ж будь-якого іншого документа, пов»язаного з угодою» про те, що саме даний запис свідчить підставою для включення суми гранту до складу «інших доходів платника податків».

Так, у договорі між Урядом України та ЄБРР, підписаного 12 червня 2007 року терміни «грантові кошти» та «Технічна допомога» визначаються як: (b) грантові кошти, що використовуються з метою надання та/або фінансування міжнародної технічної допомоги (як її визначено нижче) особам в Україні на основі угод про співробітництво, що укладаються банком з будь-якими державними або приватними організаціями; () «Технічна допомога» має включати без обмежень всі види консультаційних послуг, які надаються консультантами (українськими або міжнародними), обладнання і матеріали ( українські або імпортовані), навчання, семінари, робочі семінари, конференції та аналогічні види діяльності і будь-які інші форми допомоги, які можуть бути узгоджені Урядом України та ЄБРР як технічна допомога для України.

Стаття 8 Договору між Україною та ЄБРР визначає привілеї щодо оподаткування, тобто повне звільнення технічної допомоги від оподаткування. Зокрема, зазначені привілеї визначені п. 8.01, 8.03 ст. 8 Договору, у яких зазначено, що усі імпортовані та вироблені в Україні матеріали, роботи, включаючи консультаційні послуги, які використовуються для надання технічної допопоги і фінансуються за рахунок грантових коштів, а також вартість послуг, що надаються в рамках технічної допомоги, та вартість усіх грантових коштів від податку на прибуток підприємства, що стягується Україною або на території України, та не вважатимуться такими, що становлять оподатковану вигоду або дохід організації, яка може одержувати прямі або непрямі вигоди від такої технічної допомоги або грантових коштів, звільняються від будь-яких податків і зборів або обов'язкових платежів.

Таким чином, вищезазначеним договором між Україною та ЄБРР прямо передбачено звільнення від податку на прибуток підприємств сум грантових коштів, що надаються ЄБРР отримувачу гранту, а тому зазначена сума гранту не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства.

Щодо безпідставного включення позивачем до складу витрат суму витрат на маркетингові послуги, що сплачені позивачем за договорами №295 від 09.07.2008 року на проведення маркетингових досліджень та надання передпродажної підготовки з ТОВ «ТБД «Олді»; № 7/11 від 12.03.2008 року на проведення маркетингових досліджень та надання передпродажної підготовки з ТОВ «Олді-Житомир»; рамковий контракт поставки №2067 від 20.04.2008 року з ТОВ «Зроби Сам Україна» з додатковими угодами № 1, додаткова угода № 1 АВ від 09.03.2008 року; договір № 1396/30/09 від 01.10.2009 року на надання послуг щодо просування товару (торгової марки) з ТОВ «епіцентр-К»; договір поставки №03003 від 18.02.2010 року, договір надання послуг № 03003/01 від 01.01.2011 року, договір № 03003/02 від 01.01.2012 року з ТОВ «Леруа Марлен Україна» щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту суму ПДВ що сплачена у складі ціни вищезазначених послуг, що призвело до завищення витрат на суму 478550 грн та податкового кредиту на суму 93 580 грн.

Судом встановлено до предметом вищезазначених договорів є послуги по просуванню товару (збільшення обсягу реалізації товару), інформаційні послуги, послуги з передпродажної підготовки товару.

Підпунктом 14.1.108 п.14.1 ст.14 ПУК України визначено значення маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Із матеріалів справи вбачається, що всі договори, які уклав позивач з вищезазначеними контрагентами спрямовані на стимулювання збуту продукції і їх предметом є послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, внесення продукції платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію, а отже зазначені послуги є маркетингові у розумінні пп.14.1.108 ПК України і позивачем правомірно було віднесено суми до складу витрат та до податкового кредиту сум ПДВ.

Крім того, 06.05.2010 року між позивачем та ТОВ «Систем Бізнес Консалтинг» укладено договір про надання консультативних послуг № 1/05 та додаткові угоди № 1 та № 2 до договору, відповідно до якого виконавець зобов»язується своєчасно та якісно надати замовнику консультаційні послуги, а замовник зобов'язується оплатити вартість наданих послуг. Об'єм та перелік послуг, вартість та строки їх надання вказуються сторонами у додаткових угодах та технічних завданнях.

Витрати на консультаційні послуги за договором належать до витрат, сплачених у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції та підтверджуються первинними документами, наданими позивачем, зокрема: договір про надання консультаційних послуг від 06.05.2010 року №1/05, додаткові угоди № 1, № 2 до договору; акти прийому-передачі консультаційних послуг від 15.07.2010 року, від 31.08.2010 року, від 14.07.2010 року, від 18.08.2010 року, від 13.03.2011 року, від 06.04.2011 року, а тому віднесення вартості консультаційних послуг за договором від 06.05.2010 року № 1/05 віднесено до складу валових витрат позивачем правомірно.

Крім того, 03 червня 2005 року між позивачем та ТОВ Легранд-Україна» укладено договір №100113 з додатком №1 до цього договору, предметом якого є купівля-продаж електротехнічної продукції. Умовами договору є основна знижка, знижка у залежності від обсягу замовленого товару, знижка індивідуальна додаткова.

Якщо покупець суттєво знижує обсяги закупівель, то продавець має право зменшити розмір основної знижки ( п.11. додатку №1 до договору).

До матеріалів справи позивачем були долучені документи, які свідчать, що продавець встановлює підвищені знижки.

Відповідно до п. 2 додатків №29 від 15.12.2011 року та № 31 від 30 трарвня 2012 року до договору № 100113 бонуси - не є оплатою за отримані послуги від покупця та обов'язком постачальника. Бонуси є премією, що надається покупцю, для підтримки та інвестування грошових коштів в його бізнес на засадах безповоротності та добровільності та як знак вдячності за партнерство та плідну працю.

Так, ТОВ «Легранд-Україна» не відносив до складу витрат у податковому обліку вартість бонусів, що сплачені позивачу.

Колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дані бонуси є безповоротною фінансовою допомогою, тобто сумою коштів, переданою платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладання таких договорів, що передбачено пп. 14.1.257 п.14.1 ст. 14 ПК).

Зазначені бонуси були перераховані на рахунок позивача з поміткою без ПДВ та проведені у бухгалтерському обліку за рахунком № 745, що підтверджується звітом о проводках за 212 рік.

Аналогічна позиція судом першої інстанції застосована і щодо інших договорів, зокрема: від 24.02.2010 року , укладеного між позивачем та ДП «Ітон Електрик», позивачем та ТОВ «Фіджим Україна».

По даним правовідносинам суд надав правову оцінку правовідносинам, що виникли між позивачем та іншими суб'єктами господарювання та прийшов до вірного висновку, що правова природа бонусів є безповоротною фінансовою допомогою та не може вважатися доходом, отриманим від наданих послуг.

Щодо взаємовідносин позивача з СПД ОСОБА_5 суд вважає зазначити наступне.

Так, 04.03.2011 року позивач придбав у зазначеного СПД товар, вартістю 4 305 грн ( в т.ч. ПДВ 717,50 грн), 01 серпня 2011 року позивач придбав у СПД ОСОБА_5 товару на суму 4 940,40 грн (у т.ч. ПДВ 823,40 грн).

Оприбуткування товарів відображено позивачем у бухгалтерському обліку.

Придбаний товар був реалізований ТОВ НВП «Зоря».

Докази придбання та реалізації товару позивачем долучено до справи та досліджено судом першої інстанції під час розгляду справи.

31 липня 2012 року позивач отримав від ВКМ малого приватного підприємства «Фірма САТО» послуги по сервісному (технічному) обслуговуванню автомобіля Форд Транзит: заправка кондиціонера хладагентом.

На виконання умов договору контрагент видав видаткові та податкові накладні, рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, що свідчить про реальність даної господарської операції. Крім того, наявність господарської операції підтверджується відображенням позивачем у бухгалтерському обліку продажу товару.

Доводи податкового органу, викладені в акті перевірки, свого підтвердження в ході розгляду справи не знайшли та не підтверджуються документально.

Вірними є висновки суду першої інстанції щодо віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ, що сплачений під час придбання автомобіля Шеврове.

Зазначений автомобіль позивач придбав у ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» за договором купівлі-продажу від 24 квітня 2998 року. Автомобіль отриманий позивачем за видатковою накладною від 25 квітня 2008 року. Продавцем були нараховані податкові зобов'язання з ПДВ та виписана податкова накладна №30103 від 22.04.2008 року.

Початкова вартість автомобіля без врахування ПДВ склала 100 992,23 грн і саме за такою вартістю автомобіль був оприбуткований в бухгалтерському обліку позивача.

На дату придбання автомобіля позивач не включив суму ПДВ до складу податкового кредиту. Протягом строку експлуатації позивачем нараховувалась амортизація в розмірі 60 077,98 грн, що підтверджується журналом-ордером та відомостями по рахунку 131 «знос основних засобів» з 01.01.08 - 31.12.10.

У подальшому на загальних зборах учасників товариства від 31 серпня 2010 року прийнято рішення про продаж автомобіля та реалізовано останній покупцю ОСОБА_6 за видатковою накладною №4823 від 06 вересня 2010 року за ціною 51 580,87 грн, додатково нараховані податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 10 316,17 грн. Автомобіль було списано з балансу у зв'язку з продажем та внесено дані до картки рахунку. Після продажу автомобіля позивач відніс до складу податкового кредиту частину ПДВ (що сплачена при придбанні автомобіля та підтверджена податковою накладною), яка відповідає недоамортизованої вартості автомобіля. Сума податкового кредиту відображена у складі податкового кредиту у жовтні 2010 року.

Отже, суд прийшов до вірного висновку, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ при здійсненні операції з продажу вищезазначеного автомобіля.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до карток рахунку 3722 грудень 2010 року витрати працівників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за авансовими звітами склали:

ОСОБА_7 за авансовим звітом № ГПБ -000190 - 1952,33 грн, за авансовим звітом №ГПБ-000192 - 156,18 грн; ОСОБА_8 за авансовим звітом №ГПБ -000193 - 156,18 грн.

Зазначені суми перераховувались вищевказаним особам у зв'язку з відрядженням до Російської Федерації на картковий рахунок у рублях.

10 січня 2011 року ОСОБА_7 виплачено одночасно з відшкодуванням витрат за іншими авансовими звітами 7 918,01 грн.

ОСОБА_8 10.01.2011 року виплачено 953,24 грн.

Видача та виплата зазначених коштів підтверджена позивачем долученими до справи доказами в т.ч. авансовими звітами складеними у валюті країни відрядження, картками рахунками, виписками із банків усіх рахунків.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідач неправомірно нарахував позивачу суму податків на додану вартість фізичних осіб, у зв'язку з відшкодуванням грошових коштів на суму 8700 грн працівникам підприємства без відповідних підтверджуючих документів, оскільки позивачем надано всі первинні документи, які підтверджують факт реальності здійснення останнім господарської операції.

Як зазначено у п.123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про законність прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 27 лютого 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.