Постанова

від 19.12.2013 по справі 826/18245/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2013 року № 826/18245/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомДочірнього підприємства «МАРИНА» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва проскасування податкових повідомлень-рішень від 03 липня 2013 року № 0000752201, № 0000762201, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18 листопада 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «МАРИНА» (далі -ДП «МАРИНА», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 липня 2013 року № 0000752201, №0000762201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. За основу для формування таких висновків відповідач протиправно керувався даними акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Девен Альянс» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.02.2011 р.-28.02.2013 р. та даними акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Промобуд-2007» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 2011-2012 роки.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. На його думку, в ході перевірки встановлено, що податкові накладні виписані ТОВ «Девен Альянс» та ТОВ «Промобуд-2007» по взаємовідносинах з ДП «Марина» є недійсними та складеними з порушенням, а саме підписані невідомою особою.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з поданою заявою представника позивача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні..

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ: .

ДП «МАРИНА» (код ЄДРПОУ 30179925) зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 30 грудня 1998 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 30.12.1998 року 13941.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію : 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7.

ДП «МАРИНА» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 08 грудня 1999 року за № 684 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва.

Згідно свідоцтва від 26 червня 1999 року № 36973864 позивач станом на момент виникнення спірних правовідносин мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 301799226094).

У періоді, який перевірявся, суб'єкт господарювання був платником: податку на прибуток приватних підприємств; податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); податку з доходів найманих працівників; консолідовано податки не сплачувались.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва на підставі наказу від 18 червня 2013 року № 33 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «МАРИНА» (код за ЄДРПОУ 30179925) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Девен Альянс (код за ЄДРПОУ 37471577) та з ТОВ «Промобуд-2007» (код за ЄДРПОУ 35676870), за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 26 червня 2013 року № 7/1/22-01-30179925.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «МАРИНА» занижено податок на прибуток в сумі 47 435,00 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2012 року - 16 013,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року 22 768,00 грн., за ІV квартал 2012 року - 8 654,00 грн.;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «МАРИНА» занижено податок на додану вартість в сумі 45 176,00 грн., у тому числі: за квітень 2012 року - 10 000,00 грн., за червень 2012 року 2012 року - 5 250,00 грн., за липень 2012 року - 5 917,00 грн., за серпень 2012 року - 3 467,00 грн., за вересень 2012 року - 12 300,00 грн., за жовтень 2012 року - 2 775,00 грн., за листопад 2012 року - 3 017,00 грн., за грудень 2012 року - 2 450,00 грн.

03 липня 2013 року на підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000752201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з абзацом 1, підпункту 123.1 статті 123 глави Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ДП «МАРИНА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 59 294, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 47 435, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 11 859, 00 грн.;

- № 0000583910, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з абзацом 1, підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201 Податкового кодексу України ДП «МАРИНА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 66 470,00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 45 176, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 11 294, 00 грн.

ДП «МАРИНА» подано до податкового органу письмові скарги від 09 липня 2013 року № 23, 25 (вх. № 3518/10, 3519/10 від 09.7.13 р.) та вх. № 15545/6, 15573/6 від 20 вересня 2013 року на податкові повідомлення-рішення від 03 липня 2013 року № 0000752201, №0000762201, за результати розгляду яких - рішення залишено без змін.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ДП «МАРИНА», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

У відповідності до підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період ДП «Марина» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Девен Альянс та ТОВ «Промобуд-2007», за результатами якої позивачем відповідні суми грошових коштів включено до податкового кредиту та валових витрат.

Так, позивачем, для здійснення господарської діяльності пов'язаної з монтажем водогінних мереж, систем опалення та кондиціонування, придбано витратні матеріали у ТОВ «Девен Альянс та ТОВ «Промобуд-2007» за період, що перевірявся.

Згідно даних Реєстру платників податку на додану вартість, на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Девен Альянс (свідоцтво платника податку на додану вартість № 100100725) та ТОВ «Промобуд-2007» ( свідоцтво платника податку на додану вартість № 200038609) були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат позивачем надано наступні первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи:

- платіжні доручення від 24 квітня 2012 року № 45, від 05 квітня 2012 року № 42, від 13 червня 2012 року № 59, від 23 жовтня 2012 року № 115, від 12 грудня 2012 року № 134, від 26 липня 2012 року № 77, від 09 серпня 2012 року № 82, від 12 вересня 2012 року № 92, від 26 вересня 2012 року № 102, від 21 грудня 2012 року № 143, від 29 липня 2012 року № 131;

- видаткові накладні від 05 квітня 2012 року № 30, від 24 квітня 2012 року № 61, від 13 червня 2012 року №92, від 21 грудня 2012 року №401, від 30 листопада 2012 року № 368, від 29 листопада 2012 року № 362, від 23 жовтня 2012 року № 207, від 28 вересня 2012 року № 131, від 12 вересня 2012 року № 119 від 09 серпня 2012 року №97, від 26 липня 2012 року № 69;

- податкові накладні від 05 квітня 2012 року № 20, від 24 квітня 2012 року № 126, від 13 червня 2012 року № 105, від 21 грудня 2012 року № 305, від 30 листопада 2012 року № 624, від 29 листопада 2012 року № 592, від 23 жовтня 2012 року № 552, від 26 вересня 2012 року № 490, від 12 вересня 2012 року № 397, від 09 серпня 2012 року № 191, від 26 липня 2012 року № 195;

Відповідно до актів виконаних робіт, складених позивачем із замовниками, зокрема, з ЖБК «Домобудівельник-6», ЖБК «Індикатор-3», ТОВ «НОЄН», ОСББ «Ракета», ДП «Інститут промислової власності», ТОВ «Візігот», ТОВ «Універсалбудсервіс», ЖБК «Молодіжний-6», ЖБК «Темп-12», КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» придбані товари ДП «Марина» використовувались при здійсненні господарської діяльності.

Правовідносини за спірними правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Досліджені в судовому засіданні письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій ДП «Марина».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Відповідач в підтвердження своїх висновків, що первинні документи виписані ТОВ «Девен Альянс» та ТОВ «Промобуд-2007» по взаємовідносинах з ДП «Марина» є недійсними та складеними з порушенням, а саме підписані невідомою особою, посилається на акти ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 01 березня 2013 року № 611/2240/35676870 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Промобуд-2007» (код за ЄДРПОУ 35676870) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 2011 по 2012 роки» та від 01 березня 2013 № 615/2220/37471577 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Девен Альянс» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.02.2011 р.-28.02.2013 р», відповідно до яких встановлено, що ДП «Марина» проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Втім суд до таких доказів ставиться критично з огляду на таке.

В основу акта перевірки позивача № 7/1/22-01-30179925 від 26 червня 2013 року було покладено податкову інформацію, викладену у вищевказаних актах про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Девен Альянс» та ТОВ «Промобуд-2007», як підставу порушення вимог податкового законодавства позивачем.

З досліджених в судовому засіданні актів №1857/22-90/35676870 від 08.11.2012 та № 611/2240/35676870 від 01 березня 2013 року про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Промобуд-2007"встановлено, що при їх складанні первинні фінансово-господарські документи складені за наслідками взаємовідносин вказаного суб'єкта господарювання з позивачем не здійснювалися.

Втім, акт від 01 березня 2013 № 615/2220/37471577 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Девен Альянс» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.02.2011р. - 28.02.2013 р» відповідачем суду не наданий.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 зустрічні звірки не є перевірками, а акт про неможливість проведення зустрічної звірки засвідчує лише такий факт.

Окрім цього, дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС щодо проведення вказаних зустрічних звірок оскаржувалися контрагентами позивача у судовому порядку.

Так, за результатами розгляду адміністративного позову ТОВ «Девен Альянс» постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 р. у справі № 826/3366/13-а, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському у районі міста Києва Державної податкової служби по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Девен Альянс», за результатами якої складено акт від 1 березня 2013 року №615/2220/37471577 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Девен Альянс» (код за ЄДРПОУ 37471577) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.02.2011-28.02.2013 рр. та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби вилучити з інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інформацію, внесену на підставі акта від 1 березня 2013 року №615/2220/37471577 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Девен Альянс» (код за ЄДРПОУ 37471577) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.02.2011-28.02.2013 рр..

У іншій справі № 826/3313/13-а за позовом ТОВ «Промобуд-2007», постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2013 р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 р. визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському у районі міста Києва Державної податкової служби по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промобуд - 2007», за результатами якої складено акт від 1 березня 2013 року №611/2240/35676870 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промобуд-2007» (код за ЄДРПОУ 35676870) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за 2011-2012 роки". зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби вилучити з інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", інформацію, внесену на підставі акта від 1 березня 2013 року №611/2240/35676870 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промобуд-2007" (код за ЄДРПОУ 35676870) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за 2011-2012 роки.

При цьому, суд звертає увагу, що під час розгляду зазначених справ ухвалами суду від 15 березня 2013 року та від 19 березня 2013 року вживалися заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони використання інформації викладеної в зазначених актах в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні перевірок контрагентів, зокрема, передавати та враховувати в результатах перевірок результатів проведеної зустрічної звірки, до набрання законної сили рішенням суду у даних справах.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відтак, використання вказаних актів відповідачем під час складання акту перевірки позивача не ґрунтується на вимогах закону.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи та встановлених обставин підтверджує факт взаємовідносин позивача з ТОВ «Девен Альянс» та ТОВ «Промобуд-2007»та не дає підстав для сумніву щодо реальності його вчинення.

При цьому, виходячи з характеру спірних операцій, їх здійснення відповідає звичайній господарській діяльності позивача, отримані товари використовувалися у його господарській діяльності, що вказує на зв'язок витрат за спірними операціями з господарською діяльністю позивача.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії".

З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Доказів вчинення таких шахрайських дій з боку позивача суду відповідачем не надано.

Виходячи зі змісту статей 109-113 Податкового Кодексу України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 66 470,00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 45 176, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 11 294, 00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 03 липня 2013 року № 0000583910, а також збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 59 294, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 47 435, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 11 859, 00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 03 липня 2013 року № 0000752201було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 03 липня 2013 року № 0000583910 та № 0000752201 підлягають скасуванню.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2316,00 грн. з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства «МАРИНА» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва від 03 липня 2013 року № 0000752201, №0000762201.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва на користь Дочірнього підприємства «МАРИНА» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2316,00 грн. (дві тисячі триста шістнадцять грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко